Другое: Наукове обґрунтування економічної безпеки підприємства

У рамках підходу до економічної безпеки підприємства як стану, обумовленого впливом зовнішнього середовища, слід зазначити ресурсо-функціональний підхід. Автори цього підходу економічну безпеку підприємства розглядають як «стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загрозам і забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому». У ресурсо-функціо- нальному підході в якості основних напрямків економічної безпеки підприємства розрізняють сім функціональних складових: фінансову, інтелектуальну і кадрову, техніко-технологічну, політико- правову, екологічну, інформаційну і силову.

Крім спроб визначити сутність економічної безпеки підприємства, виходячи з визнання негативного впливу зовнішнього середовища на його діяльність, існують і інші спроби. Так, є спроба розглядати економічну безпеку підприємства як систему захисту його економічних інтересів, де основну увагу приділено питанням боротьби з несумлінною конкуренцією. Слід відзначити деяку нечіткість такої спроби з вивчення економічної безпеки підприємства, оскільки незрозуміло, в який спосіб і в якій формі підприємство може здійснювати боротьбу з несумлінною конкуренцією. Однак, не применшуючи значення дій підприємства в цій боротьбі, слід зауважити, що така боротьба належить, скоріше, до прерогативи державних або регіональних органів управління.

Усі наведені підходи до визначення сутності економічної безпеки підприємства відзначаються або неповнотою, недомовленістю чи неясністю, що не дозволяє достеменно з’ясувати сутність економічної безпеки підприємства, або звуженим підходом, при якому втрачається бачення економічної безпеки підприємства з позиції безпекознавства. Найчастіше останнє відбувається внаслідок ототожнення або підміни поняття економічної безпеки підприємства поняттями ефективності, конкурентоспроможності, економічної стійкості тощо.

Отже, економічну безпеку підприємства можна розглядати різнобічно, зокрема, як своєчасну реакцію підприємства на зміни в зовнішньому середовищі, тобто з позиції ситуаційного підходу до управління, яким визнається важливість швидкості й адекватної реакції, котрі забезпечують адаптацію підприємства до умов його існування. Втім, економічну безпеку слід розглядати скрізь ево- люційність ситуаційного підходу до управління підприємством.

Очевидно, варто погодитися з думкою А. Михайленка, що «... прийнятного визначення економічної безпеки поки не існує» [188]. Автор наведеної точки зору пояснює свою позицію тим, що економічна безпека, перебуваючи на стику декількох наук, як і будь-яке міждисциплінарне поняття, а, отже, залежачи від ступеня розвиненості наукового апарату всіх задіяних наукових площин, поки що не має достатнього власного понятійно- категоріального апарату.

Найпопулярніші дефініції згруповані на підставі вивчення сутності економічної безпеки підприємства та результатів проведеного аналізу існуючих у сучасній економічній науці її тлумачень.

Рис. 1.9. Концепції та підходи до тлумачення економічної безпеки підприємства

Очевидно, що концепції та підходи щодо економічної безпеки підприємства перебувають у конвергентному стані. Наукові дослідження, які, зокрема, пояснюють взаємозалежність та взає- мообумовленість розвитку підприємства та його економічної безпеки, опубліковано в [166]. Висновок, отриманий унаслідок зазначених досліджень, зводиться до такого. Розвиток та економічна безпека - найважливіші характеристики підприємства як єдиної системи. Їх не слід протиставляти, кожна з них по-своєму характеризує стан підприємства.

Таке твердження є актуальним, коли підприємство розглядають як відкриту систему, що функціонує в змінюваному навколишньому середовищі.

Однак слід визнати, що виступаючи важливою характеристикою забезпечення життєдіяльності підприємства, економічна безпека, відіграючи роль охоронної функції, може негативно впливати на розвиток підприємства, стримуючи і навіть істотно гальмуючи його темпи. У цьому та деяких інших аспектах проявляється неоднозначність взаємозалежності економічної безпеки та розвитку підприємства.

До числа інших найважливіших аспектів слід віднести непоширення такої властивості розвитку підприємства, як ереди- тарність на економічну безпеку, оскільки залежність поточних характеристик економічної безпеки підприємства від її попередніх станів, на відміну від характеристик розвитку, може бути дуже слабкою і навіть відсутньою. Неоднозначність взаємозалежності економічної безпеки та розвитку підприємства посилюється при вивченні особливостей поведінки підприємств, які працюють на різних конкурентних та галузевих ринках [166].

У сучасних умовах внаслідок розгортання цілої низки подій, пов’язаних із процесами соціалізації, відбувається трансформація економічної безпеки підприємства в соціально-економічну. Така трансформація, насамперед, зумовлена посиленням впливу людського чинника у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства. Проявом такого впливу в зовнішньому середовищі підприємства є формування його соціальної відповідальності, а у внутрішньому - утворення соціального партнерства. Проте таке утворення супроводжується численними загрозами, які виникають або внаслідок конфлікту інтересів учасників такого процесу, або через свідомі чи напівсвідомі деструктивні їх дії тощо.

Не применшуючи значущості кожної з розглянутих концепцій безпеки - і як форми розвитку суб’єкта, і як форми протистояння суб’єкта загрозам - і притаманних кожній концепції підходів, зосередимо увагу на концепції безпеки як форми розвитку суб’єкта. Так, за результатами досліджень, проведених в [21] у рамках гармонізаційного підходу, економічну безпеку підприємства витлумачено як міру гармонізації в часі та просторі економічних інтересів підприємства з інтересами пов’язаних із ним суб'єктів зовнішнього середовища, що діють поза межами підприємства. Таке розуміння економічної безпеки підприємства не суперечить уже початим спробам визначити це поняття, оскільки також, як і всі ці спроби, виходить з визнання найголовнішого, якщо не сказати більше - визначального, впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства. Принциповою відмінністю запропонованого розуміння економічної безпеки підприємства є визнання неможливості цілком захистити діяльність підприємства від негативного впливу зовнішнього середовища в силу того, що в цьому і ним, діяльність підприємства неможлива поза його межами. Втім справдливим є й визнання позитивного впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства.

Надалі розуміння економічної безпеки отримало подальший розвиток з позиції міри економічної свободи підприємства, яка досягається внаслідок здійснення специфічного керованого процесу протистояння загрозам, підґрунтям якого є взаємоузгодження економічних інтересів підприємства. У такий спосіб економічну безпеку було «переведено» зі статичного стану в динамічний.

Таким чином, авторською є позиція щодо економічної безпеки як міри економічної свободи підприємства, що досягається внаслідок керованого процесу взаємоузгодження економічних інтересів стейкхолдерів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства, який має на меті протистояння загрозам економічній безпеці підприємства та потребує необхідних для такого протистояння ресурсів.

Виходячи із запропонованого розуміння економічної безпеки підприємства як міри його економічної свободи, маємо детальніше розглянути категорію свободи, яка є однією з універсальних характеристик людського буття, як здатність людини оволодівати умовами свого буття. Поняття свободи пов’язане з поняттями необхідності, залежності/незалежності, відчуження, відповідальності. Незалежність традиційно пояснюється як самостійність, відсутність залежності чи підлеглості. На рівні підприємства незалежність існувати не може, окрім як у вигляді фінансової незалежності. Самостійність - це майнова відокремленість і юридична рівність суб’єктів цивільних правовідносин.

У свою чергу в економіці категорію свободи нерідко протиставляють економічній залежності. Так, в [203] економічну залежність подано як дзеркальний відбиток економічної, власне ринкової, влади. Економічна залежність, яка подається як відсутність свободи дій, з погляду причинно-наслідкових зв’язків похідна від ринкової влади і, водночас, є її протилежністю, тоді як з позиції логіки економічна залежність має відносний характер, оскільки економічна влада одного суб’єкта означає економічну залежність від цієї влади іншого суб’єкта [203, с. 258]. У цьому контексті не можна не торкнутися

Слід зауважити, що вчені-економісти декількох століть були небайдужими до категорії економічної свободи. Так, А. Сміт [248], обґрунтувавши принципи економічної політики, який відповідає інтересам промислового капіталізму, який розвивається, розвиток економічної свободи визначав через подолання існуючих феодальних обмежень і різного роду заборон, висунутих меркантилістами. Дослідження економічної свободи в працях лауреатів Нобелівської премії М. Фрідмана (M. Friedman) і Ф. Хайєка (F. von Hayek) [281] переважно мають соціально-політичну спрямованість, аніж економічну. Значущість економічної свободи в їх дослідженнях подано стосовно свободи політичної як другорядну.

Таблиця 1.7

Кілька авторів у своїх наукових працях обґрунтовує пряму залежність економічного зростання і добробуту суспільства від економічної свободи. Наприклад, у колективній роботі Дж. Гвартни, (J. Gwartney), Р. Холкомба (R. Holcombe) и Р. Лоусона (R. Lawson) [323, с. 163-190] виявлена й обґрунтована стійка зворотна залежність між зростанням державних витрат і збільшенням об’єму ВВП. У працях О. Г. Бодрова економічна свобода розглядається як подолана необхідність, при цьому під необхідністю розуміється те, що об’єктивно неминуче має відбутись [33, с. 163-190]. Думається, що такий підхід до економічної свободи може бути доречним у разі вибору способу захисту підприємства від загроз, а точніше - встановлення параметрів ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства.

Однак загалом питання економічної свободи підприємств слід визнати такими, що недостатньо досліджені вітчизняною економічною наукою. Зокрема, серед науковців немає єдності в поглядах на сутність цієї категорії, дослідженням бракує системності та комплексності. Окремі спроби досліджень економічної свободи підприємств здійснені російським ученим Ш. Х. Гафаро- вим [61], котрий досліджував питання взаємозв’язку економічної свободи та розвитку промисловості. Проте проблематика досліджень економічної свободи підприємств видається більш ніж фундаментальною. Зокрема, розуміння сутності економічної свободи може бути ключовим положенням концептуалізації управління економічною безпекою підприємства.

Стаючи об’єктом управління, економічна безпека підприємства набуває характерних ознак керованості. Однак перш ніж детально вивчати такі ознаки, слід зосередитись на характеристиках економічної безпеки підприємства як об’єкта управління, оскільки йому притаманна низка особливостей.

. Економічна безпека підприємства як об’єкт управління

Вивчення сутності та розгляд дефініцій економічної безпеки дають змогу зробити припущення щодо наявності певної специфіки економічної безпеки підприємства з позиції розгляду її як об’єкту управління. Є декілька причин, які, власне, стосуються не стільки загального розуміння економічної безпеки підприємства, скільки її саме як об’єкту управління, які уможливлюють припущення наявності такої специфіки. Зокрема, до таких причин належить, по-перше, потреба у з’ясуванні розуміння підприємства як об’єкта управління, а, по-друге, як об’єкта, який, тяжіючи до досягнення визначеного рівня економічної безпеки, потребує вибору методологічного підґрунтя та спеціального інструментарію управління такою безпекою.

Слід зазначити, що наявність потужного потенціалу знань з менеджменту може створити ілюзію прозорості першої причини, тобто розуміння підприємства як об’єкта управління. Дійсно, «підприємство як об’єкт менеджменту» є не просто поширеною, а й обов’язковою темою багатьох навчальних посібників та підручників з менеджменту [17, 24, 44, 51, 52, 59, 85 та ін.]. Проте специфікація виконуваного дослідження потребує більш глибокого вивчення особливостей підприємства як об’єкта управління, які можуть виникати на перетині різних галузей знань про підприємство. Різнобічність поглядів на об’єкт управління, яким у даному разі є підприємство, є обов’язковою передумовою виявлення безпекогенних чинників управління таким об’єктом або, навпаки, передумовою виявлення загроз його економічній безпеці. Крім того, будь-яке підприємство є доволі складною соціально- економічною системою, досягнення певного стану економічної безпеки якого істотно залежить від можливостей узгодження тих чи інших інтересів, носіями яких є представники як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства. Це положення, з одного боку, доповнює необхідність з’ясуванні розуміння підприємства як об’єкта управління, а з іншого - торкається питання вибору теоретичного підґрунтя управління економічною безпекою підприємства, тобто зосередження на тій чи іншій економічній теорії щодо такого управління. Тому проведенню дослідження економічної безпеки як об’єкта управління мають передувати деякі пояснення.

Економічна безпека не є абстрактним поняттям. На кожному щаблі вертикалі економічної безпеки - від найвищого до найнижчого - таке поняття має певне предметне поле: міждержавні відносини, державу, регіон, підприємство чи життєдіяльність людини. Кожне предметне поле має свої особливості та специфіку щодо ідентифікації його економічної безпеки. Безперечно, значущість дослідження особливостей кожного такого предметного поля в рамках проведення спеціальних досліджень щодо їх економічної безпеки не викликає сумнівів. Проте підприємство було і залишається основною структурною ланкою економіки будь- якого типу: як адміністративно-командного, так і ринкового. Дослідження самого підприємства, його істотних характеристик, складових частин, внутрішніх і зовнішніх зв'язків у контексті дослідження питань управління його економічною безпекою стає особливо актуальним.

Руйнування старої системи функціонування, створення нових основ і відкриття нових можливостей діяльності, необхідність перегляду поглядів щодо підприємства в умовах глобалізації і безліч інших чинників потребують вивчення теоретичного підґрунтя поняття «підприємство» в різних галузях знань, які перетинаються з наукою про економічну безпеку. Тому, перш ніж розглядати економічну безпеку підприємства як об’єкт управління, маємо зосередитись на різнобічному розгляді власне її предметного поля, тобто підприємства.

Підприємство можна розглядати і як первинну ланку економіки, і як певну сукупність засобів виробництва, їх комплекс, і як певний колектив, який під керівництвом менеджерів здійснює випуск товарів або надає послуги, чи як об’єкт права тощо.

Прокоментуємо тлумачення поняття підприємства з точки зору різних галузей знань, звісно, спираючись на те, що вже сама лінгвістична форма цього поняття поєднує в собі і майново-вартісну, і дієво-підприємницьку природу. Мова йде про те, що термін «підприємство» в російській мові вживається, як правило, у двох значеннях. Перше значення розкриває поняття підприємства як виробничої установи - це завод, фабрика, майстерня. У другому значенні під ним розуміється задумана, зроблена ким-небудь справа. Українській мові така двозначність не притаманна.

В юридичній літературі, яка розкриває царину правової галузі знань, неодноразово підкреслюється, що поняття «підприємство» має економічне походження і, насамперед, є економічною категорією. Підприємство є самостійним суб’єктом господарювання і права. Більше того, серед суб’єктів господарського права домінуюче місце належить саме такому суб’єктові, як підприємство. Це обумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби в продукції, роботах і послугах. З одного боку, Закон України «Про підприємства в Україні» визначає компетенцію підприємства (має права та обов’язки) як господарюючого суб’єкта, з другого - відзначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб [102, ст. 1]. Цим підприємство істотним чином відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об’єднань), до складу яких уходять юридичні особи.