Материал: Самостійна робота студентів як засіб формування професійної майстерності педагога-хореографа

-          позааудиторна самостійна робота.

Зміст окремих форм самостійної роботи студента в процесі вивчення класичного танцю характеризує її класифікацію:

-   репродуктивна;

В основі репродуктивної самостійної роботи майбутнього вчителя танцю виступає технічне відпрацювання вивчених в процесі занять танцювальних елементів біля станка чи посеред зали.

-   реконструктивна;

Даний вид самостійної роботи характеризується доопрацюванням поданого викладачем навчального матеріалу: запис хореографічної композиції (чи навпаки - розбір та постановка), написання конспекту прослуханої лекції тощо.

-   продуктивна (творча);

Особливий вид роботи, спрямований на побудову власних, передбачених навчальною програмою, танцювальних комбінацій, етюдів, хореографічну імпровізацію, створення образу, а саме - виконання творчого завдання спрямованого на створення нового оригінального продукту.

-   науково-дослідницька;

Важливий і водночас необхідний вид самостійної роботи студента, що характеризується включенням в навчально-виховний процес інтелектуальних зусиль. Основними завданнями самостійної науково-дослідницької роботи студента-хореографа є дослідження танцювального фольклору з подальшою інтерпретацією у сценічний варіант, проведення педагогічного експерименту, теоретичні обґрунтування окремих явищ хореографічного мистецтва, підготовка до участі в конференції, олімпіаді тощо.

Самостійна робота студентів-хореографів забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення теорії і методики класичного танцю:

-   основна література (підручник, конспект лекцій викладача, навчальні та методичні посібники, методичні вказівки щодо виконання певного роду завдання);

-          додаткова література (фахова, наукова, періодична, Інтернет ресурси);

Під час самостійного опрацювання навчального матеріалу великого значення для студента набуває навчально-методичний комплекс дисципліни, який зберігається в паперовому варіанті на кафедрі та електронному - в системі дистанційного навчання «Moodle» чи іншого її аналогу, зміст якого передбачає:

-   навчальну та робочу програму з дисципліни з чітким визначенням змісту й обсягу аудиторної і позааудиторної навчальної роботи;

-          лекційний курс;

-          методичні рекомендації до виконання танцювальних елементів, які виносяться на самостійне вивчення;

-          методичні рекомендації до самостійної роботи студента з чітко встановленими завданнями та вимогами щодо їх виконання;

-          критерії до оцінки знань і вмінь із даної дисципліни;

-          перелік тем індивідуальних навчально-дослідних завдань;

-          перелік запитань, що виносяться на залік чи екзамен;

-          пакет контрольних завдань, запитань, тестів для самоперевірки;

-          список основної та додаткової літератури;

-          ілюстративні матеріали.

Важливо також звернути увагу на проблеми, покращення яких може призвести до збільшення ефективності самостійної роботи. Вважаємо, що чи не основною проблемою постає правильно організований процес контролю.

Контроль виконання самостійної роботи студента проводиться відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Рекомендовані такі основні форми контролю самостійної роботи:

-   поточний контроль;

-          модульний контроль;

-          тестування;

-          проведення контрольних (самостійних) робіт;

-          усне опитування з теорії;

-          перевірка домашніх (творчих) завдань;

-          прослуховування доповіді з самостійно вивчених розділів дисципліни;

-          практичний показ самостійно складеної комбінації чи етюду;

-          захист індивідуального навчально-дослідного завдання;

-          проведення олімпіади, круглого столу серед студентів, які одночасно вивчають курс «Теорія і методика класичного танцю»;

-          підсумковий контроль (залік, екзамен).

Можливим є застосування й інших форм контролю самостійної роботи.

Варто відзначити, що самостійна діяльність майбутнього вчителя хореографії повинна здійснюватися за систематичним графіком з чіткими вимогами та регламентом, поєднуючи в собі певні правила та стимули.

Основними факторами, які стимулюють студента-хореографа до систематичної самостійної діяльності є:

-   формування внутрішньої мотивації студента (самовдосконалення, саморозвиток, професійне зростання тощо);

-          чітка установка з боку педагога на постійність і поетапність в ході навчально-самостійної діяльності;

-          планування змісту самостійної роботи як однієї із провідних форм навчально-виховного процесу;

-   комплексний підхід до організації самостійної роботи;

-   постановка конкретних, чітких вимог та критеріїв оцінки до результатів самостійної роботи;

-   індивідуальні консультації студентів;

-          планомірний розподіл обсягу аудиторної і самостійної роботи;

-          надання необхідного методичного матеріалу;

-          своєчасна оцінка результатів самостійної діяльності студента;

Самостійна робота є особливою формою прояву творчої активності студента, ефективність якої залежить від її планування, організації, змісту, взаємозв’язку, характеру завдань та результатів її виконання.

Отже, залучення студентів-хореографів до основних форм та видів самостійної роботи в процесі вивчення теорії і методики класичного танцю успішно сприятимуть формуванню необхідних особистісних якостей, знань, умінь, навичок на шляху професійного становлення.

Висновки до першого розділу

У розділі представлено аналіз наукових підходів до визначення понять самостійність, пізнання, діяльність, пізнавальна діяльність, пізнавальна самостійність, самостійна робота», «самостійна пізнавальна діяльність», «інформаційні технології» і т. п., визначено необхідність самостійної пізнавальної діяльності студентів, розкрито значення інформаційних технологій навчання в процесі самостійної пізнавальної діяльності.

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури показав, що вміння є результатом оволодіння дією або сукупністю дій, основаних на будь-яких правилах або системі правил. Вміння самостійної пізнавальної діяльності розглянуто з позиції особистісно-орієнтованого підходу. Вони належать до сукупності навчально-професійних здатностей та формуються у процесі навчання у ВНЗ, детермінуючи процес самореалізації особистості у вирішені творчих завдань, і є способом навчальної діяльності.

Ефективність самостійної роботи студентів залежить від змісту та складності її завдань, керівництва з боку викладача, засобів та прийомів навчальної діяльності тощо. Формування навичок самостійної роботи студентів в процесі хореографічної діяльності разом з іншими фаховими чинниками забезпечують якісну професійну підготовку студентів.

Класичний танець - основа фахової підготовки педагогів-хореографів, організація самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія і методика класичного танцю» має значний вплив на формування професійних вмінь та навичок майбутнього фахівця.

Поступово оволодіваючи вміннями пізнання реальної дійсності та застосовуючи їх на практиці (спочатку у вирішенні навчальних завдань, а згодом - у вирішенні професійних проблем), майбутній вчитель хореографії формує у себе здатність самостійно мислити, аналізувати та приймати рішення.

У такому разі майбутні вчителя хореографії виходять на якісно новий рівень навчання і перетворюються у відповідальну творчу особистість. Результатом самостійної роботи студентів стає формування в них здатності до майбутньої професійної діяльності.

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НАВИЧОК САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ-ХОРЕОГРАФІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ»

2.1 Вивчення рівня розвитку навичок самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Основне педагогічне завдання, яке є метою навчання й виховання у ВНЗ, викладач вирішує шляхом перетворення навчання студентів у самонавчання, зовнішньої регуляції їхніх дій і вчинків у саморегуляцію. Викладач перетворює педагогічні цілі в психологічні цілі студента. Вирішити це складне педагогічне завдання він може, лише усвідомивши загальну мету, розклавши її на декілька менших, супідрядних цілей, перетворивши їх у педагогічні завдання [4, с. 74]. Завдання вищого навчального закладу - виховати такого балетмейстера-педагога, який би був носієм і пропагандистом танцювальної культури; розширити музикознавчу та хореографічну базу знань й опанувати виконавські навички, що забезпечують якість подачі танцювального матеріалу учасникам танцювального колективу; опанувати систему методів і методик викладання танцю й постановки хореографічного твору.

Під поняттям «самостійна робота студента» ми розуміємо інтегративну якість особистості, що забезпечує її професійне зростання та інтелектуальний розвиток через формування системи мотивів активної самоосвітньої діяльності, дослідницького стилю організації самостійного навчально-пізнавального процесу.

Нами виділені компоненти творчої самостійності (табл. 2.1): мотиваційний, когнітивний, організаційний, особистісно-орієнтований.

Таблиця 2.1

Компоненти самостійної роботи студента

Дослідження навчально-виховного процесу в навчальному закладі дозволяє виділити наступні проблеми:

-    практика навчання спрямована на здобуття традиційного набору професійних знань, навичок, умінь, але не завжди враховує особистісний аспект підготовки спеціаліста;

-           недостатньо використані методи пошуково-творчої активності, проблемні та ігрові методи, спрямовані насамперед на формування і розвиток професійно-особистісних якостей;

-           не розроблені організаційні форми та технічні засоби забезпечення навчального процесу, методи оцінювання рівня сформованості творчої самостійності.

Все це обумовлює наявність суперечностей: між соціальним замовленням, зростаючими вимогами науково-технічного прогресу до рівня творчого і самостійного стилю діяльності та недостатньою орієнтованістю освітньої практики на формування творчої самостійності студентів; між необхідністю постійної самоосвітньої діяльності, спрямованої на творчий розвиток особистості в умовах зростаючого потоку сучасної науково-технічної інформації та недостатнім науково-теоретичним осмисленням проблеми формування творчої самостійності майбутніх фахівців у процесі навчання; між можливостями дисциплін навчального плану з формування творчої самостійності майбутніх спеціалістів та недостатнім рівнем розробки наукових підходів до методики її формування. Зазначені суперечності дозволяють сформулювати проблему дослідження - підвищення ефективності формування творчої самостійності студентів в навчальних закладах з науково-технічного прогресу та нових вимог ринку праці.

Вирішення зазначеної проблеми може бути реалізоване через:

-    зміну ставлення студента до мотивації в професійній діяльності, до процесу освоєння нових знань, придбання навичок і вмінь на основі самоорганізації й самооцінки;

-           виховання таких якостей особистості, як самостійність, індивідуальна активність, прагнення до самоосвіти;

-           розвиток здатності бачити ситуацію в комплексі, оцінювати її проблематичність, робити логічні висновки й приймати нестандартні рішення, використовувати технології критичного мислення, уміння відповідати за прийняті технічні рішення;

-           навчання професійним знанням, навичкам, умінням і їхнього використання на основі творчого мислення.

Для досягнення цілей сучасного суспільства необхідний спеціаліст, спроможний оперативно приймати нешаблонні рішення, діяти самостійно, творчо. Творчість починається там, де здійснюється самостійний пошук принципів, способів поведінки і дій. Творчість набуває розвитку на основі самостійності особистості і є вищим ступенем її розвитку. У сучасних умовах самостійність стає професійно необхідною якістю особистості будь-якого спеціаліста. Отже, і підготовка майбутніх спеціалістів у вищому навчальному закладі має орієнтуватися на формування у студентів цієї якості, а не лише на репродуктивну виконавську діяльність з оволодіння певною сумою знань і вмінь.