ОПЕРАТОР́ |
, -а у |
м а т е м а т и ц і |
(рос. оператор |
в м а т е м а т и к е ; англ. |
operator і n |
m a t h e m a t і c s ) – |
математичне |
поняття, |
що означає |
відповідність між елементами двох множин X і Y, що приписує кожному елементу x з X деякий елемент y з Y. Еквівалентний зміст мають терміни: операція, відображення, перетворення, функція.
дельта́ -оператор́́ (рос. дельтаоператор; англ. delta operator) – див. оператор́ Лапласа́ .
о. Гамільтона́ (рос. оператор Гамильтона; англ. Hamilton operator) – те саме, що гамільтоніан́.
о. Даламбера́ [даламбертіан́] (рос. оператор Даламбера, даламбертиан; англ. d'Alembertian, d'Alembert operator)
– диференціальний оператор □ ≡ – с–2(∂2/
|
|
|
|
∂t2), де |
– оператор Лапласа, с – стала. За |
його |
допомогою зручно |
записувати |
хвильове рівняння. |
|
|
о. диференціальний́ |
(рос. оператор |
дифференциальный; англ. |
differential |
operator) – оператор, що діє у просторі функцій і заданий диференціальним рівнянням, яке узагальнює поняття похідної. Найважливішими із лінійних о. д. є оператори квантової механіки, наприклад, оператор імпульсу Pj, орбітального моменту Mj, гамільтоніан Н для хвильових
функцій ϕ(qj): Pj = – іћ∂/∂qj, Mj = – іћ(qk∂/
∂ql |
– |
|
ql∂/∂qk), |
H = – (ћ2/2m) |
j |
(∂2/∂qj2) + V(q), де j, k, l – |
|
|
|
циклічні перестановки індексів 1, 2, 3, m
– маса, V – потенціальна енергія частинки.
о. зіткнень́ (рос. оператор
столкновений; англ. collision operator) – те саме, що інтеграл́ зіткнень́ .
о. інтегральний́ (рос. оператор интегральный; англ. integral operator) –
узагальнення поняття матриці на нескінченновимірний випадок. Матриця Кіj відображає вектори хj з векторного простору Х у вектори yі = Kіj xj простору Y. Найпростіший лінійний о. і.
380
визначається рівністю y(t) = S K(t, s)x(s)ds
і відображає функції x(s) з функціонального простору Х (області визначення) у функції y(t) з функціонального простору Y (область значень); функція K(t, s) називається ядром о. і.
о. інфінітезимальний́ (рос. оператор
инфинитезимальный; англ. infinitesimal operator) – те саме, що генератор́ групи́ .
о. Лапласа́ [лапласіан́] (рос. operator Лапласа, лапласиан; англ. Laplacian,
Laplace operator) – найпростіший еліптичний диференціальний оператор 2-го
порядку f = |
2 f |
+ … + |
2 f |
, який діє |
x2 |
x2 |
1 |
|
n |
|
на гладенькі функції f(х1, …, хn), визначені в евклідовому просторі Rn із декартовими координатами х1, …, хп (або
вдеякій його частині G).
о. лінійний́ А у векторному просторі L (рос. оператор линейный А
ввекторном пространстве L; англ.
linear operator А іn a vector space L)
– відображення, що зіставляє кожному вектору деякої множини D (яка міститься в L і називається областю визначення о. л.) інший вектор, що позначається Ае і називається значенням о. л. на векторі е. Виконано такі умови: 1) D – лінійна множина, тобто для будь-яких її елементів е1 і е2 та будь-яких
комплексних чисел λ1 і λ2 вектор λ1е1 +
λ2е2 також належить D; 2) о. л. переводить
лінійну комбінацію векторів у ту ж лінійну комбінацію відповідних значень:
А(λ1е1 + λ2е2) = λ1Ае1 + λ2Ае2.
о. локальний́ (рос. оператор локальный; англ. local operator) – функція від квантових полів у точці х простору-часу та від їхніх похідних за х будь-якого скінченного порядку (у тій же точці). Прикладами о. л. [крім вихідних
квантових полів ϕ(х)] слугують
лагранжіан L(ϕ(х), ∂μϕ(х)) (∂μ ≡ ∂/∂xμ, μ = 0, 1, 2, 3), тензор енергії-імпульсу Тμν(х),