Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

оптичні пристрої для перетворення частоти лазерного випромінювання на основі нелінійної залежності поляризації середовища від напруженості електричного поля світлової хвилі, що поширюється в ньому (див. також поляриза́ція неліній́ на).

ПЕРЕТИН́ , -у (рос. пересечение; англ. crossing, cross, crossover, intersection, traverse, traversal, traversing; (доріг) crossroad, junction, confluence).

п. рів́ нів(рос. пересеченияуровней;

англ. statecrossings) – одне з явищ станів інтерференції, що виникає в результаті впливу на квантову систему (атом, молекулу) зовнішнього магнітного поля, що призводить до збігу енергій (виродження) станів, які відрізняються проєкціями кутового моменту на одну чи дві одиниці ћ. Ефект, який виникає за наявності взаємодії рівнів (змішувального стану в області їхнього максимального зближення), називається антиперетином р івнів; виродженнявцьому випадку не настає.

ПЕРЕХІД́, -оду́ (рос. переход; англ. transition; traverse, traversal, transfer, change; (мат.) passage; (ел. p-n) junction, barrier, boundary, interface; (з одного стану в інший) conversion; (на нову систему) conversion; (у циклі) step;

(мет.) pass; (перехідна область) crossover; (обч. операція) branch, branching; (до підпрограми) call; (обч. передача керування) jump; (обч. на іншу мову чи регістр) escape; (зв'язка у радіопередачі) bridge; (доріг) crossing, crossroad; (переключення) handover;

(мор.) run).

p–n-перехід́ [перехід́ електро́нно-ді-́ рковий́ ] (рос. p–n-переход,переходэле- ктронно-дырочный; англ. p–n-junction,

p–n-barrier, p–n-boundary, p–n-interface, electron-holejunction) – шар із пониженою електропровідністю, що утворюється на межі напівпровідникових областей з

416

електронною (n-область) та дірковою (p- область) провідністю.

п. безвипромін́ ювальний(рос. переход безызлучательный; англ.

nonradiative transition, radiationless transition) – квантовий перехід, що не пов'язаний із процесамивипромінювання, тобто з випромінюванням чи поглинанням фотонів (а також із комбінаційним розсіянням світла). При такому переході зміна енергії системи (віддання енергії при переході зі стану з більшою енергією Еі у стан із меншою енергією Еk та одержання її при зворотному переході) здійснюється завдяки безпосередній взаємодії даної системи з іншими. Наприклад, частинка в газі може віддавати енергію чи одержувати її (збуджуватися) при зіткненнях з іншими частинками. У рідині чи твердому тілі частинка (молекула, йон) взаємодіє знайближчим оточенням і її електронна енергія збудження може при безвипромінювальному квантовому переході перейти в коливальну й інші види енергії (тобто витрачається на виникненняелементарних збуджень– фононів та інших квазічастинок). Можливі такожп. б. без зміни енергії системи, пов'язані з її спонтанним розпадом, наприклад автойонізація атома у випадку Оже-ефекту чи предисоціації молекул.

п. електро́нно-дір́ ковий(рос. переход электронно-дырочный; англ. electron-holejunction) – те саме, що p–n- перехі́д.

п. ква́нтовий (рос. переход квантовый; англ. quantum jump) – характерний для квантової системи (атома, молекули, кристала, атомного ядра, елементарної частинки) стрибкоподібний перехід з одного стану в інший, що відбуваєтьсяпід впливом якої-небудь взаємодії, притаманної частинкам даної системи. У загальному випадку п. к. характеризується амплітудою переходу (див. також ма́трицярозсія́ ння); квадратїї модуля визначає ймовірність переходу. Прибудь-яких п. к. виконуються точні закони збереження

енергії, імпульсу, електричного заряду та ін. П. к. в атомах і молекулах можуть бути випромінювальними і безвипромінювальними. При випромінювальному п. к.

системависилає (перехід Еі → Ек, Еі > Ек, деЕі та Ек – енергії стаціонарних станів, між якими відбуваєтьсяп.к.)або поглинає

(перехід Ек → Еі) квант електромагнітного випромінювання– фотон енергії hν ≡ ħω =

Eі – Ek (ν абоω відповідно лінійна та колова частоти випромінювання). При безвипромінювальних п. к. система віддає або отримує енергію при взаємодії з іншими системами. Випромінювальні п. к. можуть бути спонтанними та вимушеними (див. також випромін́ ювання

спонта́нне,випромін́ юванняви́муше-

не).п. ква́нтовийбезвипромін́ ювальний (рос. переход квантовый безызлучательный; англ. nonradiative transition,

radiationless transition) – те саме, що

перехід́безвипромін́ ювальний.

п. мета́л–діеле́ктрик(рос. переход металл–диэлектрик; англ. metal– dielectric transition) – фазовий перехід, який супроводжується зміною величини та характеру електропровідності при зміні температури, тиску, магнітного поля чи складу речовини. Провідність при п. м.–д. може дуже змінюватися (у 107 разів для V2O3, у 1010 для нестехіометричного Eu). Природа п. м.–д. різна для різних речовин: зміна решітки (структурний фазовий перехід), зникнення мотт – хаббардівської щілини, зміна ступеня невпорядкованості системи чи концентрації електронів. Явище п. м.–д. використовується на практиці (термістори та резистори, пристрої для запису та збереженняінформації).

п. Мо́тта(рос. переходМотта; англ. Mott transition) – див. перехід́мета́л– діеле́ктрик.

п. Па́єрлса(рос. переходПайерлса;

англ. Peierls transition) – структурний фазовий перехід метал – діелектрик у квазіодновимірних сполуках, при якому

417

формуються періодичні в просторі зміщення йонів з їхнього положення рівноваги в металічній фазі. Зміщення супроводжуються перерозподілом електронної густоти (див. також хви́лізаря́довоїгустини)́. Для паєрлсівського діелектрикахарактерні нелінійні ефекти в залежності електричного струму від прикладеного електричного поля.

п. спін-фліп (рос. переход спинфлип; англ. spin-flip transition; від англ. flіp – клацати, плескати) – магнітний фазовий перехід у сильному магнітному полі, при якому руйнується антиферомагнетизм і всі магнітні моменти йонів антиферомагнетика орієнтуються вздовж

поля.

п. спін-флоп (рос. переход спинфлоп; англ. spin-floptransition; від англ. flop – гепатися) – магнітний фазовий перехід, який спостерігається у антиферомагнетиків при достатньо великому значенні зовнішнього магнітного поля, прикладеного вздовж осі антиферомагнетизму, при якому напрямок намагніченості магнітної підрешітки повертається перпендикулярно орієнтації поля.

п.тунельний́ (рос. туннельный; англ. tunneling) – див. тунелюва́ння.

п.фа́зовий[перетво́ренняфа́зове] (рос. переход фазовый, превращение фазовое; англ. phase transition, phase change, phase transfer, change of state,

constitutional change, phase

transformation, transformation) – перехід речовини з однієї фази в іншу. Прикладами п. ф. є перехід газу в рідину і в твердий стан, рідини в твердетіло, однієї кристалічної модифікації в іншу, перехід металу з феромагнітного стану в парамагнітний, із надпровідного у ненадпровідний стан і т. д. Зміна агрегатного стану речовини є частинним випадком п. ф. Розрізняють фазові переходи першого та другого роду.

п. фа́зовиймагніт́ ний(рос. переход фазовый магнитный; англ. magnetic

phase transition, magnetic phase change,

magnetic phase transfer, magnetic change of state, magnetic constitutional change,

magnetic phase transformation, magnetic transformation) – фазовий перехід, при якому змінюється магнітна фаза, тобто макроскопічний стан усієї або частини магнітної підсистеми твердого тіла. Магнітні фази характеризуються параметрами магнітного упорядкування, за їх зміною ідентифікують фазові переходи. П. ф. м. можуть бути зумовлені зміною тільки температури (с понтанні п. ф. м.), тиску або зовнішнього магнітного поля (і ндуковані п. ф. м.), концентрації магнітних іонів (концентраційні п. ф. м.) та інших термодинамічних параметрів. Розрізняють п. ф. м. 1-го роду (коли параметр магнітного впорядкування змінюється стрибком) і п. ф. м. 2-го роду (із плавною зміною параметра впорядкування).

перехо́ди віртуа́льні квантовій теорі ї (рос. переходы виртуальныев

квантовой теории; англ. virtual transitions і n quantum theory) – переходи фізичної мікросистеми зодного стану в інший, пов'язані з народженням і знищеннямвіртуальних частинок.

перехо́ди ква́нтовінтеркомбінаці́- йні в атомних с истемах (рос.

переходы квантовыеинтеркомбинационныев атомных с истемах; англ. intercombinationquantumtransitions і n atomіc systems) – квантові переходи між станами системи, які супроводжуються зміною її повного спіну

S (DS ¹ 0).

перехо́ди міждоли́нні(рос. переходы междолинные; англ. intervalley transitions) – див. напівпровідники багатодолинні́ .

переходи́ міжзо́нні(рос. переходы межзонные; англ. interband transitions, band-to-band transitions) – переходи електронів із валентної зони напівпровідника в зону провідності, що супроводжуються утворенням (генерацією) пари носіїв заряду електрон провідності – ді-

418

рка; зворотні п. м. називають рекомбінацією носіїв заряду (див. також напів-

провідники́, рекомбіна́ціяносіїв́ заря́-

ду).перехо́ди неадіабати́чні(рос. переходы неадиабатические; англ.

nonadiabatic transitions) – переходи в квантовомеханічних системах під впливом залежних від часу збурень у випадках, коли характерний час зміни збурень майже такий чи менший за обернені частоти переходу. П. н. властиві процесамперебудовиелектронних оболонок, які відбуваються з помітною ймовірністю при непружних зіткненнях атомів,іонів і молекул.

переходи́ спін-переорієнтацій́ ні(рос. переходы спин-переориентационные;

англ. orientation phase transitions) – те саме, що переходи́ фа́зовіорієнтацій́ ні.

переходи́ фа́зовідру́гогоро́ду(рос. переходы фазовые второгорода; англ.

phase transitions of the second kind) –

фазові перетворення, при яких густина і всі термодинамічні функції неперервні, але другі похідні термодинамічного потенціалу за фізичними параметрами системи (теплоємність, стисливість, об'є- мний коефіцієнт термічного розширення тощо) змінюються стрибком. Прикладом п. ф. д. р. є перехід надпровідника у ненадпровідний стан за відсутності магнітного поля, феромагнетика у парамагнетик, деяких сегнетоелектриків із полярної у неполярну модифікацію, переходи у бінарних сплавах, пов'язані зі зміною впорядкованості кристала.

перехо́ди фа́зовінерівнова́жні(рос. переходы фазовыенеравновесные; англ.

nonequilibrium phase transitions, nonequilibrium phase changes, nonequilibrium phase transfers, nonequilibrium changes of state, nonequilibrium constitutional changes,

nonequilibrium phase transformations) –

переходи багаточастинкових систем, що перебувають далеко від термодинамічної рівноваги, в стаціонарні стани з просторовою чи часовою когерентністю.

Подібні явища мають місце у відкритих системах і зумовлені флуктуаціями, що індукуються зовнішнім впливом (наприклад, виникненнялазерної генерації).

перехо́ди фа́зовіорієнтацій́ ні[перехо́ди спін-переорієнтацій́ ні] (рос. пере-

ходы фазовыеориентационные, переходы спин-переориентационные; англ. orientation phase transitions) – особливий клас магнітних переходів, при яких змінюється орієнтація осей легкого намагнічення магнетиків при зміні зовнішніх параметрів (температури, магнітного поля). При п. ф. о. перебудовується магнітна атомна структура і змінюється магнітнасиметрія кристалів. П. ф. о., що відбуваються при зміні температури, називаються с понтанними, при зміні зовнішнього магнітного поля – і ндукованими переходами.

перехо́ди фа́зовіпе́ршогоро́ду(рос. переходы фазовые первогорода; англ.

phase transitions of the first kind) –

фазові перетворення, при яких густина і термодинамічні функції (енергія, вільна

енергія, ентальпія, ентропія), крім термодинамічного потенціалу, у точці переходу змінюються стрибком. Прикладами фазових переходів першого роду є переходи: газу в рідину та в твердий стан, рідини в твердетіло, однієї кристалічної модифікації в іншу (див. також пароутво́рення, плавлення́ , модифіка́ціякриста́лів). У точціфазових переходів першого роду температура і тиск протягом переходу лишаються сталими.

переходи́ фазові́ структурні́ (рос. переходы фазовые структурные; англ.

structural phase transitions) – фазові переходи у кристалічних твердих тілах, у результаті яких перебудовується структура цих тіл за рахунок зміни взаємного розташування окремих атомів, йонів або їх груп і змінюється тип симетрії кристала. П. ф. с. відбуваються при зміні одного або декількох термодинамічних параметрів – тиску, температури, концентрації компонентів тощо.

419

ПЕРИДОТ́, -у (рос. перидот; англ. peridote) – те саме, що олівін́.

ПЕРІОД́ , -у (рос. период; англ. period, cycle, run, periodic time, stage, season; (десяткового дробу) repetend;

(звз.) epoch).

п. колива́ння(рос. период колебания; англ. oscillation period, vibration period, period of oscillation, cycle of

vibration, wave period, time of swing) – найменший проміжок часу, через який система, що здійснює коливання, знову повертаєтьсяв той же стан, у якому вона перебувала в початковий, довільно обраний, момент. Поняття "п. к." часто застосовується і для приблизно повторюваних процесів.

п.напівро́зпаду(рос. периодполураспада; англ. half-decay period, half-life period, half-valueperiod, half-life, halfperiod) – проміжок часу, протягом якого первісне число радіоактивних ядер у середньому зменшується вдвічі. Якщо при t = 0 було N0 радіоактивних ядер, то

згодом їхнє число спадає за законом: N = N0 exp(–λt), де λ називається сталою

розпаду. Величина τ = 1/λ називається середнім часом життя радіоактивного

ядра. П. н. Т1/2 = τ ln2 = 0,693/λ.

п. реа́ктора(рос. периодреактора;

англ. reactor period) – час, протягом якого потужність ядерного реактора в сталому режимі змінюється веразів.

ПЕРКОЛЯЦІЯ́ (рос. перколяция;

англ. percolation[filtration]) – див. у ст. тео́ріяпротікання́ .

ПЕРМАЛОЙ́ , -ю (рос. пермаллой;

англ. permalloy) – залізно-нікелевий сплав,що містить від 36 до 85% Nі (решта Fe і деякі легувальні добавки – Mo, Cr, Cu та ін.); є магнітном'яким матеріалом із високою магнітною проникністю.

ПЕРМЕАМЕТР́ , -а (рос. пермеаметр;

англ. permeameter,B-H meter,hysteresis meter) – пристрій для експериментального визначення точок кривих намагнічення феромагнітних матеріалів на зразках ци-ліндричної чи призматичної форми.

ПЕРМЕНДЮР́, -у (рос. пермендюр;

англ. permendur) – сплав, що належить до магнітном'яких матеріалів, до складу якого входить 50% Fe, 50 % Co. Має високу індукцію насичення Bs (найвище значення Bs серед відомих магнітном'яких матеріалів), але малопластичний. Невеликі добавки ванадію підвищують його пластичність.

ПЕРМІНВАР́ , -у (рос. перминвар;

англ. perminvar) – група сплавів Fe–Nі– Co, що належать до магнітном'яких матеріалів і відзначаються сталістю магнітної проникності в слабких магнітних полях і різко стягнутою петлею гістерезису в початку координат (пермінварнапетля гістерезису).

ПЕРСИСТОР́ , -а (рос. персистор;

англ. persistor) – надпровідний прилад, який застосовується як запам'ятовувальний елемент у запам'ятовувальних пристроях. Робота персистора грунтується на властивості замкнутого надпровідного контура зберігати магнітний потік, що проходив через нього в момент переходу у надпровідний стан, доти, поки не порушенанадпровідність контура.

ПЕТА…(рос. пета…; англ. peta…) – перша складова частина найменування одиниці вимірювання для утворення назви кратної одиниці, що складає 105 початкових одиниць.

П'ЄЗА́ (рос. пьеза; англ. pieza, pz), пз

– одиниця тиску та механічного напруженняв системі одиниць МТС. 1 пз

= 1 кН/м2 = 103 Па = 9,87×10–3 атм = 7,50 мм рт. ст.

420

П'ЄЗОЕЛЕКТРИЌ , -а (рос.

пьезоэлектрик; англ. piezoelectric

[material]) – речовина, в якій при певних пружних деформаціях (напруженнях) виникає електрична поляризація навіть під час відсутності електричного поля (прямий п'єзоефект). Наслідком прямого п'єзоефекту є обернений п'єзоефект – поява механічних деформацій під дією електричного поля.

П'ЄЗОЕЛЕКТРИКА́ (рос.

пьезоэлектричество; англ. piezoelectricity) – зво-ротливий електромеханічний зв'язок електричної поляризації та механічної деформації, що спостерігається у вигляді прямого та оберненого п'єзоелектричних ефектів у кристалічних середовищах із певною симетрією (див. також п'єзоеле́ктрики).

П'ЄЗОКЕРАМІКА́ (рос.

пьезокерамика; англ. piezoceramic(s), piezoelectrics) – полікристалічні сегнетоелектрики, які після їх поляризації в електричному полі набувають стійких та добре виражених п'єзоелектричних властивостей.

П'ЄЗОМАГНЕТИЗМ́ , -у [ефе́кт п'єзомагніт́ ний] (рос. пьезомагнетизм, эффект пьезомагнитный; англ. piezomagnetism,piezomagneticeffect) – виникнення в речовині спонтанного магнітного моменту при накладенні пружних напружень. П'єзомагнетизм може існувати лише в антиферомагнетиках і феромагнетиках і принципово неможливий у парата діамагнетиках.

П'ЄЗОМЕТР́ , -а (рос. пьезометр;

англ. piezometer) – прилад для визначення зміни об'єму речовини, що перебуває під гідростатичним тиском (при практично сталій температурі).