Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

як функції енергії квазічастинок E: ν(E) = (2π)-3 v–1dS, де v = ∂E/∂p –

швидкість квазічастинки (p – імпульс квазічастинки), інтегрування йде по ізотермічній поверхні в імпульсному просторі. О. ван Х. пов'язані з перетворенням у нуль v у сідлових точках у p-просторі. Знання о. ван Х. є важливим для розуміння енергетичної зонної структури кристалів.

ОСТІЙНІСТЬ́ , -ості (рос. остойчивость; англ. stability, stiffness) – спроможність тіла, що плаває (судна), виведеного з положення рівноваги, повертатися знову в початкове положення після припинення дії збурювальних сил. О. суден залежить від взаємного розташування по висоті корпуса судна, його центра ваги та метацентра. Стійкість рівноваги розглядається лише стосовно таких переміщень тіла, при яких зберігається об'єм тіла, занурений у рідину, тобто коли під дією збурювальних сил відбувається поворот тіла навколо горизонтальної осі, що лежить у площині плавання. Площиною плавання називається будь-яка площина, що відтинає від тіла згаданий сталий об'єм. Якщо плаваюче тіло (судно) має вертикальну площину симетрії і центр ваги тіла в положенні рівноваги лежить на одній вертикалі з метацентрами, то тіло буде остійним у всіх випадках, коли центр ваги тіла розташований нижче найнижчого метацентра, що є точкою перетину виштовхувальної (архімедової) сили, прикладеної до виведеного з положення рівноваги тіла, із площиною симетрії тіла. Мірою о. є відстань між метацентром і центром ваги тіла, яка називається метацентричною висотою.

ОСЦИЛОГРАМА́ (рос. осциллограмма; англ. oscillogram) – послідовність миттєвих значень однієї або декількох вимірюваних величин, записана осцилографом у формі кривих – функцій часу на відповідних паперах або плівках.

393

ОСЦИЛОГРАФ́ , -а (рос. осциллограф; англ. oscillograph; від лат. oscіllo – хитаюся і грец. γράφω – пишу) – вимірювальний прилад, призначений для візуального спостереження і дослідження форми сигналів. О. дозволяє досить точно й оперативно вимірювати основні параметри сигналів: амплітуду, частоту, часові інтервали, фазовий зсув і т.д. Під сигналом розуміють величину, що відображає тим чи іншим способом стан фізичної системи. Найрозповсюдженішими є сигнали (струм або напруга), що змінюються в часі. Залежно від способу одержання графіка функції, о. поділяються на світлопроменеві й електроннопроменеві. За своїм призначенням електроннопроменеві о. можна розділити на універсальні, імпульсні, багатоканальні, запам'ятовувальні, стробоскопічні і т.д.

о. вібраторний́ (рос. осциллограф вибраторный; англ. light-beam oscillograph, optical oscillograph, directwriting oscillograph) – те саме, що осцилограф́ світлопроменевий́ .

о. електроннопроменевий́ (рос. осциллограф электроннолучевой; англ. cathode-ray oscillograph) – прилад для спостереження і реєстрації функціонального зв'язку двох величин, виражених у формі електричних напруг або струмів. Найширше застосовується для дослідження процесів у часі.

о. магнітоелектричний́ (рос. осциллограф магнитоэлектрический; англ. loop oscillograph) – те саме, що осцилограф́ світлопроменевий́ .

о. світлопроменевий́ [осцилограф́

магнітоелектричний,́ осцилограф́ шлейфовий,́ осцилограф́ вібраторний́ ] (рос. осциллограф светолучевой,

осциллограф магнитоэлектрический, осциллограф шлейфовый, осциллограф вибраторный; англ. light-beam oscillograph, optical oscillograph, directwriting oscillograph, loop oscillograph,

light-beam instrument) – осцилограф, у якому для спостереження (запису) вимірювань електричного струму (напруги) застосовується магнітоелектричний гальванометр у поєднанні з оптичною системою.

о. шлейфовий́ (рос. осциллограф шлейфовый; англ. loop oscillograph) – те саме, що осцилограф́ світлопроменевий́ .

ОСЦИЛЯТОР́ , -а [коливниќ] (рос. осциллятор; англ. oscillator; від лат.

оscіllo – гойдаюся) – система (чи матеріальна точка), що здійснює коливальний періодичний рух біля положення стійкої рівноваги. Термін "о." застосовується до будь-якої системи, якщо величини, які її описують, періодично змінюються в часі. Найпростіші приклади осцилятора в класичній механіці – тягар на пружинці,

коливання якого є основною моделлю руху частинок в атомах, атомних ядрах, молекулах, твердих тілах. Поняття "о." поширюється і на немеханічні системи: коливання струму та напруги в коливальному контурі, коливання векторів напруженостей електричних і магнітних полів в електромагнітній хвилі і т.д.

ОСЦИЛЯЦІЇ,́́ -ій, мн. (рос. осцилляции; англ. oscillations).

о. геометричні́ (рос. осцилляции геометрические; англ. geometrical oscillations) – коливання коефіцієнтів поглинання УЗ у металах у магнітному полі Н, перпендикулярному хвильовому вектору звуку k. Стале магнітне поле впливає на рух електронів, змушуючи їх рухатися траєкторіями, вигляд яких визначається перетином поверхні сталої енергії площинами, перпендикулярними до Н; основний внесок дають електрони з енергією, близькою до рівня Фермі (тобто поблизу Фермі-поверхні). О. г. мають місце, якщо довжина вільного

394

пробігу електронів набагато більша за характерний розмір ларморівської орбіти електрона в магнітному полі, який, у свою чергу, набагато перевищує довжину хвилі звуку.

о. елементарних́ частиноќ (рос. осцилляции элементарных частиц; англ. fundamental particles oscillations) – періодичний у часі та просторі процес перетворення частинок певної сукупності одна в одну. У найпростішому випадку осциляції двох частинок А і В (чи осциляції у системі частинок А і В) – періодичний процес повного або часткового переходу А в В і назад: А ↔

В.В експерименті осциляції виявляються в тому, що в пучку частинок, який спочатку складається з частинок А, у процесі його поширення періодично з'являються і зникають домішки частинок

В.Перший і найкраще вивчений приклад – осциляції у системі нейтральних К-

(1957) висловив гіпотезу про існування осциляцій мюоній–антимюоній і нейтрино–антинейтрино (така взаємодія порушує збереження лептонного числа). Спостерігалися осциляції мезонів (1985– 87). Проводяться пошуки осциляцій

нейтрон–антинейтрон, фотон–екситон.

о. Зондгаймера́ (рос. осцилляции Зондгаймера; англ. Sondheimer oscillations) – періодична залежність кінетичних характеристик (коефіцієнтів електропровідності σ, теплопровідності κ, термоелектричного коефіцієнта) у тонких шарах провідника від магнітного поля Н [Е. Зондгаймер, 1950]. О. З. пов'язані з фокусувальною дією магнітного поля. Пучок електронів з однаковими енергією ε та проєкцією імпульсу р на напрямок Н (рН), "стартувавши" з однієї точки поверхні в глибину зразка і рухаючись по спіральній траєкторії, збирається в точці на протилежній поверхні, якщо електрони пройдуть товщину зразка (d) за ціле число (N) періодів обертання в

магнітному полі 2πωз (ωз – циклотронна частота). Амплітуда осциляції, наприклад σосц, у сильному полі (радіус кривизни електронних орбіт r << d) зі збільшенням

осциляційна залежність термодинамічних і кінетичних характеристик металів і вироджених напівпровідників від магнітного поля. О. к. зумовлені виродженням системи носіїв заряду і квантуванням їхньої енергії при

поглинання звуку α, що мають місце в металах при низьких температурах Т в сильному магнітному полі Н. Залежність

α (1/Н) являє собою систему гострих

максимумів, висоти яких пропорційні напруженості поля Н, розділених положистими широкими мінімумами. О. к. г. передбачені в 1961 і вперше спостерігалися на досліді в тому ж році. Ефект зумовлений квантуванням енергії електронів провідності в магнітному полі (див. також рівні́ Ландау́).

ОТВІР́ , -ору (рос. отверстие; англ. hole, orifice, aperture, opening, open, port, housing; (канал) passage; (вікно) window; (впускний чи випускний) vent, ventage; (висвердлений) bore; (сита) through; (сита, сітки) mesh).

о. відносний́ (рос. отверстие относительное; англ. relative aperture) – відношення діаметра вхідної зіниці об'єктива до його задньої фокусної

395

відстані. Квадрат відносного отвору визначає освітленість у площині зображення і називається геометричною світлосилою об'єктива.

ОТРУЄННЯ́ (рос. отравление; англ. poisoning).

о. реактора́ (рос. отравление реактора; англ. reactor poisoning) – явище зменшення реактивності реактора за

рахунок нагромадження в ньому продуктів розпаду, які сильно поглинають нейтрони.

ОХОЛОДЖЕННЯ́ (рос. охлаждение; англ. cooling (action), cooldown, chilling

(effect); (у холодильній камері) refrigeration).

о. магнітне́ (рос. охлаждение магнитное; англ. magnetic cooling) – метод отримання низьких і наднизьких температур шляхом адіабатичного розмагнічення парамагнітних речовин, запропонований П. Дебаєм і В. Джоком (1926). Раніше цей метод широко використовувався для

одержання температур від 1 до 0,01 К із застосуванням парамагнітних солей. Своє значення метод о. м. зберіг для ванфлеківських парамагнетиків (див. також парамагнетизм́ ванфлеківський)́

і ядерних парамагнітних систем, із використанням яких вдається одержувати температури мілі-, мікро- і навіть нанокельвінового діапазону.

о. жмутків́ заряджених́ частиноќ (рос. охлаждение пучков заряженных частиц; англ. charged particles beam cooling) – те саме, що охолодження́ пучків́ заряджених́ частиноќ .

о. пучків́ заряджених́ частиноќ [охолодження́ жмутків́ заряджених́ частиноќ ] (рос. охлаждение пучков заряженных частиц; англ. charged particles beam cooling) – зменшення фазового об'єму, який займають частинки пучка в накопичувачі, за рахунок якогонебудь механізму дисипації. (Згідно з

теоремою Ліувілля, у механічній системі без дисипації фазовий об'єм зберігається). Охолодження пучка дозволяє значно підвищити густоту частинок у фазовому просторі (істотно стиснути пучок і зменшити розкид швидкостей частинок пучка) і робити тривале нагромадження частинок шляхом інжекції все нових частинок у вивільнювані при охолодженні ділянки фазового простору. Види охолодження: радіаційне, електронне, йонізаційне, стохастичне.

ОЦІНКА́ (рос. оценка; англ. estimate, estimator, estimation, appraisal,

assessment, evaluation, qualification, rate, rating, valuation, value; (випадкової величини) bound).

невідомого параметра, що має найменшу дисперсію.

о. незміщена́ (рос. оценка несмещённая; англ. unbiased estimate, unbiased estimator) – наближене значення невідомого параметра, що є позбавленою систематичної похибки функцією від результатів спостережень, які мають випадкові похибки. Таким

appraisals, statistical measures) – функції від випадкових величин, які

396

застосовуються для оцінки невідомих параметрів теоретичного розподілу ймовірностей. Методи теорії статистичних оцінок є основою сучасної теорії похибок.

ОЦІНЮВАННЯ́ (рос. оценивание; англ. estimation).

о. інтервальне́ (рос. оценивание интервальное; англ. interval estimation) – спосіб отримання оцінки для невідомого

значення скалярного параметра θ за

допомогою інтервалу його допустимих значень і визначення ймовірності того, що в цьому

інтервалі міститься істинне значення параметра. На практиці зазвичай заздалегідь обирають число р таке, що 0<p<1, і знаходять два інших числа, які

залежать від результатів спостережень θ1(

)і θ2( ) і таких, що ймовірність

перебування θ в інтервалі

estimation) – один із основних розділів математичної статистики, в якому оцінюються параметри теоретичних моделей за непрямими вимірюваннями або розподіли випадкової величини за спостереженням її реалізацій.

ОЧІКУВАЧ́ , -а (рос. мультивибратор ждущий; англ. oneshot multivibrator) – те саме, що одновібратор́ .

ПАДІННЯ́ (рос. падение; англ. (тіла) fall; (напруги) drop; (зниження) declination, decline; (зменшення) decrease; (геол.) dip; (опт.) incidence;

(метео) lapse).

п. ано́дне[падін́ нянапру́́гиано́дне] (рос. падение (напряжения) анодное;

англ. anode drop) – зміна потенціалу (гальмівна чи прискорювальна для електронів) поблизу анода при жеврійному чи дуговому розряді, що складаєтьсязі зміни потенціалу в області просторового заряду (ленгмюрівський шар) і в примежовій області квазінейтральної плазми стовпа (див. також я́вищаприелектро́дні).

п. като́дне[паді́ння напру́́гикато́- дне] (рос. падение (напряжения)

катодное; англ. cathode drop) – перепад потенціалу в прикатодному шарі просторового заряду (ленгмюрівській оболонці). Величина п. к. істотно залежить від виду розряду і в самостійному розряді даного виду встановлюється такою, щоб забезпечити рівні йонізації та емісії, необхідні для підтримання розря-

ду.п. напру́́гиано́дне(рос. падение напряженияанодное;англ. anode drop)

– те саме, що падін́ няано́дне.

397

п.напру́́гикато́дне(рос. падение напряжения катодное; англ. cathode drop) – те саме, що падін́ някато́дне.

п.тіл (рос. падениетел; англ. body fall) – рухтілпри відсутності в нихпочаткової швидкості, зумовлений тяжінням Землі. Якщо п. т. здійснюється з невеликої порівняно з радіусом Землі висоти, то силу, яка діє на тіло,можнана даній географічній широті вважати сталою. При цих припущеннях рух тіла буде відбуватися під дією сталої сили важіння і змінної сили опору середовища. Рух тіла називається в ільним падінням у випадку, коли опором середовищаможна знехтувати (на практиці нехтувати опором середовища не можна). При п. тіл

звеликих висот необхідно враховувати вплив обертання Землі (див. також си́ла іне́рціїКоріо́лі́са), що викликає відхил тіла від вертикалі під час його падіння, а такожзміну сили тяжіння звідстанню тіла від поверхні Землі.

ПАКЕТ́, -а 1 (рос. пакет; англ. packet, pack, package, bag, pouch, pocket,bale;(одиниця) parcel).

ПАКЕТ́, -у 2 (рос. пакет; англ. packet, pack, package; (послідовність)