Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

П'ЄЗОНАПІВПРОВІДНИКИ́, -ів,́

мн. (рос. пьезополупроводники; англ. piezosemiconductors) – п'єзоелектричні матеріали, які мають напівпровідникові властивості. До п. належать напівпровідники, деформування яких супроводжується виникненням електричного поля (електричної поляризації), пропорційного величині деформації (прямий п'єзоелектричний ефект). Під дією електричного поля у п. виникають внутрішні механічні напруження, пропорційні напруженості електричного поля (обернений п'єзоелектричний ефект). Див. також

п'єзоеле́ктрики.

П'ЄЗОСПЕКТРОСКОПІЯ́ (рос.

пьезоспектроскопия; англ. piezospectroscopy) – прецизійний метод дослідження залежності властивостей твердих тіл від зовнішнього тиску методамиоптичної спектроскопії.

ПИЛ, -у (рос. пыль; англ. dust,

powder).

п. міжзо́ряний (рос. пыль межзвёздная; англ. interstellar dust) – тверді частинки розміром від тисячних до декількох десятих частинок мікрона. Розподіл п. м. у Галактиці корелює з розподілом міжзоряного газу. На поверхні пилових частинок можуть утворюватисядеякі змолекул.

ПІДВІС́ , -у 1 (рос. подвес; англ. suspension).

п. надпровідний́ (рос. подвес сверхпроводящий; англ. superconductingsuspension) – пристрій, у якому надпровідне тіло утримується у завислому стані без механічних опор, за рахунок взаємодії надпровідника із зовнішнім магнитним полем.

ПІДВІС́ , -а 2 (рос. подвес; англ. suspension,bracket,pendant,hanger).

п. уніфіля́рний (рос. подвес унифилярный; англ. unifilarsuspension)

421

– нитка, на яку підвішують рухому частину електровимірювальних приладів високої чутливості, наприклад, магнітоелектричної вимірювальної системи. У. п. дозволяє позбавитися тертя в опорах і збільшити кут відхилу підвішеної системи при збереженні лінійної залежності між механічним моментом і кутом повороту системи.

ПІДГРАТКА́ (рос. подрешётка; англ. sublattice, subbarray) – див. підрешіт́ ка.

ПІДПРОЦЕС́ , -у (рос. подпроцесс;

англ. subprocess).

п. кварк-глюо́ннийу квантовій хромодинаміці (рос. подпроцесс кварк-глюонный в квантовой хромодинамике; англ. quark-gluon subprocess і n quantum chromodynamіcs) – процес взаємодії кварків і глюонів на малих відстанях, який визначає переріз жорстки́х процесів за участю адронів. Наприклад, у процесі народження в адрон-адронному співударі пари мюонів з великою відносною енергією п. к.-г. слугує аннігіляція кварка адрона А1 і т. зв. морського антикварка адрона А2 у пару

мюонів через віртуальний γ-квант (γ*):

q q → γ*→ μ+ + μ– (див. також

парто́ни).

ПІДРЕШІТКА́ [підгра́тка] (рос. подрешётка; англ. sublattice, subbarray).

п. магніт́ на[підгратка́ магніт́ на] (рос. подрешётка магнитная; англ.

magnetic sublattice, magnetic subbarray)

– сукупність кристалографічно еквівалентних атомів кристала, атомні магнітні моменти яких однакові та паралельні; поняття "п. м." використовується при описі магнітної атомної структури магнітновпорядкованих кристалів у моделі локалізованих магнітних моментів. Прямі експеримен-тальні доказиіснуванняп. м. отримані методами магнітної нейтронографії.

ПІДСИЛЕННЯ́ (рос. усиление; англ. amplification,boost,enhancement,gain, magnification, magnifying, multiplication;(зміцнення) reinforcement, strengthening, shoring; (зображення) intensification).

п. анте́ни(рос. усиление антенны;

англ. antenna gain) – здатність антени концентрувати у заданому просторовому куті більшу потужність, ніж еталонна ненапрямлена антена. Див. також дія́ анте́напря́млена.

п. електромагніт́ нихколива́ньі параметри́чнагенера́ція(рос. усиление

электромагнитных колебаний и параметрическая генерация; англ.

ультразвукової хвилі, що проходить по кристалу, коли швидкість дрейфу носіїв струму в напрямку хвилі перевищить фазову швидкість останньої.

ПІДСИЛЮВАЧ́ , -а (рос. усилитель;

англ. amplifier,booster,driver,enhancer, intensifier, magnifier; (зміцнювач) reinforcer).

п. гідравліч́ ний(рос. усилительгидравлический; англ. hydraulicamplifier)

– підсилювач потужності потоків рідини, в якому за допомогою невеликої потужності, що витрачається на керування, можна керувати значною потужністю потоку робочої рідини, яка надходить від зовнішнього джерела. П. г. застосовується всистемах автоматикидля підсилення сигналів і керуваннягідравлічними виконавчими механізмами.

п. діелектри́чний(рос. усилитель диэлектрический; англ. dielectric amplifier) – підсилювач електричних ко-

422

ливань, заснований на використанні нелінійних властивостей конденсатора з діелектриком, діелектрична проникність якого залежить від напруженості електричного поля, тобто від напруги на конденсаторі.

п. електри́чнихім́ пульсів(рос. усилительэлектрическихимпульсов; англ.

electric(al) (im)pulse amplifier) – пристрій для підсилення швидкозмінних електричних сигналів. Схеми та конструкції п. е.і. виконуються на електронних лампах (лампові підсилювачі), транзисторах (напівпровідникові підсилювачі), параметричних діодах (параметричні підсилювачі) і тунельних діодах. П. е. і. широко застосовуються в радіолокації, телебаченні, експериментальній фізиці, в автоматичних і лічи- льно-розв'язувальних пристроях.

п. електри́чних сигна́лів (рос. усилитель электрических сигналов;

англ. electric(al) signal amplifier) – пристрій, який збільшує інтенсивність електричних сигналів за рахунок енергії стороннього джереластруму. П. е. с. має у своєму складі керований елемент, який регулює надходження потужності від джерелаенергії до споживачавідповідно до форми сигналу. Залежно від типу керованого елемента, розрізняють лампові, напівпровідникові, магнітні, діелектричні, електромашинні, квантові підсилювачі. За характером підсилюваного визнаку розрізняють підсилювачі сталого струму, відеопідсилювачі, підсилювачі електричних імпульсів, резонансні підсилювачі, смугові підсилювачі.

п. електри́чноїпоту́жності(рос. усилитель электрической мощности; англ.

metadyne, amplidyne generator, rotary

amplifier, rotating (magnetic) amplifier) – те саме, що підси́лювачелектромаши́н- ний.

п.електромаши́нний[ампліди́н, підси́лювачелектри́чноїпоту́жності] (рос.

усилитель электромашинный, амплидин, усилитель электрической мощ-

ности; англ. metadyne, amplidyne

(generator), rotary amplifier, rotating

(magnetic) amplifier) – генераторсталого струму спеціальної будови, у якого невеликазміна потужності збудженнявикликає значну зміну потужності на виходігенератора.

п. електрометри́чний(рос. усилитель электрометрический; англ. electrometric amplifier) – електронний пристрій для підсилення та вимірювання слабких електричних сигналів, що повільно змінюються у часі. Див. також

електро́метрла́мповий,підси́лювачста́- логостру́му.

п. ква́нтовий (рос. усилитель квантовый; англ. quantum amplifier) – те саме, що ма́зер.

п. магніт́ ний(рос. усилительмагни-

тный; англ. magamp, ferristor, magnetic amplifier) – підсилювач електричних сигналів, дія якого грунтується на використанні властивої феромагнітним матеріалам нелінійної залежності магнітної індукції B від напруженості магнітного поля H.

п. молекуля́рний(рос. усилитель молекулярный; англ. molecular amplifier) – див. підси́лювачіква́нтові.

п. операцій́ ний (рос. усилитель операционный; англ. opamp, operational amplifier) – підсилювачелектричнихколивань (ПЕК) із зовнішнім колом, призначений для виконання деяких лінійних операцій (додавання, інтегрування, диференціюванняй ін.).

п. парамагніт́ ний(рос. усилитель парамагнитный; англ. paramagnetic amplifier) – тип квантових підсилювачів електромагнітних хвиль на твердому тілі, у якому робочою речовиною слугують парамагнітні кристалічні матеріали.

п. параметри́чний(рос. усилитель параметрический; англ. paramp, parametricamplifier,reactanceamplifier, RC amplifier, resistance capacitance(- coupled) amplifier) – радіоелектронний пристрій, у якому підсилення сигналу за потужністю здійснюється за рахунок

423

енергії зовнішнього джерела (т. зв. генератора нагніту), що періодично змінює ємність або індуктивність нелінійного реактивного елемента електричного кола підсилювача. П. п. застосовують головним чином у радіоастрономії, далекому космічному і супутниковому зв'язку та радіолокації як малошумливий підсилювач слабких сигналів, які надходять на вхід радіоприймального пристрою, переважно у НВЧ діапазоні. Най-більше поширення одержалидвочастотні (двоконтурні) п. п.: у сантиметровому діапазоні – регенеративні підсилювачі зі збереженням частоти; на дециметрових хвилях – підсилювачіперетворювачі частоти. Найчастішевп. п. як реактивний елемент використовують параметричний напівпровідниковий діод.

п. пневмати́чний(рос. усилитель пневматический; англ. pneumatic amplifier) – пристрій, за допомогою якого підсилюють за величиною або за потужністю (чи одночасно за величиною і потужністю) сигнал, що надходить на його вхід у вигляді тиску стисненого повітря. Підсилення здійснюється за рахунок зовнішньої енергії, яка надходить від джерелаживленнястисненим повітрям.

п. резона́нсний(рос. усилитель резонансный; англ. resonance amplifier, resonant amplifier, tuned amplifier) –

підсилювач електричних коливань, що містить резонанснийколивальнийконтур і має внаслідок цього велике підсилення в порівняно вузькій смузі частот поблизу резонансної частоти (див. також резона́нс), що дозволяє за допомогою резонансного підсилювача не тільки підсилювати, але й виділяти коливання з необхідними частотами. Широко використовуєтьсяврадіотехніці, головним чином як малошумливий вибірковий підсилювач на вході радіоприймальних пристроїв і як потужний підсилювач на виході радіопередавальнихпристроїв.

п. сму́говий(рос. усилитель полосовой; англ. band(pass) amplifier, filter amplifier) – підсилювач електричних ко-

ливань, коефіцієнт підсилення якого приблизно сталий у заданій смузі частот і різко зменшується при наближенні до його меж.

п-чі ста́логостру́му(рос. усилители постоянноготока; англ. dcamplifiers) – електронні пристрої для підсилення повільнозмінних у часі напруг та струмів, побудовані за типом реостатного підсилювача.

424

калибровочных полей; англ. loop approach і n ga(u)ge f іe ld theory) – метод дослідження калібрувальних теорій, у якому польова змінна G(Г) задається на протяжному об'єкті – контурі Г в просторі-часі (на відміну від локальної теорії поля, де польова змінна залежитьвід однієї точки х простору-часу). Локальна теорія поля має своїм прообразом корпускулярну теорію частинок, а контурна – теорію струни.

ПІКНОМЕТР́ , -а (рос. пикнометр;

англ. picnometer) – скляна колба спеціальної форми та певної місткості, яка застосовується для точних вимірюваньгустини рідин і твердих тіл.

ПІКО…, п (рос. пико…, п; англ. pico…, р; від.ісп. pіco – малавеличина) – перша складова частина найменування одиниці вимірювання для утворення назви частинної одиниці, що складає 10–12 від початкової. Наприклад: 1 пФ (пікофарада) = 10– 12 Ф.

ПІНА́ (рос. пена; англ. foam, froth, spume, skim, crust) – ніздрюватоплівкова дисперсна система, утворена безліччю пухирців газу, розділених порівняно тонкими плівками рідини; гранично концентрована емульсія газу в рідині.

ПІНЧ, -у (рос. пинч; англ. pinch) – те саме, що пінч-ефект́ .

ПІОНИ́ , -ів, мн. (рос. пионы; англ. pi mesons, π-mesons) – те саме, що пімезо́ни.

ПІРАМІДА́ (рос. пирамида; англ. pyramid).

п-ди ро́сту(рос. пирамиды роста; англ. growth pyramids) – піраміди, основами яких є грані кристала, а спільною вершиною – початкова точка росту.