Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

окиснюється в повітрі. Зберігати і поводитися з металічним н. потрібно обережно.

НАТЯЃ , -у (рос. натяжение; англ. tension, tensioning; (тяга) pull, pulling, draft; (розтяг) strain, stretch; (провода, ланцюга) pull-up).

н. міжфазний́ (рос. межфазное; англ. surface tension, capillary tension) – те саме, що натяѓ поверхневий́ .

н. поверхневий́ [натяѓ міжфазний́ ] (рос. натяжение поверхностное, натяжение межфазное; англ. surface tension, capillary tension) – механічна і термодинамічна характеристика міжфазної поверхні, яка визначається міжмолекулярними взаємодіями та структурою поверхневого шару. Термодинамічно н. п. визначається як робота зворотливого утворення одиниці площі нової поверхні шляхом розтягнення старої.

НАХИЛЕННЯ́ (рос. наклонение; англ. inclination).

н. магнітне́ (рос. наклонение магнитное; англ. magnetic inclination) – кут між вектором напруженості магнітного поля Землі та горизонтальною площиною. Н. м. вважається додатним (північним), якщо вектор напруженості напрямлений униз, і від'ємним (південним) – у протилежному випадку.

На магнітному екваторі н. м. дорівнює 0°, на магнітних полюсах ± 90°.

НЕБОКРАЙ́ , -ю (рос. горизонт; англ. horizon) – див. обрій́ .

НЕВАГОМІСТЬ́ , -ості (рос. невесомость; англ. zero-gravity, null gravity) – стан, у якому перебуває матеріальне тіло, що вільно рухається в полі тяжіння Землі (чи будь-якого іншого небесного тіла) під дією тільки сил тяжіння. Відмітна риса стану н. полягає в тому, що при н. зовнішні сили (сили тяжіння), що діють на частинки тіла, не

361

t h e o r y ) – одне з найважливіших понять цієї теорії. Подію В називають незалежною від події А, якщо ймовірність Р(В/А) події В за умови здійснення події А дорівнює ймовірності Р(В) події В.

НЕЗБЕРЕЖЕННЯ́ (рос. несохранение; англ. nonconservation).

н. парності́ в ядрах́ (рос. несохранение чётности в ядрах; англ. nuclear parity nonconservation) – відсутність визначеної парності ядерних хвильових функцій щодо просторового віддзеркалення (Р-інверсії), тобто відносно одночасної зміни напрямків усіх координатних осей на протилежні (див. також парність́ ). Причиною н. п. в я. є слабка взаємодія між складовими ядра – нуклонами (протонами та нейтронами).

НЕЙТРИНО́ (рос. нейтрино; англ. neutrino), ν – легка (можливо, безмасова)

нейтральна частинка, що не має кольору, зі спіном 1/2. Н. бере участь у слабкій і гравітаційній взаємодіях, належить до класу лептонів, а за статистичними властивостями є ферміоном. Спостерігали н. трьох типів: електронні

(νе), мюонні (νμ) і τ-нейтрино (ντ) відповідно до наявності трьох типів заряджених лептонів. Н. кожного типу мають античастинку – антинейтрино. Н. має унікальну проникальну спроможність.

НЕЙТРОДИНІЗАЦІЯ́ (рос. нейтродинизация; англ. neutrodynization) – компенсація паразитного зворотного зв'язку, що виникає в лампових підсилювачах при посиленні коливань високої частоти внаслідок наявності ємності анод-сітка електронної лампи.

НЕЙТРОН́ , -а (рос. нейтрон; англ. neutron; від лат. neuter – ні той, ні інший), n – елементарна частинка з нульовим електричним зарядом і масою, трохи більшою за масу протона. Під загальною назвою н у к л о н входить до складу атомних ядер. Н. має спін 1/2 (є ферміоном). Належить до родини адронів, має баріонне число В = 1 (баріон). У вільному стані нестабільний; час життя τ = 898(14) с; у зв'язаному стані – стабільний. За сучасними уявленнями н. складається з трьох найлегших валентних кварків (двох d-кварків і одного u-кварка) трьох кольорів, що утворюють безбарвну комбінацію.

н-ни повільні́ (рос. нейтроны медленные; англ. slow neutrons) – нейтрони з кінетичною енергією меншою 100 кеВ (див. також фізика́ нейтронна́ ).

н-ни поляризовані́ (рос. нейтроны поляризованные; англ. polarized neutrons) – сукупність (пучок) нейтронів, спіни яких мають переважну орієнтацію уздовж якого-небудь виділеного напрямку в просторі (осі квантування), зазвичай – напрямку магнітного поля.

н-ни проміжні́ (рос. нейтроны промежуточные; англ. intermediate neutrons) – нейтрони, які мають енергію в інтервалі 102–105 еВ.

н-ни теплові́ (рос. нейтроны тепловые; англ. thermal neutrons) – сповільнені нейтрони, які перебувають у тепловій рівновазі з ядрами сповільнювача (див. також

сповільнювачі́ нейтронів́ ).

н-ни холодні́ (рос. нейтроны холодные; англ. cold neutrons) – дуже повільні нейтрони з енергією 10-2 – 10-3

еВ.

н-ни швидкі́ (рос. нейтроны быстрые; англ. fast neutrons) – нейтрони з енергією понад 100 кеВ.

НЕЙТРОНОВІД́, -ода́ (рос. нейтроновод; англ. neutron guide) – канал, уздовж якого поширюється

362

напрямлений потік нейтронів. У найпростішому випадку н. слугує пряма труба (з якої відгнічено повітря), оточена захистом для поглинання нейтронів, які виходять через бокові стінки. Н. використовується для виведення сформованих пучків нейтронів із джерела (реактор, прискорювач), а також у сполученні з імпульсними нейтронними джерелами в нейтронній спектроскопії за часом прольоту.

НЕЙТРОНОГРАФІЯ́ (рос. нейтронография; англ. neutronography, neutron diffraction investigation, neutron diffraction analysis) – сукупність методів дослідження структури і властивостей речовини за допомогою розсіяння

нейтронів низьких енергій (≤ 1 еВ). Н.

застосовується для дослідження структурних, динамічних і магнітних властивостей практично усіх відомих форм конденсованого стану речовини, від простих рідин і кристалів до біологічних макромолекул.

н. магнітна́ (рос. нейтронография магнитная; англ. magnetic neutronography, magnetic neutron diffraction investigation, magnetic neutron diffraction analysis) – дослідження атомної магнітної структури кристалів методами пружного когерентного розсіяння повільних нейтронів, довжина хвилі яких порядку

міжатомних відстаней у кристалі (λ ~ 10–5

мкм, див. також дифракція́ нейтронів́ ). Наявність у нейтронів магнітного моменту призводить до того, що поряд із розсіянням нейтрона на атомних ядрах відбувається т. зв. магнітне розсіяння, зумовлене взаємодією магнітного моменту нейтрона з магнітними моментами електронних оболонок атомів.

н. структурна́ (рос. нейтронография структурная; англ. structure magnetic neutronography, structure neutron diffraction investigation, structure neutron diffraction analysis) – дослідження атомної структури конденсованих середовищ методом дифракції нейтронів

низьких енергій на атомних ядрах (пружного когерентного розсіяння). У н. с. використовуються нейтрони з

довжиною хвилі де Бройля l ³ 0,3 Å.

НЕОДИМ́ , -у (рос. неодим; англ. neodymium), Nd – хімічний елемент ІІІ

групи періодичної системи елементів, атомний номер 60, атомна маса 144,24, належить до лантаноїдів. У природі представлений 7 ізотопами з масовими числами 142-146, 148-150. Ізотопи 144Nd і 145Nd малорадіоактивні, періоди напіврозпаду для них дорівнюють

відповідно 2,1×1015 і 6×1016 років. Електронна конфігурація зовнішніх оболонок 4s2p6d10f45s2p66s2. Енергія йонізації 5,49 еВ. Н. – сріблясто-білий метал. При температурах від кімнатної до

885°С стійким є δ-Nd, що має подвійне гексагональне щільне упакування. Температура плавлення 1024°С. Густина a-Nd 7,007 кг/дм3.

НЕОДНОРІДНІСТЬ́ , -ості (рос. неоднородность; англ. inhomogeneity,

решітки. Н. с. поділяються на: 1) точкові дефекти (вакансії, атоми розчиненої речовини в твердих розчинах і т.п.); 2) лінійні (дислокації, ланцюжки вакансій і т.п.); 3) поверхневі неоднорідності (межі зерен у полікристалах, поверхневі дислокації і т.п.). Н. с. визначають багато фізичних властивостей. Див. також

дефекти́ в кристалах́ .

363

НЕОН́ , -у (рос. неон; англ. neon), Ne – хімічний VІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 10, атомна маса 20,179, належить до інертних газів. Природний н. складається з 3 стабільних ізотопів 20Nе (90,51 %), 21Nе (0,27 %) і 22Nе (9,22 %). Електронна конфігурація зовнішньої оболонки 2s2p6. Енергія йонізації 21,564 еВ. Н. – газ без кольору та запаху, складається з одноатомних молекул. За нормальних умов густина

Температура кипіння –245,43°С. Твердий

н. має кубічну гранецентровану кристалічну структуру. Температура Дебая 74,6 К. У хімічні реакції н. не вступає.

НЕПЕР́ , -а (рос. непер; англ. neper) – логарифмічна одиниця для вимірювання ослаблення або підсилення електричних струмів, напруг, звукових тисків, потужностей і т.п. Число неперів виражається натуральним логарифмом відношення порівнюваних величин.

з в е з д н о г о в е щ е с т в а ; англ. opacity

частотами коефіцієнт поглинання випромінювання.

НЕПТУН́ , -а (рос. Нептун; англ.

Neptun) – восьма за віддаленням від Сонця планета Сонячної системи, що належить до групи планет-гігантів. Н. обертається навколо Сонця по орбіті, що перебуває на середній геліоцентричній відстані 30,058 а. о. (4497 млн. км). Середня швидкість руху по орбіті 5,4 км/ с, один повний оберт (нептуновий рік)

1,64 г/см3, прискорення сили тяжіння на екваторі 11,238 м/с2.

НЕПТУНIЙ́ , -ю (рос. нептуний; англ. neptunium), Np – штучно отриманий радіоактивний хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 93, належить до актиноїдів, перший трансурановий елемент. Відомі ізотопи н. з масовими числами 227 – 241.

(Т1/2 = 2,14×106 років). Електронна конфігурація зовнішніх оболонок 5s25p65d105f46s26d17s2. Енергія йонізації 5,9 еВ. Н. у вільному стані – сріблясто-

білий метал, tпл = 640°С, tкип = 3900 -

20,48 кг/дм3 (при 20°C). При кімнатній температурі на повітрі металічний н. слабко реагує з СО2 і N2, дрібнодисперсний н. здатний самозайматися.

НЕРІВНІСТЬ́ , -ості (рос. неравенство; англ. inequality).

н. Клаузіуса́ (рос. неравенство Клаузиуса; англ. Clausius inequality) – нерівність, яка виражає теорему термодинаміки: для колового процесу

Q

T

надається системі (або відводиться від неї) на нескінченно малій ділянці циклу, Т – абсолютна температура відповідного

елемента середовища. Кількість тепла dQ,

що надається системі, вважається додатною, що відводиться від неї – від'ємною. Незворотливому (хоча б на одній ділянці) циклові відповідає нерівність; циклові, що складається тільки зі зворотливих процесів, – знак рівності. Н. К. дає кількісне формулювання другої засади термодинаміки.

н-сті Белла́ (рос. неравенства Белла; англ. Bell inequalities) – нерівності, справедливі для будь-якої класичної статистичної системи, у якій неможливе поширення сигналів зі швидкістю,

364

більшою за швидкість світла (вимога локальності, тобто щоб вимірювання, виконане у т. А, не впливало на результати вимірювання в т. В); встановлені Дж.С. Беллом. Отримані з метою продемонструвати відмінність передбачень квантової механіки від передбачень будь-якої теорії прихованих параметрів, що задовольняє вимоги спеціальної теорії відносності.

формулювання властивості ергодичності, що використовується для доведення рівності середніх за часом середнім статистичним у рівноважній статистичній фізиці (див. також гіпотеза́ ергодичності́ ).

НЕСПІВПОМІР́ , -у (рос. асимметрия; англ. asymmetry) – див. асиметрія́ .

НЕСТІЙКІСТЬ́ , -ості (рос. неустойчивость; англ. instability; (тлв) unsteadiness).

н. абсолютна́ (рос. неустойчивость абсолютная; англ. absolute instability) – тип нестійкості в системі з розподіленими параметрами (плазмі, рідині, твердому тілі), при якому мале початкове збурення наростає в часі і будь-якій фіксованій точці простору (див. також нестійкість́ плазми́ ).

н. гравітаційна́ (рос. неустойчивость гравитационная; англ. gravitation instability) – розвиток збурень густини та швидкості середовища під дією сил власного тяжіння. Відповідно до сучасних поглядів, н. г. однорідної та ізотропної речовини, що розширюється (див. також космологія)́ , призвела до утворення великомасштабної спостережуваної структури Всесвіту –

перестановочная; англ. flute instability, permutation instability) – одна з гідромагнітних нестійкостей плазми, зумовлена викривленням силових ліній магнітного поля, яке утримує плазму. Н. ж. притаманна замкнутим магнітним конфігураціям і дуже часто розвивається у дзеркальних магнітних пастках (див. також пастки́ відкриті́ ).

н. іонізаційна́ (н. йонізаційна́ ) (рос. неустойчивость ионизационная; англ. ionization instability) – найпоширеніша нестійкість низькотемпературної неізотермічної плазми, яка виникає при зростанні флуктуацій джоулевого нагріву

instability). 1) Тип нестійкості в системі з розподіленими параметрами, при якому мале початкове збурення наростає з часом і зноситься в просторі (див. також

нестійкість́ абсолютна,́ нестійкість́ у коливних́ і хвильових́ системах́). 2) Нестійкість у газовому або рідкому середовищі, що перебуває в полі сили тяжіння F і пронизується потоком тепла з компонентом у напрямку, протилежному F. Н. к. пояснюється появою підіймальної (архімедової) сили при випадкових вертикальних переміщеннях речовини.

н. модуляційна́ (рос. неустойчивость модуляционная; англ. modulation instability) – нестійкість нелінійного хвильового середовища, що виникає

внаслідок резонансу биття на частоті ν± = νн ± ν1, утвореного хвилею нагніту νн і

365

близької за частотою модою хвильового середовища ν1, з невласними хвилями, що

поширюються зі швидкостями, близькими до групової швидкості хвилі

швидкостями. З енергетичної точки зору, для виникнення н. п. необхідний деякий

неустойчивость плазмы пучковая; англ. beam instability) – те саме, що нестійкість́ пучкова́.

н. плазми́ потокова́ (рос. неустойчивость плазмы потоковая; англ. beam instability) – те саме, що нестійкість́ пучкова́ .

н. плазми́ пучкова́ (рос. неустойчивость плазмы пучковая; англ. beam instability) – те саме, що нестійкість́ пучкова́.

н. плазмова́ (рос. неустойчивость плазменная; англ. plasma instability) – те саме, що нестійкість́ плазми́ .

н. потокова́ (рос. неустойчивость потоковая; англ. beam instability) – те саме, що нестійкість́ пучкова́ .

н. пучкова́ [нестійкість́ плазми́ пучкова,́ нестійкість́ (плазми́ ) потокова,́ нестійкість́ (плазми́ ) жмуткова́ ] (рос. неустойчивость (плазмы) пучковая, неустойчивость (плазмы) потоковая; англ. beam instability) – одна з найбільш