Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

train; (фанери) assembly; (обч.) batch, block, burst, cluster, parcel; (пластин) stack; (мет.)pile, bank, fagot).

п. хвильови́й(рос. пакет волновой; англ. wave packet, wavepacket) – хвильовий утвір із коливань довільної природи, що являє собою суперпозицію (накладання) плоских монохроматичних хвиль із близькими значеннями частот і хвильових векторів. Х. п. займає скінченнучастину простору.

ПАЛАДІЙ́ , -ю (рос. палладий; англ. palladium), Pd – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 46, атомна маса 106,42, входить у платинову групу шляхетних металів. Природний п. складається із суміші 6 стабільних ізотопів 102Pd

(1,020 %), 104Pd – 106Pd (27,33 %), 108Pd (26,46%) і 110Pd. Електронна конфігурація зовнішніх оболонок 4s24p64d10. Енергія йонізації 8,33еВ. П. у вільному стані – сріблясто-білий метал. Має кубічну гранецентровану решітку. Густина

12,02 кг/дм3, tпл= 1554°С, tкип близько

2900°С. На повітрі стійкий. При 20°С один об'єм п. здатний зворотливо поглинати до 900 об'ємів водню, тому п. каталізує багато реакцій гідрування. П. застосовують також для виготовлення електричних контактів. Тонкі (до 0,1 мм) шари п. використовують для одержання надчистого водню. П. входить до складу сплавів для виготовлення опорів і термопар.

ПАЛЕОМАГНІТОЛОГІЯ́ (рос.

палеомагнитология; англ. paleomagnetology) – вчення про палеомагнетизм, тобто про магнітне поле Землі в минулігеологічніепохи. Разом з петромагнітологією, що вивчає магнетизм гірських порід, п. виникла і розвивається на стику геології, геофізики, фізики та хімії. П. розглядаєдві задачі: пряму – вивчення поведінки в просторі та часі давнього геомагнітного поля (ГП) Нд на основі інформації про природну зали-

398

шкову намагніченістьМn гірських порід, а також дослідження закономірностей закріплення і збереження даних про давнє ГП у Мn, і обернену – визначення на основі палеомагнітних даних умов утворення порід, уточнення геохронології і стратиграфії (будови й еволюції Землі). Найнадійніший висновок п. полягає в тому, що магнітне поле Землі в минулому змінювалося за величиною та за напрямком (і нверсія ГП).

ПАЛИВО́ (рос. топливо; англ. fuel

[material]).

п.я́дерне(рос. топливоядерное; англ. atomic fuel, nuclear fuel) – речовина, ядра якоїділятьсяпід дією нейтронів і при цьому виділяють енергію в ядерному реакторі. Зазвичай п. я. слугують ізотопи U і Puзнепарними атомними масами. Розрізняють первиннеп. я. – U235 у природній чи збагаченій суміші ізотопів; вторинне – Pu239 або U233, яке утворюється при реакціях захоплення, зокрема у ядерних реакторах.

ПАМ́ 'ЯТЬ, -і (рос. память; англ. memory).

п. шту́чна(рос. память искусственная; англ. artificialmemory) – див. при-́ строїзапам'ятовувальні́ .

ПАРА́ 1 (рос. пар; англ. vapo(u)r, steam) – газоподібний стан, у який переходить речовинаврезультаті випаровування, сублімації або кипіння. Процес переходу конденсованої речовини вп. називається пароутворенням. Умови, за яких досягається динамічна рівновагав системі п. – конденсованафаза– замкнутість об'є- му,сталість температуриі парціальних тисків усіхкомпонент. П., що перебуваєврівноважному стані, називається насиченою. У нестаціонарних умовах (при градієнті хімічних потенціалів і (або) в незамкнутому об'ємі) п. може бути перенасиченою і недонасиченою. Див. також рівня́нняКлапейро-́

на–Кла́узіуса, рівня́ння Ке́львіна, зако́нЛапласа́ .

п. наси́чена(рос. пар насыщенный;

англ. saturated vapo(u)r, prime steam, saturated steam) – пара, що перебуває в термодинамічній рівновазі з конденсованою фазою (рідиною, твердим тілом), реалізується при стаціонарному стані системи і відсутності в ній різних складових градієнта хімічного потенці-

алу.П. н. існує вінтервалі температурі тисків між потрійною точкою і критичною точкою, кожному значенню тиску в цьому інтервалі відповідає своя температура насичення. Якщо тиск пари вищий, ніж тиск н. п. при тій же температурі, то пара називаєтьсяпересиченою.

па́ри(рос. пары́; англ. fumevapo(u)r, overheadvapo(u)r, over-the-topvapo(u)r)

– назвагазоподібного стану речовин (див. також га́зи) в умовах, коли газова фаза може перебувати у рівновазі з рідкою (твердою) фазою тієї ж речовини.

ПАРА́ 2 (рос. пара; англ. pair; (сил) couple; (двійко) twain).

п.електронно́ -діркова́ ́ (рос. пара

электронно-дырочная; англ. electronhole pair) – те саме, що екситон́.

п.електронно́ -діркова́ ́зв'язана́ (рос. пара электронно-дырочная связанная;

англ. bound electron-hole pair) – те саме,

що екситон́.

п. електро́нівнеподіл́ ена(рос. пара электронов неподелённая; англ.

unshared electron pair, electron lone pair,

lone pair, lone-pair electrons) – два електрони з антипаралельною орієнтацією спінів, що перебувають на одній атомній орбіті, тобто пари електронів, що відрізняютьсяквантовими числами ms.

п.сил(рос. пара сил; англ. forcecouple)

– система двох однакових за модулем, паралельних і напрямлених у протилежні сторони сил (P' = –P), що діють на тверде тіло.

П. сил не має рівнодійної, таким чином її дія на тіло не може бути механічно

399

еквівалентною дії якої-небудь однієї сили; відповідно п. с. не може зрівноважитися однією силою. Відстань l між лініями дії сил пари називається плечем п. с. Діяп. с. на твердетіло характеризується її моментом, який зображається вектором М, що дорівнює за модулем Pl і напрямлений перпендикулярно до площини дії п. с. у той же бік, звідки поворот, що прагне зробити п. с., видно таким, що відбувається проти ходу годинникової стрілки (у правій системі координат). Момент п. с. можна вважати прикладенимдо будь-якої точки тіла.

ПАРАВОДЕНЬ́ , -дню (рос.

параводород; англ. parahydrogen) – модифікація молекулярного водню, у якій спіни обох протонів антипаралельні. Загальний ядерний момент молекули параводнюдорівнює нулю.

ПАРАГЕЛІЙ́ , -ю (рос. парагелий;

англ. parahelium) – спектр Не складається з двох систем ліній (синглетні та триплетні), які настільки різко відрізняються одна від одної,що спочатку вважали, що гелій є сумішшю двох різних газів – (синглетні лінії) і ортогелій (триплетні лінії). П. і ортогелій є станами атома гелію, що відповідають антипаралельній або паралельній орієнтації спінів обох електронів атома (для атома парагелію спінS = 0,для ортогелію S = 1).

ПАРАДОКС́ , -у (рос. парадокс; англ. paradox).

п. близнюків́(рос. парадоксблизнецов; англ. twinsparadox) – те саме, що парадо́ксча́су.

п.Гіб́ бса(рос. парадоксГиббса; англ.

Gibbs paradox) – відсутність неперервності для ентропії при переході від змішування різних до змішування тотожних газів. Цей факт встановлений і пояснений Дж. В. Гіббсом [J. W. Gіbbs] у 1875. Іноді п. Г. називаютьпояву у виразі для ентропії (та для інших термодинамічних функцій) при їхньому статисти-

чному визначенні неадитивних членів

гідромеханіки, згідно з якою головний вектор сил тиску, прикладених до поверхні тіла скінченних розмірів, яке рухається поступально, прямолінійно і рівномірно в ідеальній, безмежній, неру-

400

процесів у природі та теоремою А. Пуанкаре [H. Poіncare] про повернення, відповідно до якої траєкторія консервативної динамічної системи в просторі всіх її узагальнених координат і імпульсів (у фазовому просторі N частинок) необмежену кількість разів повертається в окіл свого початкового стану. П. п. сформульований Е. Цермело [E. Zermelo] у 1896 як заперечення проти Н-теореми Больцмана. Вирішення п. п. пов'язанез теорією флуктуацій. Теоремапро повернення Пуанкаре не має великого значення для статистичної фізики, тому що час повернення системи в мікроскопічний початковий стан великий (нульова ймовірність), а розглядпроцесів повернення в макроскопічний стан не призводить до парадоксів (М. Смолуховський [M. Smołuchоwskі]).

п. ча́су [парадо́кс близнюкі́в, парадо́ксгоди́нників] (рос. парадокс

времени,парадоксблизнецов,парадокс часов; англ. timeparadox,twinsparadox, clocksparadox) – уявна суперечність, яка виникає в частинній (спеціальній) теорії відносності при знаходженні проміжків часу, що показуютьдва годинники А та В, з яких годинник А увесь час перебуваву стані спокою в інерційній системі відліку, а годинник В полетів від А, зробив подорожі знову повернувся до А (годинникВ відстаневідА). Оскільки рух є відносним, то можна провести обернене міркування, і тоді відстанегодинник А. Цю суперечність і називають п. ч., або парадоксом годинників (замість годинників часто розглядають двох близнюків, один із яких подорожуваву космосі. Різницю в пройденому часі можнавизначити за тим, хто з близнюків виявиться старшим). Некоректність міркування: потрібно враховувати неінерційність системи відліку.

п. фотометри́чний[парадо́ксО́льберса] (рос. парадокс фотометрический, парадокс Ольберса; англ. photometric paradox, Olbers paradox) – висновок, згідно з яким при повсюдному існуванні

401

у нескінченному в часі та просторі Всесвіті зір, які випромінюють, поверхнева яскравість неба повинна дорівнювати деякій середній поверхневій яскравості зірок і, отже, бути того ж порядку, що й

поверхнева яскравість Сонця. Див. також космоло́гія.

ПАРАЕЛЕКТРИКИ́ , -ів, мн. (рос.

параэлектрики; англ. paraelectrics) – діелектрики, для яких нелінійна залежність поляризації P від електричного поля E виявляється вже в слабких полях і є безгістерезисною. До п. належать, зокрема, сегнетоелектрики в неполярній фазі поблизу температури Кюрі. Електричне рівняння стану тут можна представити у вигляді E = AP + BP3, причому величина A аномально мала (перетворюється в нуль у точці сегнетоелектричного переходу 2-го роду). Іншою причиною нелінійності п. може бути структурний фазовий перехід, який виникає в кристалі при накладанні вже відносно невеликого електричного поля.

ПАРАЛАКС́ , -а в астрономії

(рос. параллакс в астрономии; англ. parallax і n astronomy; від грец. παραλλάξις – відхил) – зміна напрямку спостерігач – астрономічний об'єкт при зсуві точки спостереження; дорівнює куту, під яким із центра об'єкта видно відстань між двома положеннями точки спостереження. Зазвичайвикористовуютьп.,зв'язані з переміщенням спостерігача внаслідок обертання Землі навколо своєї осі (добовий п . ), рухуЗемлі навколо Сонця (р ічний п . ), руху Сонячної системи в Галактиці (в іковий п . ). П. (точніше, його синус) пов'язаний із відстанню до об'єкта оберненопропорційною залежністю.

ПАРАЛЕЛОГРАМ́ , -а (рос. параллелограмм; англ. parallelogram; грец.

παράλληλογραμμον, від παράλληλος –

паралельнийі γραμμή – лінія).