Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

ОБВІДНИЦЯ́ (рос. каустика, поверхность каустическая; англ. caustic) – те саме, що каустика́ .

ОБЕРНЕННЯ́ (рос. обращение; англ. inversion; (фото) reversal; (тлв) picture reverse, mirror effect; (деконволюція) deconvolution).

о. спектральних́ ліній́ (рос. обращение спектральных линий; англ. spectral lines inversion) – див. самообернення́ спектральних́ ліній́ .

о. фотографічне́ (рос. обращение фотографическое; англ. photographic inversion) – прямий спосіб одержання позитива без виготовлення окремого негатива. Застосовується для одержання тільки одного екземпляра позитива.

о. хвильового́ фронту́ (рос. обращение волнового фронта; англ. wave front inversion) – автоматичне формування за допомогою різних фізичних механізмів і схемних рішень т. зв. оберненого пучка, тією чи іншою мірою відповідного до оберненої в часі картини розповсюдження надхідного (вхідного) пучка. Основні перспективи застосувань о. х. ф. пов'язані з лазерними пучками (див. також обернення́ часу́ ).

о. часу́ [Т-віддзеркалення́ ] (рос. обращение времени, Т-отражение; англ. time inversion, T-inversion) – операція

заміни часу t → – t, що зіставляє якомунебудь руху (чи еволюції) системи інший рух, при якому система послідовно в зворотному порядку проходить ті ж стани, що й у початковому русі, але зі зміненими на протилежні значеннями векторів швидкості частинки, моментів, напруженості магнітного поля та інших

371

величин, що змінюють знак при такій операції. Якщо взаємодії, що визначають еволюцію системи, такі, що обернений за часом рух є одним із допустимих рухів системи, то говорять про Т-інваріантність руху при даних взаємодіях.

ОБЕРТАННЯ́ (рос. вращение; англ. rotation, turning, run, running, wheel).

о. внутрішнє́ (рос. вращение внутреннее; англ. internal rotation) – обертання певних атомних груп молекул навколо хімічних зв'язків або деяких осей обертання. У результаті о. в. утворюються просторові ізомери, називані конформерами або ротамерами. Характеристики о. в. – бар'єр обертання (енергія, необхідна для здійснення повороту, див. також поверхня́ потенціальна́ ) і різниця енергій ротамерів. О. в. визначає багато властивостей – наприклад, в'язкість.

о. галактиќ (рос. вращение галактик; англ. galactical rotation, nebular rotation) – існування у галактики в цілому моменту кількості руху, виявлено методами спектроскопії (за нахилом спектральних ліній) спочатку у спіральних галактик, В. Слайфер [V. Slіpher], 1913–15. За виглядом кривої обертання виділяються три типи об'єктів: тип 1 – галактики, у яких у межах оптичного диска відбувається монотонне зростання швидкості обертання v(r) зі збільшенням відстані r від центра обертання; тип 2 – галактики, у яких v(r) в спостережуваній області прагне до деякої межі; 3 – галактики, у яких v(r) починає зменшуватися з ростом r. О. г. пов'язане, швидше за все, з їхнім

утворенням із сильно турбулізованого газу. В цілому проблема походження о. г.

миттєвої осі, що проходить через центр мас і не збігається з головною віссю інерції. Кутова швидкість обертання Землі

дорівнює 7,29211515×10–5 рад/с (на 1900 р.), період обертання Землі (доба) 8,616409892×104 с (на 1900 р.). Як кутова

швидкість, так і положення осі обертання Землі змінюються з часом. Вісь обертання Землі змінює своє положення в просторі як разом із тілом Землі, так і

Галілеєм [G. Galіleі] за переміщенням сонячних плям. Обертання інших зір

Більшість визначень швидкості о. з. базується на ефекті Допплера. Період обертання пульсарів визначається за періодом проходження імпульсів. Очевидно, саме обертання визначає, у що перетвориться протозіркова хмара – в окрему зірку, кратну систему або зірку з

п о л я р и з а ц и и ; англ. Faraday effect) –

див. ефект́ Фарадея́.

о. магнітне́ питоме́ (рос. вращение магнитное удельное; англ. specific magnetic rotation) – те саме, що стала́ Верде́.

о. площини́поляризації́ світла́ (рос.

вращение плоскости поляризации света; англ. light plane-of-polarization rotation) – об'єднана загальним феноменологічним проявом група ефектів, що полягають у повороті площини поляризації попе-речної хвилі в

372

результаті взаємодії з анізотропним середовищем. Обертання площини поляризації зазвичай зумовлене відмінністю показника заламу середовища для двох циркулярно поляризованих (по правому та лівому колу) хвиль і описується в загальному випадку аксіальним тензором другого рангу, що пов'язує аксіальний вектор кута

повороту j площини поляризації з

полярним хвильовим вектором k. Ефекти обертання площини поляризації знаходять застосування в техніці та у фізичних дослідженнях. Прилади для вимірювання кутів обертання площини поляризації в оптичній області спектру – поляриметри та спектрополяриметри –

мають чутливість ~10–6–10–7 град.

Найвиразніший приклад застосування – дослідження оптичної активності атомних систем, зумовленої порушенням парності при слабких взаємодіях.

ОБЕРТОН́ , -у (рос. обертон; англ. overtone; від нім. Oberton – високий тон, високий звук) – синусоїдна складова періодичного коливання складної форми з частотою, вищою за основний тон. Будь-яке періодичне коливання можна представити як суму основного тону та о., причому частоти й амплітуди цих о. визначаються як фізичними властивостями коливної системи, так і способом її збудження. Якщо частоти усіх о. – цілі кратні основній частоті, то

складнішим чином, то говорять про негармонічні о.

ОБ'ЄДНАННЯ́ (рос. объединение; англ. join, pool; (теорій) unification; (в одне ціле) integration; (злиття) merge, merging; (обч.) mesh, meshing, packing, union; (поєднання) combination; (перфокарт) collation, collating;

(з'єднання) conjunction; (підприємств) consolidation; (ущільнення) crowding).

о. велике́ (рос. объединение великое; англ. grand unification) – моделі квантової теорії поля, у яких сильна, слабка й електромагнітна взаємодії описуються на основі єдиної калібрувальної теорії зі спонтанно порушеною симетрією (див. також

порушення́ симетрії́ спонтанне́ ). В основі великого об'єднання лежить гіпотеза про те, що сильна взаємодія, яка описується квантовою хромодинамікою і має локальну колірну симетрію SU(3)е (див. також симетрія́ внутрішня́ ), а також об'єднана слабка й електромагнітна взаємодії – електрослабка взаємодія з

локальною симетрією SU (2)ÄU (1) є

низькоенергетичними "залишками" єдиної калібрувальної взаємодії з більш широкою групою локальної симетрії G,

що описується єдиною константою aG.

ОБ'ЄКТ́ , -а (рос. объект; англ. object, body; (обч.) entity).

об'єкти́ з активними́ ядрами́ (рос. объекты с активными ядрами; англ. objects with active nuclei) – позагалактичні об'єкти, що характеризуються принаймні однією з перелічених ознак активності ядер: високою потужністю випромінювання, наявністю емісійних ліній, значним рентгенівським, ІЧ або радіовипромінюванням, поляризацією випромінювання, змінністю та викидами речовини з ядра. Усі ці ознаки відрізняють нестаціонарні о. з а. я. від стаціонарних нормальних галактик. До класу о. з а. я. належать квазари, сейфертівські галактики, латертиди і радіогалактики з вузькими спектральними лініями.

ОБ'ЄКТИВ́, -а (рос. объектив; англ. objective (lens), lens; від лат. objectus – предмет) – оптична система (чи її частина), повернена до об'єкта спостереження або зйомки і яка створює дійсне, обернене відносно об'єкта зображення. Залежно від типу оптичних деталей, о. поділяють на лінзові,

373

дзеркальні, дзеркально-лінзові та кіноформні.

о. фотографічний́ (рос. объектив фотографический; англ. photographic objective, photographic lens) – тип об'єктива, призначений для отримання на світлочутливому шарі проєктивного зображення простору, що міститься перед ним. О. ф. можуть бути поділені на кілька типів: 1) універсальні о. ф.– мають фокусні відстані 20-150 мм, відносний

отвір 1:2,5 – 1:10, поле зору ~50° 2)

світлосильні о. ф. з відносним отвором 1:2,5 і вище; 3) ширококутні об'єктиви; 4) телеоб'єктиви, які при великій фокусній відстані мають скорочену довжину; 5) об'єктиви із змінною фокусною відстанню (зум-об'єктиви); 6) спеціальні об'єктиви, наприклад, для аерофотозйомки, для підводної зйомки (гідрооб'єктиви), для фотографування з екрана осцилографічних трубок і т.д.

о. ширококутний́ (рос. объектив широкоугольний; англ. wide-angle objective, wide-angle lens) – фотографічний об'єктив із полем зору

понад 90°. О. ш. поділяються на ортоскопічні, в яких добре виправлена аберація дисторсії, і дисторсійні з полем

зору до 180°, в яких дисторсія не виправляється.

ОБ'ЄМ́ , -у (рос. объём; англ. volume, bulk; (кубатура) capacity, cubic capacity; (обч.) capacity; (простір) space).

о. молекулярний́ (рос. объём молекулярный; англ. molecular volume)

–об'єм одного моля речовини; відношення молекулярної ваги речовини до її густини. О. м. газів – однозначна

функція температури та тиску.

о. питомий́ (рос. объём удельный;

англ. specific volume) – об'єм, який займає одиниця маси речовини. О. п. – величина, обернена густині.

ОБЛАСТЬ́ , -і (рос. область; англ. domain, interval, area, field, region, circle, island, range, space, universe, zone;

(науки, знань) territory; (дії) scope; (у

базах даних) realm).

доверительная; англ. confidence interval)

–див. оцінки́ статистичні́ .

о.самовільної́ намагніченості́ (рос.

область самопроизвольной намагниченности; англ. spontaneous magnetization interval) – див. домени́ феромагнітні́ .

о. самочинної́ намагніченості́ (рос.

область самопроизвольной намагниченности; англ. spontaneous magnetization interval) – див. домени́ феромагнітні́ .

о-сті йонізованого́ водню́ (о-сті іонізованого́ водню́ ) (рос. области ионизированного водорода; англ. НII zones, ionized hydrogen areas) – те саме, що зони́ НII.

ОБМАН́ , -у (рос. обман; англ. cheating; (оптичний) illusion).

о-ни оптичні́ (рос. оптические обманы; англ. optical illusions) – див. ілюзії́ оптичні́ .

ОБМЕЖЕННЯ́ (рос. ограничение; англ. limitation, limiting, restriction, restraint, constraint; (пучка, моди)

374

atmosphere) – див. турбулентність́ атмосфери́ .

ОБОЛОНКА́ (рос. оболочка; англ. shell, sheath, sheathing, skin, envelope;

(стінка) wall; (покриття) cover, covering, proofing, mantle, cladding, envelope; (плівка) film; (корпус) case, enclosure, housing; (кожух) casing,

encapsulation) – тверде деформовне тіло, обмежене двома криволінійними поверхнями, відстань між якими мала порівняно з двома іншими розмірами. Поверхня, яка ділить навпіл товщину о., називається серединною поверхнею. Залежно від матеріалу, о. можуть бути ізотропними або анізотропними.

о-нки ядерні́ (рос. оболочки ядерные; англ. nuclear shells) – групи близькорозташованих рівнів енергії ядра, в яких відстані між рівнями набагато менші за відстані між оболонками. О. я. – поняття оболонкової моделі ядра, згідно з якою нуклони у ядрі рухаються у самоузгодженому потенціальному полі.

т е о р і ї в і д н о с н о с т і (рос. горизонт

b l a c k h o l e t h e o r y a n d g e n e r a l r e l a t і v і t y t h e o r y ) – межа області в просторі-часі, в якій сигнали, що поширюються зі швидкістю світла, цілком утримуються тяжінням і не можуть піти в нескінченність у зовнішньому просторі. О. п. виникає при гравітаційному колапсі, який призводить до утворення чорної діри, коли гравітаційне поле зростає на-