Материал: Меженська Л.О., Меженський В.М. Рід Глід (Crataegus L.) в Україні інтродукція, селекція, еколого-біологічні особливості

В інших, суворіших умовах зростання деякі з вищенаведених видів можуть пошкоджуватися морозами. Так, зразки, що були отримані з Головного ботані-

чного саду РАН – C. azarolus var. azarolus, C. coccinea, C. punctata,в умовах Москви мають обмерзання однорічних пагонів, а C. orientalis (в колекції ГБС культивується під назвою C. tanacetifolia) – може обмерзати до снігового покриву (Древесные.., 1975).

Зима 2005/2006 р. була найсуворішою в регіоні за останні шість десятиріч. Їй передував вегетаційний сезон з дуже сухим і спекотним травнем, за яким наступив надзвичайно дощовий червень, коли випала двомісячна норма опадів. Дощовим був також початок липня, що сприяло вторинній хвилі росту пагонів, яка тривала до осені. Наприкінці літа розпочався сухий спекотний період, який тривав з початку другої декади серпня до другої декади жовтня. Упродовж двох місяців кількість опадів становила лише 22 мм, тобто третину від норми. Внаслідок посухи підготовка рослин до перезимівлі проходила у несприятливих умовах.

З початку січня встановилася постійна мінусова температура повітря, яка з 17 січня знизилася нижче -20 ºС. Найнижчу температуру повітря -34,3 ºС зафіксовано Артемівською метеорологічною станцією 23 січня. На поверхні снігу температура повітря сягнула -39,4 ºС. Завдяки товстому шару снігу коренева система була захищена від морозів, але надземна частина багатьох видів плодових дерев сильно постраждала. Обмерзли до рівня снігу або вимерзли повністю дерева Armeniaca vulgaris, Juglans regia, Persica vulgaris, Prunus salicina, Pyrus pyrifolia. На ділянках з несприятливими мікрокліматичними умовами загинули дерева деяких сортів Cerasus avium, Malus domestica, Prunus cerasifera, Pyrus communis.

У цих умовах відмічено зимові пошкодження видів глоду. Найбільше постраждали види південного походження: C. azarolus var. pontica та C. ×pseudoazarolus, інтродуковані з Туркменістану. У попередньому сезоні вони мали тривалий ріст пагонів, пов'язаний із вторинною хвилею росту. Через це їхні пагони недостатньо здерев'яніли, що позначилося на результатах перезимівлі. Аналіз стану тканин пагонів виявив, що морози сильно пошкодили кору, камбій і деревину. Це призвело до повного обмерзання надземної частини дерев, але упродовж року зі сплячих бруньок кореневої шийки з'явилися пагони відновлення.

Більшість рослин C. ×pojarkovae мала обмерзання багаторічних гілок до повного вимерзання надземної частини до рівня снігового покриву. У одних дерев тканини однорічних пагонів сильно підмерзли, у інших – мало. Окремі зразки навіть цвіли після перезимівлі. Така різниця пов'язана з мікрокліматичними умовами зростання та генотиповими особливостями особин. Затяжний

120

ріст пагонів мали дерева C. orientalis, C. songarica, C. succulenta,але вони не обмерзли, що пояснюється їхньою більшою зимостійкістю.

Переважна більшість видів глоду нормально цвіла і плодоносила. Це пів-

нічноамериканські види секцій Соссinea, Crus-galli та Douglasiana: C. chrysocarpa, C. flabellata, C. holmesiana, C. mollis, C. coccinea, C. punctata, C. rivularis, C. schuttei, С. submollis, C. submollis var. arnoldiana, європейські й азійські види секцій Crataegus і Sanguinea: C. chlorocarpa, C. ×media, С. pinnatifida, C. pinnatifida var. major, С. rhipidophylla тощо. Більшість з них не мали проявів пошкодження морозами. Тільки у C. chlorocarpa та C. punctata на зрізах деяких пагонів відмічено окремі ділянки з підмерзанням кори і прилеглих тканин унаслідок сонячних опіків. Отримані сонячні опіки мало зашкодили деревам, які внаслідок відновлюваних процесів упродовж наступного вегетаційного сезону регенерували пошкоджені тканини. Натомість, через опіки стовбурів на сонячному боці, які отримали в розсаднику однорічні саджанці C. ×media ‘Rubra Plena’, їх довелося зрізати на зворотній ріст.

Інколи у видів глоду з раннім початком вегетації приморозки можуть незначно пошкоджувати листки та верхівкові бруньки (Рубіс, 2001а). У наших умовах подібних пошкоджень не відмічено.

За роки спостережень за рослинами видів глоду, що вступили до генеративної фази розвитку, від'ємні температури повітря в травні мали місце в 1990, 1992, 1999, 2000, 2002 рр. Зниження температури повітря до -1,0 °С 22 травня

1990 р., -1,4 °С 1 травня 1992 р., -1,5 °С 3 травня 2000 р., -1,0 °С 22 травня

2002 р. не пошкодило квітки і плоди видів глоду. Для споріднених з глодом яблунь і груш критичною температурою під час цвітіння є -2,0 °С, а під час утворення молодих плодів – -1,5...-1,9 °С (Соловьева, 1988).

6 і 7 травня 1999 році відбулося зниження температури повітря, відповідно, до -3,1 і -3,0 °С. Такі надзвичайно сильні і тривалі приморозки в зоні досліджень відбулися вперше за всі роки метеоспостережень. Унаслідок приморозків на 100 відсотків було втрачено врожай практично усіх плодових культур, які цвіли або вже відцвіли на той час. Плодоносили тільки дерен, шефердія, обліпиха і порічки, молоді плоди яких виявилися найстійкішими. Приніс урожай плодів також хеномелес, частина квіток і плодів якого завдяки тривалому періоду цвітіння не потрапила під дію приморозку, та малина, що цвіла пізніше. Завдяки пізньому цвітінню плодоносив тільки C. orientalis, єдиний з усіх видів глоду, що були на той час у колекції.

В умовах Узбекистану під час вивчення найбільшої на теренах колишнього СРСР колекції видів роду Crataegus температура повітря не знижувалася до абсолютного мінімуму до -30 °С, але восени після перепаду температур від

121

+18 °С до -25 °С глоди не постраждали, тоді як інші плодові культури, в тому числі яблуня, загинули (Русанов, 1965).

3.4.2. Посухостійкість. У посушливих умовах Азербайджану, Туркменістану, Узбекистану, Поволжя інтродуковані види глоду у переважній більшості виявляють високу посухота жаростійкість (Русанов, 1965; Эсенова, 1968, 1969; Ахматов, 1977; Семенютина, 1979; Агамиров, 1981; Зейналов, 1984; Эсенова, Алалыев, 1989).

Особливостями клімату південного сходу України є недостатнє в цілому зволоження та чітко виражені спекотні посушливі періоди. В окремих випадках це може несприятливо позначатися на рості та розвитку рослин.

Серед видів глоду є мезофітні і ксерофітні види. Посушливі умови степового південного сходу України не збігаються з умовами лісистих регіонів земної кулі, де сформувалася більшість видів глоду. Тому мезофітні види страждають в умовах Донбасу від ґрунтової та повітряної посухи. У посушливий літній період за температури вище за +30 °С в дендрарії ДБС у C. chlorosarca, C. maximowiczii, C. microphilla, C. nigraвідмічено зів'янення листків. У той же час тривалими дослідженнями встановлено, що в умовах посушливої степової зони більшість видів глоду добре росте і розвивається (Малюгин, 1983).

Ми не виявили спричинених посухою пошкоджень у рослин поширеного в Донбасі північноамериканського інтродукта C. submollis. Тому сіянці цього виду разом з аборигенними C. monogyna і C. rhipidophylla ми використовували як підщепу. Переважна більшість колекційних зразків інтродукована шляхом прищеплювання на дерева цих посухостійких видів. Негативні прояви ґрунтової посухи на рослини виявлено тільки у 2005 року, що вирізнявся тривалою посухою під час вегетації.

Вплив посухи проявлявся, зазвичай, в розсаднику на богарі, де сходи та молоді сіянці видів глоду, які ще не сформували розвиненої кореневої системи, уповільнювали ріст або навіть гинули в бездощові періоди за високої температури повітря. Водночас сіянці видів глоду проявляють надзвичайну живучість. Так, наприкінці травня 1993 року ми отримали посилку з дворічними сіянцями, яка була надіслана з Туркменістану ще на початку квітня. Упродовж тривалого подорожування поштою сіянці в посилці почали ріст, утворили листки, а потім підсохли до сильного зморщування кори. Після отримання посилки, сіянці на вигляд були практично нежиттєздатними, але потім у розсаднику майже половина з них вижила.

У дорослих кореневласних рослин з глибокою добре розвиненою кореневою системою візуальних проявів пошкоджень навіть у посушливі літні періоди зазвичай не відмічали. Проте, порівняння плодів зібраних одночасно з дерев,

122

що росли на присадибній ділянці зі штучним зрошенням та дерев, що росли в колекції, розміщеній на богарі, свідчить про важливість зрошення плодових культур в умовах недостатнього зволоження (табл. 11).

Таблиця 11. Якість плодів сортів ‘Китайський 1’ та ‘Людмил’ залежно від умов вирощування

Так, в умовах зрошення сорти ‘Китайський 1’ та ‘Людмил’ мають більшу середню і максимальну масу плодів, більший уміст м'якуша та більший діаметр. Винятком є 2005 р., коли у плодів ‘Людмил’ на богарі сформувалися дуже маленькі кісточки, а за зрошення – дуже великі, внаслідок чого уміст м'якуша виявився більший у плодів на богарі, але через посуху м'якуш набув вираженої гіркоти.

У 2005 році в другій декаді серпня опадів не було, у третій декаді серпня випало 30 %, а у першій декаді вересня – 28 % середньої кількості опадів. Цей період щодо вологозабезпеченості рослин під час достигання плодів був найгіршим упродовж десяти років спостережень. Уже на початку вересня ґрунт в саду мав глибокі тріщини. Вплив посухи найбільше проявився на пізнодостигаючих видах C. ×pojarkovae і C. punctata, для росту й розвитку плодів яких забракло достатньої кількості вологи. Реакція проявилася у зменшенні маси, погіршенні смаку та передчасному осипанні плодів. Стан рослин інших видів, як прищеплених, так і кореневласних, був у межах норми. Види глоду, плоди яких достигають раніше, встигли скористатися ґрунтовими запасами вологи.

На погіршення стану дерев C. ×pojarkovae і C. punctata в колекційному саду, безумовно, вплинуло запровадження задерніння міжрядь, якого раніше не було. Цього не слід робити у степовій зоні, де раціональнішим способом догляду за ґрунтом у богарних умовах є система чорного пару (Справочник…, 1982). Це потрібно враховувати при створенні садів з метою отримання товарної продукції і дотримуватися вологозберігаючої системи ведення землеробства на богарі або забезпечувати сади штучним зрошенням.

123

Рослини видів глоду в колекційному саду, створеному за садівничими правилами, мають кращий стан, аніж в ущільнених дендрологічних насадженнях. Так, усі види глоду, що зростають у дендрарії ДБС, мають значно менший розмір плодів. Це пов'язано з посухами, притаманними степовій зоні, загущеністю насаджень та більшим віком дерев.

Деревні рослини степової зони потерпають не лише від недостатньої кількості ґрунтової вологи, а й від повітряної посухи. Якщо відносна вологість повітря знижується за 30 %, то рослини потерпають від сухості повітря. У зоні Донбасу в липні–серпні відносна вологість повітря нерідко становить лише 15– 20 % (Справочник…, 1982). Листкові пластинки деяких видів, зокрема C. pinnatifida і C. punctata отримують пошкодження під час суховіїв у вигляді обгоряння краю окремих листків.

Дані спостережень за станом та розвитком аборигенних видів глоду у природних умовах свідчать, що вони здатні зростати у місцях, де інші деревночагарникові рослини не зустрічаються, наприклад, на вершинах великих безлісих пагорбів, схилах з еродованими бідними ґрунтами тощо (мал. 1.4, вклейка). Узагалі, посушливі умови Степу не сприяють розвитку арборифлори і види глоду, які трапляються на південному сході України, належать до небагатьох деревних рослин родини Rosaceae, що зростають у цих умовах.

3.4.3.Газостійкість. Спостереження в мало забруднених регіонах свідчать про газостійкість видів глоду (Рубіс, 2004а). На південному сході України спостерігається стабільно високе фонове забруднення атмосфери, а у великих промислових містах регіону його рівень підвищується в декілька разів і сягає найвищих значень в країні. У дендрарії ДБС, садах АДСР, парках і на вулицях Артемівська, Горлівки, Донецька ми не спостерігали опіків, спричинених газовими викидами. Стан дерев видів глоду, що зростають в умовах доволі забрудненої атмосфери регіону є нормальним, вони не мають візуальних ознак пошкоджень. Не страждають дерева глоду й від пилового забруднення.

3.4.4.Стійкість до шкідників та хвороб. До родини Rosaceae належать основні зерняткові плодові культури (яблуня, груша, айва) та численні декоративні рослини, що мають багату ентомофауну, тому на глодах трапляються різні поліфаги й олігофаги. Слід зазначити, що інтродукти, які мають споріднені форми в аборигенній флорі, зазвичай, мають фауну, котра перейшла з останніх, але більш-менш збіднену. Якщо в місцевій флорі є представники родини, до якої належить інтродукована рослина, то такі культури матимуть різноманітнішу фауну і навпаки (Медведев и др., 1952а). Так, рослини родини Rosaceae пошкоджують кліщі, листовійки, попелиці, пильщики, довгоносики тощо.

124