Материал: Самостійна робота студентів як засіб формування професійної майстерності педагога-хореографа

Важливе значення у процесі становлення та розвитку вмінь займає проблема методів їх формування.

У процесі формування вмінь К. Платонов [74, с. 100] виділяє п’ять етапів:

1)  первісне вміння (усвідомлення мети дії і пошук способів її виконання; діяльність методом спроб і помилок);

2)      недостатньо уміла діяльність (наявність знань про способи виконання дій і використання раніше набутих, не специфічних для цієї діяльності навичок);

3)      окремі загальні вміння (окремі, високорозвинені, але вузькі вміння);

4)      високорозвинені вміння (творче використання знань і навичок діяльності з усвідомленням мети, мотивів вибору, способів її досягнення);

5)      майстерність (творче використання різних вмінь).

Г. Костюк виділяє три фази у процесі формування вмінь:

1)  усвідомлення завдання та способів його виконання. Процес формування вмінь має свідомий характер, а тому людина повинна не тільки осмислити мету своєї діяльності, а й свідомо засвоїти прийоми і оволодіти засобами практичного застосування знань;

2)      спроба застосування на практиці, де внаслідок багаторазового повторення дії стають усе більш чіткими і злагодженими;

3)      дії стають завченими: «Уявлення про дію є руховим і узагальненим. Опорні пункти виконуваної дії і помилки, що виникають у процесі вправляння, чітко усвідомлюються».

Узагальнити зміст умінь самостійної пізнавальної діяльності студентів допоможе таблиця 1.1.

Вміння самостійної пізнавальної діяльності студентів розглядається нами з позиції особистісно-орієнтованого підходу. Вони належать до сукупності навчально-професійних здатностей та формуються у процесі навчання у вищих навчальних закладах, детермінуючи процес самореалізації особистості у вирішені творчих завдань; як спосіб навчальної діяльності.

Таблиця 1.1

Зміст умінь самостійної пізнавальної діяльності студентів

У дослідженні виділяємо чотири основних види вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів:

Репродуктивно-пізнавальні вміння. Дії тільки за зразком, узагальнення відсутні або носять емпіричний характер, виклад матеріалу копіюється, зв’язок між системою знань та системою вмінь практично відсутній.

Інструментально-алгоритмічні вміння. Під час виконання завдань спостерігаються аналогічно міцніші стереотипні знання, узагальнення емпіричного характеру, зв’язок між системою знань та системою вмінь слабкий.

Продуктивно-перетворювальні вміння. Під час виконання завдань переважає індуктивно-пошуковий підхід, студент самостійно використовує аналогії; узагальнення на дедуктивно-доказовому рівні з елементами індукції.

Творчо-пошукові вміння. Студент здатний самостійно замінити проблему та вибрати шляхи її вирішення; узагальнення здійснюється на теоретичному рівні, знання та вміння утворюють єдину систему, зв’язок між предметами усвідомлюється на світоглядному та рефлексивному рівнях.

У науково-педагогічній літературі значно більше вивчається самостійна робота студентів. Оскільки самостійна робота є одним із основних складових самостійної пізнавальної діяльності, розглянемо її класифікації, типи і види.

Автори відомих класифікацій самостійної пізнавальної діяльності закладали в їх основу різні системоутворюючі фактори (Ю. Бабанський [5], В. Бондар, В. Буряк [12], Б. Єсіпов [30], Л. Журавська [32], І. Кобиляцький, В. Козаков [40], О. Мороз [61], В. Оконь, М. Скаткін [81] та ін.).

У педагогічній науці існують різні класифікації самостійних робіт [6, с. 51], в основу яких покладені різні чинники:

1.   Характер навчальної діяльності тих, хто навчається (Н. Журавська [32], І. Шимко, Н. Павлова).

2.      Рівень самостійної діяльності студентів (Л. Головко).

3.      Зміст та задачі навчальної теми (Б. Степанишин [87]).

4.      Ступінь розумових зусиль (Б. Степанишин [87], К.І. Карпова).

5.      Принцип структурності пізнавальної діяльності учня і принцип зростаючих труднощів (П. Підкасистий [73]).

6.      Ступінь самостійності і евристичності роботи, рівень проблемності (С. Козлов).

7.      Дидактична мета (А. Усова).

Для аналізу методів навчання з погляду їх впливу на формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності у студентів скористаємось системою загальнодидактичних методів, визначеною І. Лернером [49, с. 64], яка, на наш погляд, є найбільш придатною для оцінки самостійної пізнавальної діяльності та має такі рівні: інформаційно-рецептивний; репродуктивний; евристичний; проблемного навчання; дослідницький.

На нашу думку два перших методи були і залишаються основними при організації засвоєння готових знань невеликої складності, проте, не можуть забезпечити умов для розвитку творчої діяльності - вони є передумовою для цього. Великі можливості для розвитку творчої діяльності мають три інші методи: евристичний, проблемного викладу, дослідницький.

У сучасній вищій школі при організації навчання використовують усі названі методи, але, очевидно, для підготовки спеціалістів до творчої роботи найвищого рівня, найважливіша роль належить трьом останнім методам, які стимулюють самостійну розумову діяльність.

Отже, в самостійної пізнавальної діяльності студентів важливе значення мають ті компоненти навчання, які визначають розумовий розвиток, зокрема навчальні вміння, від наявності яких істотно залежать умови самостійного оволодіння системою знань.

За дидактичними цілями (Б. Єсіпов) самостійна робота класифікується на такі види:

1)  самостійні роботи з отримання нових знань (попереднє читання інформації, спостереження, виконання практичних завдань);

2)      засвоєння вмінь і навичок (вправ, вирішення задач, складання задач і ін.);

3)      застосування знань (підбір і співставлення предметів, виконання різних завдань, підготовка твору);

4)      повторення і перевірка знань (письмові відповіді, завдання на обрахунки, самостійне виконання завдань на повторення невеликих тем, робота з метою попередження помилок) [30, с. 123].

Дослідниця Л. Жарова [31, с. 25] виділяє такі види самостійної роботи: робота з підручником; вправи; робота з картою; заповнення таблиць; вирішення задач; творчість; доповідь; лабораторна робота; самостійна робота на основі спостереження.

О. Нильсон розрізняє два види самостійної роботи студентів:

1)  розраховану на діяльність пам’яті (вона зводиться до засвоєння знань, умінь або до використання матеріалу, поданого в підручниках і навчальних посібниках);

2)      розраховану на діяльність мислення і творчого відображення (направлення на засвоєння знань, на творчу переробку засвоєних знань і придбання умінь самостійно удосконалювати знання).

У дидактиці вищої школи склався новий підхід до класифікації самостійних робіт. Наприклад, у роботі І. Малкіна кожен тип та вид самостійної роботи визначає характер пізнавальної діяльності студентів, будучи зумовленим її структурою. Звідси ступінь самостійності і творчості студента при виконанні роботи. Враховуючи цю обставину, він пропонує таку класифікацію самостійної роботи студентів:

1.   Самостійні роботи репродуктивного типу: відтворювальні; тренувальні; оглядові; перевірні.

2.      Самостійні роботи пізнавально-пошукового типу: підготовчі; констатуючі; експериментально-пошукові; логічно пошукові.

3.      Самостійні роботи творчого типу: наочно-образні; науково-творчі; конструктивно-технічні.

4.      Самостійні роботи пізнавально-практичного типу: навчально-практичні; суспільно практичні.

Така класифікація самостійної роботи авторкою не повною мірою реалізує початковий принцип структурної діяльності: так, підготовчі і констатувальні види самостійних робіт вона виділяє тільки в другому типі, тоді як вони певною мірою можуть бути віднесені до всіх типів самостійних робіт.

Найбільш повно враховано завдання вищої школи у класифікація П. Підкасистого [73, с. 29-30], який розмежовує самостійну роботу студентів за рівнем продуктивності самостійної діяльності студентів:

1.   Самостійні роботи за зразком, які включають рішення типових завдань, виконання різноманітних вправ за зразком. На наш погляд, вони дозволяють засвоїти матеріал, але не розвивають творчої активності. Це перший тип розумової діяльності, що ґрунтується на розпізнанні об’єкта, предмета, явища, що вивчається.

2.      Реконструктивно-варіативні самостійні роботи передбачають необхідність відтворення не лише функціональної характеристики знань, а й структури знань, залучення відомих знань для вирішення завдань, проблем, ситуацій. Це другий тип (рівень) розумової діяльності, на якому відбувається відтворення й розуміння явищ, що вивчаються.

3.      Евристичні самостійні роботи, пов’язані з вирішенням окремих питань, проблем, поставлених на лекціях, семінарських, лабораторних, практичних заняттях, на яких формуються вміння бачити проблему вивчення, самостійно її формулювати, розробляти план її вирішення. Це третій тип (рівень) розумової діяльності, де відбувається більш глибоке розуміння явищ, процесів і починається творча діяльність.

4.      Творчі (дослідницькі) самостійні роботи. У цих роботах - курсових, дипломних, інших завданнях - студенти повинні намагатися відійти від зразка, діяльність набуває пошукового характеру, розробляються й передбачаються свої методи вирішення проблемних ситуацій, виявляються усі розумові здібності студента. Це четвертий тип (рівень) розумової діяльності, реалізація творчих здібностей студента.

Ця класифікація, на наш погляд, задовольняє основні принципи дидактики вищої школи, а саме:

-    орієнтує всі ланки навчального процесу на всебічний гармонійний розвиток особистості;

-        забезпечує єдність навчального процесу;

-        дає можливість викладачеві викладати на високому професійному рівні;

-        поєднує індивідуальний і комплексний підхід у навчанні;

-        поєднує конкретне і абстрактне;

-        забезпечує надійність засвоєння знань, вміння удосконалювати і застосовувати їх на практиці.

Отже, самостійна робота може відбуватися:

1)  позанавчальним процесом;

2)      під час навчального процесу, що, в свою чергу, розділяє самостійну роботу: за програмою; як доповнення до програми в позанавчальний час.

По формі організації самостійні роботи поділяються на фронтальні, групові, парні, індивідуальні, які, в свою чергу, мають недиференційований (загальний) і диференційований (індивідуальний) вид.

Враховуючи класифікації самостійних робіт, виділимо рівні керівництва, які здійснює викладач:

1)  жорстке керівництво, при якому регламентується навчання на всіх етапах;

2)      відносно жорстке керівництво, при якому чітко визначені мета-мотив, орієнтири і проводиться контроль окремих знань;

3)      гнучке керівництво, при якому заданий мета-мотив.

Проведений аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що проблема самостійної пізнавальної діяльності у навчальній діяльності завжди вважалась досить актуальною. Багатогранність самої проблеми зумовлена різноманітність визначень самого поняття «самостійна пізнавальна діяльність», різноманітність класифікацій її видів та рівнів, відмінності розуміння її значення в навчальному процесі.

На нашу думку, будь-яка самостійної пізнавальної діяльності повинна відповідати меті та завданням навчання: передбачати поетапне просування від незнання до знання. самостійної пізнавальної діяльності студентів покликана забезпечувати реалізацію таких дидактичних завдань: формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності (головна мета); засвоєння знань, вмінь та навичок (мета навчання); визначення студентами предмету діяльності; забезпечення контролю дій студентів; інформування студентів про рівень досягнення поставленої мети; визначення характеристик продукту діяльності студента; створення сприятливих умов для самостійної пізнавальної діяльності студента; забезпечення внутрішніх умов (мотивація діяльності); врахування індивідуальних можливостей кожного студента; надання студентові можливостей планувати свої дії; забезпечення студентові можливостей коригувати свої дії на основі самоконтролю і аналізу інформації про результативність.