Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

основний внесок в інтеграл дає малий окіл точки максимуму z0. Перетворюючи шлях інтегрування і роблячи заміну змінних, домагаються того, щоб найбільший внесок в інтеграл давав окіл z0 якомога меншого розміру, а

перешейка; англ. neck method) – спосіб одержання кривих намагнічення, який полягає в тому, що зразок у формі циліндра або призми намагнічується електромагнітом, між полюсами якого він утворює щось на зразок перешийка. Застосовується переважно для дослідження в області сильних магнітних полів.

м. плавних́ збурень́ [метод́ Ритова́ ] (рос. метод плавных возмущений, метод Рытова; англ. smooth perturbation method) – наближений метод розв'язання хвильового рівняння або параболічного рівняння Леонтовича, яке описує поширення хвиль з урахуванням дифракції в середовищі з крупномасштабними (порівняно з довжиною хвилі) неоднорідностями показника заламу; один із різновидів методу збурень.

м. повторних́ підстановоќ (рос. метод повторных подстановок; англ. iteration method, approximation method, method of successive approximations, method of succes-sive iteration, step-by-step approach, point-by-point method, step-by-step method) – те саме, що метод́ ітерацій́ .

м. полікристала́ [метод́ Деба́я– Ше́ррера] (рос. метод поликристалла, метод Дебая–Шеррера; англ. polycrystal method, Debye–Scherrer method) – метод дослідження структури дрібнокристалічних матеріалів за допомогою дифракції рентгенівського проміння на досліджуваному зразку. Дифракційна картина при цьому має вигляд вкладених один в одний

321

коаксіальних дифракційних конусів, у

перерізі яких на екрані утворюються максимуми інтерференції дифрагованих променів у вигляді дуг.

м. полюсі́в Ре́дже у к в а н т о в і й м е х а н і ц і т а к в а н т о в і й т е о р і ї

деформованого стану елементів машин і конструкцій на прозорих моделях з оптично чутливих матеріалів. Метод базується на штучному тимчасовому двопроменезаламі – властивості більшості прозорих ізотропних матеріалів (скла, целулоїду, желатину, пластмас) під дією навантаження ставати оптично анізотропними.

м. послідо́вних набли́жень (рос. метод последовательных приближений;

частиц резонансный; англ. resonance method of particle acceleration) – метод прискорення заряджених частинок, у якому рух частинок відбувається синхронно (в резонанс) зі змінним прискорювальним електричним полем. У лінійних прискорювачах підтримується однаковість фазової швидкості хвилі та швидкості частинки, у циклічних резонансних прискорювачах – однаковість (у середньому) частоти

обертання частинок у магнітному полі та частоти змінного прискорювального електричного поля (синхротрон, синхрофазотрон, фазотрон, циклотрон).

м. простої́ ітера́ції (рос. метод простой итерации; англ. iteration method, method of successive iteration) – те саме, що метод́ ітера́цій.

м. Рабі́ (рос. метод Раби; англ. Rabi method) – метод дослідження енергетичної структури атомів і молекул, заснований на явищі резонансного поглинання радіочастотного поля при збігу частоти поля з частотою квантового переходу в цих системах. Розроблений І. Рабі. Як правило, застосовується в спектрометрах радіочастотного діапазону (див. також радіоспектроскопія́).

м. раптових́ збурень́ (рос. метод внезапных возмущений; англ. sudden perturbation method) – наближений спосіб знаходження та опису основних характеристик імовірностей квантових переходів у процесах швидких зіткнень (процесах "струсу", тобто таких процесах, для яких характерні часи зіткнень малі порівняно з оберненими частотами в незбуреній системі). Імовірності збурення системи при раптовому зовнішньому впливові можуть досягати величини порядку одиниці. Виділяють два крайні випадки процесів

кулонівського збурення атомів швидкими нейтральними атомами) і типу включення (приклад – розрахунки

збурення та йонізації атомів при бетарозпаді ядер).

проведення обчислень і аналізу якісних властивостей різних моделей переважно в теоріях калібрувальних полів, включаючи квантову хромодинаміку, що базується на

322

апроксимації неперервного просторучасу дискретною сукупністю точок – решіткою. Найчастіше використовуються кубічна гратка, точки якої (які звуться вузлами) розташовані у вершинах кубів, що заповнюють простір. Найкоротший проміжок між сусідніми вузлами зветься ребром, а довжина ребра – кроком решітки.

м. Ритова́ (рос. метод Рытова; англ. smooth perturbation method) – див. метод́ плавних́ збурень́ .

м. рівносигнальної́ зони́ (рос. метод равносигнальной зоны; англ. equisignalzone method) – метод визначення напрямку на об'єкт, що випромінює або відбиває радіохвилі, який базується на порівнянні амплітуд сигналів, прийнятих кількома антенами з діаграмами напрямленості, які перетинаються в просторі.

м. розділення́ змінних́ (рос. метод разделения переменных; англ. method of separation of variables) – метод знаходження частинних розв'язків математичної фізики рівнянь шляхом розкладу розв'язку, що залежить від повного набору незалежних змінних, у добуток співмножників, які залежать від піднаборів незалежних змінних, що не перетинаються. Якщо кожен

співмножник залежить лише від однієї змінної, то розділення змінних зветься повним. Якщо принаймні один зі співмножників залежить від більш як одної незалежної змінної, то розділення змінних зветься частковим або P- розділенням.

припущенні про те, що рух кожної частинки з достатньою точністю визначається самоузгодженим полем,

тобто полем взаємодії даної частинки з рештою частинок системи, усередненим за рухом цих частинок. Застосовується для розрахунку стаціонарних станів атомів і молекул, а також для опису даних розсіяння електронів атомами, фотоефекту та інших реакцій, у яких відіграють роль електронні оболонки атомів.

м. спінової́ луни́ (рос. метод спинового эха; англ. spin echo method) – один з імпульсних методів спостереження ядерного магнітного резонансу, ядерного квадрупольного резонансу та електронного парамагнітного резонансу та вимірювання часів релаксації магнітних моментів.

У м. с. л., на відміну від стаціонарних методів спостереження резонансів, використовують два коротких імпульси радіочастотного магнітного поля, які разділені в часі деяким інтервалом. Коли інтервал часу дорівнює часові релаксації магнітного момента, з'являється сигнал спінової луни, що виникає з затримкою, рівною відстані між імпульсами збуджувального поля.

м. статистичних́ випробувань́ (рос. метод статистических испытаний; англ. method of statistical testing) – те саме, що метод́ Монте́ -Карло́ .

м. Тамма́ –Данкова́ (рос. метод Тамма–Данкова; англ. Tamm–Dankov method) – наближений метод у квантовій теорії поля (КТП), суть якого полягає в тому, що у точних рівняннях гамільтонового формулювання КТП нехтують усіма амплітудами з числом частинок більшим наперед заданого і потім розв'язують точно вкорочену систему рівнянь, що лишилася.

м. Те́плера (рос. метод Теплера; англ. direct-shadow method, schlieren method)

– те саме, що шлірен́ -метод́ .

м. тіньовий́ (рос. метод теневой; англ. shadow method, through-transition method) – метод визначення дефектів обробки поверхонь оптичних деталей і

323

малих змін показника заламу прозорих середовищ, заснований на залежності контрасту освітленості в зображенні досліджуваної деталі від величини та характеру дефектів. М. т. застосовується для виявлення відхилів від сферичності оптичних поверхонь, для дослідження аберацій оптичних зображень, для дослідження розподілу показника заламу в ізотропних середовищах, наприклад, при дослідженні розподілу густини повітряних потоків в аеродинамічному експерименті.

м. Томаса́ –Фермі́ (рос. метод Томаса– Ферми; англ. Thomas–Fermi method) – наближений метод опису та розрахунку багаточастинкових систем великої густини, який являє собою один із варіантів квазікласичного наближення квантової механіки.

м. фазового́ інтеграла́ [метод́

Ліувілля́ – Гріна,́ метод́ Ве́нтцеля– Кра́мер-са–Бріллюе́на, ВКБ-метод́ ] (рос. метод фазового інтеграла, метод

Лиувилля – Грина, метод Вентцеля– Крамерса–Бриллюэна, ВКБ-метод; англ. Wentzel–Kramers–Brillouin method, WKB method, Liouville – Green method, phase integral method) – спосіб наближеного розв’язання звичайного диференціального рівняння u′′(x) + g(x) u(x) = 0. До такого вигляду зводяться

визначаються гладенькою функцією g(x) (наприклад, одновимірне рівняння

м а г н и т н о й в о с п р и и м ч и в о с т и ;

англ. Faraday method o f m a g n e t і c s u s c e p t і b і l і t y m e a s u r e m e n t ) – метод, який полягає у визначенні на магнітних вагах сили, що діє на досліджуваний зразок із боку неоднорідного магнітного поля.

v e l o c і t y d e t e r m і n a t і o n ) – метод, який базується на амплітудній модуляції світлового потоку обертовим зубчастим колесом. Цей світловий потік, розділений колесом на окремі імпульси, проходить певну відстань, відбивається від дзеркала і знову потрапляє на зубці колеса. Підбираючи частоту обертання колеса, щоб відбитий світловий імпульс виявився затриманим зубцем, можна обчислити швидкість світла.

м. фотоемульсійний́ (рос. метод фотоэмульсионный; англ. photographic method) – метод реєстрації йонізувальних випромінювань за допомогою товстошарових фотоемульсій, які називають також ядерними фотографічними емульсіями. Є одним з

функционалов Фока; англ. Fock functional method) – особливий спосіб формулювання рівнянь квантової теорії

характер і після виконання всіх викладок спрямовувається до нуля.

м. Ха́ртрі–Фо́ка (рос. метод Хартри– Фока; англ. Hartree–Fock method) – те саме, що метод́ самоузгодженого́ поля́ .

м. частотно́ -контрастної́ характеристики́ (рос. метод частотноконтрастной характеристики; англ. contrast transfer function method, modulation transfer function method,

324

square-wave response characteristic method, amplitude function method) – метод опису властивостей оптичного прилада, пов'язаних із його відхилом від ідеального. У загальному випадку ці властивості описують функцією, що задає розподіл освітленості в зображенні якогонебудь стандартного тест-об'єкта з певним розподілом яскравості. У цьому методі

гармонічним, але з іншими амплітудою та фазою, які залежать від частоти і властивостей прилада. М. ч.-к. х. широко застосовується для дослідження якості фотографічних систем за допомогою періодичних мір.

шлірен́ -метод́ [метод́ Те́плера] (рос. шлирен-метод, метод Теплера; англ. direct-shadow method, schlieren method)

– різновид тіньового методу дослідження оптичних неоднорідностей середовища. Застосовується в аеродинамічному експерименті.

м-ди контролю́ магнітні́ (рос. методы контроля магнитные; англ. magnetic control methods) – сукупність способів виявлення різних дефектів, дослідження фазових перетворень, вивчення структури і контролю якості термічної та хіміко-термічної обробки феромагнітних матеріалів і сплавів шляхом визначення їхніх властивостей у

поведінки параксіальних (з малими кутами нахилів) світлових пучків в оптичних системах із коловою симетрією, що включає елементи з однорідного або "лінзоподібного" середовища з плоскими або сферичними поверхнями.

м-ди непараметричні́ (рос. методы непараметрические; англ. nonparametric methods) – сукупність прийомів і методів математичної статистики, заснованих на