Материал: Gidens_Sotsiologiya2

У більшості з нас праця забирає більшу частину життя, ніж будьяка інша діяльність. Часто ми асоціюємо поняття праці з нудними обов'язками — переліком завдань, котрі ми хотіли б звести до міні­ муму або взагалі знехтувати. Можливо, приступивши до читання цього розділу, ви думаєте так само! Якщо до своєї праці так ставиться біль­ шість людей, то чому? Спробуймо знайти відповідь на це питання.

Робота означає щось більше, ніж просто марудні обов'язки, інак­ ше люди, втративши її, не почувалися б такими покинутими та роз­ губленими. Як би ви почувалися, знаючи, що ніколи не знайдете ро­ боту? У сучасному суспільстві мати роботу означає зберегти самопо­ вагу. Навіть там, де умови праці доволі неприємні, а поставлені за­ вдання нудні, робота виявляється конструктивним елементом психо­ логічного стану та щоденної діяльності людей. Доречно навести кіль­ ка характеристик праці.

•Гроші. Зарплатня є головним ресурсом, від якого залежать люди, задовольняючи свої потреби. Без такого доходу стурбованість про завтрашній день, як правило, зростає.

•Рівень активності. Робота часто уможливлює набуття і вдоско­ налення навичок та вмінь. Навіть рутинна праця створює структуроване середовище, в якому поглинається енергія особи. Без цього можливості вдосконалювати такі вміння та навички може й не бути.

•Різноманітність. Праця уможливлює доступ до середовища, що контрастує з домашнім оточенням. У робочій атмосфері індивіди, виконуючи навіть доволі марудні обов'язки, можуть бути раді діяльності, відмінній від домашньої поденної роботи.

•Часова структура. Для людей, зайнятих на регулярній роботі, день переважно організований згідно з ритмом праці. Хоча іноді це може пригнічувати, але все-таки дає відчуття спрямованості в повсякденній діяльності. Непрацюючі особи часто називають своєю головною проблемою нудьгу і поступово втрачають відчут­ тя часу. Як зауважив один безробітний: «Час втратив своє ко­ лишнє значення... Його так багато» (Fryer and McKenna, 1987).

для чоловіків самоповага часто пов'язана з економічним внеском до сімейного бюджету.

На фоні цього довжелезного списку неважко зрозуміти, чому втрата роботи може зашкодити впевненості людей у своїй соціальній значущості.

ОПЛАЧУВАНА І НЕОПЛАЧУВАНА ПРАЦЯ

Ми часто думаємо про працю, керуючись поняттями «безробіття» та «оплачувана робота», однак у дійсності це надто спрощений погляд. Неоплачувана праця (наприклад, ремонт власного автомобіля або ви­ конання домашніх обов'язків) посідає значне місце у житті багатьох людей. Багато видів роботи не відповідають традиційним категоріям оплачуваної трудової зайнятості. Скажімо, великий обсяг роботи, що виконується в неформальній економіці, безпосередньо не реєстру­ ється в офіційній статистиці зайнятості. Термін «неформальна еко­ номіка» означає операції поза сферою постійного найму, що іноді зводяться до обміну грошей на надані послуги, але часто і до прос­ того обміну товарами чи послугами.

Майстер, який приходить полагодити телевізор, може одержати плату готівкою, без видачі квитанції або фіксованого переліку дета­ лей виконаної роботи. Люди обмінюються «дешевизною», тобто кра­ деними речами, з друзями або колегами, віддячуючи за інші послуги. Неформальна економіка включає не тільки «приховані» операції з готівкою, але й багато форм самозабезпечення, які люди здійснюють удома та поза ним. Самостійна діяльність, домашнє устаткування та побутові інструменти створюють товари і послуги, за які інакше до­ велося б платити (Gershuny and Miles, 1983).

Домашня робота, що її традиційно виконують жінки, переважно не оплачується. І все-таки це робота, часто-густо важка й виснажли­ ва. Важливу суспільну роль має добровільна праця на добродійні по­ треби або на інші організації. Мати оплачувану роботу важливо з усіх перелічених вище причин, однак категорія «праця» означає щось більше.

Ми можемо визначити РОБОТУ, оплачувану чи неоплачувану, як виконання завдань, що вимагає розумових та фізичних зусиль і має на меті виробництво товарів і послуг, що задовольняє людські пот­ реби. Професія, або посада, є праця, що виконується в обмін на ста­ більну заробітну платню. У будь-якому суспільстві праця є основою ЕКОНОМІКИ. Економічна система складається з організацій, що від­ повідають за виробництво та розподіл товарів і послуг.

У цьому розділі ми проаналізуємо природу праці в сучасному сус­ пільстві і розглянемо ті головні зміни, що впливають сьогодні на еко­ номічне життя. Праця завжди вписується у ширшу економічну систему. У сучасному суспільстві така система залежить від промис­ лового виробництва. Як зазначалося в інших розділах цієї книги,

сучасне суспільство докорінно відрізняється від давніших систем ви­ робництва, заснованих здебільшого на сільському господарстві. Біль­ шість людей працювала в полі або доглядала худобу. Натомість у су­ часному суспільстві лише незначний прошарок населення працює у сфері сільського господарства, а сама праця фермера індустріалізува­ лася і значною мірою виконується не вручну, а машинами.

Сучасна промисловість постійно змінюється. Здебільшого це сто­ сується технології. Технологія означає науково обґрунтоване вико­ ристання обладнання з метою досягнення більшої ефективності виробництва. Природа промислового виробництва змінюється також під впливом широкомасштабних соціальних та економічних чинни­ ків. У цьому розділі ми зосередимо увагу і на технологічних, і на економічних змінах, продемонструвавши їхню роль у трансформації і промисловості сьогодні.

Для початку ми розглянемо оплачувану працю — працю в про­ мисловому середовищі. Ми дослідимо зміни у виробничих процесах промисловості, а також їхній вплив на зайнятість. Промислове ви­ робництво в жодному разі не слід розглядати як гармонійну сферу. У наступних підрозділах ми розглянемо походження виробничих конф­ ліктів, зосередивши увагу на ролі страйків. Далі ми проаналізуємо роль жінок у промисловості. Зараз оплачувану роботу виконує біль­ ше, ніж будь-коли раніше, жінок, тож ми простежимо причини та наслідки такого явища. У заключній частині розділу ми дослідимо проблему безробіття і поставимо питання про майбутнє праці.

Почнемо з аналізу мінливих різновидів сучасного промислового виробництва.

ПОДІЛ ПРАЦІ ТА ЕКОНОМІЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ

Однією з найяскравіших характеристик економічної системи сучас­ ного суспільства є існування надзвичайно складної системи ПОДІЛУ ПРАЦІ. Праця поділилася на незліченну кількість різних професій. У традиційному суспільстві незайнятість у сільськогосподарському виробництві означала спеціальність ремісника. Навички ремесла здобувалися протягом тривалого періоду навчання, а робітник пере­ важно виконував від початку і до кінця всі операції виробничого процесу. Наприклад, металіст, який виготовляв плуги, мусив сам кувати залізо, надавати йому форми і складати готові деталі. З роз­ витком сучасного промислового виробництва більшість традиційних ремесел одразу зникла, звільнивши місце професійним навичкам, що складають частину більш широкомасштабних виробничих проце­ сів. Скажімо, електрик, котрий працює сьогодні у промисловому середовищі, може перевірити і полагодити тільки деякі частини одного типу машини; рештою частин та машин опікуватимуться інші люди.

Контраст у поділі праці в традиційному та сучасному суспільствах вражає. Навіть у найбільшому традиційному суспільстві, поряд з

такими спеціалізованими заняттями, як купець, військовий та свя­ щеник, як правило, існувало не більше двадцяти-тридцяти найголов­ ніших ремесел. У сучасній промисловій системі наявні в буквальному розумінні тисячі різноманітних професій. Перепис населення Вели­ кої Британії засвідчив 20 тисяч різних професій та занять у британсь­ кій економіці. У традиційних спільнотах більшість населення працю­ вала на фермах і в економічному сенсі забезпечувала сама себе. Люди виробляли для себе харчові продукти, одяг та інші необхідні для життя речі. Натомість однією з головних рис сучасного суспільства є неймовірне зростання економічної взаємозалежності. Всі ми зале­ жимо від гігантської армії інших працівників, розсіяних по всьому світу, які створюють товари і послуги, необхідні для нашого життя. За невеликими винятками, переважна більшість людей у сучасному суспільстві не виробляють їжу, яку споживають, не зводять будин­ ків, у яких мешкають, і не створюють матеріальні цінності, якими користуються.

Тейлоризм та фордизм

Близько двохсот років тому Адам Сміт, один з основоположників сучасних економічних теорій, визначив переваги, які надає поділ праці, у показниках зростаючої продуктивності. Його найвідоміша праця «Про багатства націй» відкривається описом поділу праці на фабриці, де виробляються шпильки. Окрема людина могла вигото­ вити приблизно двадцять шпильок на день. Однак, поділивши ви­ робниче завдання на ряд простих операцій, десять робітників, спів­ працюючи між собою, могли виготовити за день 48 тисяч шпильок. Інакше кажучи, норма виробітку на одного робітника зросла від 20 до 4800 шпильок, при чому кожен оператор виробляв у 240 разів більше, ніж працюючи самотужки.

Понад століття потому ці ідеї дістали найповніший вияв у працях Фредеріка Вінслоу Тейлора, американського консультанта з питань управління. Підхід Тейлора до того, що він називав науковим менед­ жментом, полягав у детальному дослідженні виробничих процесів з метою їх поділу на нескладні операції, які можна чітко організувати, визначивши точну тривалість. Тейлоризм, як почали називати на­ уковий менеджмент, був не просто академічним дослідженням. Це була призначена для максимізації обсягу промислової продукції си­ стема виробництва, яка мала широкомасштабний вплив на організа­ цію промислової діяльності і технологію.

Тейлор був зацікавлений у підвищенні ефективності виробництва, проте приділяв мало уваги результатам цієї ефективності. Масове ви­ робництво потребує масових ринків збуту, і одним з перших, хто по­ бачив цей зв'язок, був промисловець Генрі Форд. Фордизм — поглиб­ лення тейлорівських принципів наукового менеджменту — є систе­ мою масового виробництва, прив'язаною до культивації масових рин­ ків. Форд створив свій перший автомобільний завод у Гайленд-парку, штат Мічіґан, 1908 року, щоб виробляти лише один продукт —