Материал: Gidens_Sotsiologiya2

«Форд» моделі Т. Це дозволило запровадити спеціалізовані інстру­ менти та устаткування, створені для швидкості, точності й простоти операцій. Однією з найважливіших інновацій Форда була сконстру­ йована ним конвеєрна лінія, ідея котрої, як кажуть, належала чи­ казьким різникам худоби, які оббіловували туші тварин на рухомій лінії. Кожний робітник на конвеєрній лінії Форда виконував спеціа­ лізоване завдання, наприклад, умонтовував ручки у лівобічні дверця­ та автомобілів, що рухалися конвеєром. До 1929 року, коли вироб­ ництво моделі Τ припинилося, було виготовлено 15 мільйонів авто­ машин.

Недоліки фордизму та тейлоризму

Був час, коли здавалося, що фордизм являє собою ймовірне май­ бутнє промислового виробництва в цілому. Однак на практиці це не підтвердилося. Цією системою можна скористатися лише в таких галузях, де виробляються стандартизовані товари для великих рин­ ків, як, приміром, виробництво автомобілів. Запровадження механі­ зованих виробничих ліній вимагає величезних коштів, а система Форда зовсім негнучка; скажімо, щоб внести зміни у виріб, необхід­ не значне реінвестування коштів. Фордівську систему виробництва легко скопіювати, якщо для створення заводу наявні достатні фон­ ди. Проте в тих країнах, де робоча сила коштує дорого, фірми, кон­ куруючи з компаніями країн, де вона ціниться дешевше, стикаються з труднощами. Це був один із чинників, котрий призвів до підне­ сення японської автомобільної промисловості (хоча нині рівень зарплатні в Японії вже не низький), а згодом і розквіту Південної Кореї.

Системи низької довіри та системи високої довіри

Фордизм і тейлоризм деякі представники промислової соціології на­ зивають системами низької довіри. Перелік робіт визначається ке­ рівництвом компанії і пов'язаний з технічним устаткуванням. Осо­ би, котрі виконують робочі завдання, піддаються суворому нагляду і мають незначну свободу дій. Там, де існує багато позицій з низь­ ким рівнем довіри, ступінь невдоволення працівників та їхнього від­ чуження є високим, а виробничі конфлікти трапляються часто. Си­ стема високої довіри — це коли робітникам дозволено контролювати темп і навіть зміст їхньої праці в межах генеральних напрямків компанії. Такі системи переважно концентруються на вищих рівнях промислових організацій.

З початку 1970-х років і дотепер фірми в Західній Європі, Сполу­ чених Штатах та Японії експериментували з альтернативами систе­ мам низької довіри. До них належали автоматизовані конвеєри та групове виробництво, за якого робоча група відіграє визначену роль при виконанні робочого завдання. Розглянемо ці стратегії по черзі.

Автоматизація

Поняття автоматизації, або програмованого устаткування, було за­ проваджено у середині XIX ст., коли американець Крістофер Спен­ сер винайшов автомат — програмний верстат, на якому виготовля­ лися ґвинти, гайки та шестерні. На той час вплив автоматизації відчувався у порівняно небагатьох галузях, однак з проґресом у ство­ ренні промислових робіт її вплив безумовно посилився. Робот — це автоматичний пристрій, що може виконувати функції, які зазвичай здійснюються людьми-робітниками. Термін «робот» придумав близь­ ко п'ятдесяти років тому драматург Карел Чапек від чеського слова robota, тобто «примусова праця».

Уперше роботи у невеликій кількості з'явилися в промисловості в 1946 році, коли в машинобудівній галузі було винайдено пристрій для автоматичного регулювання обладнання. Проте роботи підвище­ ної складності виникають тільки з моменту появи мікропроцесорів, фактично з 1970-х років. Перший робот, керований міні-комп'юте­ ром, створив 1974 року Цинцинаті Міласон. Сьогодні роботи можуть виконувати численні операції, скажімо, зварювання, фарбування пульверизатором, піднімання й переміщення частин обладнання. Деякі роботи можуть розрізняти деталі відчуттям або на дотик, а інші — візуально ідентифікувати певний перелік об'єктів. Як зазна­ чали Роберт Ейрес та Стівен Мілер:

«Немає відданішого і невтомнішого фабричного робітника, ніж робот. Роботи можуть бездоганно знову й знову виконувати такі операції, як електрозварювання та пульверизаторне фарбування різноманітних об'єктів, їх можна швидко перепрограмувати для виконання цілком відмінного завдання... Через кілька років ми зможемо побачити багато промислових роботів, задіяних на виробничих підприємствах середніх розмірів. Роботи постачатимуть деталями цілі групи автоматичних машин у робочих камерах, які можна випускати серіями з метою ство­ рення замкненої виробничої системи, керованої мікропроцесорами» (Ayres and Miller, 1985).

Більшість роботів, що їх використовують у промисловості всього світу, зосереджена у виробництві автомобілів. Користь, яку прино­ сять роботи у виробництві, поки що порівняно обмежена, оскільки їхня здатність розпізнавати різні об'єкти та маніпулювати своїми не­ зграбними частинами досі не досягла належного рівня розвитку. Однак немає сумніву, що автоматизоване виробництво ближчими ро­ ками пошириться швидкими темпами. Будова роботів ускладнюєть­ ся, а витрати на них зменшуються.

Групове виробництво

Групове виробництво, тобто взаємодія робочих груп на конвеєрних лініях, іноді поєднувалося з автоматизацією як спосіб реорганізації праці. Провідна ідея цього — посилити мотивацію робітників, дозво­ ляючи групам співпрацювати у виробничих процесах, аніж вимагати

370 12. ПРАЦЯ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ

від кожного працівника витрачати цілий день на виконання окремої повторюваної операції, як, наприклад, вставляння ґвинтів у ручки дверцят автомобілів.

Прикладом групового виробництва є гуртки якості (ГЯ) — групи у складі від п'яти до двадцяти робітників, які регулярно збираються для обговорення та вирішення виробничих проблем. Робітники, котрі належать до ГЯ, проходять додаткову підготовку, що дає їм змогу застосовувати технічні знання в обговоренні виробничих питань. ГЯ були започатковані у Сполучених Штатах, взяті на озброєння кілько­ ма японськими компаніями, а згодом, у 1980-х роках, знову стали популярними на Заході. Вони символізують розрив з положеннями тейлоризму, оскільки доводять, що робітники достатньо досвідчені, щоб зробити свій внесок у визначення та методи вирішення завдань.

Гнучке виробництво

Однією з найважливіших змін у світових виробничих процесах в останні кілька років стало впровадження комп'ютеризованого дизай­ ну. Хоча тейлоризм та фордизм досягли успіху у виробництві масо­ вих виробів (однаковісіньких) для масових ринків, вони виявились абсолютно неспроможними виробляти невеликі партії товарів, не ка­ жучи вже про товари, спеціально виготовлені для індивідуального замовника. Комп'ютеризований дизайн, поєднаний з іншими видами комп'ютерної технології, докорінно змінив цю ситуацію. Стенлі Дейвіс говорить про появу «масового покупця»: нові технології уможливлюють великомасштабне виробництво товарів, призначених для конкретних покупців. На традиційному конвеєрі можна було щодня виробляти п'ять тисяч сорочок. Тепер можна пристосувати до потреб конкретного покупця кожну з цих сорочок так само швидко, як п'ять тисяч ідентичних сорочок, причому з незначними витра­ тами (Davis, 1988).

Ще до впровадження комп'ютеризованого дизайну японці запо­ чаткували те, що вони назвали гнучким виробництвом. Запровадив­ ши виробничі системи, котрі чи не в усьому відрізняються від систе­ ми масового виробництва, започаткованої Генрі Фордом у Детройті, японські виробники автомобілів змогли домогтися помітного зростання глобального обсягу продажу від середини 1970-х до початку 1990-х років (Dertouzos, 1989). Японці зробили наголос на підготовці квалі­ фікованої робочої сили, на способах прискорення впровадження ново­ го дизайну виробів та виведення нових товарів на ринок.

Зміни, котрі відбувалися на європейських чи американських ав­ томобільних заводах початку 1980-х років протягом 24 годин на добу, на японських фабриках можна було здійснити впродовж п'яти хвилин. Метою була найвища якість з самого початку, коли б не ви­ никала потреба у подальших удосконаленнях. Групове виробництво досягло високого рівня; інтегровані робочі бригади включали скла­ дальників, робітників та підсобних працівників. Завдяки такій орга­ нізації планувальники змогли пристосуватися до виробничого циклу

(період часу від першої концепції нової моделі до моменту сходження з виробничої лінії останнього автомобіля) тривалістю сім з половиною років. Тим часом планувальники в Сполучених Штатах та Європі донедавна мали справу з 13—15-річними циклами. Зараз вони вже майже наздогнали японців, здебільшого копіюючи їхній досвід. Разом з тим, як зауважив Лестер Туроу, говорячи про США: «Най­ кращі американські заводи не такі добрі, як найкращі японські, а найгірші американські підприємства набагато гірші за найгірші японські» (Thurow, 1993).

ТЕНДЕНЦІЇ У СИСТЕМІ ЗАЙНЯТОСТІ

Система зайнятості в усіх індустріалізованих країнах зазнала істот­ них змін у нашому столітті. У 1990 році понад 3/4 зайнятого насе­ лення працювало фізично (були «синіми комірцями»). Близько 28 від­ сотків з них становили кваліфіковані робітники, 35 відсотків — напівкваліфіковані, а 10 відсотків не мали ніякої кваліфікації. «Білих комірців» та фахівців-професіоналів було порівняно небагато. До середини нашого століття робітники фізичної праці становили мен­ ше 2/3 працюючого населення, а сфера розумової праці відповідно розширилася.

Переписи населення Сполученого Королівства відбувалися 1971-го, а потім 1981 року. За цей період частка людей, що працювали «синіми комірцями», зменшилася серед чоловіків з 62 до 56 відсот­ ків, а серед жінок — з 43 до 36 відсотків. Число посад фахівців та управлінських кадрів, на яких перебували чоловіки, зросло майже на 1 мільйон. До 1981 року на рутинних роботах «білих комірців» було зайнято на 170 тисяч менше чоловіків, і таку ж роботу виконувало на 250 тисяч більше жінок. Скорочення обсягу фізичної праці тісно пов'язане із зменшенням частки осіб, зайнятих у виробничій сфері. 1981 року на виробництві працювало менше на 700 тисяч чоловіків та на 420 тисяч жінок, ніж десятьма роками раніше.

Такі тенденції тривають і сьогодні, проте вони дещо сповіль­ нилися. Дослідження робочої сили, проведене урядом 1990 року, показало, що на фізичній роботі було зайнято трохи більше 50 відсот­ ків чоловіків та 33 відсотки жінок. Найразючіший контраст між чо­ ловіками і жінками спостерігався серед «білих комірців» — виконав­ ців рутинної праці порівняно з кваліфікованими професіями «синіх комірців». 1990 року попереднім видом трудової діяльності займали­ ся 31 відсоток жінок і лише 6 відсотків чоловіків, тимчасом як ква­ ліфікованою фізичною роботою — 25 відсотків чоловіків і лише 4 від­ сотки жінок. У ряді інших індустріалізованих країн такі зміни пішли ще далі, ніж у Британії. Наприклад, згідно з деякими оцін­ ками, близько 40 відсотків робочої сили CШA сьогодні зайнято на фізичній роботі (Rossides, 1990).

З приводу розгляду обставин таких змін точаться запеклі дебати. Як видається, причин є декілька. Однією з них є тривале впровад-

ження устаткування, що економить людську працю. Це дістає найви­ щий вияв у поширенні в останні роки інформаційної технології та комп'ютеризації в промисловості. Іншою причиною є зростання ви­ робництва за межами Заходу, особливо на Далекому Сході. Тради­ ційні галузі виробництва у західних країнах зазнали істотного скоро­ чення через їхню неспроможність конкурувати з ефективнішими да­ лекосхідними виробниками, в яких менші витрати на робочу силу.

Окрім усього іншого, ці події вплинули на характер виробничого конфлікту. Зараз ми переходимо до розгляду цієї теми.

ПРОФСПІЛКИ ТА ВИРОБНИЧИЙ КОНФЛІКТ

Тривалий час між робітниками та їхнім економічним і політичним керівництвом існували конфлікти. У XVIII столітті в містах Європи часто відбувалися повстання проти військового призову та надмір­ них податків, а також голодні бунти у часи неврожаю. Такі «доіс­ торичні» форми трудового конфлікту тривали у деяких країнах аж до кінця минулого століття. Наприклад, у 1868 році у кількох вели­ ких містах Італії відбувалися голодні бунти (Geary, 1982). Такі тра­ диційні форми протистояння були не просто спорадичними, ірраціо­ нальними сплесками: загрозою насильства домагалися обмеження цін на зерно та інші головні продукти харчування.

Виникнення профспілок

Трудовий конфлікт між робітниками та роботодавцями у першій по­ ловині XIX століття часто мав напіворганізований характер. Там, де виникало протистояння, робітники досить часто залишали робочі місця і виходили на вулицю, виказуючи незадоволення своєю некерованою поведінкою або участю у виступах проти органів влади. Подекуди у Франції наприкінці XIX століття робітники погрожу­ вали повісити ненависних роботодавців. Страйкова форма боротьби, яка сьогодні асоціюється з організованими торгами між робітниками та управлінцями, розвивалася повільно й несистематично. Закони про профспілки, прийняті у Британії у 1799 та 1800 роках, заборо­ няли мітинґи організованих груп робітників, а також прилюдні де­ монстрації. Ці закони за двадцять років було скасовано через очевидний факт, що вони більше заохочували, ніж запобігали гро­ мадським заколотам. Число членів профспілок зростало, і невдовзі профспілки стали масовою організацією. Профспілкову діяльність було легалізовано в останній чверті XIX століття, після чого членст­ вом у профспілках до 1920 року було охоплено 60 відсотків робіт­ ників Британії. Британський профспілковий рух координується за­ снованим 1868 року Конгресом профспілок — центральним органом, який налагодив тісні стосунки з партією лейбористів.

На початку цього століття між фактом існування профспілок та тенденцією до страйків існувала слабка залежність. Більшість ранніх