Материал: Відсканована книга із оцінки нерухомості

Джерело: European Valuation Standards. Seventh Edition. 2012. TEGoVA, 2012

Оцінка

нерухомих

об’єктів

історичної

спадщини

Крім того, до сьомого видання Європейських стандартів оцінки включені положення законодавства Європейського Союзу, що стосуються нерухомого майна, зокрема питання забезпечення сталого розвитку (здоров’я та безпеки людини, енергетики, агрокультури, охорони та збереження навколишнього середовища тощо), а також деякі технічні та інформаційні матеріали ЄГАО щодо професійної етики та поведінки, освітніх вимог до оцінювачів та порядку їх сертифікації, правил вимірювання відстані, площі та об’єму, розподілення вартості між землею та будівлями.

Загалом стацдарти оцінки слід розглядати як своєрідний процес відгуку на нагальні потреби ринку. Тому деякі питання, що були актуальними в попередні роки і набули загальновизнаного вирішення, виклюють із стандартів і їх місце займають нові проблемні задачі. Так, сьогодні, коли пріоритет ринкової вартості не викликає сумнівів, РМСО основним своїм завданням вважає зміцнення впевненості та довіри громадськості до оцінки.

З цією метою був переглянутий стиль і розкриття основних положень у Міжнародних стандартах оцінки. Передусім це стосується уявної складності, що була притаманна стандартам за рахунок численних повторень однакових понять і тем у різних частинах тексту. Покращенню доступності основного змісту стандартів сприяла також відмова від деталізації питань щодо використання та застосування конкретних методів оцінки. Натомість нові стандарти зосередили увагу на загальних принципах оцінки, що в міру потреби ілюстровані прикладами, для того, щоб забезпечити якомога ширшу можливість для їх застосовування.

Починаючи з 2010-х років, Міжнародні стацдарти оцінки набувають нової структури, що включає:

• визначення МСО;

• засади МСО, до яких увійшли всесвітньо визнані поняття і принципи оцінки, що забезпечують узгодженість і сприяють кращому розумінню всіх видів оцінки та які мають бути прийняті до уваги і використані під час надання послуг з оцінки.

• загальні стандарти, що визначають загальні принципи визначення завдання на проведення оцінки, вимоги до її виконання та складання звіту про оцінку та які застосовують для всіх типів активів і цілей оцінки;

• стандарти оцінки активів, що встановлюють вимоги і містять інструкції про те, як принципи загальних стандартів звичайно застосовуються для певного класу активів. Крім того, ці стандарти надають додаткову інформацію про характеристики кожного типу активів, що мають вплив на вартість, і визначають загальні способи оцінки цих активів;

• застосування оцінки, що визначають відповідні процеси оцінювання та вимоги до розкриття інформації для основних цілей оцінки, а також рекомендації з дотримання норм інших міжнародних стандартів, які можуть бути застосовані до оцінки, наприклад, Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Слід зазначити, що Міжнародні стандарти оцінки, акумулюючи узгоджене розуміння оцінювачів різних країн основних завдань оцінки, створюють єдину систему вимірювання цінності економічних благ і є необхідною умовою для забезпечення інтеграції національних економік в світове господарство.

Джерело: International Valuation Standards 2011. IVSC, 2011

Ктичні норми професійної оціночної діяльності:

відноситься до можливого конфлікту інтересів, пов’язаного з тим, що в об’єкті оцінки присутній інтерес самого оцінювача або його родичів, друзів і компаньйонів, а також іншого клієнта стосовно цього об’єкту. Тому, приступаючи до виконання роботи, оцінювач має переконатися в тому, що його оцінка не приведе до такого конфлікту. Навіть якщо про таку ситуацію оцінювачу стане відомо згодом, він повинен розкрити зміст потенційного конфлікту інтересів.

Незалежність оцінки припускає, що в діяльність оцінювача не допускається втручання замовника або інших заінтересованих осіб, що він не буде обмежений у виборі методів оцінки і в доступі до необхідної інформації’ для формування думки про об’єкт оцінки і його реальної вартості.

І, нарешті, дуже важливо, щоб оцінювач протягом всієї роботи і після її завершення вів справи клієнта з належною обачністю і дотриманням конфіденційності. Він не повинен розкривати життєво важливі для клієнта дані, одержані від нього, а також не оголошувати результати оцінки, за винятком випадків передбачених договором на виконання роботи, умовами обов’язкового рецензування оцінки або законом.

Таким чином, етичні норми вимагають, щоб оцінювач був сумлінним, безстороннім, неупередженим, незалежним і дотримувався умов конфіденційності.

З професійною етикою пов’язано і таке поняття як компетентність оцінювача. Навряд чи можна вважати етичним той факт, що оцінювач приступає до роботи, не будучи упевненим, що він в змозі виконати її в встановлені терміни і з належною якістю.

Ще на стадії отримання завдання на виконання оціїжи віїї має переконатися, що його досвід і знання дозволять здійснити якісне дослідження. Інакше, обов’язок оцінювача відмовитися від даної роботи або, отримавши попередній дозвіл замовника, залучити до виконання окремих розділів оцінки фахівців, в професійній компетенції і етиці яких він не сумнівається. Природно, що всі моменти, пов’язані із наданою допомогою треба докладно відобразити в звіті.

На останок, слід зазначити, що етичні норми професійної діяльності не обмежуються лише взаємостосунками ощнювача з користувачами його послуг. Вони розповсюджується і на його взаємостосунки з колегами. Зокрема, слід уникати безпідставної критики робіт, що виконані іншими оцінювачами. Це відноситься і до рецензування оціїюк, і до виконання повторних ощнок по об’єкту, який раніше оцінювався іїлними. У всіх випадках оцінювач повинен представити неупереджену і обґрунтовану думку, дотримуючись поваги до колеги.

У свою чергу в рамках оцінки формуються зв’язки між людьми, що дозволяють вирішувати задачі що стоять перед нею, на основі єдиних правил і підходів до оцінювання, які закріплюються в стандартах оцінки і нормах професійної діяльності.

Одночасно, враховуючи вплив оціночної діяльності на процес прийняття економічних і фінансових рішень власниками майна, до особи оцінювача висуваються вимоги сумлінності компетентності і безсторонності.