Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

стільки, що перестає висилати назовні навіть промені світла. О. п. є межею чорної діри. Якщо чорна діра не обертається, то о. п. збігається зі сферою, радіус якої дорівнює гравітаційному радіусу. Обертання чорної діри деформує о. п.,

межа, що відокремлює область простору, яку в даний момент може бачити спостерігач ("частинка"), від області, яка є для нього принципово неспостережуваною. Об'єкти за цією межею принципово не спостережувані в даний момент часу, тому що світло від них не встигло дійти до спостерігача, навіть якщо воно і вийшло у момент початку розширення Всесвіту. Очевидно, що в спостерігачів, які знаходяться в різних точках Всесвіту, існує свій обрій. З часом виднокіл спостерігача розширюється, в

міру того як до нього встигає дійти світло від більш далеких областей Всесвіту.

о. Коші́ [горизонт́ Коші] ́ (рос. горизонт Коши; англ. Cauchy horizon) – поверхня, що є границею області причинної передбачуваності фізичних явищ у майбутньому за початковими даними (початковими умовами), заданими на деякій просторовоподібній тривимірній

дослідженні задачі Коші.

ОБРОБКА́ (рос. обработка; англ. processing, handling, working, work, operation, manufacture, manufacturing; (технологічна) treatment, treating, process; (механічна) machining; (обч.) manipulation; (фотоматеріалів) development; (птиці, риби) dressing).

о. спостережень́ (рос. обработка наблюдений; англ. observations

processing, observations handling) – див. аналіз́ даних́ .

о. термомагнітна́ (рос. обработка термомагнитная; англ. thermomagnetic treatment) – термообробка деяких

феромагнетиків при температурі нижче точки Кюрі в присутності магнітного поля, яка призводить до утворення магнітної анізотропії. В результаті о. т.

застосовуються для зміцнення металів і сплавів. Прикладом о. т. є обтискання

сталі при 300–500°С, яке значно

підвищує її міцнісні характеристики.

Див. також сплави,́ зміцнення́ .

shutter, o p t і c a l ) – закривач [затвор], що періодично (чи за іншим законом) перекриває світловий потік.

ОВИД,́ -у (рос. горизонт; англ. horizon) – див. обрій́ .

ОДИНИЦЯ́ (рос. единица; англ. (величини) unit; (число) unit, unity).

t-одиниця́ (рос. t-единица; англ. t-unit)

– те саме, що одиниця́ довжини́ радіаційна́ .

о. астрономічна́ (рос. единица астрономическая; англ. astronomical unit), а. о., – позасистемна одиниця довжини, що дорівнює середній відстані

від Землі до Сонця; 1 а. о. = 1,49597870×108

км ± 2 км (прийнято в 1976 Міжнародним

астрономічним союзом).

о. довжини́ радіаційна́ [одиниця́ каскадна,́ одиниця́ зливова,́ t-одиниця́ ] (рос. единица длины радиационная,

единица каскадная, единица ливневая, t-единица; англ. radiation length unit, cascade unit, t-unit) – відстань x0, на якій інтенсивність гама-випромінювання й потоку електронів високої енергії послаблюється в e разів.

о. зливова́ (рос. единица ливневая; англ. cascade unit) – те саме, що одиниця́ довжини́радіаційна́ .

о. каскадна́ (рос. единица каскадная; англ. cascade unit) – те саме, що одиниця́ довжини́радіаційна́ .

о. маси́ атомна́ (рос. единица массы атомная, а. е. м.; англ. atomic mass unit),

а.о. м., – одиниця маси, рівна 1/12 маси ізотопу вуглецю 12С; застосовується в атомній і ядерній фізиці для вираження мас елементарних частинок атомів,

молекул. 1 а. о. м. – 1,6605655(86)×10–27 кг

(на 1984). Для переведення значень мас m частинок, виражених в а. о. м., в одиницю маси СІ (кг) користуються формулою m (кг) = m(а.о.м.) /NA (моль–1), де m(а.о.м.) – маса частинки в кілоатомних одиницях, NA – стала Авогадро. До 1961 у фізиці за атомну одиницю маси приймали 1/16 маси ізотопу кисню 16О. Сучасна уніфікована атомна одиниця маси дорівнює 1,00048 колишньої фізичної атомної одиниці маси.

о-ці електричні́ (рос. единицы электрические; англ. electrical units) – одиниці вимірювання електричних величин. Для вимірювання о. е. застосовується як ос-новна система

376

одиниць МКСА, яка входить складовою частиною у Міжнародну систему одиниць, допускається також система одиниць СГС. Основою о. е. Міжнародної системи є Ампер – визначається через взаємодію двох струмів (див. також

закон́ Ампера,́ ваги́ струмові́ .

о-ці електричні́ Міжнародні́ (рос.

единицы электрические Международные; англ. International electrical units) – система електричних одиниць, яка відрізняється тим, що вона базується не на теоретичному визначенні одиниць, а на умовно прийнятих еталонах (прийнята Міжнародним конгресом електриків у Чікаго, 1893 р).

о-ці кратні́ (рос. единицы кратные; англ. multiples of units) – одиниці, що у 10п разів перевищують початкові фізичні одиниці (n – ціле додатнє число). У СІ прийняті такі основи для утворення найменувань о. к.: дека- (101), гекто- (102), кіло- (103), мега- (106), гіга- (109), тера- (1012), пета- (1015), екса- (1018). Приклад:

1 ГГц (гігагерц) = 109 Гц.

о-ці магнітні́ (рос. единицы магнитные; англ. magnetic units) – одиниці вимірювання фізичних величин, які характеризують магнітне поле та магнітні властивості тіл.

о-ці механічні́ (рос. единицы механические; англ. mechanical units) – одиниці вимірювання механічних величин.

о-ці позасистемні́ (рос. единицы внесистемные; англ. miscellaneous units)

–одиниці фізичних величин, які не входять в жодну з існуючих систем одиниць, у тому числі в СІ, але допускаються до застосування нарівні з

одиницями цієї системи.

о-ці радіоактивності́ (рос. единицы радиоактивности; англ. radioactivity units)

–одиниці вимірювання активності радіоактивних препаратів і концентрації радіоактивних нуклідів у різних середовищах.

о-ці світлові́ (рос. единицы световые; англ. photometric units) – одиниці вимірювання світлових величин. У Міжнародній системі одиниць до числа

вимірювання світлового потоку – люмен, одиниця вимірювання яскравості – ніт, одиниця освітленості – люкс тощо.

о-ці теплові́(рос. единицы тепловые; англ. caloricity units) – одиниці вимірювання теплових величин. О. т. встановлюються Міжнародною системою одиниць. Кількість тепла вимірюється в Джоулях, температура – в градусах Міжнародної практичної температурної шкали, питомі термодинамічні функції – в Дж/кг або в Дж/кмоль. Допускається застосування позасистемної одиниці

кількості тепла – калорії, причому 1 кал = 4,1868 Дж.

о-ці фізичних́ величин́ (рос. единицы физических величин; англ. physical units) – конкретні фізичні величини, яким за означенням надані числові значення, що дорівнюють одиниці. Багато о. ф. в. відтворюються мірами, що застосовуються для вимірювань (напр., метр, кілограм). Для уніфікації о. ф. в.

п о з а с и с т е м н і одиниці (напр., мм рт. ст., електронвольт). Системні одиниці

утворені за рівняннями зв'язку між фізичними величинами (Ньютон, Джоуль і т. п.).

о-ці частинні́ (рос. единицы дольные; англ. fractional units, submultiple units) – утворюють певну частину від встановленої одиниці фізичної величини. У СІ прийняті такі основи для утворення найменувань о. ч.: деци- (д) – 10–1, санти- (см) – 10–2, мілі-

377

(мм) – 10–3, мікро- (мк) – 10–6, нано- (н) – 10–9, піко- (п) – 10–12, фемто- (ф) – 10-15, атто- (а) – 10–18. Приклади: 1 нм (нанометр) = 10–9м, 1 мВ (мілівольт) = 10– 3В.

ОДНОВІБРАТОР́ , -а [реле́ часу,́

тригер́ моностабільний,́ очікувач,́ мультивібратор́ очікувальний́ ] (рос.

одновибратор, реле времени, триггер моностабильный, мультивибратор ждущий; англ. univibrator, time relay, biased multivibrator, one-shot multivibrator) – електронна схема, що генерує під дією вхідного імпульсного сигналу поокремлений імпульс напруги заданої тривалості (як правило, прямокутної форми). О. – схема, що може перебувати в одному з двох станів. Один зі станів є стійким, а в другий, метастабільний, стан схема може перейти тільки під дією зовнішнього сигналу. Повернення в стійкий стан відбувається автоматично. Час перебування в метастабільному стані (тривалість генерованого імпульсу) залежить тільки від параметрів схеми о.

ОЗОН́ , -у (рос. озон; англ. ozone).

о. в атмосфері́ (рос. озон в атмосфере; англ. ozone in the atmosphere) – чинник, який визначає характер поглинання сонячної радіації в земній атмосфері. Кількість о. в а. незначна: товщина шару озону, приведеного до нормальних умов тиску й

температури (760 мм рт. ст. і 0°С), у

середньому для всієї Землі складає 2,5–3 мм. Основна маса озону розташована в атмосфері у вигляді шару – озоносфери – на висотах від 10 до 50 км.

ОКИСИ́ , -ів, мн. [оксиди,́ окисні́ ] (рос. окислы, оксиды; англ. oxides) – хімічні сполуки елементів із киснем. Залежно від хімічних властивостей, розрізняють несолетворні та солетворні о., що поділяються на основні, кислотні й амфотерні.

ОКИСНІ́ , -ів, мн. (рос. окислы; англ. oxides) – те саме, що окиси́ .

ОКЛЮЗІЯ́ (рос. окклюзия; англ. occlusion; від середньовічнолат. occlusіo

– запирання, защіпання, приховування) – 1) поглинання (розчинення) газів твердими тілами (як правило, металами) або розплавами, причому газ може утворювати з твердими тілами тверді або рідкі розчини або хімічні сполуки (нітриди, гідриди і т.д.), оклюдовані гази розподіляються по всьому об'єму. 2) Захоплення кристалами тієї речовини, у якій відбувається їхній ріст; у результаті о. у кристалах з'являються рідкі або газові включення. 3) Закривання отвору.

ОКРЕМІСТЬ́ , -ості (рос. отдельность; англ. (крист.) parting, joining; (геол.) cleat, cleavage).

о. мінералів́ (рос. отдельность минералов; англ. mineral parting, mineral joining) – здатність кристалів або кристалічних зерен мінералів розколюватися за деякими, більш-менш паралельними площинами – тріщинами окремості. Від спайності мінералів відрізняється тим, що розколювання відбувається тільки в місцях, де виявляється неоднорідність у будові кристала.

ОКРИХЧЕННЯ́ (рос. охрупчивание;

англ. embrittlement) – перехід від пластичного руйнування металу до крихкого. Див. також крихкість́ .

ОКСИДИ́ , -ів, мн. (рос. оксиды; англ. oxides) – те саме, що окиси́ .

ОКСИФЕРИ́ , -ів, мн. (рос. оксиферы; англ. oxifers) – див. ферити́ .

ОКТАВА́ (рос. октава; англ. octave) – одиниця частотного інтервалу, що дорівнює інтервалу між двома частотами (f1 і f2), логарифм відношення яких (при основі 2) дорівнює одиниці: log2(f2/f1) = 1,

378

що відповідає f2/f1 = 2; 1 октава = 1200 центів = 301 Савар. Застосовується в акустиці.

ОКТОД́ , -а (рос. октод; англ. octode)

– восьмиелектродна електронна лампа з шістьма сітками, що використовується зазвичай для роботи в частотоперетворювальних ступенях радіоприймальних пристроїв.

ОКУЛЯР́ , -а (рос. окуляр; англ. eyepiece, ocular, eyeglass, eyelens, lens, eye(piece) lens; від лат. oculus – око) – частина оптичної системи (зорової труби, мікроскопа і т.п.), повернена до ока спостерігача і призначена для збільшення і розглядання дійсного зображення, створеного об'єктивом або об'єктивом разом із обертальною системою. Для

ві д д а л е н н я .

о. автоколімаційний́ (рос. окуляр автоколлимационный; англ.

autocollimation eyepiece) – окуляр із пристроєм, який створює у площині сітки за допомогою маленької прямокутної призми та мініатюрної лампочки світну точку або освітлене перехрестя штрихів. О. а. застосовується в автоколімаційних трубах.

о. Рамсдена́ (рос. окуляр Рамсдена; англ. Ramsden eyepiece) – окуляр, який складається з двох плоско-опуклих лінз, повернених опуклими поверхнями одна до одної і розділених повітряним проміжком.

о. ширококутний́ (рос. окуляр широкоугольный; англ. wide-angle eyepiece) – окуляр, поле зору якого

перевищує 65 – 70°. Застосовується головним чином у телескопічних системах.

ОЛІВІН́ , -у [перидот,́ хризоліт́] (рос. оливин, перидот, хризолит; англ. olivine, peridote, chrysolyte) – мінерал, головний представник групи олівінів, що за хімічним складом являє собою солі Mg, Fe, Mn, а також їхні ізоморфні суміші.

ОЛОВО́ (рос. олово; англ. stannum, tin), Sn – хімічний елемент побічної підгрупи ІV групи періодичної системи елементів, атомний номер 50, атомна маса 118,710. Природне о. складається з суміші 10 стабільних ізотопів 112Sn, 114Sn – 120Sn, 122Sn, 124Sn. Електронна конфігурація зовнішньої оболонки 5s25p2. Енергія йонізації 7,344 еВ. У вільному вигляді О. – сріблясто-білий метал. Відомі три модифікації о. Густина α-Sn – 5,846 кг/дм3,

tкип = 2620°С. При кімнатній температурі о. стійке до дії повітря, прісної води, розведених розчинів слабких органічних кислот.

ОМ, -а (рос. Ом; англ. Ohm), Ω –

одиниця вимірювання електричного опору в абсолютній системі електричних одиниць і в системі СІ. 1 Ом дорівнює опору провідника, через який при різниці потенціалів на його кінцях у 1 В тече струм в 1 А.

Ом акустичний́ [аком́] (рос. Ом акустический, аком; англ. acoustic Ohm)

– раніше вживана назва одиниці акустичного опору в системі одиниць СГС (за зовнішньою аналогією з електротехнікою); див. також імпеданс́ а к у с т и ч н и й .

Ом механічний́ [мехом́ ] (рос. Ом механический, мехом; англ. mechanical Ohm) – раніше вживана назва одиниці механічного опору в системі одиниць СГС (за зовнішньою аналогією з електротехнікою); див. також імпеданс́ а к у с т и ч н и й .

379

ОМЕГАТРОН́ , -а (рос. омегатрон; англ. omegatron) – див. масспектрометр́ .

ОММЕТР́ , -а (рос. омметр; англ. ohmmeter) – прилад безпосереднього відліку для вимірювання електричних опорів.

ОНДУЛЯТОР́ , -а (рос. ондулятор;

англ. undulator; франц. ondulateur, від onde – хвиля) – пристрій, у якому створюються електромагнітні поля, що діють на заряджені частинки, які рухаються в ньому, з періодичною силою, яка задо-вольняє умову: середнє за період значення сили дорівнює нулю. Заряджена рухома частинка, потрапивши в о., здійснює періодичний коливальний рух і висилає ондуляторне випромінювання. Заряджену частинку в о. можна вважати збудженим осцилятором, який рухається рівномірно та прямолінійно. Найпоширеніші траєкторії зарядженої частинки – синусоїди і спіралі. Природні о. – кристали.

ОПАЛЕСЦЕНЦІЯ́ (рос. опалесценция; англ. opalescence).

о. критична́ (рос. опалесценция критическая; англ. critical opalescence) – різке посилення розсіяння світла чистими речовинами в критичних станах, а також розчинами рідини або газами при досягненні ними критичних точок. О. к. пояснена в 1907 році М. Смолуховським (M. Smołuсhowskі), який показав, що при критичній температурі стисливість речовини дуже зростає, у зв'язку з чим енергії теплового руху його частинок стає достатньо для "раптового" значного збільшення числа мікроскопічних флуктуацій густини. У результаті цього середовище, практично прозоре при температурах вище і нижче критичної, у критичному стані стає каламутним середовищем.