468 тварин
11.8.4. Напрями збільшення виробництва кормів та підвищення його ефективності
469
11.3. Економіка зернопродуктового підкломплексу АПК
11.3.1. Зернопродуктовий під комплекс, його суть та ефективність.
Зернопродуктовий підкомплекс - один із найбільших і найважливіших.
Його кінцево-цільове призначення - задоволення потреб у зерні та продуктах, одержаних від його переробки.
Це глобальне завдання розчленовується на два конкретних: виробництво продовольчого зерна для випікання хліба, хлібобулочних виробів, одержання макаронних і кондитерських виробів, а також круп і виробництво фуражного зерна для забезпечення тваринництва концентрованими кормами.
Зернопродуктовий підкомплекс складається з різноманітних галузей і видів діяльності, серед яких слід виділити такі:
- зерновиробництво (в усьому спектрі зернових, зернобобових і зернофуражних культур);
- заготівлю і зберігання зерна;
- переробку та реалізацію продукції.
Ці галузі формують основне виробництво підкомплексу. До цього рангу слід віднести також підприємства, що випускають спеціалізовані технічні засоби для зернового господарства, технологічне обладнання для галузей, що переробляють зерно. В цьому підкомплексі досить різноманітне
інфраструктурне забезпечення:
- спеціалізований транспорт для перевезення борошна, хліба та інших продуктів;
- науково-дослідні інститути, селекційні станції, конструкторські бюро, які забезпечують селекцію зернових культур, насінництво та агротехніку їх вирощування, технологію зберігання і переробки зерна, борошномельної, круп'яної, хлібопекарної і пивоварної промисловості.
На обсяг і якість кінцевого продукту підкомплексу впливають різні факгори:
- в сільському господарстві: урожайність, вміст в зерні клейковини, скорочення втрат;
- в переробних галузях: своєчасна переробка, збереження якості, і мінімум втрат;
- в торгівлі: своєчасна і вигідна реалізація, збереження якості, недопущення втрат.
Зернопродуктовий підкомплекс, на відміну від інших продуктових вертикалей, одночасно охоплює технологію первинної та вторинної переробки зерна, вирізняється вищою мобільністю та кращими можливостями щодо тривалого зберігання більшості видів продукції та їх транспортування на значні відстані.
Виробничо-технологічна суть цього продуктового підкомплексу
зводиться до такого:
- усі підприємства, що охоплюють первинну і вторинну переробку
470 зерна, зв'язані між собою послідовністю технологічних процесів, а отже, потребують чіткої збалансованості;
- можливості їх залежать від потужності переробки і потужності елеваторної промисловості;
- у свою чергу продуктивність елеваторної промисловості визначається обсягами надходження із сільського господарства продовольчого та фуражного зерна.
Рис. 11.2. Схема зернопродуктового підкомплексу
В умовах ринку зернопродуктовий підкомплекс реалізує не лише кінцеву продукцію переробки зерна, а й зерно як сировину. Інфраструктура ринку зерна може бути представлена так:
471
Рис. 11.3. Схема інфраструктури ринку зерна
Як видно зі схеми, нормальне функціонування зернопродуктового підкомплексу оцінюється не тільки тим, скільки і яких вироблено хлібопродуктів, але й тим, як забезпечується єдність інтересів в усій продуктовій вертикалі.
Однак на особливу позицію в цій структурі виходить ланка виробників зерна, суть і функціональне призначення якої завершується винятково проміжним (сировинним) характером виробленої продукції. Тому допускати, що вартість кінцевої продукції залежить від собівартості виробленого зерна, аж ніяк не можна. В зернопродуктовій вертикалі економічні відносини склалися так, що сільське господарство, частка якого в сумарних витратах підкомплексу найвища, одержує прибутку з розрахунку на 1 грн витрат значно менше, ніж усі наступні ланки - від проходження зерна як сировини і аж до реалізації хліба і хлібопродуктів. А між тим, роль сільського господарства тут слід вважати визначальною.
Соціально-економічна суть зернопродуктового підкомплексу зводиться до того, що його продукція є одним із визначальних критеріїв економічної міцності та незалежності країни. Для умов України, де зерно виробляється в усіх районах, це має особливе значення, оскільки природнокліматичні, організаційно-економічні, науково-технічні та агротехнічні фактори дають змогу довести виробництво зерна і хлібопродуктів до обсягів повного забезпечення внутрішніх потреб і створення потужного експортного потенціалу. Багатогалузевість аграрних підприємств (за винятком фермерських господарств) змушує їх 60 - 70 % виробленого зерна залишати на виробничі потреби (насіння, корми, натуральна оплата). А тому абсолютна товарність зернового господарства залежить тільки від обсягів виробництва зерна. Ці фактори зумовлюють необхідність виробляти на душу населення по 1 т зерна як того обсягу, що гарантує цілковите задоволення внутрішніх потреб і можливостей експорту.
Щоб повністю забезпечити потреби держави в зерні і відповідність попиту населення на хлібобулочні, макаронні, кондитерські та інші вироби з зерна до раціональних норм споживання, в рамках зернопродуктового підкомплексу необхідно:
472
- підпорядкувати структуру зернового господарства реальним потребам ринку з повним урахуванням можливостей агрокліматичпого потенціалу;
- відродити в аграрних підприємствах систему сівозмін з оптимальним насиченням посівів ринковими культурами;
- розширити застосування інтенсивних технологій вирощування зернових культур, дотримання видової та сортової агротехніки;
1 ... 42 43 44 45 46 47 48 49 ... 62
- забезпечити впровадження в усіх господарствах системи удобрення зернових культур органічними і мінеральними добривами з урахуванням їх біологічних і господарських особливостей, внесення добрив відповідно до фаз росту і розвитку рослин;
- сконцентрувати виробничий потенціал підкомплексу на збільшенні обсягів виробництва сильних і твердих пшениць, продовольчого зерна загалом.
Відродження і становлення зернопродуктового підкомплексу до рівня сучасних вимог потребує твердої державної підтримки і захисту інтересів товаровиробників. Виробники зерна повинні бути зацікавлені в прибутковій реалізації (на основі гарантованих мінімальних заставних цін), захищені від монопольного тиску посередників (особливо на ринку збуту зерна та придбання матеріально-технічних ресурсів).
Регулюванню ринку зерна має сприяти державшій інтервенційний фонд.
Механізм його створення та функціонування такий:
- через закупівельні організації в урожайні роки з ринку вилучатиметься частина продовольчого і фуражного зерна;
- за рахунок цього на короткий період забезпечуватиметься стабілізація пропозиції відразу після збору врожаю,
- у неврожайні роки ця частина постачатиметься на ринок, щоб підтримати ринкові ціни.
11.3.2. Народногосподарське значення виробництва зерна
Проблема забезпечення населення країни достатньою кількістю вітчизняних якісних продуктів харчування залежить головним чином від обсягу виробництва сільськогосподарської продукції і насамперед зерна - важливого виду продовольчих ресурсів, цінної сировини для ряду галузей переробної промисловості, незамінного джерела створення повноцінної кормової бази для розвитку тваринництва. У переважній більшості країн світу виробництво зерна традиційно належить до провідних галузей сільського господарства. В Україні зернове господарство має не тільки важливе соціально-економічне, а й політичне значення для розвитку національної економіки, забезпечення продовольчої безпеки держави.
Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей. Зерно використовується людиною у вигляді хліба, крупів, макаронів, кондитерських виробів та ін. Ці продукти відзначаються високими поживними та смаковими якостями, містять достатню кількість білків, вуглеводів, вітамінів, амінокислот й мінеральних солей. Рівень споживання хлібопродуктів на рік населенням
України у розрахунку на особу в 2001 році становив 130 кг за науково-
473 обґрунтованої норми споживання 110 кг.
Зерно - головний і незамінний корм при виробництві тваринницької продукції. Воно має значно вищу поживну цінність порівняно з іншими видами кормів, характеризується високим вмістом кормових одиниць, перетравного протеїну, макро- та мікроелементів. Як корм використовується також побічна продукція вирощування зернових - солома й полова, а також відходи переробки зерна.
Продукція вирощування зернових культур є сировиною для переробної промисловості. В результаті переробки зерна одержують спирт, крохмаль та
іншу продукцію, з соломи - целюлозу, папір тощо.
Українське зерно завжди належало до конкурентоспроможних продуктів на світовому ринку. Зерно є важливим експортним товаром, який може забезпечити значні надходження валютних коштів. При зберіганні воно прак- тично не втрачає своїх якостей і тому придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.
Загальна потреба країни в зерні визначається кількістю його, що витрачається на харчування, переробку, корми, насіння, експортне створення державних резервів. У цьому обсязі найбільшу питому вагу має зерно, яке споживається населенням та тваринами як продукт харчування. В Україні від загальної кількості виробленого зерна на корм худобі і птиці використовується
52-57%, на харчування - 15-17, насіння - 8-10, переробку 3-4 і втрачається при зберіганні і доробці до 6-8%. Виходячи з науково обґрунтованих норм споживання хліба та хлібопродуктів і зростаючих потреб тваринництва у концентрованих кормах, а також з урахуванням зменшення залежності країни від імпорту зерна та намагання вийти у перспективі на світовий ринок зерна в ролі одного з експортерів, виробництво зерна з розрахунку на душу населення необхідно довести до 1 т.
11.3.3. Розвиток і розміщення виробництва зерна
Зернове господарство України розвивається на основі дальшої
інтенсифікації, що забезпечує збільшення виробництва зерна переважно за рахунок підвищення врожайності зернових культур. Розвиток виробництва зер- на характеризується такими показниками, як динаміка посівних площ та їх структури, підвищення врожайності зернових культур, збільшення валового збору зерна і вдосконалення структури зернового виробництва.
Основною зерновою культурою України є озима пшениця. Зерно ячменю використовується в кормовиробництві як важливий компонент комбікормової промисловості, а також у харчовій промисловості для виготовлення крупів і пива. Він є цінним концентрованим кормом для худоби і птиці, в 1 кг зерна міститься в середньому 1,2 корм. од. та 81 г перетравного протеїну. За поживністю ячмінь займає друге місце після кукурудзи, а за вмістом перетравного протеїну перевищує її.
Важливою зернофуражною культурою є кукурудза. Кілограм зерна кукурудзи містить 1,34 корм, од., 68 г перетравного протеїну і близько 4 мг