Материал: Gidens_Sotsiologiya2

358 11. СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

жучи, компанія являла собою бюрократичне утворення у веберівському розумінні. Рішення про надання позики розглядалося у середньо­ му протягом тижня, а іноді й двох. Дехто за цей час звертався у пошуках кредиту до інших компаній.

Щоб перевірити, чи не можна спростити та прискорити цю проце­ дуру, група консультантів з питань управління сама пройшла із заяв­ кою через всі етапи процесу затвердження. Службовців у кожному офісі просили дати хід заявці у звичний спосіб, проте зробити це не­ гайно, а не додавати її до стосу паперів на столах. Консультанти ви­ явили, що фактично вся робота потребувала лише 90 хвилин. Решта часу — більша частина тижня — забрала передача заявки з одного відділу до іншого.

Для покращення ефективності необхідно було змінити не окремі етапи роботи, а увесь процес. Фахівців у кожному офісі замінили працівниками широкого профілю, котрі знали процес кредитування від початку до кінця. Результат виявився вражаючим. Тижнева тяга­ нина скоротилася до чотирьох годин, і для цього було потрібно мен­ ше людей, ніж за старого, занадто ускладненого порядку.

ЗМІНА ТЕХНОЛОГІЇ ТА СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Організації в сучасному суспільстві стають на шлях перебудови часу і простору. Сьогодні інформаційна технологія та електронна комуні­ кація уможливлюють переміщення в просторі та управління часом у такий спосіб, котрий був невідомий ще у відносно недалекому минулому. Той факт, що закладена в комп'ютерах комплексна ін­ формація може миттєво облетіти світ, впливає на багато аспектів нашого життя. Крім того, глобальні процеси, спричинені цими тех­ нологіями, та провідна роль цих технологій сприяють змінам у самій формі багатьох організацій. Це дістає підтвердження на прикладі ділових корпорацій, котрим доводиться конкурувати одна з одною на світовому ринку.

Організаціям треба десь розміщуватися, чи не так? Так, без сум­ ніву, думав Фуко. З погляду здорового глузду його думка є слушна. Ділова частина будь-якого великого міста, з рядами імпозантних бу­ дівель, що здіймаються до неба, переконливо свідчить на користь цієї думки. Ці будівлі, де розміщуються чиновники і службовий персонал великих корпорацій, банків та фінансових установ, тяжіють до кон­ центрації на невеликій площі.

І водночас великі організації сьогодні перебувають, так би мови­ ти, «ніде». Вони складаються з багатьох окремішніх осіб та груп, оскільки зводять разом групки людей, що працюють в одному фі­ зичному просторі — в будівлях офісів. Це частково пояснюється лег­ кістю, з якою люди тепер можуть спілкуватися коли завгодно і з ким завгодно, а такий спосіб розвиватиметься й надалі завдяки інформа­ ційному обміну. Це, крім того, пояснюється дедалі більшою вагою

інформації, аніж матеріальних цінностей, у формуванні нашого су­ спільного буття.

Фізичні місця знаходження фірми і товари не можуть перебувати в одному й тому самому просторі, однак фізичні місця та інформація, тобто послідовність електронних сиґналів, можуть. Тому самі органі­ зації не обмежуються, як раніше, рамками «перебування» в певному місці. Де, наприклад, міститься акціонерна біржа? У лондонському Сіті, де біржовики метушаться, обмінюючись папірцями? Ні, не сьо­ годні. Акціонерна біржа вже не є, як колись, фізичним місцем, де купують акції. Можна сказати, що вона є всюди і ніде. Акціонерна біржа складається з великого числа дилерів, більшість з яких пра­ цює, сидячи за монітором комп'ютера у різних офісах і середовищах, підтримуючи постійний контакт зі своїми партнерами у Нью-Йорку, Парижі, Токіо та Франкфурті. Велика корпорація має дедалі менший вплив порівняно з «підприємницькою павутиною» — центральною організацією, яка з'єднує разом невеликі фірми. Наприклад, «IBM» котра була найбільш ревним прихильником економічної самостійнос­ ті серед усіх великих корпорацій, наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років об'єдналася з десятками компаній, розташованих у США, і більше ніж 80 компаніями, розташованими за кордоном, аби розподілити стратегічне планування і розв'язати проблеми вироб­ ництва.

Деякі корпорації залишаються надміру бюрократизованими і зо­ середженими в певній країні. Проте місце розташування більшості фірм вже не так чітко визначене. Колись транснаціональна корпора­ ція працювала переважно зі свого центрального офісу, звідки контро­ лювала свої заокеанські виробничі підприємства та філії. Нині, вна­ слідок згаданої вище трансформації простору і часу, групи, розташо­ вані у будь-якому реґіоні світу, можуть співпрацювати через телеко­ мунікації та комп'ютерну мережу. Країни досі намагаються впливати на потоки інформації, ресурсів та грошей через їхні кордони. Однак сучасні комунікації все більше ускладнюють, а то й унеможливлю­ ють ці спроби. Знання та фінанси можна переміщувати по світу, як і електронні сигнали, що рухаються зі швидкістю світла.

ВИСНОВКИ

Чи поведуть нас до майбутнього, на противагу песимістичним по­ глядам Вебера, мережі, в яких значна кількість рішень приймається нетрадиційним шляхом? Дехто відповідає ствердно, проте нам слід підходити до цього обережно. Бюрократичні системи відзначаються більшою, ніж гадав Вебер, внутрішньою мінливістю, і вони постійно зазнають конкуренції з боку інших, не таких ієрархізованих форм організацій. Однак вони, певна річ, не зникнуть зовсім, як дино­ заври. У найближчому майбутньому, ймовірно, триватиме боротьба між тенденціями до великих масштабів, безликості та ієрархії в організаціях, і навпаки.

1.У наш час організації відіграють величезну роль у житті суспіль­ ства. Організацію можна визначити як велике об'єднання людей, створене для досягнення конкретних цілей. Прикладами органі­ зацій є ділові корпорації, урядові структури, школи, університе­ ти, лікарні та в'язниці.

2.Всі сучасні організації за своєю природою певною мірою бюро­ кратичні. Бюрократія означає чітко визначену ієрархію влади; писані правила, котрі реґулюють поведінку службовців (що пра­ цюють повний робочий день і одержують платню), а також роз­ межування діяльності службовця в межах організації та його життя поза нею. За твердженням Макса Вебера, сучасна бюро­ кратія є високоефективним засобом організації великого загалу людей, що ґарантує прийняття рішень згідно із загальноприйня­ тим критерієм.

3.Неформальні відносини зазвичай виникають на всіх рівнях, як у межах організації, так і між різними компаніями. Дослідження цих неформальних стосунків не менш важливе, ніж більш офі­ ційних характеристик, на яких наголошував Вебер.

4.У працях Вебера та Мічелза підкреслюється протистояння бюро­ кратії та демократії. З одного боку, довготривалий процес центра­ лізованого прийняття рішень пов'язується з еволюцією сучасного суспільства. З іншого боку, однією з головних рис останніх двох десятиліть є дедалі більше прагнення до демократії. Відбувається боротьба цих двох тенденцій, в якій немає переможців.

5.Фізичні рамки організацій істотно впливають на їхні соціальні характеристики. Архітектура сучасних організацій тісно пов'я­ зана з наглядом як засобом забезпечення покори особам, котрі перебувають при владі. Нагляд означає контроль за діяльністю людей, а також заведення на них особових справ та інших даних.

6.Японські корпорації як організації значно відрізняються від за­ хідних компаній своїми характеристиками. Керівні особи частіше інструктують працівників нижчого рівня; зарплатня та відпові­ дальність пов'язані зі стажем роботи; оцінку виконаної роботи одержують не окремі особи, а групи осіб. Хоча це жодною мірою не пояснює того факту, чому Японія в економічному відношенні випередила більшість країн Заходу, деякі західні фірми останніми роками впровадили певні аспекти японської системи управління.

7.У сучасній капіталістичній економіці домінують великі ділові корпорації. Корпорація, що посідає провідне становище у галузі,

ємонополією. Поширенішим явищем є олігополія, за якої в га­ лузі домінує невелика група великих корпорацій.

Уміру глобалізації економіки більшість великих корпорацій перетворюється на транснаціональні, або мультинаціональні, компанії. Вони діють через національні кордони у двох і більше країнах.

8.Великі ділові корпорації останніми роками почали внутрішню реструктуризацію. Завдяки «зменшенню» (скороченню персона­ лу через внутрішню реорганізацію) вони звужують свої розміри та свій бюрократичний апарат. Багато з них перетворилося на нежорсткі об'єднання груп, а не на бюрократичні ієрархії у веберівському розумінні.

9.Бюрократичні організації навряд чи коли-небудь зникнуть. Вони співіснуватимуть з іншими типами організацій та груп.

10.Усі сучасні організації залежать від спеціалізації за знаннями та передачею інформації. Професіоналізм, поряд із інтенсивним використанням інформаційної технології, може привести до за­ гального збільшення гнучкості організації. Вплив цих змін — принаймні поки що — часто перебільшують.

John Allen et al., Political and Economic Forms of Modernity (Cambridge: Polity Press and Open University, 1992). Видання містить кілька корисних статей про зміни природи політичних та економічних організацій сьогодні.

Richard Brown, Understanding Industrial Organisations (London: Routledge, 1992). Огляд різних теоретичних підходів розуміння індустріальних орга­ нізацій.

Jeff Hearn et al. (eds), The Sexuality of Organisations (London: Sage, 1989). Критика ігнорування проблеми тендеру та сексуальності традиційною со­ ціологією організацій.

Christel Lane, Management and Labour in Europe (London: Elgar, 1989). Дискусійний розгляд бізнесових організацій Франції, Німеччини та Спо­ лученого Королівства.

David Lyon, The Electronic Eye: The Rise of Surveillance Society (Cambridge: Polity Press, 1994). Інтригуючий аналіз ролі інформаційної технології як засобу соціального контролю.

John McDermott, Corporate Society (Boulder, Colo.: Westview, 1991). Диску­ сія про роль корпорації в сучасному світі.

Michael Reed, The Sociology of Organisations: Themes, Perspectives and Pros­ pects (London: Harvester Wheatsheaf, 1992). Корисний узагальнений під­ ручник з соціології сучасних організацій.