відбувається (урочистий концерт, ювілей, народне святкування або
гуляння і т. д.)
Портал (лат. porta – вхід) – у театрі – споруда з монолітних або легких переносних матеріалів, що обмежує ширину сцени ліворуч і праворуч від авансцени. Поняття «портал сцени» означає «архітектурне обрамлення сцени,
що відділяє її від залу для глядачів», у результаті чого утворюється портальний
отвір, т. зв. «дзеркало сцени».
Послідовність розвитку дії – фабульні дії, закономірна зміна обставин конфлікту. Одна подія, що випливає з іншої, аж до логічного завершення
протиріч конфлікту і сюжету твору.
Посередність – людина середніх здібностей, пересічний. Відсутність
у актора «тренування і муштри» для тіла і голосу, а також відсутність свіжості і сприйнятливості в області психотехніки актора.
Постановка – творчий процес створення вистави, фільму, циркової та естрадної вистави. Здійснюється режисером-постановником спільно з художником, балетмейстером; у музичному театрі – спільно з диригентом,
художником; у кіно – спільно з оператором, художником. Робота режисера-
постановника над драматичним, документальним матеріалом для досягнення певної мети, надзавдання, яке ставить перед собою постановник вистави або
спектаклю.
Постановочне мистецтво – готовність відмовлятися від знайомих навичок і прийомів заради пошуків нових рішень, використовуваних для того,
щоб у кращому вигляді виразити зміст і оригінальну форму п’єси.
Постановочний план – це своєрідне керівництво до дії з докладними завданнями для всіх цехів. Він дозволяє домогтися, щоб режисерське
вирішення було сприйняте кожним членом постановочної групи,
і розробляється спільно з художником, диригентом чи музичним керівником,
балетмейстером, хормейстером, фахівцем із монтажу кіноматеріалу, режисером спортивних епізодів (якщо такі передбачені). Велика увага приділяється роботі з художником, адже образно-пластичне вирішення заходу багато в чому
визначає його ідейно-художній образ. У постановочному плані викладено схему заходу, визначено послідовність номерів в епізодах і послідовність самих епізодів у сценарії. Постановочний план дає можливість заздалегідь розробити масові сцени, визначити характер мізансцен, продумати пластичне вирішення кожного епізоду. Усе це дозволяє попередньо вибудувати і вивірити загальну композицію заходу. Планом визначається бутафорія, реквізит, музичні інструменти, костюми, фонограми і т. д., а також основні виконавці і виконавські колективи, точні терміни роботи над концертом.
Прем’єра (франц. première – перший) – перший показ нового спектаклю,
циркової чи естрадної вистави.
«Прив’язка» – елемент сценарної структури видовища, за допомогою якого відбувається зв’язок виконавців із глядачами та який має відношення до всіх присутніх. Типологічний ряд варіантів «прив’язки»: «прив’язка» вікова, «прив’язка» фахова (професійна), «прив’язка» географічна.
Примітивізм (франц. primitivisme – простота) – вкрай низький рівень свідомості і творчого мислення.
Принцип (лат. principium – початок, основа) – основне вихідне значення будь-якої теорії, вчення, точки зору; переконання людини в чому-небудь.
Пристосування – як внутрішні, так і зовнішні прийоми, способи акторської гри. Внутрішні і зовнішні хитрощі в досягненні мети; психологічні ходи, винахідливість у впливові однієї людини на іншу.
Пріоритет (англ. priority, нім. Priorität – перший) – першість у відкритті,
винаході, створенні художнього твору, переважне значення чого-небудь. (Наприклад, пріоритет традицій, напрямів у мистецтві).
Проблема (англ. problem, нім. Problem, грец. problema – задача,
завдання) – складне теоретичне або практичне питання, що потребує вирішення.
Провокація (лат. provocatio – підбурювання) – спонукання до певної дії,
елемент впливу на емоційний стан глядача. Провокація може бути засобом проведення репетиції режисера в роботі актора над роллю.
Програма (програмка) – паперовий аркуш, на якому розміщують перелік номерів, персонажів і виконавців, усіх, хто створив виставу чи бере участь у концерті, інколи у програмі розміщується стислий опис сюжету вистави – лібрето.
Пролог (грец. proldgos, від pro – перед, logos – слово, мова; вступ,
передмова) – композиційний компонент, початковий етап епічного,
драматичного твору, в якому коротко викладаються розгорнуті далі події або зображується, одна подія, віддалена в часі від основної дії, яка проливає на неї світло, відтінює її, розкриває першопричини подальших колізій; або повідомляється про ідейно-тематичний задум автора, мету твору. В античній трагедії – дія до початку основної ситуації, монолог актора, звернений до глядача, в якому він оцінював зображувані події, висловлював свої погляди щодо поведінки героя; сцена, що передувала основній дії п’єси перед народом – прибуттям хору і розгортанням основної дії (у Греції – Есхіл, Еврипід,
Аристофан, у Римі – Плавт, Теренцій). Функція П. полягала у розкритті висхідного руху фабульної ситуації, міфу, що лежав в основі твору.
У середньовічній драмі-містерії П. роз’яснював суть легенди, притчі, що були в основі п’єси, перетворювався на проповідь. У В. Шекспіра («Генріх IV»), Й.-
В. Гете («Фауст»), Ф. Шіллера («Валленштейн») П. став вступною частиною п’єси, в якій викладалися естетичні декларації автора і мотивувалися наступні події. У XIX ст. в різних родах і жанрах П. виконує роль композиційного чинника, перетворюється на вступну частину твору, в якій мотивується його зміст («Пуритани», «Роб Рой» В. Скотта, «Ярмарок суєти» В. Теккерея),
повідомляється, які події та факти спонукали до написання тексту («Останній з могікан» Дж,-Ф. Купера, «Собор Паризької богоматері» В. Гюго, «Хаджі Мурат» Л. Толстого), розповідається про епоху, країну, її природу, населення,
де відбуватиметься дія («Прерія» Дж.-Ф. Купера, «Кармелюк» Марка Вовчка).
Прогін – вид репетиції, метою якої є вибудовування послідовності сцен і епізодів в єдине ціле за допомогою підключення музики, шумів, елементів
декорації, костюмів, світла і т. д.
Проєкція (лат. projectio; англ. projections, нім. Projektionen) – зображення просторових фігур на площині (або на який-небудь іншій поверхні екрана).
Розрізняють динамічну П. (кіно- і відеофільми) та статичну (діафільми, слайди,
діапозитиви, фотографії).
Простак – акторське амплуа, до якого відносяться ролі наївних,
простодушних або недалеких людей у комедіях, водевілях, оперетах.
Просценіум (лат. proscaenium; грец. proskenion) – передня частина сцени
розташована безпосередньо перед завісою.
Протагоніст (грец. prdtos – перший і agonizesthai – боротися; франц. protagoniste; англ. protagonist; нім. Protagonist; ісп. protagonista). Протагоністом у стародавніх греків називався актор, який виконував головну роль. Актор,
виконуючий другу роль, називався девтерагоністом, третю роль –
трітагоністом. Історично вони з’явилися в такому порядку: хор, потім
протагоніст (у Тепсіса), девтерагоніста (у Есхіла) і, нарешті, трітагоніста
(у Софокла). Нині протагоністами називають головних дійових осіб п’єси, які знаходяться в центрі дії і конфліктів.
Прототип (грец. πρῶτος – перший і τύπος – відбиток, прообраз) – реально існуюча людина, чий характер, доля, зовнішній вигляд дали письменнику,
художнику, акторові імпульс і матеріал для створення художнього образу.
Процес пізнання – інтерес, цікавість до всього, що відбувається навколо,
елемент акторської техніки. Етапи пізнання: 1) сприйняття об’єкта;
2) запам’ятовування сприйнятого; 3) вміння відтворити сприйняте.
Процес творчий – постійна змінна система світогляду, психіки і дії,
методів і засобів реалізації задуму постановки, в результаті якої виникає уявлення про те, що ми робимо, заради чого, до чого прагнемо, чого добиваємося.
Процесія (лат. procedere – рухатися вперед) – урочистий багатолюдний похід, часто пов’язаний із весіллям, святом, похороном і т. ін.
Психологічні досліди – естрадні номери, наближені до номерів мнемотехніки, відносяться до жанру ілюзіону. Засновані на демонстрації артистом феноменальних здібностей відгадувати думки присутніх на відстані.
Присутній у залі подумки дає артисту конкретне завдання – зробити певну дію.
Глядач постійно повторює про себе завдання, чим породжує імпульси, які передаються м’язами самої людини. Виникає ледве помітний їх рух. Артист,
або тримаючи глядача за руку, або на відстані по певним імпульсам визначає хід його думок. Відомим артистом естради, який успішно виступав на концертах з психологічними дослідами був артист ХХ ст. Вольф Мессінг.
Публіка (лат. publicus – суспільний) – особи, що виступають в якості глядачів, слухачів.
Публічна самотність (вираз К. С. Станіславського) – довільна увага.
Захоплення тим, що є і подіями, що відбуваються на сцені, не відволікаючись на глядача. Творче коло, в якому актор зосереджує всю свою увагу на сценічній дії або на партнері.
Р
Ракурс (франц. raccourcir – скорочення) – активний прийом режисерського мистецтва для побудови образотворчої, монтажної композиції;
режисерський акцент, оцінка того, що відбувається.
Рампа (франц. ramper – схил, похиле місце) – низький бар’єр уздовж авансцени, що закриває від глядача освітлювальні прилади, спрямовані на сцену. Тим же терміном в театрі називають освітлювальну апаратуру на підлозі сцени, що служить для освітлення передньої частини сцени знизу. Широко застосовується в переносному значенні як сцена, театр. У сучасному театрі в останні роки рампа не використовується для постановки вистав і спектаклів.
Рапід (франц. rapide – швидкий) – вид сценічного дії, виражений уповільненими рухами акторів.