Материал: Психологічна мотивація як чинник ефективності роботи державних службовців

Таким чином, аналіз інновацій у європейських системах державного управління здійснюється під кутом зору адаптації мотивації для вітчизняних потреб тенденцій розвитку, механізмів, технологій управлінської діяльності. Соціальна ж спрямованість управлінських реформ визначається особливостями національних завдань системної трансформації українського суспільства.

Управлінські інновації в Європі носять не характер ситуативної адаптації до соціальних змін, а планомірний і систематичний характер удосконалення державного управління в контексті загальнодержавної стратегії розвитку. Тому конкретна форма їх здійснення, тобто процес реформування управлінських структур і форм діяльності, є постійним елементом державного управління. «Адміністративна реформа є постійною темою в адміністраціях європейських країн».

Інноваційний процес у національних системах державного управління підпорядкований загальним вимогам до країн Євросоюзу, що випливають зі стратегії євроінтеграції. Згідно Копенгагенськими та Мадридськими критеріями йдеться про адміністративні реформи в межах вимог Євросоюзу, а не просто реформ, вмотивованих внутрішніми процесами в країні. Вплив права ЄС і співпраця в управлінській сфері усе більше позначаються на адміністративних, організаційних, правових і політичних структурах держав-членів ЄС. Правова форма європеїзації призвела до виникнення Європейського адміністративного простору, який ще називають Європейською моделлю публічної (або державної) служби. Саме це визначає загальноєвропейський соціальний контекст адаптації управлінських інновацій країн Євросоюзу для здійснення адміністративної реформи в Україні, пов’язаний з її загальною орієнтацією на європейський адміністративний простір.

Разом з тим, слід мати на увазі, що засновницькі договори про Європейський Союз не передбачають повноважень співтовариства щодо організації державного управління через великі національні відмінності. Тому співпраця у цій сфері та вплив Євросоюзу носять хоча і досить великий і наростаючий характер, але не жорстко регламентований офіційними документами. Це означає, що використання європейського досвіду впровадження управлінських інновацій може здійснюватися дуже гнучко в широкому соціокультурному контексті.

Неформальне узгодження інноваційних процесів у європейських країнах здійснюється передусім на основі розробки концептуальних новацій. Починаючи з кінця 1990-х, загальновизнаною основою реформування систем державного управління є концепція «good govеrnance». Це концепція розуміння державного управління, запропонована ООН у документах Програми розвитку 1997 р. Концепція поєднує демократію з ефективністю управління в сучасних умовах інформаційного суспільства і являє собою демократичний варіант державного менеджменту .

Що стосується концептуального обґрунтування інноваційних проектів, то найпоширенішою концепцією управлінських інновацій, як безперервного процесу вдосконалення у світовій і європейській практиці, є модель Кайдзен (Kaizen).

Система управління Кайдзен - це концепція постійного вдосконалення спрямована на зміну і вдосконалення в кожній функціональній підсистемі підприємства (від японських слів Kai - зміна та Zen - добрий, до кращого). Компанії, які використовують цю систему, підвищують рентабельність і конкурентоспроможність бізнесу без значних капіталовкладень. Сутність і філософія кайдзен-костингу полягає не в досягненні певної величини граничних витрат, а в постійному і всеосяжному вдосконалюванні якості процесів на всьому підприємстві загалом за участі всіх його працівників. Використання філософії Кайдзен - це впровадження корпоративної культури і управлінських рішень, які стимулюють співробітників постійно пропонувати поліпшення та упроваджувати їх в режимі щоденної роботи.

Участь у постійному поліпшенні бізнес-процесів підприємства всіх працівників - від робітників до топ-менеджерів - визначальна риса кайдзен-костингу.

Основних концептуальних компонентів моделі Кайдзен, що мають найбільше значення для управлінських інновацій у системі державної влади, є чотри.

. Обґрунтування методології та інструментарію переорієнтації управлінської діяльності на якісні показники, що забезпечує еволюційне самовдосконалення системи державного управління.

. Орієнтація на так зване бездефектне управління, при якому помилки, які можуть призвести до розбалансування системи державного управління, зводяться до мінімуму.

. Встановлення безпосереднього зв’язку еволюції системи управління з потребами її об’єкта через впровадження маркетингового принципу орієнтації органів державного управління на потреби споживача (маркетизація державного управління, формування системи державного маркетингу, впровадження клієнталістських принципів функціонування державної служби).

. Детальне узгодження всього процесу управління за інструментарієм, часом, простором, виконавцями тощо, що забезпечує його вдосконалення завдяки маргінальним поліпшенням кожного елемента управлінського циклу.

Слід сказати, що у вітчизняній управлінській практиці, незважаючи на високу ефективність моделі Кайдзен як методології управлінських інновацій, вона майже не задіяна при розробці концепцій реформування державної служби та системи мотивації державного управління. Це можна пояснити тим, що більшість дослідників орієнтуються на швидке й радикальне оновлення державного управління в Україні, не бажають здійснювати складний процес адаптації моделі і бажають отримати швидкий результат інновацій на виході системи державного управління як підвищення її кумулятивної ефективності.

На нашу думку, таке нехтування еволюційною методологією впровадження інновацій є необґрунтованим, оскільки завдяки їй можна здійснити суттєві вдосконалення без значних матеріальних та організаційних витрат. До інноваційного процесу долучається весь загал рядових державних службовців, а не лише ініціатори інноваційних проектів, а в центрі уваги виявляються конкретні управлінські процеси, що для громадянина - споживача управлінських послуг, навіть важливіше, ніж кумулятивна управлінська ефективність системи державної влади.

На необхідність широкого застосування моделі Кайдзен для еволюційного впровадження управлінських інновацій наголосив Берлінський конгрес Європейської організації за якість (1996 р.) Зокрема, практика свідчить, що еволюційні інновації, якщо забезпечується умова безперервності їх розробки і впровадження, у міру накопичення цілком можуть бути зіставлені за значущістю з радикальними інноваціями і забезпечують необхідну системну трансформацію управлінських структур.

З методологічного боку еволюційні інновації у системі державного управління здійснюються двома шляхами. По-перше, це маргінальні управлінські інновації, впровадження яких стимулюється проблемою в межах органу державного управління. Передусім це низька якість управлінських послуг і скарги громадян - їх споживачів. Вирішення подібних проблем шукають або перевіряють в органі державного управління до тих пір, поки одне з них не виявиться правильним і не приведе до розв’язання проблеми. Це вирішення може бути знайдене просто адаптацією до нової ситуації, або пошуком нової орієнтації чи шляхів ведення процесу, звичайно адаптацією нової практики за допомогою бенчмаркінга.

По-друге, це постійне вдосконалення діяльності державних службовців на основі віддзеркалення внутрішніх і зовнішніх умов, безвідносно до швидкоплинних проблем. Цей процес носить системний характер, оскільки здійснюється на основі все кращого розуміння існуючих умов процесів державного управління і їхнього взаємозв’язку. Унаслідок цього накопичується база знань і відповідно ростуть можливості розв’язання як швидкоплинних, так і системних управлінських проблем. Таке систематичне вдосконалення за умови належної організації здійснюється на всіх рівнях державного управління: індивідуальному, груповому, організаційному.

Еволюційна модель управлінських інновацій на основі концепції Кайдзен впливає на інноваційний процес чотирма способами.

. Формування системи (мережі) маргінальних інновацій, що визначають спосіб трансформації системи державного управління. Концепція безперервного вдосконалення і сприйняття її кожним державним службовцем породжують нові додаткові інновації у вигляді поступових удосконалень тих чи інших елементів управлінської діяльності. Це забезпечує стійкі і цілком вимірні результати при залученні невеликих матеріальних та організаційних ресурсів. Отриманий ефект за цілою низкою напрямків адміністративної реформи цілком здатний зробити непотрібними радикальні інновації в державному управлінні. Тому при подальшій розробці концепції адміністративної реформи потрібно наполегливо рекомендувати хоча б частково замінювати радикальні вдосконалення набором поступових змін. Крім інших переваг такий підхід призводить до зниження рівня новизни і складності і, унаслідок цього, до зменшення невизначеності й організаційних конфліктів, які постійно супроводжують реформування органів державної влади.

. Формування та постійне нарощування інтелектуальної (теоретико-методологічної та операціонально-практичної) бази системи управлінських інновацій у сфері державного управління. Завдяки безперервному вивченню напрямів можливих інноваційних змін, яке запускається та інтенсифікується в процесі еволюційного впровадження управлінських інновацій, зростає обґрунтованість інноваційних проектів і програм. Такий ефект поліпшує процес генерації, оцінки і відбору ідей як на індивідуальному, так і на груповому й системному рівнях, забезпечуючи якість і визначеність трансформацій у системі державного управління.

. Концепції безперервного вдосконалення управлінської діяльності максимально відповідають завданню адаптації на соціально-психологічному рівні державних службовців до моделі інноваційної діяльності, передусім завдяки узгодженню особистісних порогів сприйняття змін та організаційних заходів із їхнього впровадження. Це підвищує готовність і мотивацію всієї системи державного управління до інноваційної діяльності, а також її кумулятивну здатність до інновацій. З управлінської практики відомо, що саме модель еволюційних інновацій до мінімуму знижує індивідуальні бар'єри та опір трансформаційним процесам.

. Еволюційні механізми здійснення інновацій у системі державного управління значно підвищують керованість цього процесу завдяки якіснішим процесам аналізу, планування, контролю інновацій. Значним плюсом є також можливість достатньо точного прогнозування маргінальних інноваційних змін в системі державного управління та їх соціальних результатів, а також можливість застосування значно різноманітнішого інструментарію державного управління в цьому процесі, ніж під час здійснення радикальних інновацій.

Для того, щоб еволюційна модель управлінських інновацій стала дійсно основою системних трансформацій державного управління, а не зміцненням традиційних форм його функціонування, слід забезпечити такі елементи інноваційної стратегії:

зміну корпоративної культури державних службовців у бік солідарності, співпраці та командної роботи, ідеалу безперервного вивчення шляхів удосконалення управлінських процесів, терпимості до інших думок і критичного ставлення до існуючого становища, відкритості новим ідеям, незалежно від їхнього походження, готовності до змін й адаптації і сприйняття їх як основних організаційних процесів в організації;

розвиток здібностей і мотивації в кожного державного службовця з тим, щоб він брав активну участь у безперервному вдосконаленні управлінських процесів на своєму робочому місці;

часткова й поступова зміна ролі керівництва, з виходом на перший план функцій ініціювання змін, консультування, координації, а також активної співучасті в інноваційних заходах з відповідною часткою відповідальності за їхню результативність;

виділення ресурсів і часу, необхідних для впровадження інноваційних форм управлінської діяльності;

введення в практику засобів та інструментів, що дозволяють, зокрема, стимулювати творчу активність державних службовців і орієнтувати їх на системне розв’язання маргінальних проблем на робочому місці.

Отже, основні напрями впровадження еволюційної моделі управлінських інновацій залежать переважно від застосування «м’яких», а не «жорстких» інструментів здійснення інновацій.

Концепція радикального вдосконалення процесів (Кайріо) є менш поширеною в європейській практиці державного управління. Причиною цього є те, що радикальні управлінські інновації часто пов’язані з соціальною дестабілізацією і насилу підлягають раціональному прогнозуванню і моделюванню. Останніми роками більшість європейських країн використовують радикальні інновації переважно на рівні цілепокладання управлінської діяльності та системної перебудови. Внутрішньосистемні трансформації забезпечуються передусім еволюційним шляхом, що дозволяє здійснювати реформи державного управління плавно і без надмірних перебудов.

Система радикальних управлінських інновацій об'єднує такі підходи, як бенчмаркінг, реінжинірінг, цілеспрямовані радикальні інноваційні проекти, системні інноваційні процеси на основі системного аналізу в єдиний процес внесення радикальних і швидких змін у систему державного управління. Реалізація цієї методології забезпечує швидке зростання необхідних показників ефективності чи нарощування управлінських послуг (а також інтенсивності реформування і впровадження системних інновацій) у декілька разів, тоді як при безперервному вдосконаленні - тільки на 10-20% на рік.