Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

нейные оптические когерентные и некогерентные; англ. coherent and

noncoherent nonlinear optical processes).

Когерентними називаютьсяпроцеси нелінійної взаємодії світлових хвиль, які істотно залежатьвід фазових співвідношень. Відпо-відно до некогерентних належать нелінійні оптичні процеси, що залежать лише від інтенсивностей хвиль. Поняття когерентності та некогерентності в нелінійній оптиці відіграють важливу роль при класифікації багатохвильових взаємодій (див. також проце́сибагатофото́нні) і резо-нансних ефектів (див. також нута́ція опти́чна, прозо́рість самоіндуко́вана,луна́фото́нна).

п-сипере́киду[U-проце́си] (рос. процессы переброса, U-процессы; англ. overthrowprocesses, U-processes; віднім. Umklapp – перекид) – акти розсіяння квазічастинок, зокремаелектронів провідності та дірок, при яких повний квазіімпульс (виміряний в одиницях ћ) усіх квазічастинок після розсіяння відрізняється від повного квазіімпульсу до розсіяння на вектор b оберненої решітки. Причиною незбереження квазіімпульсу є періодичний потенціал у кристалі, на тлі якого "розігрується" розсіяння. Акти розсіяння, у яких повний квазіімпульс зберігається, називаються нормальними (N- процеси). Розбиття всіх актів розсіяння на U- і N-процеси залежить від того, як вибрана елементарнакомірка імпульсногопростору.

п-си перене́сенняв плазмі (рос. процессы переноса в плазме; англ. transport processes і n a p lasma) – нерівноважні процеси, які призводять до вирівнювання просторових розподілів параметрів плазми – концентрацій, середньомасової швидкості та парціальних температур електронів і важких частинок. П. п. в плазмі залежать від напруженостей власних самоузгоджених електричних і магнітних полів, які визначаються струмами й об'ємними зарядами частинок плазми. Тому п. п. в плазмі в загальному випадку описуються си-

489

стемою рівнянь перенесення частинок, імпульсу й енергії та рівнянь Максвелла. Розрізняють п. п. у слабкойонізованій плазмі без магнітного поля і з магнітним полем, п. п. в повністю йонізованій плазмі в однорідному магнітному полі, неокласичні п. п. в неоднорідному магнітному полі,аномальні п. п.

п-сиперехре́сні(рос. процессы перекрёстные; англ. crossprocesses) – нерівноважні термодинамічні процеси перенесення, в яких потоки Jі, Jk викликані термодинамічними силами Xk, Xі відповідно, при і ≠ k. У лінійних співвідношеннях між термодинамічними силами і потоками (див. також термодина́міка

n

нерівнова́жнихпроце́сів): Ji Lik Xi

k 1

– п. п. відповідають феноменологічні чи кінетичні коефіцієнти Lіk і Lkі. Згідно з теоремою Онсагера, Lіk = Lkі (за відсутності маг-нітного поля й обертання системи як цілого). Приклади п. п. у неперервній системі (гомогенній суміші рідин або газів) – термодифузія, в якій потік речовини викликаний градієнтом температури, і ефект Дюфура, в якому потік тепла викликаний градієнтом концентрації (або хімічного потенціалу). Термодифузія й ефект Дюфура є процесами накладання відносно дифузії та теплопровідності, які є прямими процесами. П. п. мають місце також у переривчастих системах, наприклад, у процесах перенесення між резервуарами, з'єднаними капіляром, поруватою стінкою чипроникною мембраною.

п-си я́дернірезона́нсні(рос. процессы ядерные резонансные; англ. resonancenuclear processes) – процеси, для яких характерною є різка немонотонна залежність ефективного перерізу від енергій бомбардувальних частинок.

ПРОЦЕСОР́ , -а (рос. процессор; англ. processor, processing unit, computingengine,datapath) – пристрій і (або) програма обробки інформації, що функціонує вскладі комп'ютера(ЕОМ).

ПРОЯВЛЕННЯ́ (рос. проявление;

англ. (плівки) development, developing process; (прихованого електрофотографічного зображення) toning).

п. фотографіч́ не(рос. проявление фотографическое; англ. photographic development) – стадія фотографічного процесу, яка призводитьдо перетворення невидимого прихованого фотографічного зображення у видиме зображення. У випадку найбільш розповсюджених галоїдосрібних фотографічних матеріалів проявлення полягає у вибірковому хімічному відновленні галоїдного срібла вметалічне.

ПРУЖНІСТЬ́ , -ості (рос. упругость; англ. elasticity,resilience;spring(power), springing; (пари) tension; (стисливість хлібини) body) – властивість макроскопічних тіл опиратися зміні їхнього об'єму або форми під дією механічних напружень, зумовлена зростанням внутрішньої енергії тіла, а не розсіянням енергії (див. також тертя́ вну́трішнє) чи зниженням ентропії (див. також стан поліме́рів високоеласти́чний). Напруженняможуть бути викликані зовнішнім навантаженням, об'ємними силами, а також температурними градієнтами та іншими джерелами внутрішніх навантажень (див. також

мікронапру́ження).

п. водяно́їпа́рив атмосфері (рос. упругость водяного пара в атмосфере; англ. aqueoustension і n atmosphere) – парціальний тиск водяної пари, що міститься у повітрі та залежить від кількості водяної пари в одиниці об'єму. П. в. п. вимірюється в мб або ммрт. ст, характеризує вологість повітря.

п. насиченої́ пари́ (рос. упругость насыщенного пара; англ. saturation vapo(u)r tension) – те саме, що тиск насиченої́ пари́ .

490

ПСЕВДОВЕКТОР́ , -а (рос.

псевдовектор; англ. pseudovector) – те саме, що ве́ктораксіа́льний.

ПСЕВДОТЕНЗОР́ , -а [те́нзор відно́сний] ваги ω (рос. псевдотензор, тензор относительный веса ω ; англ. pseudotensor[relativetensor] o f we іght

ω ) – багатокомпонентнавеличина Р, яка визначається в кожній координатній системі nr+s упорядкованими компонентами, які при переході до нової, штрихованої системи координат перетворюютьсяза законом:

де ω – ціле число, ω ¹ 0 (при ω = 0 величина Р є просто тензором), а [¶(x1,

…,xn)/¶(x'1,…,x'n)] – якобіан перетворення старих (нештрихованих) координату нові (штриховані).

ПСИХРОМЕТР́ ,-а(рос. психрометр; англ. psychrometer, wet-and-dry-bulb thermometer, dry-and-wet-bulb thermometer, wet-(and-dry) bulb hygrometer) – прилад для вимірювання вологості повітря. Складається з двох термометрів – сухого та змоченого.

ПУАЗ́ , -а (рос. Пуаз; англ. Poise) – одиниця вимірювання динамічного коефіцієнта в'язкості (коефіцієнта внутрішнього тертя) у системі СГС. 1 Пуаз дорівнює в'язкості такоїречовини, у якій на 1 см2 площі рухомого шару діє сила тертя, рівна 1 дині за умови, що зміна швидкості руху між цим шаром і шаром, що перебуває від нього на відстані 1 см, дорівнює 1 см/с.

ПУЛЬСАРИ́ , -ів,мн. (рос. пульсары;

англ. pulsars) – космічні радіоджерела,

випромінювання яких являє собою періодичну послідовність імпульсів.

п. рентге́нівські (рос. пульсары рентгеновские; англ. X-ray pulsars) – джерела змінного періодичного рентгенівського випромінювання, що являють собою нейтронні зірки зсильним магнітним полем, які обертаються та випромінюють за рахунок акреції. Магнітні поля на поверхні рентгенівського пульсара ~ 1011-1014 Гс. Світності більшості п. р. від 1035 до 1039 ерг/с. Періоди проходження імпульсів P від 0,07 с до кількох тисяч секунд. П. р. входять у тісні подвійні зоряні системи, другим компонентом яких є нормальна(невироджена)зірка, що постачає речовину, необхідну для акреції та нормальногофункціонуванняп. р.

ПУЛЬСАЦІЇ́ (рос. пульсации; англ. ripple,flutter).

п.зір(о́к) (рос. пульсациизвёзд; англ. starripple) – власні коливаннязір(ок), які виявляються в їх періодичному розширенні та стисненні.

ПУЧО́К, -чка́[жмуто́к] (рос. пучок;

англ. beam, ray, bundle, cluster;

(частинок) bunch; (мат.) pencil; (звз.) group; (труб) bank; (вид ел. арматури)

cable).

п.бе́ннеттівський[жмуто́к бе́ннеттівський] (рос. пучо́кбеннеттовский;

англ. Bennett beam) – пучок релятивістських електронів, у якому поперечні швидкості електронів та йонів мають максвеллівський розподіл, і який самофокусується (тобто утримується власними силами взаємодії), частково нейтралізований іонами, що перебувають (у середньому) у стані спокою. Іони утримуються кулонівським полем електронів (концентрація яких більша за концентрацію йонів), а електрони – власним магнітним полем пучка, дія якого перевищує кулонівське відштовхування, зумовлене сумарним зарядом електронів та йонів. Густота електронів і йонів у пучку спадає

491

при цьому вздовж радіуса r пропорційно (1 + r2/a2)–2, де а – ефективний радіус пучка (т. зв. беннеттівський розподіл).

п. іо́нний(п. йо́нний) [жмуто́кіо́н- ний(жмуто́кйо́нний)] (рос. пучокионный; англ. ion beam) – напрямлений потік додатних (одноабо багатозарядних) чи від'-ємних іонів, який зазвичай має малі поперечні розміри порівняно з довжиною і рухається зі швидкістю, що значно перевищує хаотичні теплові швидкості його складових частинок. У даний час п. і. одержують за допомогою йонних джерел і формують системами електричного та магнітного фокусування.

п. про́менів гомоцентри́чний[жмуто́кпро́менів гомоцентри́чний] (рос. пучок лучей гомоцентрический; англ. homocentricray bundle; від грец. όμος –

однаковий і лат. centrum – осередок, центр) – пучок світлових променів, у якому або самі промені, або їхні продовженняперетинаються в одній точці. Хвильова поверхня, що відповідає п. п. г., є сферою: її центр і є точкою перетину гомоцентричних пучків променів. Оптичне зображення, яке одержується за допомогою якої-небудь оптичної системи, точно відтворює форму об'єкта лише в тому випадку, якщоп. п. г. після проходження через дану систему знову перетворюється в г. п. (також лінійне збільшення повинно бути сталим за полем): тільки за цієї умови кожній точці об'єкта відповідає одна визначена точка зображення.

п. про́менівпараксіа́льний[жмуто́к про́менівпараксіа́льний] св ітла (рос. пучок лучей параксиальный света; англ. paraxialray bundleo f l і ght; від грец. παρά – біля та лат. axіs – вісь) – пучок променів, який поширюється уздовжосі центрованої оптичної системи й утворює дуже малі кути з віссю і нормалями до заламлювальних і відбивальних поверхонь системи. Основні співвідношення, які описують утворення зображень оптичних в осесиметричних системах, виконуються точно тільки для

п. п. п. Тільки в зображеннях, створюваних такими променями, відсутні аберації оптичних систем (крім хроматичної аберації в лінзових системах). На практиці, однак, під п. п. п., як правило, розуміють пучок променів, що проходять під скінченними (кілька градусів) кутами, для яких від-

ступи від точних співвідношень настільки малі, що ними можназнехтувати.

п. світловий́ [жмуто́ксвітловий́] (рос. пучоксветовой; англ. light beam) –

сукупність світлових променів, що випромінюються елементом поверхні джерела або проходять через елемент деякої поверхні у межах обмеженого просторово-

го кута.

п. хвильови́й[жмуто́кхвильови́й] (рос. пучокволновой; англ. wavebeam)

– пучок рухомих хвиль, які створюють хвильове поле, обмежене в поперечному перерізі. Зазвичай це набір плоских хвиль, хвильові вектори яких складають невеликі кути з напрямком променя. Поля хвильового пучка допускають наближений опис за допомогою рівнянь квазіоптики.

пучки́великостру́мові[пучки́ си-

льностру́мові,жмутки́сильностру́мові, жмутки́ великостру́мові] (рос. пучки сильноточные; англ. high-currentbeams)

– пучки заряджених частинок, у яких

власні поля впливають на динаміку пучка. Безпосереднім джерелом електронного великострумового пучка є високовольтний діод, що працює в режимі обмеженняструму просторовим зарядом. Великострумовий пучок у магнітному полі обертається як ціле. П. в. додатних

іонівзнімаються з прианодної густої плазми.

пучки́зустріч́ ні[жмутки́зустріч́ ні] (рос. пучкивстречные; англ. antiparallel beams,counter-propagatingbeams) – експериментальний метод дослідження елементарних частинок, у якому два пучки заряджених частинок, прискорених до заданої енергії, рухаються назустріч один одному, взаємодіючи на ділянці зустрічі.У традиційному варіанті для здійснення методу використовуються накопичувачі заряджених частинок. Найважливішаперевагаметоду п. з.– величини енергіїреакції, недосяжні на прискорювачах з нерухомою мішенню.

пучки́молекуля́рній а́томні[жмутки́молекуля́рній а́томні] (рос. пучки молекулярные и атомные; англ.

molecular and atomic beams, molecular and atomic rays) – напрямлені потоки молекул або атомів, що рухаються у вакуумі практично без зіткнень один з одним і з молекулами залишкових газів. П. м. й а.дозволяютьвивчати властивості окремих частинок, нехтуючи ефектами, зумовленими зіткненнями, крім тих випадків, коли зіткнення є об'єктом досліджень. Л. Дюнуає [L. Dunoyer], 1911, О. Штерн [O. Stern], 1929. І. Рабі [І. Rabі] у 1937 використовував п. м. й а. у винайденому ним резонансному методі вимірювання магнітних моментів ядер (метод радіоспектроскопії, Н. Рамзей [N.F. Ramsey] та ін.).

пучки́сильностру́мові[жмутки́сильностру́мові] (рос. пучки сильноточные; англ. high-current beams) – те саме, що пучки́великостру́мові.