Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

відповідних точок стереограми відновить геометричну модельпредмета.

ПРОЖЕКТОР́ , -а (рос. прожектор; англ. projector, searchlight, spotlamp, headlight;(електронний) gun) – освітлювальний прилад з оптичним пристроєм, який перерозподіляє світловий потік джерела світла в пучок променів, що заповнює конус із малою кутовою шириною, завдяки чому досягається значне збільшеннясили світла.

п.електро́нний(рос. прожекторэлектронный; англ. electron gun) – елктроннооптичний пристрій для формування електронних пучків і керування їх інтенсивністю. Е. п. складаєтьсяз катода і однієї чикількох електронних лінз. П. е.

– один із основних елементів електроннопроменевих приладів, клістронів, ламп рухомоїхвилі та ін.

ПРОЗОРІСТЬ́ , -ості середовища (рос. прозрачность среды; англ. transparency [clarity, transmittance, transmission,transmissivity,transmission capacity, transmission ratio] o f a medіum) – величина, яка показує, яка частина потоку випромінювання (або для видимого світла – світлового потоку), що падає на деяку поверхню, проходить без зміни напрямку через шар одиничної товщини. Вплив поверхонь розділу, через які проходить випромінювання, виключається.

п. земно́їатмосфе́ри[пропускання́ земної́ атмосфе́ри] (рос. прозрачность

земной атмосферы, пропускание земной атмосферы; англ. earth atmosphere transmittance) – здатність атмосфери пропускати напрямлене випромінювання.

ПРОМЕНЕЗАЛА́М, -у (рос. лучепреломление; англ. refringence, refraction).

п. подвій́ ний(рос. лучепреломление двойное; англ. double refraction) – те

саме, що двопроменезалам́.

480

п. подвій́ нийу пото́ці(рос. лучепреломление двойное в потоке; англ. doublerefractionin aflow) – те саме, що

двопроменезалам́ у потоці́ .

ПРОМЕ́ТІЙ, -ю (рос. прометий; англ. prometium), Pm – радіоактивний хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 61,належить до лантаноїдів.

ПРО́МІЖОК, -жку (рос. промежуток; англ. interval, interspace, gap, period,space,spacing,span,window).

п.ча́супла́нківський(рос. промежуток временипланковский; англ. Planck time interval) – величина з розмірністю часу, виражається через планківську

довжину lPl співвідношеннямtPl = lPl/c ≈ 10–

44 с.ПРОМІН́НЯ (рос. лучи; англ. rays).

ІЧ промі́ння (рос. ИК лучи; англ. IR rays) – те саме, що випромінювання́

інфрачервоне́ .

де́льта-промі́ння [δ-промін́ ня] (рос.

дельта-лучи,δ-лучи; англ. delta rays, δ- rays) – див. де́льта-електро́ни.

п. косміч́ не(рос. лучикосмические;

англ. cosmic rays, space rays) – потік заряджених частинок високої енергії, пере-важно протонів, які приходять до Землі приблизно ізотропно з усіх напрямків космічного простору. Всередину Сонячної системи п. к. потрапляє переважно з міжзоряного простору від джерел, розташованиху межахнашої Галактики.

п. рентгенівське́ (рос. лучи рентгеновские; англ. X-rays, Roentgen rays) – див. випромінювання́ рентгенівське́ .

ПРО́МІНЬ, -еня (рос. луч; англ. ray, beam) – поняття геометричної оптики (світловий п . ) та геометричної акустики (звуковий п . ), що позначає лінію, уздовж якої поширюється потік енергії хвилі, висланої в певному напрямку. У кожній точці п. є ортогональним до хвильовому фронту.

п. корона́льний (рос. луч корональный; англ. corona ray) – характерний елемент великомасштабної структури сонячноїкорони з підвищеною (приблизно на порядок величини порівняно з навколишньою короною) густиною плазми. П. к. спостерігається під час затемнень або за допомогою коронографів.

ПРОНИ́КНІСТЬ, -ості (рос. проницаемость; англ. permeability, transmissivity, penetrability, penetration factor,transmissioncapacity) – спроможність твердих тіл пропускатигази, рідини або розчинені речовини. Молекулярне (дифузійне) перенесення речовини відбувається за рахунок міграції молекул та йонів у процесі теплового руху за наявності градієнтів концентрації (дифузія), температури (термодифузія), потенціалу електричного поля (електроосмос, іонофорез).

п. ва́куумумагніт́ на(рос. проницаемость вакуума магнитная; англ.

space permeability, vacuum permeability)

– те саме, що ста́ламагніт́ на.

п.діелектри́чна(рос. проницаемость диэлектрическая; англ. dielectric permeability, permittivity, dielectric permittivity, electric inductivity, inductivity, permittivity constant, dielectric constant, specific inductive permeability, inductive capacity, dielectriccapacitivity,capacitivity) – відношення напруженості поля у вакуумі до напруженості середнього макроскопічного поля в однорідному ізотропному середовищі при незмінних зарядах, які створюють поле, або відношення вектора електричного зміщення (електростатичної індукції) до вектора напруженості поля у даному середовищі.

п. зворо́тлива(рос. проницаемость обратимая; англ. reversiblepermeability)

– те саме, що сприйня́тливістьзворо́тли-

ва. п. магніт́ на(рос. проницаемость магнитная; англ. permeability, magnetic

481

permeability, mu, magnetic capacity,

magnetic conductivity, magnetic inductivity) – величина, що характеризує реакцію середовищана дію зовнішнього магнітного поля напруженістю Н. П. м.

кількісно визначається відношеннямm = В/Н, де В – магнітна індукція. П. м. по- в'язана з магнітною сприйнятливістю c співвідношенням m = 1 + 4pc (у системі одиниць Гаусса), зякого випливає, що m > 1 для парамагнетиків, m < 1 для діамагнетиків і m = 1 у вакуумі (у СІ для

вакууму m = mо = 4p×10–7 Гн/м). В анізотропному середовищі м. п. є

анізотропною, і m є тензором. У магнітновпорядкованих середовищах п. м. залежить від поля Н, оскільки намагніченість М у цьому випадку є нелінійною функцієюН.

п. магнітна́ диференціальна́ (рос.

проницаемостьмагнитная дифференциальная; англ. differential permeability) – величина μd = dB/dH, де B – магнітна індукція, H –зовнішнє магнітне поле.

Див. також проникність́ магнітна́ .

ПРОПАГА́ТОР, -а [фу́нкція роз-

повсю́дження, фу́нкціяГрі́на причи́н- на] у квантовій теорії поля

(рос. пропагатор [функция

распространения,функцияГрина причинная] в квантовой теории поля; англ. propagator [causal Green function] і n quantum f іe ld theory) – функція, що характеризує розповсюдження релятивістського поля (або його кванта) від одного акту взаємодії до іншого.

ПРОПУСКАННЯ́ в оптиці (рос. пропускание в оптике; англ. transmission [transmittance] і n optі- c s) – проходження крізь середовище оптичного випромінювання без зміни набору частот складових монохроматичних випромінювань і їх відносних інтенсивностей.

п. земно́ї атмосфе́ри (рос. пропускание земной атмосферы; англ. Earth atmosphere transmittance) – те саме, що прозорість́ земної́атмосфе́ри.

ПРОРАХУ́НОК, -нку (рос. просчёт;

англ. miscount, counting error,

miscalculation).

п-нки електро́ннихпри́строївпри реєстрації випадкових подій (рос. просчёт электронных устройств

при регистрации случайных событий; англ. electronic device

miscounts [electronic device counting errors] dur іng random event recordіng) – втрата частини інформації про події (при лічбі подій) або поява хибних, не пов'язаних із досліджуваним процесом, подій (у системах реєстрації збігів у часідвох чикількох подій).

ПРОСВІТ́ЛЕННЯ (рос. просветление; англ. (кфт.) blooming;(наведеного забарвлення) fading;(опт.) coating).

п. о́птики(рос. просветлениеоптики; англ. optic coating) – зменшення коефіцієнтів відбивання поверхонь оптичних деталей шляхом нанесення на них непоглинальних плівок, товщина яких порівнянна з довжиною хвилі оптичного випромінювання.

ПРО́СТІР, -ору (рос. пространство; англ. space, stretch, interspace, area; (місце) room,place;(відкритий) field).

п. ве́кторний[про́стірліній́ ний] (рос. пространство векторное, пространство линейное; англ. vector space,linearspace) – множина елементів, називаних векторами, для яких є визначеними операції додаваннята множення на число. У кожному п. в., крім операцій додавання та множення на число, зазвичай є ті чи інші додаткові операції і структури (наприклад, визначено скалярний добуток). Якщо не уточнюють природи елементів і не допускають ніяких додаткових властивостей, то п. в. називають абстрактним. Такий простір задає-

482

ться рядом аксіом. Поняття п. в. можна ввести для довільного поля.

п. гіл́ ьбертів(рос. пространство гильбертово; англ. Hilbertian space) – комплексний векторний простір, що є нескінченновимірним повним евклідовим простором. Геометрія п. г. є безпосереднім узагальненням геометрії скінченновимірних евклідових просторів.

п. евклід́ ів (рос. пространство эвклидово; англ. cartesian space, Euclidean space) – скінченновимірний векторний простір із додатно визначеним скалярним добутком. В п. е. існують декартові координати, в яких скалярний добуток (ху) векторів х = (х1, …, хп) та у = (у1, …, уп) має вигляд (ху) = х1у1 + … + хпуп. П. е. є безпосереднім узагальненням звичайного тривимірного простору.

п. зобра́жень(рос. пространство изображений; англ. image domain) – простір, у якому йдуть промені чи їх продовження після заламу (відбивання).

Див. також зобра́женняопти́чне.

п. і час (рос. пространствои время; англ. space and time) у фізиці визначаються в загальному вигляді як фундаментальні структури координації матеріальних об'єктів і їх станів: системавідношень, яка відображає координацію співісновних об'єктів (відстані, орієнтацію і т.д.), утворює простір, а система відношень, яка відображає координацію станів або явищ, що заміняють одне одного (послідовність, тривалість і т. д.), утворює час.

п. ім́ пульсний(рос. пространство импульсное; англ. impulse space) – простір, точки якого визначають значення імпульсів структурних елементів (частинок) системи. У загальному випадку – простір узагальнених імпульсів – змінних, канонічно спряжених узагальненим координатам. П. і. є підпростором, що утворює разом із простором узагальнених координатфазовийпростір.

п. конфігурацій́ ний(рос. пространство конфигурационное; англ. configuration space) – сукупність гео-

метричних змінних, які задаютьрозташування в просторі деякої системи та її частин як одна відносно одної, так і відносно відомої системи відліку.

п. ліній́ ний(рос. пространство линейное; англ. vectorspace,linearspace) – те саме, що про́стірве́кторний.

п. предме́тів(рос. пространство предметов; англ. objectspace) – сукупність точок простору, зображуваних оптичною системою, простір, в якому йдуть промені чи їх продовження до заламу (відбивання). Див. також зобра́- женняопти́чне.

п. псевдоевклід́ ів(рос. пространство псевдоэвклидово; англ. pseudoEuclideanspace) – дійсний лінійний простір, забезпечений недодатно визначеним скалярним добутком (a, b). Для псевдоевклідового простору з розмірністю n і з індексом p аксіома додатної визначеності скалярного добутку евклідового простору заміняється такою: існують n векторів aі, і = 1, …, n, таких, що (aі, aj) = 0,

483

простішим прикладом п. р. є евклідів простір, де в прямокутних координатах