Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

промінювання; відповідає енергії випромінювання 100 ерг, поглиненій речовиною масою 1 г. 1 рад = 100 ерг/г =

0,01Грея= 2,388×10-6 кал/г.

РАДИКА́ЛИ, -ів, мн. вільні (рос. радикалы свободные; англ. radicals

[residuals], free) – групи атомів, зв'язаних хімічними зв'язками, що мають один або два неспарених електрони. Часто термін "радикал" відносять до парамагнітних одноатомних частинок.

РАДІА́Н, -а, рад (рос. радиан, рад;

англ. radian, rad; від лат. radіus – промінь, радіус) – одиниця плоского кута; 1 рад дорівнює куту між двома радіусами кола, довжинадуги між якими

дорівнює радіусу. 1 рад = 57°17′44,8″ » 3,44×103 кут. мінут » 2,06×105 кут. секунд.

РАДІА́ЦІЯ (рос. радиация; англ. beaming,radiation).

р.відхідна́(рос. радиацияуходящая; англ. outgoing radiation, upwelling radiation) – те саме, що випромін́ юван-

ня відхідне́.

р. со́нячна(рос. радиация солнечная; англ. solarradiation) – те саме, що випромін́ юваннясо́нячне.

РА́ДІЙ,-ю(рос. радий; англ. radium), Ra – радіоактивний хімічний елемент ІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 88, атомнамаса 226,05, аналог лужноземельнихметалів. Усі ізотопи радіоактивні. У вільному вигляді – сріблястобілий блискучий метал з об'ємноцентрованою кубічною кристалічною структурою.

РАДІОАВРО́РА (рос. радиоаврора; англ. radio aurora) – те саме, що радіовідбива́нняполя́рне.

РАДІОАКТИ́ВНІСТЬ, -ості (рос. радиоактивность; англ. radioactivity, activity; від лат. radіo – випромінюю та

493

actіvus – дієвий) – властивість атомних ядер самочинно (спонтанно) змінювати свійсклад(заряд Z, атомне число A) шляхом випромінювання елементарних частинок або ядерних фрагментів.

р. прото́нна(рос. радиоактивность протонная; англ. protonradioactivity) – висилання протона при спонтанному розпаді ядра.

РАДІОАСТРОНОМІЯ́ (рос. радиоастрономия; англ. radar astronomy) – розділ астрофізики, що вивчає радіовипромінюванняастрономічних об'єктів.

РАДІОАТМОСФЕРА́ (рос. радиоатмосфера; англ. radioatmosphere).

р. станда́ртна(рос. радиоатмосфера стандартная; англ. standard radioatmosphere) – умовна атмосфера, що характеризується набором певних атмосферних залежностей параметрів атмосфери, призначена для проведення оцінювальних розрахунків різноманітних характеристик поширення радіохвиль. Умовно визначається як такий стан атмосфери, при якому залежність середнього значення показника заламу повітря n від висоти h над поверхнею Землі має вигляд:

n(h) = 1 + a exp(-bh).

РАДІОБІОЛО́ГІЯ (рос. радиобиология; англ. radiobiology) – наука, яка вивчає механізми та закономірності дії йонізувальних випромінювань на біологічні об'єкти, шляхи захисту від шкідливого впливу випромінювань і можливості використання випромінювань у практиці медицини, сільського господарства та біологічноїпромисловості.

РАДІОВИПРОМІН́ЮВАННЯ (рос. радиоизлучение; англ. radio(-wave) radiation,radio-frequencyemission).

р.зір(о́к) (рос. радиоизлучениезвёзд; англ. radio(-wave) stellarradiation,radiofrequency stellar emission) – електро-

магнітне випромінювання зір у діапазоні радіохвиль.

РАДІОВІДБИВА́ННЯ (рос. радиоотражение; англ. radioecho).

р. аврора́льне(рос. радиоотражение авроральное; англ. auroral radio echo;

від франц. аuroral – що нагадує полярне сяйво, викликаний полярним сяйвом) – явище, яке спостерігається при КХ і УКХ-радіолокації йоносфери; спричинене розсіянням радіохвиль на неоднорідностях іоносферної плазми в зоні полярних сяйв (див. також радіовідбива́ння поля́рне).

р. поля́рне [радіоавро́ра] (рос.

радиоотражение полярное, радиоаврора; англ. polar radio echo, radio aurora) – явище розсіяння ультракоротких хвиль від неоднорідного йонізованого середовищана висотах 100– 130 км (див. також іоносфе́ра) у зоні полярних сяйв під час геомагнітних збурень(див. також магнети́змземни́й).

РАДІОВІД́ГУК, -у (рос. радиоотклик; англ. radio echo) – те саме, що радіолуна́.

РАДІОГАЛА́КТИКА (рос. радиогалактика; англ. radiogalaxy,radionebula)

– галактика, яка є джерелом потужного радіовипромінювання(1042 – 1044 ерг/с).

РАДІОГОЛОГРА́ФІЯ (рос. радиоголография; англ. radio(-frequency) holography) – метод запису, відтворення та перетворення хвильового фронту електромагнітних хвиль радіодіапазону, зокремадіапазону НВЧ.

РАДІОГОНІО́МЕТР, -а (рос. радиогониометр; англ. radiogoniometer) – пристрій для визначення напрямку приходу радіохвильза допомогою двох нерухомих рамкових антен.

РАДІОГРА́ФІЯ (рос. радиография;

англ. radiography).

494

р. нейтро́нна(рос. радиография нейтронная; англ. neutron radiography)

– дослідження об'єкта методом опромінення нейтронами та реєстрації детектором нейтронів чи продуктів ядерних реакцій, що виникають при опроміненні і пройшли через об'єкт. Метод р. н. заснований на різній імовірності взаємодії (поглинання, розсіяння) нейтронів із різними ядрами. Найефективнішими є теплові нейтрони, які мають більший переріз поглинання і розсіяння, що дозволяє виявляти незначні концентрації елементів (див. також

ана́лізактивацій́ ний).

РАДІОЗАВАДИ́ , -ва́д, мн. (рос.

радиопомехи; англ. radio(-frequency) interference, radio(-frequency) noise) – електричні збурення, які накладаютьсяна прийманий сигнал і ускладнюють радіоприйом.

РАДІОЗВ'ЯЗОЌ , -зку́ [зв'язо́к

безпро́відний, зв'язо́к безпро́водо́вий, зв'язо́к бездро́товий] (рос. радиосвязь,

связь беспроводная, связь беспроволочная; англ. radio

(communication),

radiocommunication(s), wire-free communication, wireless

(communication), wireless radio).

р.багатокана́льний(рос. радиосвязь многоканальная; англ. multiplex(ed)

radio (communication), multiplex(ed) radiocommunication(s)) – система радіозв'язку, при якій передача повідомлень між декількома парами незалежних один від одного кореспондентів здійснюється однією радіолінією (передавач, приймач, прий-мальната передавальнаантени).

р. метео́рний (рос. радиосвязь метеорная; англ. meteor-burst

communication, meteor-scatter communication) – вид радіозв'язку, при якому використовується розсіяння радіохвиль метеорними слідами. Р. м. застосовують для передачі головним чином цифрової інформації і для того, щоб зві-

рити територіально рознесені пристрої точного часу.

РАДІОЗО́НД, -а(рос. радиозонд; англ. radiosonde, radio(-frequency) sounder, radiometeorograph) – метеорологічний прилад разової дії для телеметричних вимірювань у вільній атмосфері. Радіозонд випускається в політ на легкій кулі,наповненій воднем.

РАДІОІМПУЛЬС,́ -у (рос. радиоимпульс; англ. radio(-frequency) pulse) – цуг гармонічних коливань (у загальному випадку зі змінною амплітудою).

РАДІОІНТЕРФЕРОМЕТР,́ -а (рос. радиоинтерферометр; англ. radio interferometer) – інструмент для астрономічних і геодезичних вимірювань із високим кутовим розділенням, який складаєтьсязкількох антен, рознесених на велику відстаньі зв'язаних між собою ВЧлінією зв'язку.

РАДІОЛІЗ,́ -у (рос. радиолиз; англ. radiolysis) – хімічні перетворення речовини, викликані дією йонізувальних випромінювань, нейтронів і уламків ділення атомних ядер.

РАДІОЛІН́ІЯ (рос. радиолиния; англ. (передачі) radio link, radio (communication) circuit; (випромінювання) radioline).

р. во́дню21 см (рос. радиолиния водорода21см; англ. hydrogenradioline 21 cm) – спектральна лінія з довжиною

хвилі λ ≈ 21,1 см, зумовленапереходами між підрівнями надтонкої структури основного рівня енергії атома водню. Є ефективним засобом дослідженняВсесвіту. Близько половини маси галактичної міжзоряної речовини складає атомарний водень. Його можна досліджувати лише за випромінюванням радіолінії водню 21 см.

495

р. метео́рна (рос. радиолиния метеорная; англ. meteor radio link, meteor radio (communication) circuit) – лінія радіозв'язку, що базується на розсіянні радіохвиль в іонізованих слідах метеорів. Далекість дії метеорних радіо-

ліній 1500 км.

р-нії рекомбінацій́ ні(рос. радиолинии рекомбинационные; англ. recombinationradio lines) – спектральні лінії радіодіапазону, що утворюються при радіаційних переходах між високозбудженими станами (рідберговими станами) атомів і йонів. Формуються в розрідженій (концентрація електронів ~103 см-3) низько-

температурній (електронна температура ≤ 1 еВ) плазмі туманностей і міжзоряного середовища. Реєструються методами радіоастрономії.

РАДІОЛОКА́ЦІЯ (рос. радиолокация; англ. radiolocation,radar) – виявлення та визначення місцеперебування різноманітних об'єктів за допомогою радіотехнічних засобів. Принцип дії систем радіолокації полягає у виявленні та реєстрації вторинних радіохвиль, відбитих (розсіяних) спостережуваними об'єктами (див. також відбива́ннярадіохви́ль, розсія́ ннярадіохви́ль) при опроміненні їх електромагнітними хвилями радіолокаційного передавача.

р.в метеороло́гії(рос. радиолокация в метеорологии; англ. radiolocation in meteorology,radarin meteorology) – застосування радіолокації для метеорологічних спостережень, яке грунтується на відбиванні радіохвиль частинками та діелектричними неоднорідностями, що супроводжують атмосферні явища. За допомогою радіолокаторів можнавиявляти: опади, хмари, області підвищених градієнтів метеоелементів, рівні танення або кристалізації, турбулентні зони, перед-хмарні шари, конвективні явища, газові розряди та ін. Із радіолокаційних спостережень отримують інформацію про просторове положення, структуру,

форму та розміри виявлених об'єктів, а такожпро їх фізичні властивості.

РАДІОЛУНА́[радіові́дгук, радіосигна́лвідбитий,́ радіовизнаќ відбитий́ ] (рос. радиоэхо,радиоотклик,отражённый радиосигнал; англ. radio echo) – радіосигнал, відбитий від одного чи групи предметів або від області простору, заповненої середовищем,здатним розсіювати радіохвилі, і прийнятий втому ж пункті, де розташований радіопередавальний пристрій. Аналіз радіолуни входить у завдання радіолокації – визначення відстані до відбивача, його властивостей, рухів і змін.

РАДІОЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ (рос. радиолюминесценция; англ. radioluminescence) – люмінесценція, що збуджується ядерними випромінювання-

ми (α-частинками, електронами, про-

тонами, нейтронами, γ-випромінюван- ням), а також жорстким рентгенівським випромінюванням.

РАДІОМЕТЕОРОЛО́ГІЯ (рос. радиометеорология; англ. radiometeorology) вивчає, зодного боку, вплив метеорологічних умов у тропосфері та стратосфері на поширення радіохвиль (головним чином на УКХ), з іншого боку – явища в тропосфері та стратосфері за характеристиками прийнятого радіосигналу.

РАДІО́МЕТР, -а1-2(рос. радиометр; англ. radiometer, radiation monitor) – 1) прилад для вимірювання енергії електромагнітного випромінювання, заснований на його тепловій дії (див. також боло́метр). 2) Приймальний пристрій радіотелескопа.

РАДІО́МЕТР, -а 3 (рос. радиометр; англ. activity meter, radiation monitor; contamination counter) – прилад для вимірювання активності радіоактивних джерел(див. також радіометрі́ я́).

496

РАДІО́МЕТР, -а 4 (рос. радиометр;

англ. radiometer) – приладдля вимірювання тиску звукового випромінювання (див. також радіо́метракусти́чний).

р. акусти́чний (рос. радиометр акустический; англ. acousticradiometer)

– приладдля вимірюваннятиску звукового випромінювання і, як наслідок, густини енергії звукової хвилі, інтенсивності звуку й інших параметрів хвилі.

РАДІОМЕ́ТРІЯ́ (рос. радиометрия;

англ. radiometry) – сукупність методів вимірювання активності (кількості розпадів за одиницю часу) радіонуклідів, які містяться врадіоактивних джерелах.

РАДІОНАВІГА́ЦІЯ (рос. радионавигация; англ. radionavigation, radioguidance,radiolocation) – визначення місцеперебування рухомого об'єкта (морських і повітряних суден, наземного транспорту та космічних апаратів) за допомогою радіотехнічних пристроїв, розташованих на об'єкті й у навколишньому просторі в точках із відомими координатами (сурядними). У більш вузькому значенні під р. розуміють визначення якого-небудь параметра руху, наприклад швидкості чи напрямку руху. у ширшому значенні р. включає елементи керуваннярухом, наприкладвибір курсу.

РАДІОНУКЛІД́И, -ів, мн. (рос. радионуклиды; англ. radionuclides, radioactivenuclides) – радіоактивні ядра (атоми). Їх розрізняють за типом радіоактивного розпаду.

РАДІОПЕЛЕНГА́ЦІЯ (рос. радиопеленгация; англ. direction finding, direction-finding, wireless direction finding, radio sighting) – визначення напрямку (пеленга) на об'- єкт, який випромінює радіохвилі. Основними елементами найпростішого радіопеленгатора є напрямлена антена (див. також дія́ анте́ннапря́млена) і приймач з індикатором, що визначає

інтенсивність прийнятого випромінювання.

РАДІОПЕРЕДАВАЧ,́ -а́ [при́стрій радіопередава́льний] (рос.

радиопередатчик, устройство радиопередающее; англ. radio transmitter,transmitter,transmittingset, radio set) – пристрій для формування радіосигналів, призначених для передачі інформації на відстань за допомогою радіохвиль.

РАДІОПРИЙМАЧ,́ -а́ [при́стрій радіоприйма́льний] (рос. радиоприёмник,устройстворадиоприёмное; англ. radio (receiver), receiver, receiving set, wireless,radioset,set) – системаелектричних кіл, вузлів і блоків, призначенадля вловлювання радіохвиль природного чи штучного походження, що поширюються у відкритому просторі, та перетворення їх до вигляду, який забезпечує використання інформації,що вних міститься.

р-чі́НВЧ (діапазо́ну) [НВЧ приймачі]́ (рос. радиоприёмники СВЧ (диапазона), СВЧ приёмники; англ. microwavereceivers) – радіоприймальні пристрої, призначені для роботи в діапазоні радіохвиль від 300 МГц до 3000 ГГц (у діапазоні НВЧ). Підрозділяються за робочим діапазоном – на радіоприймачі НВЧ дециметрових, сантиметрових і міліметрових хвиль, а також за схемою побудови – на радіоприймачі НВЧ прямого підсилення, супергетеродинні (див. також супергетеродин́) і детекторні (див. також детектува́ння).

РАДІОСВИСТ́ , -у (рос. радиосвист;

англ. whistling atmospherics) – те саме, що атмосфе́рики-свистівки.

РАДІОСИГНА́Л, -у (рос. радиосигнал; англ. radio(-frequency) signal).

р. відби́тий(рос. радиосигналотражённый; англ. radioecho) – те саме, що радіолуна.́

497

РАДІОСПЕКТРОСКОПІЯ́ (рос. радиоспектроскопия; англ. microwave spectroscopy, radio-frequency spectroscopy) – розділ фізики, в якому вивчаються спектри поглинання різноманітнихречовин у діапазоні радіохвиль(на частотах електромагнітного поля від 103 до

6×1011 Гц). У ширшому значенні до р. відносять також дослідження резонансної дисперсії, релаксації, нелінійних явищ, індукованого випромінювання й інших явищ резонансної взаємодії електромагнітних і акустичних полів указаного діапазону з квантовимисистемами.

р. мікрохвильова́ (рос. радиоспектроскопия микроволновая; англ. microwave spectroscopy, radio-frequency spectroscopy) – див. радіоспектроскопія́.

РАДІОТЕЛЕМЕ́ТРІЯ (рос. радиотелеметрия; англ. radiotelemetry, radio telemetry) – галузь радіоелектроніки, що займається питаннями передачі по радіо результатів вимірювання різноманітних фізичних величин. Методи сучасної р. використовуються для дистанційного контролю за роботою промислових агрегатів, під час випробувальних польотів літаків і ракет, при дослідженні верхніх шарів атмосфери (за допомогою зондів і ракет), для одержання наукової інформації з борта штучних супутників Землі та космічних кораблів, у біомедичних дослідженнях і т.п.

РАДІОТЕЛЕСКО́П, -а (рос. радиотелескоп; англ. radiotelescope, radar telescope,radiotelescope) – пристрій для прийому випромінювання космічних об'- єктів. Складається з трьох основних частин: антени, малошумливого приймача (радіометра)й аналізаторасигналів.

РАДІОТЕОДОЛІТ́, -а (рос. радиотеодолит; англ. radiotheodolite) – наземна, зазвичай стаціонарна апаратура УКХ, яка застосовується в метеорологічних службах для температурно-вітрово- го зондування атмосфери (див. також