Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

зроблених із крону та флінту (див. також при́зма Амі́чі, при́змаДо́ллонда, при́змидисперсій́ )ні. Дисперсія матеріалів і заламлювальні кути складених призм розраховані так, щоб промінь однієї довжини хвилі (зазвичай середньої) виходив із призми прямого зору без відхилу – вздовжнапрямку надхідного променя.

п. ста́логовід́ хилу(рос. призмапостоянного отклонения; англ. constant deviation prism) – складна спектральна призма, у якій промінь, що проходить призму в положенні мінімуму відхилу, відхиляється на однаковий сталий кут. Найчастіше застосовується п. с. в. Аббе з кутом відхилу 90, яка за своєю дією еквівалентнадвом тригранним дисперсійним призмаміз заламлювальними кутами 300 і одній поворотній призмі повного внутрішнього відбивання.

при́зми відбива́льні(рос. призмы отражательные; англ. reflectionprisms)

– оптичнідеталі з плоскими відбивальними та заламлювальними поверхнями, що утворюють між собою двогранні кути; один із видів оптичних призм. Зазвичайп. в. виготовляють із такого скла, щоб вони не мали дисперсії та подвійного променезаламу. У п. в. кут падіння променя на першу грань дорівнює куту заламу на останній грані; при цьому напрямок променів, що пройшли через п. в., може змінюватися. У більшості випадків відбивання променя від граней призми є повним внутрішнім відбиванням. Складні п. в. виконують одночасно кілька функцій: змінюють довжину оптичної системи, напрямок оптичної осі системи та перевертаютьзображення.

при́зми дисперсій́ ні(рос. призмы дисперсионные; англ. dispersionprisms)

– призми з прозорих речовин для просторового розділення випромінювань із різними довжинамихвиль; застосовуються у спектральних приладах. В основі принципу дії п. д. лежить явище дисперсії світла.

461

при́зми опти́чні(рос. призмыоптические; англ. optical prisms) – призми з матеріалів, прозорих для оптичного випромінювання в певному інтервалі його частот.

при́зми поляризацій́ ні(рос. призмы поляризационые; англ. polarization prisms) – один із класів оптичних призм, найпростіші поляризаційні прилади, призначені для одержання лінійно поляризованого оптичного випромінювання або для визначення характеру та ступеня його поляризації.

при́зми спектра́льні(рос. призмы спектральные; англ. spectral prisms) –

тригранні прямі призми, виготовлені з прозорого матеріалу, які слугують для розкладання світла в спектр у спектральних приладах. Залежно від спектральної області застосування, с. п. виготовляють із оптичного скла, кварцу, флюориту, сильвіну, фтористого літію, бромистого калію, хлористого натрію та інших матеріалів.

ПРИЙМАЧ́ , -а́(рос. приёмник; англ. receiver, receiving box, receiving apparatus,receptor,receptacle,recipient;

(у каналі зв'язку) listener; (накопичувач) accumulator; (для перфокарт) bin, stacker;(даних, повідомлень) sink).

НВЧ приймачі́(рос. СВЧ приёмники; англ. microwavereceivers) – те саме, що радіоприймачі́НВЧ(діапазо́ну).

п. супергетероди́нний (рос. приёмник супергетеродинный; англ. superhet[erodyne]) – те саме, що супергетероди́н.

п-чі́випромінювання́ надпровідникові́ (рос. приёмникиизлучения сверх-

проводниковые; англ. superconductor radiation receivers) – приймальні пристрої, дія яких заснована на зміні стану надпровідника під дією випромінювання. Чутливим елементом п. в. н. є надпровідникова плівка, яку підтримують при деякій температурі, що потрапляє на круту ділянку кривої переходу плівки з нормального в надпровідний стан. Підси-

лювач, у коло якого увімкнена плівка, реєструє зміну опору, що викликана нагріванням плівки потоком випромінюван-

ня.

п-чі́зву́ку(рос. приёмники звука;

англ. sound receivers) – пристрої, призначені для виявлення звукових хвиль (див. також звук), вимірювання їх характеристик (звукового тиску, коливального зміщення, коливальної швидкості, інтенсивності і т.д.) та для перетворення акустичного сигналу в електричний з метою підсилення, аналізу, передачі на відстань, запису.

п-чі́зву́куоптоволоко́нні(рос. приёмники звука оптоволоконные; англ. waveguidefiber soundreceivers,guiding fiber soundreceivers,optical glassfiber sound receivers, light-carrying fiber sound receivers, light-conducting fiber sound receivers) – приймачі, дія яких грунтується на зміні параметрів світловода (показника заламу, довжини, форми і т. п.) під дією звукової хвилі, що призводить до модуляції характеристик світлової хвилі (фази, поляризації, амплітуди), яка поширюється у світловоді. Відповідно до того, який з параметрів світла використовується для визначення характеристик звукової хвилі, розрізняють інтерферометричні, поляризаційні й амплітудні п. з.о.

п-чі́ опти́чного випромін́ ювання (рос. приёмники оптического излучения; англ. opticalreceivers) – те саме, що фотоприймачі́.

п-чі́ та випромін́ ювачі зву́ку параметри́чні(рос. приёмникии излучатели звука параметрические; англ. parametric sound transmitters and receivers) – пристрої, що базуютьсяна використанні ефекту генерації комбінаційних тонів при взаємодії звукових хвиль, у яких роль випромінювальної (приймальної) антени відіграє область середовища, де відбувається нелінійна взаємодія хвиль. Переваги параметричного випромінювача – висока напрямленість, відсутність бокових пелюсток діа-

462

ПРИЛАД́ , -а (рос. прибор; англ. device, apparatus, instrument, unit, widget).

п. електроннопроменевий́ світлоклапанний́ (рос. приборэлектроннолучевой светоклапанный; англ. x-y shutter tube) – вид проєкційних приймальних електроннопроменевих приладів, у якому взаємодія пучка електронів з двовимірною мішенню забезпечує просторово-часову модуляцію широкого світлового потоку, зовнішнього відносно п. с. е. джерела світла. Для реалізації цього прилада використовуються світломодулювальні середовища, в яких під дією поля пучка зарядів змінюється яка-небудь із оптичних властивостей – поглинання, залам, ди-

фракція, поляризація.

п. із заря́довимзв'язко́м(рос. прибор с зарядовой связью; англ. charge coupleddevice,chargetransferdevice) –

інтегральнасхема, що являє собою сукупність структур метал-діелектрик-напів- провідник(МДН-структур), сформованих

на спільній напівпровідниковій підкладинці таким чином, що смужки електродів утворюють лінійну або матричну регулярну структуру. Відстані між сусідніми електродаминастільки малі, що істотним стає їх взаємовпливвнаслідок перекриття областей просторового заряду поблизу країв сусідніх електродів.

п. ма́ятниковий(рос. прибормаятниковый; англ. pendulum device) – прилад для вимірювання прискорення сили тяжіння g.

п-ди вимір́ ювальніелектро́нні(рос. приборыизмерительныеэлектронные; англ. electronic instrumentation) – те саме, що систе́ма вимі́рювальна електро́нна.

п-дивимір́ ювальніта зразко́вімір́ и (рос. приборыизмерительныеи образцовые меры; англ. standard measures

[standard references, reference ga(u)ges, standard ga(u)ges, test ga(u)ges, master ga(u)ges, inspection ga(u)ges, control ga(u)ges, check ga(u)ges] and

measurement instrumentation) – міри та вимірювальні прилади для збереження одиниць вимірювання і для перевірки та градуюванняза ними інших мірі вимірювальних приладів.

п-дигазорозря́дні(рос. приборыгазоразрядные; англ. gasdischargedevices, gas-dischargetubes,dischargetubes) – те саме, щопри́ладиіо́нні.

п-ди дозиметри́чні(рос. приборы дозиметрические; англ. survey(ing) instrument) – різновид дозиметричної апаратури для вимірювання доз випромінювання.

п-ди електровимір́ ювальніцифрові́ (рос. приборы электроизмерительные цифровые; англ. digital electrical-type instruments) – прилади, в яких вимірювана неперервна електрична величина (напруга, струм, опір тощо) автоматично перетворюється в дискретний ряд значень, а результат вимірювання подається у цифровому коді.

463

п-диелектроннопроме́неві(рос. приборы электроннолучевые; англ. electron-beam devices) – те саме, що тру́- бкиелектроннопромене́ві.

п-диелектростати́чні(рос. приборы электростатические; англ. electrostatic instrumentation) – те саме, що систе́ма вимір́ ювальнаелектростати́чна.

п-дийо́нні(п-диіо́нні) [при́ладигазорозря́дні] (рос. приборы ионные, приборы газоразрядные; англ. ion devices, gas discharge devices, gasdischargetubes,dischargetubes) – прилади, наповнені яким-небудь інертним газом (He, Ne,

Ar, Kr, Xe), ртутною парою або воднем, дія яких заснована на проходженні електричного струму через газорозрядну плазму, що утворюється в міжелектродному просторі. Тиск газів у п. і. становить (10-4 – 100) мм рт.ст. Розрізняють п. й.

несамостійного дугового розряду, самостійного дугового, жеврійного, іскрового та коронного розрядів. За областю застосування п. й. поділяються в основному на дві групи: прилади перетворювальної техніки, за допомогою яких здійснюється випрямлення змінних струмів, інвертування (перетворення сталого струму в однофазний або багатофазний змінний) і перетворення частоти; прилади обробки та візуального відображенняінформації.

п-ди кріоелектро́нні(рос. приборы криоэлектронные; англ. cryoelectronic devices) – електронні прилади, в яких використовуються явища та процеси, що відбуваються при низьких температурах (умовно Т < 100 К). Більшість п. к. заснована на явищі надпровідності, зокрема на ефекті Джозефсона, а також на особливостях одноелектронного ("квазічастинкового") тунелювання між надпровідниками.

п-ди метеорологіч́ ні(рос. приборы метеорологические; англ. meteorological devices) – група приладів і установок для вимірювання та реєстрації метеорологі-

проміжка (антенні перемикачі, газорозрядні помножувачі частоти, комутатори, аттенюатори, фазообертачі); 2) газорозрядні

464

(плазмові) генератори та підсилювачі НВЧ і газорозрядні генераторишумів.

п-ди нульові́ [нуль-індика́тори, покажчики́ рівнова́ги] (рос. приборы нулевые, нуль-индикаторы, равновесияуказатели;англ. null meters,

zero instruments, null indicators, null

detectors, null(ing) comparators, nullindicating instruments) – прилади високої чутливості, що слугують для встановлення стану рівноваги при нульових методах вимірювання чи для виявлення нульового значення різниці порівнюваних величин (напруг, струмів, ерс та ін.).

п-ди поляризацій́ ні(рос. приборы поляризационые; англ. polarization devices) – оптичні прилади для виявлення, аналізу, одержання та перетворення поляризованого оптичного випромінювання, а також для різноманітних досліджень і вимірювань, які використовують явищеполяризації світла.

п-ди спектра́льні (рос. приборы спектральные; англ. spectral devices) –

прилади для розкладання електромагнітного випромінювання оптичного діапазону в спектр за довжинами хвиль або за частотами і для дослідження цих спектрів. За способом розкладання випромінюванняу спектр вони поділяються на кілька класів: 1) п.с.з просторовимрозкладанням; 2)п. с. з амплітудною модуляцією; 3) Фур'є-спектрометри; 4) світлофільтри. За призначенням поділяються на спектроскопи, спектрографи, спектрометри та монохроматори.

п-ди фотоелектро́нні(рос. приборы фотоэлектронные; англ. photoemissive devices) – електровакуумні або напівпровідникові прилади, які перетворюють енергію електромагнітного випромінювання в електричні сигнали або перетворюють зображенняу невидимих (наприклад, інфрачервоних) променях у видимі зображення. До числа п. ф. належать: фотоелементіз зовнішнім фотоефектом, фотоелектронний помножувач, фотоопір, фотоелемент із запиральним шаром, фо-

тодіод і фототріод, а також електроннооптичні перетворювачі зображень і передавальні телевізійні трубки.

ПРИЛИПАННЯ́ (рос. прилипание;

англ. adherence, adhesion, sticking;

(причеплення) attachment).

п. електро́нів (рос. прилипание электронов; англ. electronattachment) – утворення від'ємних іонів за участю вільних електронів.

ПРИНЦИП́ , -у (рос. принцип; англ. principle,concept,approach,law,mode).

п. аргу́ме́нта(рос. принцип аргумента; англ. principleofargument) – твердження, відповідно до якого при однократному обході (у напрямку проти годинникової стрілки) вздовжзамкнутого контуру аргумент аналітичної функції, віднесений до 2π, отримує приріст, який дорівнює різниці між кількістю нулів (з урахуваннямкратності) і кількістю полюсів(зурахуваннямкратності) цієї функції усередині контуру. Передбачається, що контур лежить в області аналітичності розглядуваної функції, що функція не перетворюється в нуль на контурі та що всередині контуру в неї немає ніяких інших особливостей, крім, можливо, полюсів. Термін "аргумент" вживається у звичайному для комплексних чисел розумінні. П. а. відіграє істотну роль у геометричній теорії аналітичних функцій, при дослідженні нулів функції, у теорії стійкості динамічних систем.

п. взає́мності[теоре́мавзає́мності] (рос. принцип взаимности, теорема взаимности; англ. reciprocity principle, reciprocityrelation,reciprocitytheorem)

– встановлює перехресний зв'язок між двома джерелами та створюваними ними полями в місцях розташування джерел (зрозгляду виключають значення полів в областях, які не мають джерел). П. в. справедливий для різноманітних систем (механічних, акустичних, електромагнітних та інших), які описуються лінійними рівняннями; його наслідком є так звані

465

співвідношення взаємності для функцій Гріна. Ідея п. в. зустрічається в Дж. Гріна [G. Green, 1828]; наступні узагальнення належать Г. Гельмгольцу [H. Helmholtz, 1860], Дж.В.Стратту (Релею) [J.W. Strutt; Rayleіgh, 1873], Х. Лоренцу [H. Lorentz, 1895] та іншим. За допомогою п. в. вдається одержати узагальнений закон Кірхгофа. Одним із наслідків п. в. є збіг діаграм напрямленості антени в режимах передачі та прийому.

п.відно́сностіГаліле́я(рос. принцип относительности Галилея; англ.

relativity principle of Galilei) – вимога незалежності законів класичної (нерелятивістської) механіки від вибору інерційної системи відліку (ІСВ), іншими словами, рівняння механіки повинні бути інваріантними щодо перетворень Галілея, тобто перетворень координат r і часуt рухомої матеріальної точки при

переході від однієї ІСВ до іншої:r → r ' =

t → t' = t. Тут V – відносна (стала) швидкість двох ІСВ; штриховані та нештриховані величини належатьдо різних ІСВ. Під ІСВ при цьому розуміється система відліку,у якій виконується перший закон Ньютона. П. в. Г. містить у собі уявлення про абсолютний час і абсолютний про-

стір.Таке уявлення справедливепри V << с, де с – швидкість світла.

п. відно́сностіАйншта́йна(рос. принцип относительности Эйнштейна;

англ. relativity principle of Einstein) – те саме, що при́нципвідно́сностіЕйнште́- йна.

п. відно́сностіЕйнште́йна[при́нцип відно́сностіАйншта́йна] (рос. принцип относительности Эйнштейна; англ.

relativity principle of Einstein) –

стверджує, що усі фізичні явища(механічні, оптичні, електромагнітні та будь-які інші) при однакових початкових умовах відбуваються однаково у всіх інерційних системахвідліку. Цей постулат був, очевидно, уперше висловлений А. Пуанкаре [H. Poіncare], 1895. Разом із постулатом про незалежність швидкості світла від