Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

також маши́наелектро́ннаобчи́слювальна) пристрої для запису, збереження і відтворення інформації. Як носій інформації може виступати фізичний сигнал, який поширюється у середовищі, або саме середовище. Найменша ділянка середовища-носія інформації, що дозволяє зберігати одиницю інформації, називаєтьсяелементом пам'яті (ЕП). П. п. характеризуються часом запису (зчитування) інформації, характерним часом її збереження, густиною розміщення інформації на носії, інформаційною ємністю, енергією, необхідною для перемикання ЕП, і т.д.Поряд із розподілом п. п. за фізичними принципами роботи ЕП, п. п. поділяються на зовнішні, оперативні, кеш, регістрові, котрі відрізняються швидкодією та місткістю інформації.

пристрої́ пам'ято́ві(рос. устройства запоминающие; англ. memory [devices],

storage [devices], store, memory units, storage units) – те саме, щопри́строїпа-́ м'яті.

ПРИЧИННІСТЬ́ , -ості (рос. причинность; англ. causality,causation) – філософськакатегорія, яка в найзагальнішому абстрактному сенсі виражає залежність існування одних фрагментів дійсності від існування інших її фрагментів. У більш вузькому значенні п. – це зв'язок явища або зміни стану якої-небудь системи з сукупністю умов, які породжують це явище.

ПРИШВИД́ , -у (рос. ускорение; англ. acceleration,speedup) – див. приско́рення.

ПРИШВИДШУВАЧ́ , -а (рос. ускоритель; англ. (пристрій) accelerator, acceleration installation; (стартовий) booster; (косм.) accelerating engine, boost(er) motor; (пусковий) launcher; (каталізатор) accelerator) – див. приско́- рювач.

475

ПРОБІЙ́ , -ою́ (рос. пробой; англ. breakdown, disruptive discharge; (діелектрика) disruption, rupture,

puncture; (поверхневий) flashover).

п. акусти́чний(рос. пробойакустический; англ. acoustic breakdown) – спотворення траєкторії електронів у металі в магнітному полі, що супроводжується зміною їхньої топології, під дією інтенсивної УЗ хвилі (див. також ефе́кт Шу́бнікова–деХа́аза).

п. ва́куумний[пробі́й ва́кууму] (рос. пробой вакуумный, пробой вакуума;

англ. vacuum breakdown) – втрата вакуумним проміжком властивостей електричного ізоляторапри прикладенні до нього електричного поля, напруга якого перевищує певну величину (напругу вакуумного пробою). При п. в. електропровідність різко зростає, і середовище в проміжку стає провідним. Розвиток п. в. починаєтьсязпояви так званих темнових, або предпробійних, струмів, які викликаються переважнно автоелектроною емісією з мікровістрів поверхні катода. Існують теорії та гіпотези для пояснення виникнення п. в. Явища п. в. широко використовуються в приладах і установках (наприклад,у вакуумних вимикачах).

п. ва́кууму(рос. пробой вакуума;

англ. vacuum breakdown) – те саме, що

пробій́ва́куумний.

п. га́зу(рос. пробой газа; англ. gas breakdown) – нестаціонарний процес інтенсивної йонізації газу під дією зовнішнього сталого або змінного електричного поля при досягненні ним деякої критичної(граничної) величини. У цьому випадку "затравковий" вільний електрон під дією поля набираєенергію, достатню для іонізації атома, і, втягуючи далі в процес іонізації все нові та нові покоління електронів, породжуєелектронну лавину.

п. електри́чний(рос. пробой электрический; англ. electric(al) breakdown, voltage breakdown, voltage failure) – узагальнена назва різних за фізичною природою процесів, пов'язаних зі зміною провідних властивостей середовища під

ПРОВІДНИ́́К, -а́ струму (рос.

проводник тока; англ. conductor

(material), conducting material; (доріжка) track, conductivetrack, conductor track, wiring track, stringer; (жили) streak).

п-ки́ амо́рфніта скли́сті (рос.

проводники аморфные и стеклообразные; англ. amorphousand vitreous conductors) – те саме, що провідники амо́рфні та склоподіб́. ні

п-ки́ амо́рфні та склоподіб́ ні [провідники́амо́рфні та скли́сті] (рос.

проводники аморфные и стеклообразные; англ. amorphousandvitreous conductors) – аморфні та склоподібні речовини, що мають властивості напівпровідників. П. а. та с. характеризуються наявністю ближнього та відсутністю далекого порядку (див. також поря́док дале́кийі близьки́й). Особливості п. а.та с. пов'язані з особливостями енергетичного спектру електронів (див. також тео́рія зо́нна, систе́ми невпорядко́вані). П. а. та

476

с. широко застосовуються в оптичному приладобудуванні.

п-ки́двовимірні́ (рос. проводники двумерные; англ. two-dimensional conductors) – штучно створені електро-

про-відні системи на межі розділу двох погано провідних середовищ (вакуум-ді- електрик, напівпровідник-діелектрик). Прикладом п. д. є шар електронів, утримуваних над поверхнею діелектрика з від'ємною спорідненістю до електрона (напр., рідкого Не) силами електростатичного притягання, а також

перпендикулярним до поверхні полем.

п-ки́ органіч́ ні(рос. проводники органические; англ. organicconductors)

– сполуки, що містять поряд із вуглецем такожелементизнабору H, N, S, Se,O, P,

які мають провідність s ³ 1 Ом–1см–1 (малий питомий опір ρ) і таку ж

температурну залежність s(Т), як і в металів (зменшення ρ при охолодженні). П. о. називаютьтакожс интетичними металами (електронні властивості, характерні для металів, отримані в них шляхом синтезу спеціальних органічних сполук; природні органічні сполуки є ді-

електриками). Синтезованоп. о. з s ~ 105 –

органіч́ ні). Існуючі п. о. можнарозділити за структурою на два типи – кристали з перенесеннямзаряду та полімери.

п-ки́ суперіонні́ (рос. проводники суперионные; англ. superionic conductors) – див. суперпровідники́іон́-

ні.

ПРОВІД́НІСТЬ, -ості [електропрові́- дність] (рос. проводимость, электропроводность; англ. conductivity, conduction, electrical conduction) – характеристика речовини, яка визначає її спроможність переносити електричні заряди під дією електричного поля. Залежно від природи електричних зарядів, які створюють струм, розрізняють три види е.: електронну, йонну та змішану. Мірою

п. є питома диференціальна п. – це похідна від густини струму за напруженістю електричного поля, вимірюється у Між-

народній системі одиниць в Ом-1∙м-1.

п.p-ти́пу(рос. проводимость p-типа;

англ. p-type conduction) – те саме, що

провід́ ністьдір́ ко́ва.

п. акти́вна (рос. проводимость активная; англ. electrical conductance, direct-current conductance) – відношення активної потужності, яка поглинається в ділянці кола, до квадрату величини паді-

ння напруги на цій ділянці кола: g UP2 .

П. а. є дійсною частиною комплексної повної провідності: Y = g – jb, де – b реактивна провідність. П. а. може бути вираженачерезактивний r та повний z опір:

g zr2 .

п. атмосфе́риелектрична (рос.

проводимость атмосферы электри-

ческая; англ. atmosphere conductivity, e lectr іcal) – зумовлена переважно наявністю в атмосфері йонів і дорівнює

електрона,а nі, nj – концентрації відповіднододатно та від'ємно заряджених іонів з рухливостями uі і uj. Величина провідності атмосфери залежить від опадів, вологості, турбулентності атмосфери й інших характеристик; вона зменшується зі збільшенням забруднення атмосфери і зростаєзі збільшеннямїї йонізації.

п. високочасто́тна(рос. проводимость высокочастотная; англ. highfrequencyconductivity) – характеристи-

ка σ(ω) провідників, за допомогою якої задається лінійний зв'язок між густиною струму j та напруженістю прикладеного змінного електричного поля частоти

ω [E = E0exp(–і ω t)]: j(ω) = σ(ω) E(ω).

Знання п. в. дозволяє обчислити розподіл електричного поля в провіднику, поверхневий імпеданс, який характеризує амплі-

477

к т р о л и т а ; англ. equivalent conduction o f e l e c t r o l y t e ) – величина, яка характеризує провідну спроможність 1 г- екв розчиненої речовини. Чисельно п. е. дорівнює електропровідності об'єму розчину між двома паралельними електродами, розташованими на відстані 1 см, і з такою площею, щоб між електродами містився якраз 1 г-екв розчи-

неної речовини.

п. електроннозбудже́на (рос.

проводимость электронновозбужден-

ная; англ. electron excited conductivity) – зміна опору тонких діелектричних плівок при опроміненні їх потоком електронів, енергія яких достатня для проникнення через усю товщу діелектрика. П. е.

e l e c t r o l y t e ) – величина, обернена питомому опору, який, у свою чергу, чисельно дорівнює опорові кубика розчину з довжиною ребра 1 см. У теорії зручнішою є величина еквівалентної електро-

ризується питомою поверхневою електропровідністю (або оберненою величиною – питомим поверхневим опором) – електропровідністю ділянки поверхні діелектрика, що має форму квадрата зі стороною 1

см, по якому протікає струм перпендику-

лярно до однієї зі сторін.

п. по́вна(рос. проводимость полная; англ. admittance, complex admittance, vectoradmittance) – величина, що дорівнює відношенню амплітуди (дійового значення) синусоїдного струму в електричному колідо амплітуди (діючого значення) синусоїдної напруги на зати-

об'ємі, а зіткненнями з поверхнями (стінками), що перетинаютьмагнітні силові лінії.

п. реакти́вна(рос. проводимость реактивная; англ. susceptance) – уявна частина (зі зворотним знаком) комплексної провідності ділянки електричного кола Y = g – іb, де g – активнапровідність. П. р. пов'язаназ реактивним опоромx = xL –

xі Cповним опором Z ділянки колаR, L, C (послідовне сполучення) співвідношенням: b = x/Z2.

п. стрибко́ва(рос. проводимость прыжковая; англ. hopping) – низькотемпературний механізм провідності в напівпровідниках, при якому перенесення заряду здійснюється шляхом квантових тунельних переходів ("стрибків") носіїв заряду між різними локалізованими станами. Стрибки супроводжуються поглинанням або випромінюванням фононів.

ПРОГА́ЛЬНІСТЬ, -ості [шпарува́- тість] і мпульсу (рос. скважность

импульса; англ. relative duration,

intermittency factor, ratio, on-off time) – безрозмірний коефіцієнт, який характеризує періодичний імпульсний процес і чисельно дорівнює відношенню періоду повторення імпульсу до його ефективної тривалості.

ПРОГРА́МА (рос. программа; англ. program, agenda, schedule; (обч.) program, software, code, routine;

(проведення експериментів) mission) – заданий набір дій і (або) правил, які підлягають виконанню (перевірці) деяким виконавцем, зазвичай автоматичним пристроєм, найчастішекомп'ютером(ЕОМ).

ПРОГРАМУВА́ННЯ (рос. программирование; англ. 1) programming, coding; 2) programming) – 1) процес складанняпрограми, плану дій. 2) Розділ інформатики, який вивчає методи і прийоми складанняпрограм.

ПРОДО́ВЖЕННЯ (рос. продолжение; англ. continuation, extension, extending, prolongation; (розширення) extension;(розтягнення) dilatation;(алг. підрозділ) refinement; (існування) persistence).

п. аналіти́чне(рос. продолжение аналитическое; англ. analytic continuation,analyticalextension) – розширення області визначення аналітичної функції зі збереженням її аналітичності. П. а. – ос-новний метод доведення дисперсійних співвідношень; використовується в аксіоматичній квантовій теорії поля та інших областях фізики.

ПРОЄКТОР́ , -а (рос. проектор; англ. projector, projection device, projection instrument, lantern, projection apparatus, projecting camera, projection

camera, viewer).

п. електро́нний(рос. проекторэлектронный; англ. electron projector) –

479

найпростіший вид емісійного електронного мікроскопа, який використовує для одержання зображення автоелектронну емісію. Роздільна спроможність п. е. оцінюється в25 Ангстремів.

п. епіскопіч́ ний(рос. проекторэпископический; англ. opaque projector) –

те саме, що епіскоп́.

п. іо́нний(п. йо́нний) [мікроско́п

іо́нний польови́й,мікроско́п автойо́н- ний] (рос. проектор ионный, микро-

скоп ионный полевой, микроскоп автоионный; англ. ion projector, fieldion microscope) – безлінзовий іоннооптичний прилад для одержання збільшеного в кілька мільйонів разів зображення поверхні твердого тіла (частіше металу). За допомогою й. п. можна розрізняти деталі поверхні, розділені відстанями порядку0,2 – 0,3 нм, що дає можливість спостерігати розташування окремих атомів у кристалічній решітці. П. і. винайдений у 1951 Е. Мюллером (E.W. Mueller), який раніше побудував електронний проєктор.

ПРОЄКЦІЯ́ (рос. проекция; англ. projection,view).

п. діаскопіч́ на(рос. проекция диаскопическая; англ. diascopicprojection)

– утворення образу прозорих об'єктів (діапозитивів, кінокадрів тощо) променями,які проходятькрізь об'єкт.

п. стереоскопіч́ на(рос. проекция стереоскопическая; англ. stereoscopic projection) – процедура проєктування точок об'ємного тіла через два центри проєкції, розділені деяким базисом (базою), на картинну площину, розміщену паралельно базі. Внаслідок п. с. на картинній площині одержуємо два перспективних плоских зображення предмета (стереограму, стереопару), точок, що відрізняються деякими зсувами проєкцій відповідних точок предмета в напрямку, паралельному базі. Якщо стереограмму спроєктувати через два центри проєкції, то перетин променів від