Материал: Словник режисера естради та масових свят

Реалізація задуму – здійснення на практиці якого-небудь плану, проекту,

ідеї та теми, вираженого в художніх образах.

Ревю (франц. revue – огляд) – естрадний огляд, вистава, яка складається з окремих сцен і номерів, що інколи поєднані загальною темою або легким

сюжетом.

Режисер (франц. régisseur, від лат. rego – керівництво; франц. metteur en scène; англ. dіrector, нім. Regіsseur, ісп. dіrector de teatro; вірм. ŗezhisor, derusuyc; пол. reżyser) – постановник, організатор вистави, спектаклю,

концерту, свята; художній керівник постановки. На основі власного творчого задуму режисер створює нову сценічну реальність, об’єднуючи в роботі над

режисером при організації масштабної мистецької акції (особливо свята), в якій за кожним епізодом закріплюється свій режисер, що створює, у свою чергу,

постановочну групу; 2) члени постановочної групи, які здійснюють режисерські функції: режисер по пантомімі, режисер по спорту, режисер по відео і т. д.,

а також режисери епізодів.

Режисерська пауза – пауза виникає з надзавданням спектаклю, з його атмосферою. Пауза народиться з тексту і в текст йде. Так звана німа сцена.

Концентрат образності, сенсу, спосіб роботи над спектаклем.

Режисерська техніка – знання законів акторської творчості, його природи; вміння співпереживати разом з актором. Безпосередність і жвавість сприйняття. Здатність миттєвого перемикання, вміння у кожному окремому елементі бачити частинку цілого. Відчуття, охоплення цілого є основою режисерської професії. Єдність «льоду і полум’я». Полум’я – від гарячого співпереживання актора, лід – від гострого аналізу п’єси, вистави.

Режисерська майстерність – особливий слух, нюх, дотик, зір, смак до драматургічного твору. Уміння зберегти до кінця роботи над виставою своє перше, безпосереднє враження від п’єси. Не розгубити його при зустрічі з

акторами, художником, при зіткненні з власними штампами,

загальноприйнятими рішеннями. Здатність бачити, здатність мислити, здатність втілювати. Матеріалом режисерського мистецтва є боротьба. Режисура – це перетворення літературного матеріалу в миттєвий, життєвий процес, образно виражений через гру акторів, а також через виразні засоби театру.

Режисерське рішення – режисерська концепція п’єси і сценарію,

виражена художніми виразними засобами. Включає в себе визначення образного зерна, наскрізної дії і надзавдання, подієвого ряду, режисерських

акцентів і т. д. Р. р. виражає індивідуальність художника, режисера.

Режисерський хід – зрима, умовна ігрова дія, що виражає режисерське рішення і зв’язує всі частини, епізоди, номери, виразні засоби в композицію

цілого, яка безперервно розвивається, що включає глядачів та учасників

у наскрізну дію свята, вистави, концерту.

Режисура – мистецтво створення гармонійно цілісного, такого, що володіє певною художньою єдністю видовища (драматичного або музичного

п’єси (зазвичай в дужках), що пояснює обстановку дії, а також зовнішність і поведінку дійових осіб: їх відхід, прихід, пересування по сцені, вчинки, жести,

інтонації. Інколи ремарка доповнює відомості про персонажів: їх вік, риси вдачі, деталі біографії. Стислі пояснення автора в тексті драматургічного твору.

Ремінісценція (лат. reminiscentia – спогад) – у художньому творі

(переважно поетичному) окремі межі, навіяні мимовільним або навмисним запозиченням образів або ритміко-синтаксичніх ходів з іншого твору (чужого,

інколи свого). Це риси художнього образу або події, які нагадують про когось або щось.

Реквізит (лат. requisitum – необхідне) – всі предмети, які знаходяться під час вистави на сцені (картини, годинники, вази, книги, посуд, олівець,

рушниця, шпага і т. п.), тобто предмети побуту (бутафорія), що використовуються у виставі.

Репертуар (франц. répertoire; лат. repertorium – перелік, список) – запас,

наявність чого-небудь. Сукупність творів у драматичному або музичному театрі, на естраді, ряд ролей, номерів, які виконуються актором. Певна кількість

вистав у театрі.

Репетиційний період – це, в першу чергу, «застільний період», що включає в себе «розвідку розумом» з переходом на «розвідку дією». Цей період включає в себе ретельну роботу над спектаклем (роллю) методом дієвого аналізу з виходом на сцену; тобто мізанценування за законами сценічної дії в запропонованих обставинах п’єси і ролі.

Репетиція (франц. répétition; англ. repetition, rehearsal; нім. Wiederholung,

Probe; ісп. ensayo – повторення) – підготовка і пробне виконання майбутньої вистави за допомогою акторів і допоміжних служб. Підготовка номера і виконання на сцені. Навчально-виховний процес, спрямований на вироблення професійних навичок роботи на сцені під керівництвом режисера. Сценічна дія – багаторазове повторення тексту, рухів і жестів.

Підготовка вистави в сучасному театрі передбачає такі репетиції:

–застольні репетиції – перший етап репетиційної роботи, що відбувається за столом і включає зчитку п’єси, а також дійовий аналіз п’єси і ролей;

–репетиції у вигородках – у чергових декораціях, зібраних із театральних запасів і розставлених у репетиційному приміщенні наближено до ескізу і макету майбутньої вистави;

–сценічні репетиції – репетиції на сцені з поступовою заміною вигородок декораціями;

–прогонні репетиції – показ акту або всієї вистави режисерові;

–монтувальна репетиція – припасування й установка на сцені готових декорацій та інших деталей сценічного оформлення спектаклю, перевірка перестановок і тривалості актів (проводяться спочатку без акторів, які запрошуються лише після готовності декораційного оформлення);

–світлова репетиція – уточнення і розробка світлової партитури спектаклю без участі акторів;

–прогонна чорнова репетиція – т. зв. пекельна репетиція, на якій усі компоненти вистави – світло, музика, декорації, костюми, актори тощо –вперше зводяться разом (під час прогонної репетиції вистава уперше вибудовується як ціле);

–чиста генеральна репетиція (англ. dress rehearsal) – показ готової

вистави з усіма компонентами режисерові-постановникові.

Репліка (італ. replica, від лат. replico – заперечую; франц. replique; англ. cue, reply, нім. Stichwort, Replik, ісп. replica) – 1) факт відповіді на попередній дискурс, негайного парирування аргументу або заперечення; 2) у більш вузькому сенсі (з 1646, відповідно до словника Робера) репліка є текстом, який вимовляє персонаж в ході діалогу у відповідь на питання чи дискурс іншого характеру.

Реприза (франц. reprise – відновлення) – словесний або пантомімічний жарт, який включений до естрадного монологу, фельєтону, діалогу чи сценки.

Може мати самостійне значення, частіше всього у виступах конферансьє, які будують свій виступ в основному на дотепних репліках і смішних трюках.

Можлива словесна дійова реприза, що поєднує текст та мімічну гру.

Незважаючи на свою коротко тривалість, майже будь-яка реприза несе в собі певну думку. Термін «реприза» на вітчизняній естраді отримав своє розповсюдження в 60-тих рр. ХХ ст. Раніше репризу використовували в цирку.

Естрадні виконавці використовували інші поняття. Наприклад, М. Смірнов-

Сокольський, кажучи про репризу, використовував вираз «поплавки», так звані

«ударні місця у фельєтонах».

Рецензія (лат. recensio – перегляд) – критичний відгук; оцінка художнього, наукового твору. Критична стаття про прем’єрні вистави,

концерти.

Речитатив (італ. recitativ – повторювати, декламувати, від recitate –

вистава; лат. Recitare – читати вголос, виголошувати) – співуча (або позбавлена наспівності) мова, що входить складовою частиною в музично-вокальний твір.

Рефрен (франц. refrain) – повторення віршованих рядків, речень або слів у пісні, приспів.

Ритм (грец. rhythmós, від rhéo – течу) – співмірність чергування яких-

небудь елементів (звукових, мовних, образотворчих), що відбувається з певною послідовністю, частотою.

Ритуал (лат. ritualis – обрядовий; ritus – релігійний обряд, урочиста церемонія) – сукупність дій, що супроводжують обряд; звичаї народів.

Встановлений порядок здійснення яких-небудь дій (весілля, прийняття присяги,

посвята в студенти і т. д.).

Розвідка тілом (дією) – взаємопов’язана з розвідкою розумом, вони невіддільні один від одного. Спроба актора «побувати тілом» у події, зблизити себе з матеріалом п’єси, зробити його своїм. Сторони одного процесу пізнання.

Основним процесом пізнання на цьому етапі є етюд – робочий прийом у роботі над роллю. Цей процес у К. С. Станіславського має назву: «я – в роль», він наводить до етапу «роль в мені» і до перевтілення.

Розвідка розумом – аналіз дії, заснованій на конфліктному факті або події; пізнання послідовності подій, їх органічного руху, взаємозв’язку.

Розвиток дії – ланцюг конфліктних ситуацій і подій, пов’язаних логікою взаємин персонажів, які розвиваються в постійних зіткненнях; процес просування до мети.

Розв’язка (франц. denoument; англ. denoument, unraveling; нім. Losung,

EnthuBung; ісп. desenlace) – У драматургії класицизму розв’язка відбувається в кінці п’єси, після перипетії, коли протиріччя вирішені і нитки інтриги розплутані. Розв’язка – це епізод трагедії або комедії, який остаточно усуває конфлікти і суперечності.