Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

ПОДАННЯ́(рос. представление; англ. representation;(формулювання) formulation; (даних чи сигналів) presentation; (концепція) concept;(обч.) notion, notation,view) – див. предста́влення.

ПОДВО́ЄННЯ (рос. удвоение; англ.

duplication, doubling).

ля́мбдаодво-п ́єння енергети́чнихрі́- внів моле́кул[розще́плення енергети́- чних рів́ нівмоле́кул] (рос. лямбда-

удвоениеэнергетическихуровнеймолекул, расщепление энергетических уровней молекул; англ. lambda

duplication of molecule energy, energylevel splitting) – слабке розщеплення на два рівні кожного електронно-коли- вально-обертального енергетичного рівня молекули з нерівними нулю квантовими числами L і J (див. також моле́кула).

Число L описує проєкцію моменту кількості руху електронної оболонки L на електричну вісь молекули Z, J – обертальне квантовечисло молекули.

ПОДІБ́НІСТЬ, -ості (рос. подобие;

англ. similarity, similitude).

п. теплова́та моделюва́ння(рос. подобие тепловое и моделирование;

англ. heat similarity and model(l)ing,

thermal similarity and model(l)ing) – див.

тео́ріяподіб́ ностіа моделювання́ .

ПОДІЛ́ЬНИК, -а (рос. делитель; англ. divider, dividing circuit; (мат.) divisor,measure;(доменів) replicator).

п. напру́ги(рос. делительнапряжения; англ. voltage(-ratio) divider,voltage divisor, potential divider, voltage-ratio box,bleeder,divisor) – пристрій для ділення напруги джерелаелектричної енергії на частини, відношення яких практично стале. Найпростіший п. н. складається із двох або більше опорів, з'єднаних послідовно.

п. частоти́(рос. делительчастоты;

англ. frequencydivider,scaler) – електронний пристрій, що зменшує в ціле число разів частоту подведених до нього

434

періодичних коливань. Для ділення частоти застосовують електронні лічильники (див. також тригер́ ), параметричні генератори, синхронізацію генераторів тощо.

ПОЗИТРОН́ , -а (рос. позитрон; англ. positron; від лат. posі(tіvus) – позитивний, додатній і (елек)трон), е+ – елементарна частинка з додатнім електричним зарядом, античастинка відносно електрона (е–).

Маси (me) та спіни (J) п. й електрона однакові, а їх електричні заряди (е) та

магнітні моменти (mе) однакові за абсолютною величиною, але протилежні

за знаком: me » 9,1×10–31 кг, J = 1/2, е »

mе = 1,00116 (водиницях магнетонаБора).

ПОЗИТРОНІЙ́ , -ю (рос. позитроний;

англ. positronium), P – зв'язана воднеподібна система е+е–, яка складається з електрона та позитрона. Розміри п. приблизно вдвічіперевищують розміри атома водню (оскільки зведена маса п. дорівнює me/2, де me – маса електрона), а його енергія зв'язку вдвічі менша.

ПОКАЖЧИЌ , -а (рос. указатель; англ. indicator, marker, designator; (стрілка прилада) indicator, needle, pointer, finger, index; (стрілка) arrow; (посилання) link, reference, pointer, access address; (бібліогр.) directory, selection

guide; (обч.) cursor).

п-ки рівнова́ги (рос. указатели равновесия; англ. null meters, zero

instru-ments, null indicators, null detectors,

null(ing) comparators, null-indicating instruments) – те саме, що при́лади нульові.́

ПОКАЗНИЌ , -а́ (рос. показатель;

англ. index, factor, number, value; (степеня) exponent;(якісний) attribute).

п.ексти́нкції середо́вища(рос. показатель экстинкции среды; англ. mediumextinctionindex) – те саме, що показни́ксла́блення.

п.зала́му[коефіціє́нтзала́му,сучи́н- никзала́му] (рос. показательпреломления, коэффициент преломления; англ. refraction index, refractiveindex, index ofrefraction,refractiveexponent) – оптична характеристикасередовища,пов'язана із заламом світла на межі розділу двох середовищ при переході його з одного середовища в інше й зумовлена відмінністю фазових швидкостей поширення світла с1 і с2 у середовищах.

п.осла́блення[показни́кекстинкції́ середо́вища] (рос. показательослабления, показатель экстинкции среды; англ. attenuation index, medium extinction index) – величина, обернена відстані, на якій потік випромінювання, що утворює паралельнийпучок, ослаблюється за рахунок поглинання та розсіяння світла всередовищі в10 разів (десятковий

п.о.) або в е разів (натуральний п. о.). П. о. – сума показників поглинаннята розсіяння середовища. П. о. залежить від спектру випромінювання, а при великій інтенсивності потоку – ще й від її величини (див. також о́птиканеліній́ на, товщина́опти́чна).

п.поглина́ння(рос. показательпоглощения; англ. index of absorption, index of extinction), kλ – величина, оберненавідстані, на якійпотік монохро- матич-ного випромінювання довжини хвилі λ, що утворює паралельний пучок, ослаблюється в результаті поглинання в речовині в е (натуральний п. п.) або 10 (десятковий п. п.)разів (ГОСТ 7601–78).

п.розсія́ ннясвіт́ ла(рос. показатель рассеяния света; англ. index of light dispersion) – величина, оберненавідстані, на якій потік випромінювання у вигляді паралельного пучка променів ослаблюється за рахунок розсіяння в середовищі в 10 (десятковий п. р. с.) або в e (натуральний п. р. с.) разів. Істотно зале-

жить від довжини хвилі світла λ (частоти

435

ν) розсіюваного оптичного випромінюва-

ння.

п-ки́ крити́чні[ін́ декси крити́чні] (рос. показателикритические,индексы критические; англ. critical indices) – показники степенів у степеневих залежностях термодинамічних величин від температури, тиску, густини і т.д. поблизу точки фазового переходу 2-го роду. Відповідно до загальної теорії фазових переходів 2-го роду, п. к. визначаються набором розмірностей і незалежних флуктуювальних величин Аі при масштабному перетворенні Аі(λх) →

ПОКОЛІННЯ́ (рос. поколение; англ. generation).

п. ферміо́нів (рос. поколение фермионов; англ. fermiongenerations) – подібні за властивостями групи (родини) частинок – кварків і лептонів: (νe,

(νμ, μ–, c, s), (ντ, τ–, t, b). Відповідні частинки з кожного покоління мають одні та ті ж квантові числа відносно групи симетрії електрослабкої взаємодії і відрізняються лише масами: кожне наступнепокоління важчеза попереднє.

ПОКРИТТЯ́ (рос. покрытие; англ. coating, coat, cover(age), covering, overcoat, overlay, sheath(ing), proofing, carpet; (плівка) film, layer, skin; (оболонка) envelope; (захисне) blanket, revetment; (методом осадження) deposit, deposition; (гідр.) pavement, paving;

(дороги) surface, surfacing, top, topping).

п. гальваніч́ не(рос. покрытие гальваническое; англ. electrodeposited

coating, electrolyte coating, electrolytic

coating, electroplated coating, plate) – те саме, що покриття́електроліти́чне.

п. електроліти́чне[покриття́ гальваніч́ не, покриття́електроосаджене́ ]

(рос. покрытие электролитическое,

покрытие гальваническое, покрытие электроосаждённое; англ.

electrodeposited coating, electrolyte

coating, electrolytic coating, electroplated coating, plate) – металевий шар, нанесений на металеві чи неметалеві вироби електролізом.

п. електрооса́джене(рос. покрытие электроосаждённое; англ.

electrodeposited coating, electrolyte

coating, electrolytic coating, electroplated coating, plate) – те саме, що покриття́ електроліти́чне.

ПОЛЕ́ фізичне (рос. полефизическое; англ. field,physіcal) – фізична система, що має нескінченно велике число ступенів вільності. Фізичні величини, що належатьдо такої системи, не локалізовані на яких-небудь окремих матеріальних частинках зі скінченним числом ступенів вільності, а неперервно розподілені по деякій області простору.

ps-по́ле(рос. ps-поле; англ. ps-field) – те саме, що по́лесевдоскаля́рне.

pv-по́ле(рос. pv-поле;англ. pv-field) – те саме, що по́лесевдоскаля́рне.

sc-по́ле у квантовій теорі ї полів (рос. sc-поле в квантовой теории полей; англ. sc-field і n quantum f іe ld theory) – те саме, щопо́лескаля́рне.

п. ве́кторне(рос. поле векторное;

англ. vector field) – фізичне поле, що складається з трьох незалежних компонентів, які перетворюються при поворотах координатних осей чи перетвореннях Л оренца як компоненти вектора чи 4-вектора. У квантовій теорії поля (КТП) квантами п. в. є векторні частинки (тобто частинки зі спіном 1), наприклад, фотон. При цьому дійсному п. в. відповідає електронейтральна частинка, а комплексному – зарядженачастинка (та її античастинка з зарядом протилежного знака). За поведінкою відносно просторової і нверсії (r → – r) п. в. поділяють на власне векторні, які змінюють знак при інверсії, і аксіальні, або аксі-

436

ально-векторні, які не змінюють знака.

п. внутрікристаліч́ не[по́лекристаліч́ не] (рос. полевнутрикристаллическое, поле кристаллическое; англ. intra-crystallinefield, crystallinefield) – неоднорідне електричне (рідше магнітне) поле, що існує всередині кристалів і діє на електрони та ядра. П. в. має електростатичне й обмінне походження(див. також взаємодія́обмін́ на). Напруженість

електричного п. в. може досягати 108 В/ см. П. в. має симетрію, зумовлену симетрією кристала.

п. вну́трішнє[по́лелока́льне,по́ле дію́ че,по́лефекти́вне] (рос. полевну-

треннее, поле локальное, поле действующее,поле эффективное; англ.

internal field, intrinsic field, local field, effective field) – електричне поле, що діє на частинку діелектрика (електрон, іон, атом чи молекулу). Відрізняється від зовнішнього електричного поля внаслідок поляризації діелектрика.

п. гравітаційне́ (рос. поле гравитационное; англ. gravitational field, field of

gravity) – те саме, що поле́ тяжіння́ .

п. Дірака́ (рос. поле Дирака; англ.

Dirac field) – фізичне поле частинок зі спіном 1/2. У квантовій теорії поля у представленні взаємодії оператор п. Д. задовольняє рівняння Дірака для вільної

частинки.

п. дію́ че(рос. поле действующее;

англ. effective field) – те саме, що по́ле вну́трішнє.

п. електромагніт́ не(рос. поле электромагнитное; англ. electromagnetic field) – взаємно зв'язані електричне і магнітне поля, через які здійснюється взаємодія заряджених частинок; є прикладом фізичного поля. П. е. може бути охарактеризоване неперервними польовими функціями – напруженостями електричного та магнітного полів або потенціалом. П. е. впорожнечі описуєтьсярівняннями Лоренца-Максвелла.

п. електростати́чне(рос. поле электростатическое; англ. electr(ostat)ic field) – електричне поле нерухомих заря-

єдине електромагнітне поле. Термін "п. м." введений у 1845 М. Фарадеєм. Згідно

437

з рівняннями Максвелла, джереламип. м. є електричні струми, магнітні моменти і змінні електричні поля. П. м. у середовищі зазвичай характеризується двома аксіальними векторами: магнітною індукцією В та напруженістю магнітного поля Н. Ці вектори не є незалежними, а пов'язані між собою т.зв. матеріальним рівнянням В = В(Н), різним для різних середовищ.

п. магніт́ некерува́льне(рос. поле магнитное управляющее; англ. control magneticfield) – те саме, що по́лемагні́- тнепровідне́.

п. магніт́ некрити́чнеу надпровідниках (рос. поле магнитное критическое в сверхпроводни-

ках; англ. critical magnetic field і n semіconductors) – характерне значення напруженості сталого магнітного поля, перевищення якого викликає проникнення магнітного поля з поверхні всередину надпровідника на відстань L, що перевищує глибину проникнення магнітного поля λ (див. також ефе́ктМе́- йснера). П. м. к. залежить від температури і властивостей матеріалу надпровідника.

п. магніт́ непровідне́[по́ле магніт́ не керува́льне] (рос. поле магнитное п ведущее, полемагнитноеуправляющее; англ. guiding magnetic field, control magneticfield) – магнітне поле в околі орбіти частинки в циклічному прискорювачі заряджених частинок, який забезпечує рух частинки по викривленій траєкторії.

п.молекуля́рне(рос. полемолекулярное; англ. molecular field) – ефективне магнітне поле Н* у магнетику, яке створюється магнітними моментами

намагніченої речовини: Н* = λ М (М –

намагніченість речовини, λ – сталам. п.). Введення п. м. відповідає заміні парної взаємодії магнітних моментів взаємодією з деяким середнім магнітним полем, яке створюється іншими моментами. П. м. – один із основних методів розрахунку магнітних властивостей систем частинок, яківзаємодіють.

п.опти́чноїсисте́ми[по́лезо́ру] (рос. поле оптической системы, поле зрения; англ. opticalsystemfield,fieldof view,fieldof vision,viewingfield,sight, view) – частина простору (або площини), зображувана оптичною системою. Поле визначається контурами оптичних деталей (такими, як оправи лінз, призм), діафрагмами і т. п., що обмежують світлові пучки.

п.псевдове́кторне[pv-по́ле] (рос. поле псевдовекторное,pv-поле; англ. pseudovector field, pv-field) – поле, що при неперервних перетвореннях Лоренца перетворюється як вектор, а при просторовій інверсії зазнає додаткової зміни знака.

п.псевдоскаля́рне[ps-по́ле] (рос. поле псевдоскалярное,ps-поле; англ. pseudoscalarfield, ps-field) – поле, що описується однокомпонентною функцією, яка при неперервних перетвореннях Лоренца не змінюється, а при інверсіях змінює знак.

п.розмагніч́ увальне(рос. поле размагничивающее; англ. demagnetizing field, degaussingfield) – поле всередині намагніченого тіла, дія якого зменшує його намагніченість. У вузькому розумінні розмагнічувальним магнітним полем називається поле Ho, джерелом якого є намагніченість I самого тіла (у більшості найпростіших випадків Ho і I, що стосуються одного елемента об'єму тіла, спрямовані назустріч або утворюють один з одним тупі кути, тобто Ho зменшує I). Загальна формула для напруженості розмагнічувального магнітного поля (в СІ):

намагніченість в елементі dV об'єму тіла V, Іn – нормальна до елементаdS поверхні тіла S складованамагніченості в точках, що прилягають з боку даного тіла до dS, r – відстань від точки спостереженняHo до dV або dS.