Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

розповсюджених нестійкостей у плазмі, зумовлена резонансною взаємодією пучка заряджених частинок, який рухається в плазмі, зі збуджуваними ним хвилями.

н. розпадна́ (рос. неустойчивость распадная; англ. decay instability) – один із різновидів параметричних нестійкостей, що виникає в нелінійному середовищі при поширенні в ньому хвиль (наприклад, у плазмі). Полягає в тому, що в присутності хвилі нагніту (з частотою ω0 і хвильовим вектором k0), що перевищує певний поріг за амплітудою, збуджуються й наростають за експонентою одночасно дві хвилі (ω1, k1) і (ω2, k2), що задовольняють

умову: ω0 = ω1 + ω2, k0 = k1 + k2.

н. у коливних́ і хвильових́ системах́ [нестійкість́ у коливних́ і хвильових́ укладах́ ] (рос. неустойчивость в колебательных и волновых системах; англ. instability in oscillatory and wave systems) – самочинне наростання збурень на тлі заданого руху, що призводить до якісної зміни поведінки системи. Найпростіший приклад нестійкого стану – рівновага маятника у верхній точці. Фізично нестійкість руху системи означає, що стан рівноваги може бути реалізовано лише приблизно і на обмеженому інтервалі часу (а для хвильових систем – і простору), тим меншому, чим вища швидкість наростання збурень.

н. у коливних́ і хвильових́ укладах́ (рос. неустойчивость в колебательных и волновых системах; англ. instability in oscillatory and wave systems) – те саме, що нестійкість́ у коливних́ і хвильових́ системах́ .

н. хвиль вибухова́ (рос. неустойчивость волн взрывная; англ. explosive wave instability) – самовільне наростання хвиль ("вибух"), при якому їхні амплітуди намагаються стати нескінченними за скінченний час. Поняття н. х. в. виникло в зв'язку з аналізом нелінійних хвильових процесів у нерівноважних середовищах, у яких хвилі можуть зростати за рахунок енергії,

366

що надходить іззовні. Максимальні значення амплітуд хвиль і швидкостей їхнього відносного росту визначаються процесами, що обмежують вибухову нестійкість хвиль (наприклад, нелінійне – тобто залежне від амплітуди – розстроєння частот взаємодіючих хвиль, зумовлене резонансом; наявність граничних значень початкових амплітуд хвиль тощо). Виникнення н. х. в. у нерівноважних середовищах без дисипації пов'язано з появою в них хвиль з від'ємною енергією, у середовищах із дисипацією н. х. в. може призводити до встановлення самоколивань. Н. х. в. виявлена в лабораторній плазмі з потоками заряджених частинок та в інших нерівноважних середовищах.

н-сті дрейфові́ (рос. неустойчивости дрейфовые; англ. drift instabilities) – один із видів плазмових мікронестійкостей, зумовлений неоднорідністю і багатокомпонентністю термодинамічно нерівноважної плазми і пов'язаний з відносним рухом іонної та електронної компонент (електрони рухаються вздовж магнітних силових ліній, а йони переважно поперек). Н. д. виникають за рахунок порушення больцманівського розподілу електронів. Тенденція н. д. – зменшити градієнти густини і температури; д. н. виникають у достатньо розрідженій плазмі (див. також хвилі́ в плазмі́ , несті́- йкості плазми́ ).

н-сті магнітогідродинамічні́ (рос.

неустойчивости магнитогидродинамические; англ. magnetohydrodynamic instabilities) – макроскопічні нестійкості просторово неоднорідної плазми в магнітному полі, викликані або градієнтом тиску при несприятливій кривизні магнітних силових ліній, або струмом, що тече вздовж силових ліній. Ці нестійкості призводять до швидкого руйнування первісної конфігурації плазми. Прикладами н. м. є жолобкова нестійкість і тірінг-нестійкість.

н-сті параметричні́ (рос. неустойчивости параметрические; англ. parametric instabilities) – нестійкості коливних систем і нелінійного хвильового середовища, що виникають у результаті просторово-часової модуляції параметрів, які характеризують власні коливання системи або середовища. У випадку нелінійного хвильового середовища модуляція здійснюється хвилями скінченої амплітуди – хвилями нагніту. Різновиди н. п. – р о з п а д н а ,

важливу роль у параметричному нагріві нижньої йоносфери і пов'язаному з ним розшаруванні плазми).

НЕФЕЛОМЕТР́ , -а [каламутномір,́ турбідіметр́ ] (рос. нефелометр, мутномер, турбидиметр; англ. nephelometer, opacimeter, turbidimeter, hazemeter, haze meter) – оптичний прилад для вимірювання інтенсивності світла, розсіяного досліджуваною речовиною, дія якого базується на зіставленні інтенсивності світла, розсіяного об'єктом, з відомою інтенсивністю розсіяння робочого еталона, освітлюваного тим же світловим пучком або відібраною частиною цього пучка.

НЕФЕЛОМЕТРІЯ́ ́ [турбідіметрія́ ́] (рос. нефелометрия, турбидиметрия; англ. nephelometry, turbidimetry) – визначення каламутності середовища шляхом вимірювання інтенсивності розсіяння світла.

НЕФОСКОП́ , -а (рос. нефоскоп;

англ. nephoscope) – прилад для визначення напрямку та швидкості руху хмар.

НІВЕЛІР́, -а (рос. нивелир; англ. geodetic level, engineer's level, level, elevation meter) – геодезичний оптичний

367

прилад для визначення різниці висот двох точок місцевості.

НІКЕЛЬ́ , -ю (рос. никель; англ. nickel; лат. Nіссolum), Nі – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 28, атомна маса 58,69. У природі представлений 5 стабільними ізотопами 58Nі (68,27 %), 60Nі (26,10 %), 61Nі, 62Nі, 64Nі. Електронна конфігурація зовнішніх оболонок 3s23p63d82s2. Енергія йонізації 7,633 еВ. У вільному стані н. – сріблясто-білий пластичний метал. Відомі три

модифікації н.: α-Nі (кубічна гранецентрована решітка), β-Nі (кубічна

гратка), γ-Nі (гексагональна решітка). Густина дуже чистого Nі 8,91 кг/дм3, tпл = 1455°С,

tкип = 2730-2915°С (за різними

джерелами). Хімічно малоактивний, на повітрі покривається стійкою окисною плівкою, стійкий до окиснення при нагріванні і до впливу лужних розчинів. Здатний поглинати великі кількості Н2 і СО. Н. – компонент легованих сталей і різних сплавів. Сплав н. з залізом (пермалой) має високу магнітну проникність.

НІКОЛЬ́ , -я (рос. николь; англ. Nicol)

– те саме, що призма́ Ніколя́ .

НІЛЬСБОРІЙ́ , -ю (рос. нильсборий;

англ. nielsbohrium), Ns – штучно отриманий радіоактивний хімічний елемент V групи періодичної системи елементів, атомний номер 105, належить до трансактиноїдів. Отримані 6 ізотопів н. з масовими числами 255, 257, 258, 260262. Припускають, що електронна конфігурація зовнішніх оболонок така: 6s22p66d37s2. За хімічними властивостями близький до Та.

НІОБІЙ́ , -ю (рос. ниобий; англ. niobium), Nb – хімічний елемент побічної підгрупи V групи періодичної

системи елементів, атомний номер 41, атомна маса 92,9064. У природі представлений одним стабільним нуклідом 93Nb. Електронна конфігурація зовнішніх оболонок 4s24p64d45s2. Енергія йонізації 6,88 еВ. У вільному стані н. – сріблясто-білий метал, решітка кубічна, об'ємоцентрована;

tпл = 2469°С (за ін. даними 2500°С), tкип від 4760 до 4927 (за різними даними). Густина 8,570 кг/дм3. При кімнатній температурі металевий н. стійкий до впливу повітря та кислот (крім плавикової). Входить до складу жаротривких сплавів, використовується для легування сталей (фероніобій) і сплавів кольорових металів. Входить до складу надпровідних сплавів.

НІТ, -а, нт (рос. нит, нт; англ. nit, nt; від лат. nіteo – блищу, блискаю) – колишнє найменування одиниці яскравості – кандели на квадратний метр; у СІ застосування цього найменування не передбачене.

НОБЕЛIЙ́ , -ю (рос. нобелий; англ. nobelium), No – хімічний елемент ІІІ

групи періодичної системи елементів, атомний номер 102, належить до актиноїдів. Відомі 9 ізотопів н. з масовими числами 251-259, найстійкіший

259Nо (Т1/2 = 58 хв). Електронна конфігурація зовнішніх оболонок

5s25p65d105f146s26p67s2. Енергія йонізації атома 6,84 еВ.

НОМЕР́ , -а (рос. номер; англ. number; (голки, нитки) count).

н. атомний́ (рос. номер атомный; англ. atomic number), Z – одна з основних характеристик атома, що дорівнює заряду його ядра (в одиницях елементарного електричного заряду) і визначає основні властивості атома. Н. а. дорівнює числу протонів у ядрі, для нейтрального атома – і електронів у ньому. У періодичній системі елементів

368

елементи розташовуються у порядку зростання атомного номера (звідси прийнятий у хімії синонім – порядковий

sequence number [sequential number,

НОНІУС́ , -а [верньєр́] (рос. нониус, верньер; англ. vernier) – допоміжна шкала, за допомогою якої роблять відлік частин поділок основної шкали вимірювальних приладів.

НОРМИ́ , род. норм, мн. (рос. нормы;

англ. (безпеки) requirements, standards; (поведінки) code, guideline).

н. радіаційної́ безпеки́ (рос. нормы радиационной безопасности; англ. radiation safety requirements, radiation safety standards) – міжвідомчий документ, що регламентує допустимі кількісні рівні впливу йонізувальних випромінювань з урахуванням

системи зберігатися в процесі своєї зміни

вчасі так, що повна ймовірність знайти її

вякому-небудь стані дорівнює одиниці.

НОСІЙ́ , -я́ (рос. носитель; англ. carrier; (середовище) carrier (material), medium; bearer; (крист.) vehicle).

н. запису́ (рос. носитель записи; англ. recording medium) – матеріал, на якому в процесі запису електричних сигналів фіксується записуваний сигнал.

Найважливіші характеристики н. з.– роздільна спроможність і відношення сигнал/шум.

частота́-носій́(рос. частота несущая,

участь у процесах електропровідності. Перенесення заряду в твердих тілах може здійснюватися шляхом переміщення електронів і дірок (див. також теорія́ зонна́ ), іонів (діелектрики), а також заряджених дефектів кристалічних решіток – вакансій, міжвузельних атомів або домішок.

носії́заряду́ гарячі́ (рос. носители заряда горячие; англ. hot charge carriers) – рухливі носії заряду (електрони та дірки) в напівпровіднику або металі, енергетичний розподіл яких зміщено відносно рівноважного при даній температурі T в бік більших енергій. Носії заряду стають "гарячими", наприклад, при протіканні електричного струму під дією досить сильного сталого або змінного електричного поля: при цьому поле прискорює більшу кількість носіїв, ніж гальмує, у результаті чого всій електронній системі в цілому надається додаткова енергія. Основний ефект, у якому проявляється розігрів носіїв заряду в напівпровідниках зі зростанням

електричного поля – зміна електропровідності та відхил вольт-амперної характеристики (ВАХ) напівпровідників від лінійної. Якщо електропровідність зростає зі збільшенням поля, то ВАХ називається суперлінійною, якщо ж падає – сублінійною.

369

s o l і d ) – те саме, що носії́заряду́ в тверд ом у тілі .

НОСІЙКА́ (рос. несущая частота, несущей частота; англ. carrier frequency)

– те саме, що частота́носійна́ .

НОСІЙНА́ , -ої (рос. несущая частота, несущей частота; англ. carrier frequency) – те саме, що частота́носійна́ .

НУВІСТОР́ , -а (рос. нувистор; англ. nuvistor) – конструктивний різновид електронної приймально-підсилювальної лампи з циліндричною консольно закріпленою системою електродів, що забезпечує високу електричну та термічну ефективність і велику механічну міцність, при простоті й економічності виготовлення.

НУКЛЕОГЕНЕЗИС́ , -у (рос. нуклеогенезис; англ. nucleogenesis) – походження хімічних елементів, тобто сукупність процесів, у результаті яких утворилися всі наявні в природі різновиди атомних ядер – нукліди.

nucleus – ядро і грец. σύνθεση – склад, структура) – утворення в ядерних реакціях, що відбуваються на різних стадіях еволюції речовини Всесвіту, спостережуваної поширеності елементів та їхніх ізотопів. Проблема н. – це проблема походження хімічних

елементів. Н. можна розділити на три головні стадії: космологічний н., синтез ядер у зірках і у вибухах зірок, н. під дією космічного проміння.

утворення хімічних елементів у ядерних реакціях, які відбуваються під час втрати

зорею гідростатичної рівноваги та її повного або часткового руйнування, наприклад, при спалахах наднових зірок. Н. в. залучають для пояснення спостережуваної поширеності елементів. Вважається, що н. в. є відповідальним (принаймні частково) за утворення хімічних елементів від вуглецю до елементів групи заліза включно. Н. в. протікає за час ≈ (0,1–10) с – характерний час вибуху. Температура речовини в зоні

н. в. може складати Т 109–1010 К, а густина досягає 1010 г/см3. Швидке нагрівання речовини забезпечується, за сучасними уявленнями, або проходженням крізь речовину сильної ударної хвилі, що виникає при колапсі ядра зірки, або самими термоядерними реакціями, що протікають з виділенням енергії.

н. космологічний́ (рос. нуклеосинтез космологический; англ. cosmological nucleosynthesis) – див. нуклеосинтез́ .

НУКЛІД́, -а (рос. нуклид; англ. nuclide; від лат. nucleus – ядро) – будьяке атомне ядро (відповідно атом) із заданими числами протонів і нейтронів. Н., що мають однакову кількість

р а д і о н у к л і д а м и . Число відомих н.

nucl(e)on; від лат. nucleus – ядро) – спільне найменування для протона і нейтрона, які є складовими частинами

НУЛЬ, -я́(рос. нуль, ноль; англ. zero, null, nought, cipher; (крипт.) pad; (верстата) origin datum, zero datum; (точка) central point, zero point).

н. температури́ абсолютний́ (рос. ноль температуры абсолютный; англ. zero temperature) – те саме, що нуль температури́ цілковитий́ .

н. температури́ цілковитий́ [нуль температури́ абсолютний́ ] (рос. ноль температуры абсолютный; англ. zero temperature) – початок відліку абсолютної температури по термодинамічній шкалі (шкалі Кельвіна). Абсолютний нуль температури розташований на 273,16 К нижче температури потрійної точки води; див. також шкали́ температурні́ .

НУТАЦІЯ́ (рос. нутация; англ. nutation; від лат. nutatіo – коливання) – рух твердого тіла, що має нерухому точку, який відбувається одночасно з власним обертанням і прецесією тіла та визначається зміною кута нутації (див. також кути́Ейлера́ ). У гіроскопа (дзиги), що рухається під дією сили ваги, нутація – це коливання осі власного обертання гіроскопа, амплітуда і період яких тим менші, чим більша кутова швидкість

оптическая; англ. optical nutation) – коливальна поведінка процесів поглинання та висилання оптичного випромінювання, зумовлена коливаннями різниці заселеностей рівнів енергії речовини при її взаємодії із сильним резонансним електромагнітним полем. Н. о. – нестаціонарний ефект, який проявляється, коли вмикання взаємодії речовини з резонансним полем відбувається за час, значно менший тривалості релаксації квантового переходу.

НУТРОМІР́, -а (рос. нутромер; англ. inside calliper, internal caliper, caliper, inside ga(u)ge, internal ga(u)ge) – контактний переносний прилад для вимірювання внутрішніх розмірів (круглих циліндричних отворів і відстаней між паралельними площинами).

НЬЮТОН́ , -а, Н (рос. Ньютон, Н;

англ. Newton, N) – одиниця сили в СІ. Названа на честь І. Ньютона [І. Newton]. 1 Н – сила, що надає тілу масою 1 кг прискорення 1 м/с2 у напрямку дії сили. 1 Н = 105 дн = 0,102 кгс.