Материал: Gidens_Sotsiologiya2
12. ПРАЦЯ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ |
383 |
НОВА ПРОФЕСІЯ: ДОМОХАЗЯЇН
Джонатан Рурк, 29, був домохазяїном впродовж двох з половиною років після народження сина Сема. Здобув кваліфіка цію вихователя, живе в Ханслоу, Лондон.
Що спонукало тебе до вибору цієї роботи? Моїй дружині Лінді треба було
повернутися на роботу, а мені ні. Знову ж таки, моя спеціалізація і набутий досвід по в'язані з роботою з дошкільнятами більше, ніж її, — вона вчителює в молодших класах.
Як багато ти заробляєш? Безпосередньо ні чого, проте щомісячна допомога на дитину складає 41,2 фунта.
Як виглядає твоя робота? Я буджу Сема десь о 7-й ранку і вдягаю його. Він відвідує іг рову дитячу групу вранці тричі на тиждень, після якої я його забираю і годую в час ланчу. Після пообіднього сну ми йдемо до парку, де він зустрічається з кимось із своїх друзів. Сем
має звичку трохи пізніше, ніж інші діти, йти спати, тому ввечері Лінда може побути з ним довше. До речі, залишаючи його в дитячій групі, я спостерігаю велику групу очікуючих тріскотливих мам і тоді відчуваю себе «край нім». Подібне переживаю і коли називають одним із групи мам і дітей.
Який він, Сем? З незнайомими він дуже не сміливий, аж поки не звикне, тоді жвавішає. Час від часу відводжу його до Хітроу, він у за хваті від літаків. Найкраще — це спостерігати, як він дорослішає — він такий балакучий за раз порівняно з минулорічними кількома сло вами.
Яка робота була б ідеальною для тебе? На справді я хочу вчителювати, але це так чудо во — бути вдома з Семом.
Як щодо майбутнього? Я стежу за вакансі ями, однак ми збираємось залишити орендне і придбати своє житло. Коли він піде до школи, я вже серйозно поставлюся до питання пошу ку роботи.
ЗВИЧНА ПРОФЕСІЯ: ДОМОХАЗЯЙКА
Снежана Тейлор, 36, домохазяйка впродовж п'яти років. До цього ма ла чималий досвід секре тарської роботи, і тимча сової, і постійної. Вона закінчила двомовні курси секретарок. Її батьки по ходять з колишньої Юго славії.
Що спонукало тебе до вибору цієї роботи?
Я воліла бути вдома з дітьми.
Як багато ти заробляєш? На двох дітей, здається, отримують щомісячну допомогу десь близько 70 фунтів.
Як виглядає твоя робота? Я повинна нагоду вати дітей, помити їх, упорядкувати їхній одяг, відвезти до школи, відвезти до місця ігор чи занять, допомогти з виконанням домашніх за вдань чи читанням, погратися з ними, підтри мувати їх заохоченням (сміється). Догляд за ними приносить мені радість, правда, моє прагнення зробити всю хатню роботу і таке інше призводить іноді до стресу. Я також маю
доглянути свого чоловіка Тімоті, він працює на будівництві укладальником кошторису. У нього дуже довгий робочий день. Кожен верещить, і кричить, і безперестанку щось торочить, і хоче своєї вечері і таке інше, так важко іноді впо ратися з усім цим.
Які вони, твої діти? Тані — п'ять і вона ходить до школи, вона дуже непосидюща і любить бігати навкруги. Наташі — три з по ловиною, їй подобається малювати і розфар бовувати, вона більш сором'язлива. Вони хо дять на плавання і займаються балетом.
Яка робота була б ідеальною для тебе? Це, безперечно, кращий вибір для мене на даний момент.
Як щодо майбутнього? Наступного вересня Наташа піде до школи на цілий день і я буду в змозі працювати на заміщеннях когось з сек ретарів або виконувати посильну, зважаючи на дітей, для мене роботу.
Інтерв'ю Пітера Карті; ілюстрації Анни Моров.
Джерело: Guardian, 6 March 1996, p. 3.
мою, яка запрошувала на роботу «службовця з питань маркетингу, чо ловіка або жінку, що займається реґбі». За твердженням компанії, тут не було ніякої дискримінації, адже у країні існує 12 жіночих команд з реґбі. Справу в суді керівництво компанії програло (Neuberger, 1991).
384 |
12. ПРАЦЯ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ |
Низька заробітна плата жінок та капкан бідності
Як і слід було чекати, середня заробітна плата працюючої жінки значно менша від заробітку чоловіків, хоча за останні двадцять років ця різниця дещо зменшилася. Дуже багато жінок зайняті у низькооплачуваних секторах економіки, однак, навіть маючи одна кові з чоловіками професійні категорії, жінки загалом одержують меншу заробітну плату. Наприклад, жінки-службовці Британії одер жують 60 відсотків того, що заробляють їхні колеґи-чоловіки; жін- ки-продавці мають платню у розмірі 57 відсотків суми розміру зар плати чоловіків на такій же посаді.
Значна частина жінок Сполученого Королівства живе в бідності. Це особливо стосується жінок, які є єдиними годувальницями в сім'ї. Відсоток жінок серед бідних за останні два десятиліття неухильно зростав, при тому, що частка людей, що жили бідно у 1960-і роки, зменшилась, у 1970-і роки залишалася стабільною (1980-і — на по чатку 1990-х років зросла знову). Проблема бідності особливо загост рилася для жінок з малими дітьми, які потребують постійного догля ду. При цьому виникає блудне коло: жінка, яка може одержати добре оплачувану роботу, витрачає багато грошей на оплату послуг по до гляду за дитиною; коли ж вона працює неповний робочий день, її доходи зменшуються і можливості просування по службі зникають. Окрім того, вона втрачає економічні пільги, якими користуються повнооплачувані працівники, наприклад, право на пенсію тощо.
А як стоять справи в інших країнах? Для порівняння візьмімо хоча б Швецію, котра, порівняно з Сполученим Королівством, запро вадила більший перелік заходів, спрямованих на поліпшення еконо мічного становища жінок.
Приклад Швеції
Швеція веде перед серед країн Заходу за критерієм законодавства, покликаного гарантувати рівність осіб різної статі (Scriven, 1984). Велика частка шведських жінок працює на оплачуваних посадах — 1986 року 80 відсотків жінок віком від 16-ти до 64 років виконували різні види оплачуваної роботи (Allmän/mänad statistik, 1987). Дер жавну допомогу в розмірі 90 відсотків середнього нормального для країни заробітку, починаючи з останнього місяця перед народжен ням дитини і до шести місяців після народження, може одержати кожна молода матір. Ці шість місяців можуть бути розподіленими між батьками відповідно до того, хто з них тимчасово залишатиме роботу для догляду за дитиною. Крім того, існує ще й 180-денна подальша допомога, якою згодом можуть скористатися батько чи мати. Також діє багато центрів догляду за дітьми, що забезпечують організацію дозвілля для дітей віком до 12 років після уроків в школі та на час канікул.
Такі заходи дають певний виграш у тому розумінні, що створюють для жінок змогу домогтися престижних посад. Наприклад, чверть усіх місць у парламенті Швеції посідають жінки, що є одним з найвищих
12, ПРАЦЯ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ |
385 |
показників у світі. І все-таки у вищому керівництві комерційних фірм ще мало жінок, і на більшості посад працює їх ненабагато більше, ніж в інших західних країнах. 1985 року 45 відсотків жінок у Швеції пра цювали неповний робочий день, отже, мали обмежені можливості для росту кар'єри і, відповідно, одержання соціальних пільг та прав на пенсію, ніж повнооплачувані працівники (у Швеції тільки 5 відсотків чоловіків віком від 16-ти до 64 років працюють неповний робочий день). Багато жінок не хочуть залишати дітей у денних центрах дозвілля на тривалий час, якого вони так потребують за умов зайняття повнооплачуваної посади. До того ж, жінки, як і раніше, відчувають первинну від повідальність за дім та піклування про дітей. Хоч як це парадоксаль но, але через існування денних центрів дозвілля чоловіки іноді вважа ють, що їм не так уже й необхідно брати участь у догляді за дітьми.
Домашня праця
Домашня робота в її сучасному вигляді з'явилася з розмежування оселі та робочого місця (Oakley, 1974). Оселя перетворилася з місця виробництва товарів на місце їх споживання. Домашня праця стала «невидимою», оскільки «реальною працею» дедалі частіше вважала ся та, за яку безпосередньо одержують платню. Період еволюції ві докремленого «дому» також пройшов через ряд інших змін. До того, як винаходи й зручності, породжені індустріалізацією, вплинули на домашню сферу, робота в домогосподарстві була важкою і виснаж ливою. Наприклад, щотижневе прання було важким та відповідаль ним обов'язком. Компанія «The Maytag Washing Machine» провела дослідження, як виглядало прання у XIX столітті, і зробила висно вок: «У минулому день прання виснажував, як довге плавання. П'ять миль енергійних рухів, змахів рук та неймовірної вологості, і кожен з цих чинників діяв одночасно» (Hardyment, 1987, p. 6).
Це — праска. Ти — прасуй сорочки. Я — йду з дівчатками. O.K.?
386 |
12. ПРАЦЯ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ |
Постачання осель гарячою та холодною водою усунуло багато часомістких операцій. Раніше воду треба було спочатку принести додо му і нагрівати її при кожній потребі. З появою електропостачання та газопроводу відпала потреба в печах, які розпалювали вугіллям і дро вами. Тепер не треба раз у раз колоти дрова, завозити вугілля і про чищати печі. Таке обладнання, як пилососи та пральні машини, полегшило працю людини і зменшило обсяг важкої праці, а скоро чення величини родини означало поменшання клопотів по догляду за дітьми. І все-таки, як не дивно, середня тривалість часу, що її жінки витрачають на домашню працю, скоротилася не дуже відчутно. Обсяг часу, який британські жінки, непрацюючі поза домом, віддають ви конанню домашніх обов'язків, за минулі півстоліття залишився фак тично незмінним. Побутові прилади позбавили людину деяких най важчих робіт, проте замість них виникли нові клопоти. Більше часу стало витрачатися на догляд за дітьми, придбання необхідного та приготування їжі.
Тенденція до зростання числа працюючих жінок помітно вплинула на домашні обов'язки. Заміжні жінки, що ходять на роботу, викону ють менше хатніх обов'язків, хоча майже завжди несуть головну від повідальність за ведення домашнього господарства (див. таблицю 12.1). Зразки організації домашньої роботи у таких жінок дуже різняться. Вони більше, ніж домогосподарки, пораються вечорами та у вихідні.
Неоплачувана домашня праця має величезне значення для еконо міки країни. За оцінками, на неї припадає від 25 до 40 відсотків багат ства, створеного в індустріалізованих країнах. Робота в домашньому господарстві підтримує всю економіку наданням безкоштовних по слуг, від яких залежать багато людей, зайнятих на оплачуваній роботі.
Домогосподарки (тепер часом і домогосподарі) не мають оплачува ної роботи. Однак вони не входять до статистики безробітних. Що ж насправді означає «безробіття»? Це одне з питань, які ми розглянемо в наступному підрозділі.
Таблиця 12.1. Поділ домашніх обов'язків між подружжями. Велика Британія, 1994 (%).
До |
загальної |
кількості входять подружжя, що не дали відповіді, а також ті, в яких домаш |
ні |
обов'язки |
виконуються третьою особою. |
Джерело: British Social Attitudes Survey, Social & Community Planning Research. From Social Trends, 1996, p. 216.
12. ПРАЦЯ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ |
387 |
БЕЗРОБІТТЯ
Протягом XX століття темпи БЕЗРОБІТТЯ істотно змінювались. У країнах Заходу безробіття досягло свого піку на початку 1930-х років, коли у Британії налічувалося близько 20 відсотків незайнятої робочої сили. Ідеї економіста Джона Мейнарда Кейнса відчутно вплинули на державну політику в Європі та Сполучених Штатах у повоєнний період. Кейнс вважав, що безробіття виникає через брак достатньої купівельної спроможності; держава може втрутитися, щоб підвищити рівень попиту в економіці, а це приведе до створення нових робочих місць. Люди повірили, що завдяки державному управлінню економічним життям високі темпи безробіття вже відійшли в минуле. Курс на повну зайнятість став частиною урядо вої політики практично усіх країн Заходу. До 1970-х років така політика видавалась успішною, а економічне зростання — більшменш стабільним.
Проте за останні п'ятнадцять років рівні безробіття у багатьох країнах різко зросли, і від кейнсіанства як від засобу контролю за економічною діяльністю значною мірою відмовилися. Через чверть століття після другої світової війни темпи безробіття у Британії ста новили менше двох відсотків. На початку 1980-х років вони підвищи лись до 12 відсотків, а далі сповільнилися, зрісши знову наприкінці десятиліття. У 1995 році вони становили 11 відсотків.
Аналізуючи безробіття
Проте годі інтерпретувати офіційну статистику безробіття однознач но (див. мал. 12.2). Безробіття не так легко визначити. Воно означає «стан без роботи». Однак «робота» означає тут «оплачувану працю» і до того ж «працю за певною спеціальністю». Люди, зареєстровані за всіма правилами як безробітні, можуть залучатися до різнома нітних форм продуктивної діяльності, скажімо, до фарбування будинків або догляду за садом. Багато хто працює неповний робочий день або на оплачуваній роботі лише час від часу; пенсіонери не вважаються безробітними.
На думку багатьох економістів, стандартний показник безробіття слід доповнити двома іншими показниками. «Зневірені працівни ки» — це ті, що хотіли б знайти роботу, проте зневірилися в такій можливості і, отже, припинили пошуки робочого місця. «Вимушено частково оплачувані працівники» — це люди, які не можуть знайти повнооплачуваної роботи, якби навіть і хотіли. Додання таких по казників дає більш повну демографічну картину безробіття (див. мал. 12.3). 1993 року в країнах Європейського Союзу налічувалося 4 мільйони «зневірених працівників» та 15 мільйонів «вимушено частково оплачуваних» порівняно з 34 мільйонами офіційно безро бітних (The Economist, 22 July 1995, p. 92). В Японії при врахуванні цих двох додаткових категорій сукупне число безробітних зростає більш ніж удвічі.