Аналізуючи роль географічного середовища як частини природи, яка на даний історичний момент включена в процес суспільного виробництва, не слід нехтувати його впливом і абсолютизувати його значення. Особливої уваги потребує розкриття питання про вплив географічного середовища на життя людини, держави. Умови життя формують стиль і спосіб життя, психологію, традиції, звичаї. Не треба навіть переконувати, що темперамент, способи ведення господарства, традиції у нашого народу зовсім інші, аніж у японців, китайців чи в якутів. А хіба не очевидна, особливо зараз, роль корисних копалин, водних ресурсів, кліматичних умов у житті країн. Закономірні, сприятливі умови позначаються на житті людини і держави, вони прискорюють їх розвиток, зумовлюють, деякою мірою, інтенсивність праці, врешті-решт, позначаються на способі життя і характері особистості.
Але не можна не бачити і того, що в однакових кліматичних умовах зовсім по-різному живуть різні народи. Існує багато прикладів, коли в менш сприятливих природних умовах народ має вищий рівень життя, вищі якісні характеристики соціальної, виробничої сфери, рівень демократії і в цілому культури. Отже, тут справа не в географічних умовах, а в економіці, управлінні, політичній системі, в організації роботи тощо.
Розкриваючи питання про роль географічного середовища, необхідно взяти до уваги всі чинники суспільного розвитку. Звісно, що матеріальний добробут народу створюється не географічними чинниками, а працею людей, вмінням раціонально аналізувати і використовувати систему виробництва, розподілу, споживання.
Важливе значення в розвитку суспільства належить такому природному чиннику, як народонаселення. Людина — головна дійова особа суспільного життя, його суб'єкт і рушійна сила. Існує спеціальна наука — демографія, яка досліджує динаміку чисельності населення, міграцію, сім'ю, народжуваність, смертність та інше. Розкрийте питання — від чого залежить рівень народжуваності? Які головні фактори, що впливають на динаміку відтворення населення і на демографічну ситуацію в державі? Для вивчення цього питання радимо прочитати наступний навчальний матеріал: [1, с. 121-125; 9, с. 366-381].
3. Вивчаючи третє питання, треба розібратися, перш за все, в сутності і призначенні такої науки, як екологія: дати філософський аналіз характеру та масштабів екологічної проблеми; розглянути шляхи виходу з екологічних труднощів. Слово «екологія» походить з грецької мови, що в перекладі означає — «ekos» — оселя і «logos» — вчення. Екологія — це наука про навколишнє середовище, оселю, людину, взаємодію людини з цим середовищем і шляхи забезпечення умов для ії життя. Ставлення людини і суспільства до природи стало такою «больовою» проблемою, таким своєрідним центром, у якому сконструйовані різні сторони економічного, суспільного та культурного життя людини. Екологічні проблеми, тобто проблеми відносин між суспільством та природою виникають у тому випадку, коли поєднання природного і штучного, природного і неприродного опосередковане цивілізацією, не збалансоване. Прикладом може служити виробництво штучного газу фреону, дестабілізуючого озоновий шар в атмосфері. Відносини між людиною та природою порівняно недавно були виділені в окремий предмет і позначені поняттями «техносфера», «соціобіогеосистема» та інше.
Соціальна екологія виявляє в оточуючому середовищі штучні елементи і описує їхній взаємозв'язок з природними процесами. Так склалося, що існування людини ґрунтується на такому ставленні до природи, при якому її самоцінність невичерпна. Для панування над природою людина і суспільство не повинні сприймати ії як органічне ціле, а обмежуватися тільки тим, що корисно. Для того щоб людина ставилася до природи як до об'єкта самоцінного, необхідно, щоб вона розуміла умови свого існування як невіддільні від «здоров'я» природи.
Наприкінці XX століття людство зіткнулося з глобальними проблемами, які стали загрожувати самому існуванню цивілізації і навіть життю на Землі. До таких проблем можна віднести: запобігання світової термоядерної війни, створення умов для соціального прогресу народів на основі консенсусу їхніх інтересів, довіри і загальнолюдської солідарності; забезпечення економічного розвитку людства необхідними для цього природними ресурсами; запобігання шкідливих наслідків науково-технічної революції.
Філософський аналіз екологічних проблем потребує з'ясування не лише сутності екологічної кризи, а, перш за все, причин її виникнення, аналізу масштабності і глибини особливостей сучасного її стану, прогнозування майбутніх тенденцій розвитку, реальних шляхів теоретичного і практичного вирішення складних екологічних проблем.
Розгляньте в цьому питанні сутність сучасних екологічних проблем та засоби, які, на ваш погляд, можуть подолати, розв'язати існуючі проблеми. Найхарактернішим виявом екологічних проблем, які залишилися після XX ст., можна вважати:
загрозу підвищення температури на Землі внаслідок концентрації вуглекислого газу та інших хімічних речовин в атмосфері;
руйнування озонового шару Землі — тонкої оболонки, що міститься в стратосфері і оберігає життя від згубної радіації Сонця:
виснаження киснепостачальників Землі, пов'язане з варварським вирубленням лісів;
виснаження Світового океану, що поряд з лісами є основним постачальником кисню для життєзабезпечення планети. Забруднення океану, наприклад нафтою, змінює властивість віддзеркалювання і порушує відповідні пропорції вологості;
забруднення навколоземного та навколишнього середовища хімічними сполуками, радіоактивними речовинами;
— поступове вичерпування природних ресурсів.
Озбройтеся фактами і розкрийте катастрофічні екологічні ситуації, що трапилися за останні роки на Землі (Японія: фірма «Гісо» викидає в океан метил-ртуть; Чорнобильська катастрофа 1986 року; забруднення Землі гербіцидами — Кримська, Кіровоградська, Одеська та інші області України). Захист природи від знищення постає сьогодні як проблема виживання людства на Землі за умов зростання технічного потенціалу й промислового виробництва.
Глобальність екологічних проблем вимагає нового погляду на природу, шанобливого, бережливого захисту природи як необхідної умови життя, як вічної умови існування людської цивілізації, як чинника, поза яким людське життя неможливе.
Щоб зупинити екологічну катастрофу, треба навчитися новому екологічному мисленню. Прапор такого мислення підняв відомий природодослідник В.І.Вернадський, який обґрунтував потребу дбайливого планомірного природокористування, збереження природних ресурсів Землі, контролю за їх використанням, виховання екологічної свідомості. Необхідно формувати нове світобачення, світорозуміння з питань відношення до природи. У всьому світі іде пошук екологічного світогляду, єдиної планетарної свідомості.
Економічна свідомість є складним духовним феноменом екологічної культури, формування її неможливе без чіткої концепції екологічного виховання. Вона повинна змінити старі, ненаукові і несучасні уявлення про взаємодію суспільства і людини. Люди мріють, що на зміну сучасній техногенній цивілізації прийде екологічне суспільство, яке зможе подолати екологічну катастрофу.
Проблеми екології опрацьовані такими видатними вченими, як А. Сахаров, А.Печчеї, І.Павлов, М.Амосов, М.Борр, Н.Вінер, А.Ейнштейн та ін. Спільна турбота про стан справ на планеті обов'язково приведе до подолання екологічної кризи. Але це може статися тоді, коли буде докладена воля і бажання багатьох людей, усіх урядових і неурядових організацій, виробників, учених і особливо молоді, якій саме і доведеться жити в XXI столітті.
На сучасному етапі Україна здобула статус незалежної держави і вступила в новий історичний період свого розвитку. За природними умовами вона є однією з найбагатших країн світу, що дає підстави з оптимізмом дивитися у майбутнє. Разом: з тим Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. Адже економіка України формувалася без урахування об'єктивних потреб та інтересів її народу. Внаслідок цього економіка перенасичена хімічними, металургійними та іншими виробництвами із застарілими технологіями і значним руйнівним впливом на навколишнє середовище.
Деформована галузева структура виробництва спричинила його деформовану територіальну організацію. Виникли гігантські центри надмірного зосередження промисловості, що характеризуються високим антропогенним впливом на природне середовище. Це насамперед Донбас і Придніпров'я — найбільш забруднені регіони в Європі. Внаслідок нераціонального застосування засобів хімізації, сільського господарства в ґрунтах накопичуються залишки мінеральних добрив і пестицидів. В останні роки намітилася тенденція до зменшення застосування хімічних і зростання біологічних засобів захисту рослин.
Екологічна ситуація в Україні з метою її оздоровлення потребує мобілізації зусиль усіх урядових і неурядових організацій, учених, виробників, господарських і контролюючих органів, громадськості.
Чим відрізняються між собою поняття «природа», «Всесвіт», «буття»?
Що таке «ноосфера»? Яке значення має вчення В.І.Вернадського про ноосферу?
Залежність між технічним, технологічним і соціальним розвитком суспільства.
Історичні типи відтворення населення. Як змінюються темпи зростання населення протягом історії розвитку суспільства?
У чому полягає єдність природи і суспільства?
Дайте характеристику суспільства і природи як підсистеми об'єктивної реальності.
Розкрийте демографічні чинники суспільного розвитку.
Що таке географічне середовище і яка його роль в житті суспільства?
Які ви знаєте найважливіші складові географічної оболонки?
Розкрийте екологічні проблеми в Україні.
У чому причини зниження народжуваності у багатьох країнах світу?
Назвіть історичні типи відтворення населення.
Людина і Всесвіт.
Геополітика в минулому і сьогодні.
Ідеї В.І.Вернадського про ноосферу.
Народонаселення — передумова та суб'єкт історичного процесу.
Проблема походження життя на Землі.
Головні гіпотези виникнення побудови та існування Всесвіту.
Науково-технічний прогрес і екологія.
Проблемно-пошукові завдання та вправи
Суспільство — частина природи. Закони цілого впливають на його складові частини. Чому ж законів природи не досить для функціювання і розвитку суспільства? Назвіть закони, які визначають суспільний розвиток.
НТР створює величезні можливості для збільшення влади людини над природою, відкриваючи нові джерела енергії, стимулюючи використання нових технологічних процесів у виробництві і т.д. Але відомо, що резерви природи не безмежні. На цій підставі базуються теорії, в яких стверджується, що людство мовби йде до своєї природної загибелі через недостатню кількість засобів для існування. Чим визвані такого роду прогнози?
Французький палеонтолог, математик, представник «католицького модернізму» Е.Леруа і французький геолог, антрополог, теолог, член ордена ієзуїтів П.Тейяр де Шарден висунули ідею, відповідно до якої біологічна еволюція з виникненням людини практично вичерпала себе. Подальша еволюція може здійснюватися тільки «духовними» засобами, що приведе, на їх думку, до створення існування вищого порядку — порядку духовності, який підніметься до такого ступеня досконалості, коли ноосфера буде намагатися відділитися від біосфери, як метелик від кокона. Проаналізуйте цю ситуацію.
Яке із середовищ проживання більш за все постраждало від втручання людини?
Чому сьогодні, в умовах надзвичайних змін у житті суспільства, відбувся перелом у нашому ставленні до екології?
Як вибратися з екологічної безвиході, що веде до катастрофи? Що робити в цій історично-конкретній ситуації?
Проблема людини в філософії.
Діяльність як основа людського буття. Структура людської діяльності.
Антропосоціогенез. Єдність природного і соціального в людині.
Проблема смерті та безсмертя людини у філософському світогляді. Сенс життя людини.
Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
Радимо прочитати:
Бердяев Н.А. Самопознание. — М., 1991.
Бердяев Н.А. Смысл истории. — М., 1990.
Бубер М. Проблема человека. Два образа веры. — М., 1995.
Гордієнко А. Методологічні проблеми осмислення буття людини в західноєвропейських концепціях другої половини XX століття // Філософська і соціологічна думка. — 1995. — № 5-6.
Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. — К., 1995.
Ортега-і-Гассет X. Бунт мас // Хроніка 2000, — 1995. — №1-2.
О человеческом в человеке. — М., 1991.
Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. — К., 2001. — С.277-302.
Сартр Ж.-П. Экзистенциализм — это гуманизм // Сумерки богов. — М., 1989.
Тейяр де Шарден П.Феномен людини // Читанка з історії філософії у 6 книгах. Книга 6. Зарубіжна філософія XX століття. — К., 1993. — С.215-218.
Філософія: Навчальний посібник / За редакцією І.Ф. Надольного. — К., Вікар., 1997.— С.433-457.
Философия: Учебник для вузов / Под редакцией В.Н. Лавриненко, В.П. Ратникова. — М., 1998. — С.506-545.
Философия / Под редакцией В.П. Кохановского. — Ростов: Фенікс, 1998.— С.212-240, 263-297.
Філософія: Підручник / За редакцією М.І. Горлача. — Харків, 2000. — С.304-326, 470-488.
Франк С.Л. Смысл жизни // Духовные основи общества. — М., 1992.
Фрейд 3. Психология бессознательного, — М., 1990. — С.340-440.
Фромм 3. Иметь или быть? — К., 1998. — С.189-379.
1. Людина — «найдавніше з дивних див» — є об'єктом вивчення різних наук. Філософія на основі узагальнення досягнень, здобутих різними науковими дисциплінами, має своє специфічне бачення людини. Вона осмислює питання про природу буття, сутність людини. Відповідаючи на перше питання теми, зверніть увагу на дві тенденції в історії розвитку антропологічної думки: натуралістичну та ідеалістичну. Перша розглядає сутність людини як невідривний взаємозв'язок природного та соціального, віддаючи першість саме природній основі. Друга акцентує увагу на духовному вимірі людини. Ці тенденції та їх варіанти у поєднанні з питанням про призначення людини утворюють різноманітні концепції людини. Зупиніться на з'ясуванні змісту основних філософських концепцій людини. Це психологізм, який розглядає лише психологічну природу людини, вказує, що людей слід сприймати такими, якими вони є. Конвенціалізм — поведінку людини — визначають умовні норми, що довільно приймаються у суспільствах різного типу. Ці норми можна описувати, але порівнювальний аналіз здійснити не можливо. Цей підхід характерний для позитивістської філософії. Релігійний антропологізм вбачає призначення людини у вдосконаленні світу на шляхах наближення його до ідеалу, задуманого Богом. Протиставлені одна одній безсмертна душа та смертна плоть людини. Перший варіант релігійного антропологізму представлений в індійській філософії, яка проголошує тотожність людської душі (атмана) і духовної основи всесвіту (брахмана). Найяскравіше цей підхід виражений у російській релігійно-ідеалістичній філософії — у В. Соловйова та М. Бердяєва [1; 2]. Екзистенціалізм вважає, що людина вкорінена в своїй суб'єктивній реальності, що призначення людини — самореалізація. Такий погляд ми знаходимо в філософії Сартра Ж.-П. [9]. Розвиток ідей екзистенціалізму здійснений в працях Еріха Фромма, Мартіна Хайдеггера, Едмунда Гуссерля та інших. Антропологічний матеріалізм найбільш повно виражений у філософії Л.Фейєрбаха. Людина розуміється ним не тільки як частка всезагальних відносин, але й як конкретна індивідуальність, яка перебуває у живому спілкуванні з іншими людьми. Цьому вченню бракує історичного погляду на людину, який був втілений в ідеях К. Маркса. Марксизм розуміє людину як істоту природну і водночас таку, яка протистоїть природі як самостійна сила. Ірраціоналістичні тенденції знайшли втілення та розвиток у волюнтари-ській філософії А.Шопенгауера, Ф.Ніцше. Людина — це модифікація ірраціональних прагнень волі.
Різноманітні форми дуалістичного погляду на сутність людини розвинені в психоаналізі 3. Фрейда, [16, с.425-440], антропологічному раціоналізмі Рене Декарта [14, с. 161-163, 312], у поглибленому вигляді цей підхід застосовує І.Кант. Дуалізм Канта — це не дуалізм душі та тіла, а природно-духовний дуалізм. Людина належить природній необхідності і, одночасно, абсолютним цінностям. Як елемент чуттєвого світу явищ, вона підкорюється необхідності, як носій духовності — вона є вільною [12, с.516, 157-159].
Важливо відмітити в усіх цих підходах як помилки, так і «раціональні зерна». Розглядаючи розвиток названих філософських концепцій людини в межах історії філософії (антична філософія, філософія Відродження, Нового часу, німецька класична філософія, філософія XX століття), розкрийте зміст тези: в основних філософських вченнях є істини, які являють собою необхідні моменти цілісного знання про людину; синтез філософських уявлень, взаємозбагачення різних підходів і теорій людини — ось принципи сучасної філософської антропології [14, с.304-311; 12, с.506-520].
2. Починаючи з середини XIX століття, на зміну прагненням сформувати абстрактно-загальну суть людини прийшло розуміння, що суттєві характеристики людини можна виявити тільки на шляху розкриття своєрідності та проблематичності її буття. Вивчаючи друге питання, розкрийте такі важливі аспекти людського буття, як неспеціалізованість, внаслідок якої буття людини не можна звести до життя її організму; вільність та універсальність як аспекти неспеціалізованості; розумність та можливість оцінювати дійсність. Дійдіть висновку, що для того, щоб стати людиною, недостатньо мати людський організм, потрібно опанувати людський спосіб буття. Лише свідоме, внутрішньо активне прилучення до культури робить нас людьми [7; 5]. Розкрийте такі елементи буття людини, як:
включення людини в соціально-культурні процеси;