Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

п.ядер́ динамічна́ (рос. поляризация

ядер динамическая; англ. dynamic nuclearpolarization) – орієнтація ядерних

спінів у заданому напрямку під дією ел.- магн. хвилі ВЧ полів (див. також ядра́ орієнтовані́ ).

ПОЛЯРИЗА́ЦІЯ речовини (рос. поляризация вещества; англ. polarization o f matter) – процес, у результаті якого фізичний об'єкт (атом, молекула, тверде тіло та ін.) набуває електричного дипольного моменту.

п. а́тома(рос. поляризация атома; англ. atomic polarization) – деформація атомавзовнішньому електричному полі.

п. ва́кууму фізиці частинок

(рос. поляризация вакуумав физике частиц; англ. vacuumpolarization і n the partіc le physіcs) – сукупність віртуальних процесів, аналогічних нульовим коливанням квантової механіки, що характеризують нижній, вакуумний, стан системи взаємодіючих квантових полів.

п. гальваніч́ на(рос. поляризация гальваническая; англ. electrochemical polarization,cell polarization) – те саме, щополяриза́ціяелектрохіміч́ на.

п. діеле́ктриків(рос. поляризация диэлектриков; англ. dielectric polarization) – стан речовини, що характеризується наявністю дипольного моменту у будь-якого елемента його об'єму. Розрізняють д.п., що виникає під дією зовнішнього електричного поля і зникає після його виключення, і самовільну (спонтанну) поляризацію (див. також сегнетоеле́- ктрики).

п. електрохіміч́ на[поляриза́ціягальваніч́ на] (рос. поляризация эле-

ктрохимическая, поляризация гальваническая; англ. electrochemical polarization, cell polarization) – зміна електродного потенціалу під впливом проходження електричного струму. П. е. тісно пов'язана з переігом електродної реакції, що супроводжує проходження струму.

443

polarization) – фізична характеристика оптичного випромінювання, що описує поперечну анізотропію світлових хвиль, тобто нееквівалентність різних напрямків світлового векторау площині, перепендикулярній світловому променю.

п. світ́ лаеліпти́чна(рос. поляризация света эллиптическая; англ. elliptic(al) light polarization) – вид поляризації світла, при якому в кожній точці простору вектор напруженості електричного (а також і магнітного) вектора світлової хвилі рівномірно обертається з частотою, що дорівнює частоті світлових коливань, а кінець вектораописує еліпс.

п. хвиль (рос. поляризация волн;

англ. wavepolarization) – характеристика хвиль, що визначаєпросторову напрямленість векторних хвильових полів.

п. хромати́чна(рос. поляризация хроматическая; англ. chromatic polarization) – забарвлювання пучка білого світла, який пройшов через оптичну систему, що складається з поляризатора, двоза-ламлювальної прозорої пластинки й аналізатора, внаслідок інтерференції поляризованих променів. Застосовується у поляризаційно-оптичному методі дослідженнянапружень.

ПОЛЯРИЗА́ЦІЯ поля (рос. поляризация поля; англ. polarization

[vector] o f a f і e ld) – вектор P, що по- в'язує напруженість електричного поля E

з електричною індукцієюD: D = E + 4πP

444

з'являється індукований дипольний момент, що зникаєпри вимиканні поля.

п. рентге́нівська (рос. поляризуемость рентгеновская; англ. X-ray polarizability) – здатність речовини поляризуватися під дією зовнішнього поля рентгенівської електромагнітної хвилі; кількісно дорівнює коефіцієнту пропорційності між поляризацією одиниці об'єму речовини й одиницею напруженості зовнішнього електричного поля.

ПОЛЯРИМЕТР́ , -а (рос.

поляриметр; англ. polarimeter) – 1) прилад для вимірювання кута обертання площини поляризації монохроматичного світла в речовинах, що характеризуються природною або наведеною магнітним полем оптичною активністю. Дисперсію оптичного обертання вимірюють с пектрополяриметрами. 2) Прилад для визначення ступеня поляризації частково поляризованогосвітла.

ПОЛЯРИМЕТРІЯ́ (рос.

поляриметрия; англ. polarimetry) – оптичні методи дослідження середовищ із природною або наведеною магнітним полем оптичною активністю, що базуються на вимірюванні величини обертання площини поляризації світла за допомогою поляриметрів і спектрополяриметрів.

ПОЛЯРИСКОП́ , -а (рос.

полярископ; англ. polariscope) – оптичний прилад для визначення поляризації світла, який базується на явищі інтерференції поляризованих променів.

ПОЛЯРИТОН́ , -а (рос. поляритон;

англ. polariton) – складенаквазічастинка, що виникає при взаємодії фотонів з елементарними збудженнями середовища.

п-ни поверхне́ві(рос. поляритоны поверхностные; англ. surface optical waves,surfacepolaritons) – те саме, що хви́ліопти́чніповерхневі́ .

ПОЛЯРОГРАФІЯ́ [ана́ліз полярографіч́ ний] (рос. полярография, анализ полярографический; англ. polarography) – метод електрохімічного дослідження розчинів (розплавів), який базується на розгляді вольт-амперних характеристик – залежностей струму від напруги – при відновленні або окисненні речовин на ртутному краплинному електроді або на твердих мікроелектродах.

ПОЛЯРОЇД́ , -а [світлофі́льтр поляри-зацій́ ний] (рос. поляроид, светофильтр поляризационный; англ. polarizer, pola-roid filter, polarization filter, polarizing filter) – один із типів оптичних лінійних поляризаторів, дія якого заснована на явищі лінійного дихроїзму – сильного переважного поглинання однієї з лінійно поляризованих складових оптичного випромінювання. П. являє собою тонку поляризувальну плівку, заклеєну для захисту від механічних пошкоджень і дії вологи між двома прозорими пластинками(плівками).

ПОЛЯРОН́ , -а (рос. полярон; англ. polaron) – носій заряду, оточений "шубою" віртуальних фононів, здатний переміщуватися разом із нею по кристалу.

ПОМЕРОН́ , -а [по́люс Померанчука]́ (рос. померон, полюс Померанчука; англ. pomeron) – найправіший у комплексній площині кутового моменту J полюс Редже, що визначає в рамках методу полюсів Редже асимптотику амплітуд розсіяння при високих енергіях.

ПОМНОЖЕННЯ́ (рос. умножение;

англ. multiplication).

п.напру́ги випрямлячах (рос.

умножениенапряжения в выпрямителях; англ. voltage multiplication

[potential multiplication] і n rectі f і- ers) – багаторазове збільшення випрямленої напруги. П. н. здійснюється за допомогою спеціальних схем, які містять електричні вентилі та конденсатори.

п.частоти́(рос. умножениечастоты;

англ. frequency multiplication) – перетворення електричних коливань, у результаті якого частотаколиваньзростає у ціле число разів. Зазвичай ч. п. здійснюється в нелінійних елементах електричного кола, які викликаютьпояву високих гармонік, одна з яких далі сприймається настроєним на неї коливним контуром. П. ч. здійснюють у радіодіапазоні за допомогою різного типу радіотехнічних пристроїв залежно від піддіапазону коливань, а також в оптичному діапазоні, де імпульс потужного когерентного світла від оптичного квантового генератора пропускаютьчерезнелінійне середовище, наприклад через кристал КН2РО4, при цьому відбуваєтьсяперетвореннясвітла у другу гармоніку.

ПОМНОЖУВАЧ́ , -а (рос.

умножитель; англ. multiplier).

п. електро́нний(рос. умножитель электронный; англ. photomultplier,

photo-electric multiplier, multiplier

photocell, multiplier phototube, electronmultiplier phototube) – див. помножувач́ фотоелектро́нний.

п. фотоелектро́нний(рос. умножитель фотоэлектронный; англ.

photomultі-plier, photoelectric multiplier, multiplier photocell, multiplier

phototube, electron-multiplier phototube)

– те саме, що фотопомножувач́ .

ПОМПА́ (рос. насос; англ. pump) – див. насос́.

ПОПРАВКА́ (рос. поправка; англ. correction, amendment; (при вимірюван-

ні) allowance).

п. болометри́чна(рос. поправкаболометрическая; англ. bolometer correction) – різниця між болометричною та візуальною зоряними величинами.

п. гла́уберівська(рос. поправка глауберовская; англ. Glauber correction)

– поправка в перерізі розсіяння швидкої частинки на системі слабкозв'язаних частинок, яка враховує екранування(затінення) одних частинок системи іншими (Р. Глаубер, 1955). У нерелятивістській квантовій механіці загальна картина розсіяння швидкої частинки на такій складеній системі зводиться до послідовного розсіяння на окремих частинках мішені. Результовнерозсіяння при цьому отримується усередненням за положеннями розсіювальних частинок. Якщо розсіяння на окремій частинці має переважно характер дифракційногорозсіяння, то після першого зіткнення частинка, що налітає, вибуває зпучка, і частинки мішені, розташовані за цим розсіювачем у напрямку руху налітаючої частинки, не беруть участі в розсіянні. П. г. є істотною для розсіяння адронів високої енергії на ядрах, а також для процесів народження адронів на ядрах фотонами високої енергії (див. також моде́льве́кторної

доміна́нтності,взаємодія́електромагні́- тна).

п-вкирадіацій́ ні(рос. поправкирадиационные; англ. radiationcorrections) – поправки теорії збурень до амплітуд різних процесів у квантовій теорії поля, зумовлені народженням і знищенням віртуальнихчастинок.

ПОРІВНЮВАЧ,́ -а (рос. компаратор; англ. comparator (unit), comparing unit, comparative instrument, comparison instrument, transition detector, zero- cross-ing detector, comparator base, comparison base, control base, standard

446

base, stan-dard(ization) length) – див. компаратор́ .

ПОРІЃ, -ога́ 1 (рос. порог; англ. threshold,boundary,limit).

п. больови́й[порі́г больово́го відчуття́] (рос. порогболевой,порогболевого ощущения; англ. thresholdof feeling, thresholdof pain,thresholdof discomfort)

– величина звукового тиску, при якому у вусі виникає відчуття болю. Рівень звукового тиску п. б. складає, як правило 120–130 дБ.

п. больово́говідчуття́(рос. порог болевогоощущения; англ. thresholdof feeling, threshold of pain, threshold of discomfort) – те саме, що поріѓ больови́й.

п.зорово́говідчуття́(рос. порогзрительного ощущения; англ. visual threshold, perceptibility threshold) – те саме, що поріѓзорово́госприйняття́.

п. зорово́го сприйняття́ [поріѓ зорово́говідчуття́] (рос. порог зри-

тельноговосприятия,порогзрительного ощущения; англ. visual threshold, perceptibility threshold) – мінімальна інтенсивність світла, яка викликає зорове відчуття. Поріг ахроматичного нічного бачення складає 9·10–15 люмен (8·10–8 кД/

м2).п. почорнін́ ня(рос. порог почернения; англ. blackening threshold, darkening threshold) – мінімальне почорніння над вуаллю, що виявляється на експонованому і проявленому фотографічному шарі. П. п. – точка початкової ділянки характеристичної кривої, де її градієнт близький до нуля.

п. чутли́востівимірювального прилада (рос. порог чувствительности измерительного прибора; англ. threshold of sensitivity [susceptibility threshold, threshold perception,thresholdofresponse,limitof sensibility,responselimit, justnoticeable difference] o f a measurіng devіce) – найменшазміна вимірюваної величини, що виявляєтьсяза покажчиком при-

лада(при нормальному для даного прилада способівідліку і плавній зміні величини).

п. чу́тності(рос. порогслышимости; англ. hearing threshold, threshold of audibility, threshold of hearing) – мінімальна величина звукового тиску, при якій звук даної частоти можебути ще сприйнятий вухом людини.

п-ги слу́ху(рос. пороги слуха; англ. ear thresholds) – значення фізичних характеристик звуку, що відповідають виникненню слухового сприйняття або зміні якості цього відчуття.

ПОРІЃ, -ога́ 2 (рос. порог; англ. threshold,boundary;(печі) baffle (plate), baffler; (мет.) dam (member); (доку) outshore,sill; (дверей, печі, шлюзу) sill;

(відсадкової машини) weir).

ПОРОЖНИНА́ (рос. полость; англ. hollow,hole,cavity,cave,cage,chamber, enclosure,housing,pocket,recess,void).

п. Ро́ша(рос. полость Роша; англ.

Rochehollow) – просторова область, яка визначає максимальні розміри стаціонарної зірки, що обертається (одиничної чивподвійній системі).

ПОРОШОЌ , -шку́ (рос. порошок; англ. powder, dust, particulate matter;

(парф.) flour).

п-шки́ магніт́ ні (рос. порошок магнитные; англ. magnetic powders, oxides) – порошки феромагнітних речовин, що мають магнітні властивості, відмінні від магнітних властивостей масивних матеріалів унаслідок залежності магнітних характеристик, зумовлених процесами технічного намагнічення, від розміру частинок.

ПОРУШЕННЯ́ (рос. нарушение; англ. violation; (збурення) perturbation, distur-bance; (порядку, симетрії) irregularity; (відмова) failure; (процесу) disfunction).

447

п. симетрії́ спонтанне́ [порушення́ співпоміру́ спонтанне́ ] (рос. нарушение симметрии спонтанное; англ. spontaneous symmetry violation) – часткова або повна втрата системою наявної в ній симетрії; прикладом такої системи є ізотропний феромагнетик, що складається з локалізованих спінів.

п.співпоміру́ спонтанне́ (рос. нарушение симметрии спонтанное; англ.

spontaneous symmetry violation) – те саме, що порушення́ симетрії́ спонтан́- не.

п.суперсиметрії́ спонтанне́ [пору́- шення суперспівпоміру́ спонтанне́ ] (рос. нарушение симметрии спонтанное; англ. spontaneous supersymmetry

violation) – спостерігається у ситуаціях, коли гамільтоніан теорії суперсиметричний, а основний (вакуумний) стан не є скаляром відносно перетворень суперсиметрії; необхідною і достатньою умовою п. с. с. є відмінне від нуля і додатне значення енергії вакууму.

п. суперспівпоміру́ спонтанне́ (рос. нарушение симметрии спонтанное; англ. spontaneous supersymmetry violation) – те саме, що порушення́ суперсиметрії́ спонтанне́ .

ПОРЯДОЌ , -дку (рос. порядок; англ. order, ordering; (мат.) degree; (обч.) exponent; (ранжир) rank; (хід) course; (слідування) sequence; (дій) procedure;

(організації процесу) discipline,system).

п. дале́кийі близьки́й[поря́докда́- льнійі бли́жній] (рос. порядокдальний и ближний; англ. long and short range ordering) – кореляція у взаємному розташуванні атомів або молекул у твердих і рідких тілах. Наявність такої кореляції на відстанях порядку середніх міжатом-них називається близьким порядком, а кореляція при необмеженому збільшенні відстаней між атомами – далекий порядок.

п. да́льній бли́жній(рос. порядок дальнийиближний; англ. longandshort