Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Факультет міжнародних відносин
Кафедра країнознавства і міжнародних
відносин
КУРСОВА РОБОТА
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІНТЕГРАЦІЙНИХ
ПРОЦЕСІВ У ЄВРОПІ У ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 40-60-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ
Луцьк 2015
ЗВТ - Зона вільної торгівлі
ЄАВТ - Європейська асоціація вільної торгівлі
Євроатом - Європейська агенція атомної енергетики
ЄЕС - Європейський економічний союз
ЄОВС - Європейське об’єднання вугілля і сталі
ЄС - Європейський Союз
Зміст
Список умовних позначень
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження поняття європейської інтеграції
1.1 Суть поняття "європейської інтеграції"
1.2 Стан вивчення проблеми у науковій літературі та джерелах
1.3 Методологічні основи дослідження
Розділ 2. Передумови і чинники інтеграційних процесів у Європі після другої світової війни
2.1 Ідеї європейської інтеграції: теоретичні засади
2.2 Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку країн Західної Європи у др. пол. 40-х років ХХ ст.
2.3 "План Маршалла" як поштовх до інтеграції Європи у др. пол. ХХ ст.
Розділ 3. Особливості функціонування інтеграційних об’єднань на теренах Європи з др. пол. 40-х до 60-х років ХХ ст.
3.1 Утворення та особливості діяльності Європейського Об’єднання Вугілля і Сталі
3.2 Характерні риси діяльності товариств: ЄЕС, Євроатом та ЄАВТ
Розділ 4. Наслідки і перспективи євроінтеграційних процесів у Європі
Висновки
Список використаних джерел
Процеси європейської інтеграції, що розпочалися у Західній Європі після Другої світової війни, мають давню й багату передісторію. Потреба єднання європейських народів та держав як головний засіб подолання розбрату та запобігання взаємного знищення, усвідомлювалась провідними мислителями та теоретиками уже з часу Середньовіччя. Темою курсової роботи стали особливості розвитку інтеграційних процесів у Європі з др. пол.40-60-х роках ХХ ст., починаючи з формування Європейського Співтовариства вугілля та сталі, продовжуючи утворенням Європейського Економічного Співтовариства та Євроатому, економічна інтеграція довела можливість тісної співпраці між країнами, подолання вузьких рамок національних ринків, формування простору чотирьох свобод: руху людей, капіталів, товарів та послуг.
Актуальність теми дослідження полягає у тому, що 2015 рік в Україні ознаменувався не лише із визначенням її європейським вектору зовнішньої політики, але й активними державотворчими, правовими, економічними та соціальними зрушеннями у напрямку євроінтеграції. Від так, предметом першочергово значення на сьогодні повинне стати вивчення набутого досвіду становлення інтеграційних процесів у Європі, ціною помилок і відступів від визначених цілей, що переконав країни-учасниці Європейських Співтовариств - економічна й політична інтеграція об’єднання ознаменована тіснішою співпрацею, зокрема у сфері спільної зовнішньої політик, є важливим кроком до сучасних технологій та потужних інвестицій, якісної освіти, культури та ринку праці, підвищення безпеки країни, зміцнення її державності та правового ладу, демократичних процесів і процедур.
Об’єктом дослідження є інтеграційні процеси в Європі (40-60 рр. ХХ ст.).
інтеграційний процес європа
Предметом курсової роботи стали передумови, початок, особливості та наслідки європейської інтеграції після Другої світової війни; процес створення інтеграційних об’єднань.
Мета курсової роботи: дослідити і висвітлити процес європейської інтеграції у др. пол.40-60-х роках ХХ ст., надати вичерпну характеристику передумовам та чинникам його становлення, проаналізувавши основні риси, а також вивчивши причини та наслідки трансформації інтеграційних процесів у сучасній Європі.
Для досягнення даної мети нами були поставлені конкретні завдання:
‒ установити та узагальнити теоретичні основи дослідження, суть поняття "інтеграції" та "європейської інтеграції";
‒ дослідити стан вивчення проблеми європейської інтеграції у науковій літературі та джерелах;
‒ вивчити теоретичні засади розвитку ідей євроінтеграції;
‒ надати вичерпну характеристику методологічним основам дослідження у курсовій роботі;
‒ проаналізувати передумови та причини інтеграційних процесів у Європі після Другої світової війни;
‒ описати особливості суспільно-політичного та економічного розвитку країн Західної Європи у др. пол.40-х років ХХ ст.;
‒ з’ясувати зміст "Плану Маршалла", його роль в інтеграції Європи;
‒ дослідити законодавчу базу, міжнародні договори та утворені союзи між країнами-членами інтеграційних процесів в Європі;
‒ визначити і проаналізувати наслідки трансформації процесу євроінтеграції;
‒ порівняти інтеграційні процеси післявоєнної Європи з сьогоднішніми реаліями.
Теоретичною базою при написанні курсової роботи послужили праці таких представників світової політичної науки, як: К. Аденауер, М. Алле, П. дю Буа, Ю. Герштейна, Ш. де Голль, К. Дойч, А. Етціоні, Е. Кант, Р. Куденхове-Калергі, Л. Ліндберг, Т. Масарик, Ф. Махлуп, Дж. Сарторі, А. Спінеллі, П. Стрітен, Е. Хаас, Р. Харрісон, У. Черчілль. Дана тема знаходить своє відображення у роботах численних вітчизняних вчених: Т. Астапенка, Ф. Барановського, Е. Бевзюка, Ю. Борка, А. Круглашова, А. Гальчинського, Л. Голопатюка, І. Голубія, Л. Губерського, О. Ковальова, В. Копійки, А. Кудряченка, В. Манжоли, М. Михальченка, І. Озимка, Г. Перепелиці, В. Руссу, Л. Ямпольської та інших.
У процесі дослідження були використані методи: аналізу та синтезу, індукції та дедукції, контент - та івент-аналізу, порівняння, абстрагування, актуальної нескінченності, узагальнення та історичний метод.
Практичне значення курсової роботи. Результати дослідження можуть бути використані в рамках глибокого вивчення проблем євроінтеграції та підготовки до семінарських занять з таких навчальних дисциплін, як "Історія міжнародних відносин", "Міжнародні відносини і світова політика", "Міжнародні організації", "Геополітичні та геоекономічні інтереси у світовій політиці" та інших, а також як наукова-теоретична база для подальшого процесу євроінтеграції України.
Структура роботи. Курсова робота
складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел,
який налічує 45 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 55 сторінок.
Поняття інтеграція (від лат. слів іntеgеr - цілий та іntеgrаtіо - відновлювати, поповнювати) у загальному розумінні означає - процес часткової втрати національного суверенітету країнами, які в умовах сучасного глобалізованого світу відчувають необхідність об’єднуватись у торгівельні, чи політичні блоки [30].
Європейський інтеграційний процес, який був започаткований як ЗВТ протягом кількох десятиліть еволюціонував у напрямку значної політичної інтеграції. Проте й сьогодні ЄС є далеким від створення єдиної держави, чи забезпечення задовільного рівня загальноєвропейського демократичного порядку. Більша частина суверенітету зберігається на рівні урядів країн-членів, разом з тим виникає певна ерозія національних демократій шляхом зменшення демократичної підзвітності на розширеному рівні прийняття політичних рішень [41]. Отже, дослідження суперечностей інтеграційних процесів дасть можливість виявити основні перешкоди, що гальмують інтеграційний розвиток, усвідомити асиметричні позиції в тенденціях до об'єднання і тим самим попередити гальмування соціально-політичного розвитку. Саме це актуалізує необхідність дослідження інтеграційних процесів. Дана тема активно досліджується представниками світової політичної науки. М. Алле, К. Дойч, А. Етціоні, Л. Ліндберг, Ф. Махлуп, Дж. Сарторі, А. Спінеллі, П. Стрітен, Е. Хаас, Р. Харрісон у рамках федералістського, функціонального, неофункціонального, комунікативного підходів намагаються визначити сутність та структуру інтеграційних процесів, їхні різновиди та еволюцію, а також чинники, що її зумовлюють. В Україні дана тема знаходить своє відбиття у роботах Ф. Барановського, Е. Бевзюка, А. Гальчинського, Л. Голопатюка, І. Голубія, Л. Губерського, О. Ковальова, В. Копійки, А. Кудряченка, В. Манжоли, М. Михальченка, Г. Перепелиці та ін. Проте сучасна ситуація на зовнішньополітичній арені України, а також постійний інтеграційний рух у світовому масштабі змушують нас посилити дослідження в даному напрямі.
Всесвітньо відомий словник англійської мови Мерріама-Вебстера дає наступне визначення інтеграції: "Інтеграція - це дія або процес, при якому різні групи (або раси) об'єднуються на рівній основі в єдине суспільство або організацію". Відповідно, "інтегрувати" означає "формувати або поєднувати в єдине ціле". У якості синоніма словник називає слово "об'єднувати", тобто "збиратися разом, щоб сформувати єдине ціле" [42].
Вітчизняний політологічний словник трактує категорію "інтеграція" наступним чином: "Інтеграція - це сукупність політичних процесів, спрямованих на консолідацію, злиття суспільних, політичних, військових, економічних структур або етносів у рамках однієї держави чи кількох держав з метою протидії деструктивним внутрішнім і зовнішнім чинникам" [28, с.114].
Історичний екскурс у минуле дає можливість дослідити еволюцію теорій інтеграції, їх переплетіння та відособленість. Теоретичні основи аналізу міжнародних інтеграційних процесів були закладені в роботах де Бірса (1941), Вінера та Байє (1950), які сформулювали теорію митних союзів. Найбільш повне її обгрунтування зробив Вінер у праці "Питання митного союзу" [27, c.44-50].
На думку О.М. Коростишевської, економічна інтеграція - це особлива складна форма усуспільнення праці та виробництва, якісно нова об'єднуюча структура із загальною цільовою функцією, що виникає на сучасному етапі продуктивних сил, які в умовах нової інформаційної хвилі НТР характеризуються усе більш активним застосуванням науки [21, с.58]. Крім того, автор підкреслює, що інтеграція як економічне явище зародилася в середині XІX ст., а як процес - існує лише з другої половини ХХ ст.
Поняттю "економічна інтеграція", вважає Г.Р. Марголіт, багато в чому близький "один з елементів усуспільнення - процес концентрації, що реалізовується не шляхом внутрішнього розвитку (накопичення), а шляхом з'єднання вже існуючого виробництва та капіталу (централізації)" [8, с.156].
Дослідження та взаємозв'язок таких категорії, як усуспільнення, кооперація, концентрація, спеціалізація та інтеграція здійснено у роботі Ю.Ф. Герштейна [32]. На думку автора, інтеграція в економіці проявляється в розвитку взаємодій між її елементами при виробництві, розподілі, обміні та споживанні, появі нових форм взаємодій, зростанні цілісних властивостей систем. А сутність інтеграції розкривається поступово: спочатку відбувається встановлення зв’язків між раніше розрізненими підприємствами - елементами системи; потім має місце поглиблення, посилення, надання систематичного характеру існуючим зв’язкам; збільшення кількості зв’язків і встановлення нових; поява нових інтеграційних (цілісних) властивостей в системі, узгодження зв’язків між підприємствами, зміна структури системи [32, с.259].
Ще в середині 60-х рр. XX ст. деякі французькі, англійські та італійські економісти піддали критиці неоліберальні підходи до дослідження інтеграції і запропонували так званий "структурний підхід" [42].
З нашої точки зору, доцільно виділити чотири основних підходи до проблеми дефініції явища "європейська інтеграція":
) Європейське економічне співтовариство і Європейський Союз розглядаються як міжнародні організації, оскільки інтеграційні інститути в Європі створені національними державами, котрі відіграють провідну роль у процесі їхнього функціонування;
) європейську інтеграцію можна розглядати як різновид регіонального процесу, оскільки в її основі лежить територіальна прив’язка, яка визначає особливості інтернаціоналізації виробництва, торгівлі та інвестицій;
) поняття європейської інтеграції визначається як найвищий рівень національних політичних систем і процесів - наднаціональне утворення;
) євроінтеграція визнається унікальним загальносвітовим явищем, що відчуває вплив зовнішнього світу і, в свою чергу, впливає на його еволюцію.
Ці чотири альтернативи визначають "полюси" європейських досліджень і загальних інтеграційних теорій. Серед теорій європейської інтеграції, які вплинули на інтерпретацію самого поняття, найбільшої уваги заслуговують такі як федералізм, функціоналізм, неофункціоналізм, міждержавний підхід та інституціоналізм. Дещо відокремлено стоять суто економічні інтеграційні теорії.
На нашу думку, завдяки такому розширеному тлумаченню явища "інтеграція", інституціоналізм залишається одним із найбільш перспективних варіантів використання системних досліджень для вивчення еволюції сучасних економічних, політичних і міжнародно-правових процесів, пояснення характеру інтеграційних процесів глобального та регіонального масштабів.
Таким чином, аналіз низки зарубіжних інтеграційних теорій і концепцій, які склалися в другій половині ХХ ст. і розвивалися паралельно з західноєвропейськими інтеграційними угрупованнями, дає можливість зробити наступні висновки. Дефініція терміну "європейська інтеграція" набуває статусу проблеми загальнотеоретичного рівня, з огляду на існування великої кількості напрямків дослідження інтеграційних процесів, теорій і концепцій, кожна з яких відрізняється тлумаченням даного явища [30].
Європейська інтеграція як явище розглядалася фундаторами інтеграційних концепцій у двох аспектах: політичному та економічному, інтерпретація яких започаткувала масштабну дискусію навколо інтеграційних процесів, де центральною була проблема визначення статусу держави. Найбільш палкі суперечки розгорнулися між прихильниками різних теорій об’єднання Європи та допустимих меж регіонального співробітництва. Кожна з теорій давала своє пояснення процесам регіональної інтеграції. Спільним стрижнем усіх концептуальних підходів до явища "інтеграція" стало пояснення предмету його вивчення - мирне і технологічно обґрунтоване об’єднання незалежних держав, які усвідомлюють свою взаємозалежність, у єдину систему.
Одне з прийнятних визначень поняття "інтеграція" дає "Велика енциклопедія Кирила та Мефодія" (2000 р.), трактуючи його як "об’єктивний процес зрощування національних господарств та проведення узгодженої міждержавної політики, що включає розвиток виробничої, науково-технічної кооперації, торговельно-економічних і валютно-фінансових зв’язків, створення різних міждержавних об’єднань як політичного, так і суто економічного характеру, регіональних економічних угруповань - зон вільної торгівлі, митних союзів, спільних ринків, економічних і валютних союзів, а також повних союзів" [36].
Отже, з проведеного вище дослідження можемо зробити такі висновки:
2. Раніше чи пізніше європейська інтеграція змушує держави вдаватись до змін на національному рівні, а, отже, вдаватися до процесу європеїзації - це зміни, трансформації, реформи, що відбуваються у всіх сферах життя під впливом європейської інтеграції.
. В контексті дій окремих держав
спрямованих на інтегрування, європейська інтеграція визначається як розвиток
політичних, економічних, культурних відносин країни з Європейським Союзом. У
перспективі результатом таких відносин може стати набуття повноправного членства
в Європейському Союзі.