Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

п.сил (рос. параллелограмм сил; англ. parallelogramofforces) – геометрична побудова, що виражаєзакон додавання сил: вектор, який зображуєсилу, рівну геометричній сумі двох сил, є діагоналлю паралелограма, побудованого на цих силах як на його сторонах. Для двох сил, прикладених до тіла в одній точці, сила, знайденапобудовою с. п., є одночасно рівнодійною даних сил (закон с. п.).

п.шви́дкостей(рос. параллелограмм скоростей; англ. parallelogram of velocities) – геометричнапобудова, що виражаєзакон додаванняшвидкостей; швидкість точки, що бере участь одночасно в двох рухах, зображається як діагональ паралелограма, побудованого на векторах швидкостей кожного з цих рухів як на сторонах.

ПАРАЛЕЛОЕДРИ́ , -ів, мн. (рос.

параллелоэдры; англ. parallelohedrons)

– рівні між собою опуклі багатогранники, що у взаємно паралельному положенні при складанні рівними цілими гранями заповнюють простір без проміжків.

ПАРАМАГНЕТИЗМ́ , -у (рос.

парамагнетизм; англ. paramagnetism) – властивість речовин (парамагнетиків) намагнічуватися в напрямку зовнішнього магнітного поля. Префікс "пара-" (грец. παρα- – "біля", "поруч") вказує на незначний ефект порівняно з феромагнетизмом. П. не пов'язаний із магнітною атомною структурою, і під час відсутності зовнішнього магнітного поля намагніченість парамагнетика дорівнює нулю. П. зумовлений переважно орієнтацією під дією зовнішнього магнітного поля Н

власних магнітних моментів μ частинок

парамагнітної речовини. При μН << kT (Т – абсолютнатемпература, k – сталаБольцмана), намагніченість парамагнетика М пропорційна зовнішньому полю М =

χН, χ – додатнавеличина для (10–7 – 10–4 при Т ≈ 293 К). П. використовується в методах магнітного охолодження до наднизьких температур, у квантовій

402

електроніці (див. також ма́зер, резона́нс

електро́ннийпарамагніт́ ний, резона́нс я́дерниймагніт́ ний).

п. ванфле́ківський (рос. парамагнетизм ванфлековский; англ. van Vlek paramagnetism) –

парамагнетизм, зумовлений деформацією електронної оболонки атома (чи йона) прикладеним магнітним полем Н; деформація призводить до індукування магнітного моменту в атома (йона), якщо його електронна оболонка не має сферичної симетрії або осьової симетрії відносно Н. Таким чином, п. в. є поляризаційним, на відміну від орієнтаційного парамагнетизму, при якому магнітне поле тільки вишиковує вже наявні в атомів магнітні моменти. (Дж. ван Флек [J. van Vlek], 1927). Речовини, що містять парамагнітні йони із синглетним основним станом, називаютьсяполяризаційними, або ванфлеківськими парамагнетиками.

п. Па́улі (рос. парамагнетизм Паули; англ. Pauli paramagnetism) – спіновий парамагнетизм вирожденого ідеального газу електронів провідності (у загальному випадку – газу ферміонів). Існування п. П. у металів було теоретично пояснене В. Паулі в 1927 на основі статистики Фермі-Дірака електронів провідності та ефекту Зеємана. Зеєманівське розщеплення енергетичної зони електронів (див. також тео́ріязо́нна) у магнітному полі Н на дві підзони з протилежними проєкціями спіну супроводжується порушенням скомпенсованої заселеності підзон (що відповідає розподілу Фермі–Дірака). Більш заселеною виявляється нижче розташована(низькоенергетична) підзона, в електронів якої спіновий магнітний момент спрямований уздовж поля. У результаті виникає додатна спінова намагніченість (парамагнетизм). П. П. слугує джерелом корисних відомостей про енергетичний спектр електронів у системі зметалічною провідністю.

ПАРАМАГНЕТИЌ , -а (рос.

парамагнетик; англ. paramagnetic) – магнетик, з переважанням парамагнетизму і відсутністю магнітного атомного порядку. П. намагнічується в напрямку зовнішнього магнітного поля, тобто має додатну магнітну сприйнятливість, яка у слабкому полі при не дуже низькій температурі (тобто далеко від умов магнітного насичення чи прояву ефекту Де Хааза– ван Альфвена) не залежитьвід напруженості магнітного поля. Конкуренція діамагнетизму, поява далекого магнітного порядку або надпровідності обмежують областьіснування речовини в парамагнітному стані.

ПАРАМЕТР́ , -а (рос. параметр; англ. parameter; (характеристичний) parameter, feature, quantity, characteristic quantity, rating; (змінний) variable; (обч.) argument; (насичення реле) soak value).

п. деформа́ціїядра́(рос. параметрдеформацииядра; англ. nucleusdeformation parameter) – див. уст. я́драдеформо́вані.

п. поря́дку(рос. параметрпорядка;

англ. orderparameter) – термодинамічна величина, що характеризує далекий порядок у середовищі, який виникає в результаті спонтанного порушеннясиметрії при фазовому переході. Рівноважнийп. п. дорівнює нулю в неупорядкованій фазі та відмінний від нуля в упорядкованій. При фазовому переході 2-го роду п. п. безперервно зростає від нульового значення в точці переходу, а при переході 1-го роду відразу набуваєкінцевого значення.

п. приціл́ ьний(рос. параметр прицельный; англ. target parameter) – те саме, що ві́дстаньприціл́ ьна.

п. уда́ру(рос. параметрудара; англ. impactparameter) – те саме, що ві́дстань приці́льна.

п-три гра́ней (рос. параметры граней; англ. faceparameters) – відрізки, що відтинаються якою-небудь гранню кристалічного багатогранника від його координатних осей (див. також ін́ декси гра́нейкриста́ла).

403

b = іsіn(θ/2)exp[–і(ϕ – ψ)/2],

–b* = іsіn(θ/2)exp[і(ϕ – ψ)/2],

а* = cos(θ/2)exp[– і(ϕ + ψ)/2]

(* означає комплексне спряження), при цьому |а|2 + |b|2 = 1. П. К.-К. задають координати в групі обертаньтривимірного простору SO(3), їх введення засноване на зв'язку між групою SO(3) і групою SO(2) унітарних матриць 2-го порядку з одиничним визначником.

п-три ста́ну[пара́метри термодинаміч́ ні] (рос. параметры состояния, параметры термодинамические; англ. status variables, thermodynamic variables) – фізичні величини, які характеризують рівноважний стан термодинамічної системи: температура,об'єм, густина, тиск, намагніченість, електрична поляризація та інші. Розрізняють екстенсивні п. с., пропорційні об'єму (чи масі) системи (внутрішня енергія U, ентропія S, ентальпія H, енергіяГельмгольца, або вільна енергія F, енергія Гіббса G), та і нтенсивні с. п., які не залежать від маси системи (температура T, тиск P, концентрація c, хімічний потенціалμ). У стані термодинамічної рівноваги п. с. не залежатьвід часу і просторових координат. У нерівноважному (квазірівноважному) стані п. с. можуть залежати від координаті часу.

п-три Сто́кса (рос. параметры Стокса; англ. Stokes parameters) – сукупність статистичних параметрів, адитивних

для некогерентних світлових пучків, які

описують енергетичні та поляризаційні властивості плоскої монохроматичної світлової хвилі:S1 = E1×E1* + E2×E2*, S2 = E1×E1*

thermodynamicvariables) – те саме, що пара́метриста́ну.

ПАРАМЕТРОН́ , -а (рос.

параметрон; англ. parametron, phaselocked oscillator) – елемент цифрових обчислювальних машин, що є параметрично збуджуваним електричним контуром, у якому, залежно від заданих умов, встановлюється одне з двох можливих значень фази генерованих коливань відносно збуджувальних коливань (див. також збудження́ коливань́ параметри́чне).

ПАРАПРОЦЕС́ , -у [намагніч́ ення істинне́ ] (рос. парапроцесс, намагничивание истинное; англ. paraprocess) – зростання в зовнішньому магнітному полі H абсолютної величини намагніченості М на завершальному етапі намагнічення феро- і феромагнетиків (після процесів "зсуву" та "обертання"). П. зумовлений орієнтацією в полі Н елементарних носіїв магнетизму (спінових і орбітальних магнітних моментів атомів або йонів), які залишалися неупорядкованими внаслідок

404

дезорганізуючої дії теплового руху. На етапі п. намагніченість M під дією зовнішнього поля прагне наблизитися до величини абсолютного насичення M0, тобто до намагніченості, яку мав би феричи феромагнетик при T = 0 K. Магнітна сприйнятливість п. χП із підвищенням температури T не падає, а зростає (особливо інтенсивно при наближенні до точки Кюрі).

ПАРАСТАН́ , -у (рос. парасостояние; англ. para state) – див. ортостан́.

ПАРАФІН́ , -у (рос. парафин; англ. paraffin, wax) – суміш твердих насичених вуглеводнів; загальна формула CnH2n+2; питома вага 0,85–0,90 г/см3,

температура плавлення 50–55°С; малогігроскопічний. П. застосовується як електроізоляційний матеріал для

просочування паперових конденсаторів

низької напруги, а такожяк уповільнювач нейтронів.

ПАРАХОР́ , -а (рос. парахор; англ. parachor) – емпірична константа,введена в 1924 С. Сегденом для характеристики молекулярної будови речовин, головним чином органічних.

ПАРНІСТЬ́ , -ості (ста́ну) (рос. чётность(состояния); англ. parity [of state])

– квантовомеханічна характеристика стану фізичної мікроскопічної системи (молекули, атома, атомного ядра, елементарної частинки, системи зкількох мікрочастинок), яка відображає властивості симетрії цієї мікросистемивідносно дзеркальних відображень (віддзеркалень). У процесах, зумовлених сильними та електромагнітними взаємодіями, здійснюється закон збереження п. Збереження п. призводить до ряду правил відбору у електромагнітному випромінюванні атомів і ядер, у ядерних реакціях і в реакціях взаємоперетворення елементарних частинок.

C-па́рність(рос. C-чётность,англ. C- parity) – те саме, що па́рністьзаря́дова.

G-па́рність[же-па́рність] (рос. G-чё- тность, же-чётность, англ. G-parity) – одне з квантових чисел адронів, які мають нульові значення баріонногочисла (В), дивності (S), чарівності [шарму] (С), краси [привабливості](b). Існування G-п. випливає з ізотопічної інваріантності й інваріант-ності відносно зарядовогоспряження, характерних для адронів.

P-па́рність(рос. P-чётность; англ. P- parity) – те саме, що па́рністьпросторо́-

ва. же-па́рність (рос. же-чётность,англ. G-parity) – те саме, що G-па́рність.

п. вну́трішня(рос. чётностьвнутренняя; англ. internalparity) – внутрішня характеристика частинки, що визначає поведінку її вектора стану при просторовій інверсії (переході до системи координат, всі осі якої спрямовані протилежно осям вихідної системи); є мультиплікативним квантовим числом. П. в. ча-

405

стинки з цілим спіном (бозона) може дорівнювати ± 1, а частинки з напівцілим

спіном (ферміона) ± 1, ± і. Для ферміонів

відображенні просторових координат: r →

– r). Див. також па́рність,па́рність вну́- трішня.

ПАРОУТВО́РЕННЯ (рос. парообразование;англ. vapo(u)rization, vapo(u)r formation,vapo(u)r generation, vapo(u)r formation, steam formation, evaporation, steaming) – перехід речовини з конденсованої фази (рідкої чи

твердої) у газову. П. супроводжуєтьсяпоглинанням тепла і збільшенням об'єму (фазовий перехід першого роду). П. з вільної поверхні рідини – випаровування, з поверхні твердого тіла – сублімація. П. в об'ємі (кипіння) зумовлено виникненням і ростом пухирців насиченої пари на стінках посудини та у рідині. Випаровування (сублімація) не припиняється при низькій температурі, коли кипіння неможливе. Для переходу молекул у пару вони повинні набути при тепловому русі кінетичної енергії, достатньої для подолання сил притягання з боку своїх сусідів у конденсованій фазі.

ПАРСЕЌ, -а, пк (рос. парсек, пк;

англ. parsec, рс) – одиниця довжини в астрономії, що дорівнює відстані до зірки, річний паралакс якої 1''. 1 пк дорі-

внює 206265 а. о.,або 3,0857×1016 м.

ПАРТОНИ,́ -ів, мн. (рос. партоны;

англ. partons; від лат. pars, род. відм. partіes – частина) – загальна назва складових адрона, що проявляються в процесах з великою передачею імпульсу (у твердих процесах), а також у множинних процесах. Модель п. запропонована Р. Фейнманом [R. Feynmann] у 1969 для пояснення розбіжностей у характері поведінки перерізів високоенергетичного пружного розсіяння і глибоко непружного розсіяння електрона на протоні на великі кути:

пружний процес відбувається як на протяжному об'єкті, а глибоко непружний – якна точковому. Фейнман припустив, що протон складається з точкових частинок

– п., які проявляються у взаємодіях лише при великих переданих імпульсах (тобто на малих відстанях). Подальшевивчення партоної моделі та зіставлення її передбачень для жорстки́х процесів з експериментом дозволило ототожнити п. з кварками та глюонами. Модель п. використовується і для феноменологічного опису інклюзивних перерізів народження мезонів із малими поперечними імпу-

406

льсами в області фрагментації та піонізації множинних процесів.

ПАСА́ТИ, -ів,мн. (рос. пассаты; англ. trades,tradewinds) – стійкі повітряні течії втропічних широтах Землі, напрямлені в обох півкулях від субтропічних областей

високого тиску із широт 20–30° до екватора.

ПАСКА́ЛЬ, -я, Па (рос. Паскаль, Па;

англ. Pascal, Ра) – одиниця СІ тиску, механічного напруженнята модуля пружності. Названа на честь Б. Паскаля [B. Pascal]. 1 Па дорівнює тиску, який створюється силою 1 Н, що рівномірно розподілена по поверхні площею 1 м2. 1 Па = 1 Н/м2

=

10 дин/см2 = 0,102 кгс/м2 = 10-5 бар = 9,87×10-6 атм= 7,50×10–3 мм рт. ст.

ПА́СТКА [ловни́ця] 1 (рос. ловушка; англ. trap, arrester;(екран) baffle; (для рідини) catcher, catch tank, catch pot; (обч.) trap, hook; (знаряддя лову) weir;(для маси) save-all).

п.відкри́та[ловни́цявідкри́та] (рос. ловушкаоткрытая; англ. opentrap) – різновид магнітної пастки для утримання термоядерної плазми у певному об'ємі простору, обмеженому в напрямку уздовж поля. Найбільш розповсюджений тип п. в. – коркотрон (від "корок"). Утримання частинки в коркотроні зумовлене адіабатичною інваріантністю її магнітного моменту, що має місце в умовах, коли ларморівський радіус частинки малий порівняно з масштабом зміни магнітного поля (див. також інваріа́нтиадіабати́- чні). Для п. в. характерна лінійна геометрія, причому силові лінії магнітного поля перетинають торцеві поверхні плазми (звідси термін "п.в."– вони "відкриті" зторців).

п. геомагніт́ на[ловни́цягеомагніт́- на] (рос. ловушка геомагнитная; англ. geomagnetic trap) – пастка для заряджених частинок, утворена магнітним полем Землі. Можливість захоплення заряджених частинок геомагнітним