Материал: Gidens_Sotsiologiya2

© Tony Reeve and Steve Way and the Independent

наймні містять компонент освіти» (цитовано за Kenway et al., 1995). Чи витіснятиметься підручник комп'ютером, CD ROM-ом або відеоплівкою? І чи школи й далі існуватимуть у сьогоднішньому вигляді, якщо діти, замість того щоб сидіти за партами і слухати вчителя, віддадуть перевагу своїм комп'ютерам?

Кажуть, що нові технології не просто доповнюватимуть існуючий навчальний план, вони впливатимуть на нього і видозмінюватимуть його. Адже молоді люди вже зараз зростають у суспільстві, пов'яза­ ному з інформацією та мас медіа, і набагато більше знають про його технології, ніж більшість дорослих, — включаючи й своїх учителів. Це покоління «нінтендо», про яке йшлося в розділі 14, — техномалюки, технонемовлята та відеодіти. Дехто говорить про «революцію в класі»: прихід «віртуальної реальності стільниці» та класної кім­

нати без стін.

Навряд чи варто сумніватися в тому, що мультимедійні технології набудуть широкого використання в освіті. В Сполученому Королівст­ ві, як і всюди, на це зробили ставку політичні партії. Проте однією з головних рушійних сил є бізнес: школи, так само як і оселі, перетво­ рюються на цільові об'єкти для великих медіакомпаній. Наприклад, вітчизняний комп'ютерний ринок США, як видавалося, досяг точки насичення до появи в продажу нових форм освітнього програмного забезпечення, котре надало ринкові нового поштовху. Крім того, ком­ панії планують скористатися Інтернетом для пропозиції нових освіт­ ніх програм:

«Орієнтуючись на працююче доросле населення, «Jones Internati­ onal LTD» збирається заснувати «кіберпросторовий комерційний ко­ ледж», котрий пропонуватиме ступінь магістра ділових комунікацій після курсу навчання через Інтернет, мережу кабельного й супутникового телебачення та відеокасети. Щорічна плата за навчання в ко­ леджі міжнародного університету становитиме щонайменше 12 280 доларів США, а форма навчання буде подібною до навчання в Уні­ верситеті розширення світогляду Джонса, де студенти спілкуються з викладачами та однокурсниками через електронну пошту і над­ силають нею виконані завдання. Президент компанії Ґлен Р. Джонс

зазначає: «Університети відіграють в освіті головну роль, але існують і мільйони потенційних студентів, що прагнуть недосяжних для них знань» (Kenway et al., 1995, p. 18).

Як і в багатьох інших сферах сучасного суспільного життя, го­ ловними чинниками змін в освіті є ринки та інформаційні технології. Наприклад, реформи шкільної системи Британії, започатковані уря­ дом консерваторів, зазнали впливу з боку глобальних процесів змен­ шення витрат. Такий вплив відображає і комерціалізація та маркетизація освіти. Школи «перебудовуються» майже так само, як і ко­ мерційні корпорації.

Багато організацій, що, ймовірно, увійдуть до сфери освіти, рані­ ше мали до школи або віддалене або не мали ніякого відношення. До них належать компанії кабельного телебачення, виробники програм­ ного забезпечення, групи телекомунікацій, кінокомпанії та поста­ чальники устаткування. Вони матимуть необмежений вплив на школи чи університети. Вони вже утворюють частину того, що називається «освітодозвілля» («edu-tainment»), — щось на кшталт паралельної індустрії освіти, пов'язаної з індустрією програмного за­ безпечення загалом, з музеями, парками науки та пам'ятками ста­ ровини.

Досі залишається відкритим питання, чи нові технології мати­ муть вирішальне значення для освіти, а така думка висловлюється ба­ гатьма. Як зазначали критики, навіть якщо ці технології й матимуть великий вплив, вони можуть побільшити нерівність у навчанні. До числа матеріальних проблем, котрі сьогодні мають вплив на шкільну освіту, може додатися ще й «інформаційна бідність». На сьогодні «класна кімната без стін» виглядає чимось нереальним. Тимчасом як багато шкіл та коледжів зазнають браку коштів та уваги з боку дер­ жави.

1.Освіта в її сучасній формі, тобто навчання школярів у спеціально призначених шкільних приміщеннях, почала формуватися з по­ ширенням друкованих матеріалів та підвищенням рівня писем­ ності. З'явилася можливість зберігати, відтворювати та викорис­ товувати знання ширше і більшою кількістю людей. В умовах індустріалізації праця стала спеціалізованіша, а знання дедалі частіше набувалося не в практичний, а в абстрактний спосіб — уміння читати, писати й рахувати.

2.Поширення освіти в XX столітті тісно пов'язувалося з усвідом­ леними потребами в грамотній та дисциплінованій робочій силі. Хоча реформатори розглядали освіту насамперед як засіб змен­ шення нерівності, її вплив у цьому відношенні дуже обмежений. Освіта більше сприяє виявленню та посиленню існуючої нерівнос­ ті, аніж змінює її рівень.

3.Після прийняття в 1944 році Закону про освіту кожний грома­ дянин Сполученого Королівства одержав можливість безкоштовно

ли привілейоване становище та відігравали ключову роль у су­ спільстві.

Державна середня освіта надавалася класичними школами, сучасними середніми та незначним числом технічних шкіл. Іспит під назвою «одинадцять-плюс» став засобом розподілу учнів по державних школах відповідно до рівня їхніх здібностей.

4.У 1960-х роках було запроваджено систему середніх загально­ освітніх шкіл. Іспит «одинадцять-плюс» було скасовано у біль­ шості класичних шкіл та в усіх сучасних середніх школах. Остан­ німи роками сама загальноосвітня система стала об'єктом кри­ тики. На думку критиків, загальноосвітні школи не досягли тих освітніх стандартів, на які розраховували їхні ініціатори.

5.Організація навчання в школах і сам процес навчання тяжіють до збереження тендерних нерівностей. Правила, що визначають різну форму для дівчаток і хлопчиків, сприяють, як і навчальні тексти, матеріали яких містять стереотипні образи хлопчиків та дівчаток, розмежуванню за статевими ознаками. Існують свідчен­ ня різного підходу педагогів до дівчаток і хлопчиків, а певні предмети вважаються доречнішими для дівчаток, ніж для хлоп­ чиків, і навпаки. Серед студентів та викладачів у вищій школі й досі мало жінок, і така ситуація навряд чи поліпшиться, доки не зміняться інші чинники.

6.У роз'ясненні проблем освіти та школи досить впливовими були різні соціологічні теорії. Згідно з теорією Бернстайна, діти, котрі опанували вдосконалений код мови, більше відповідають вимогам офіційної академічної освіти, ніж ті, хто користується обмеже­ ними кодами. Тести розумового розвитку, такі як IQ, ґрунтують­ ся на стандартизованій концепції «корисних» здібностей і знань; вони пов'язані з культурою, а отже, мають обмежене використан­ ня.

7.Офіційний шкільний навчальний план є тільки частиною загаль­ нішого процесу культурного відтворення, на який впливає багато аспектів навчання, виховання та шкільного середовища. «Прихо­ ваний навчальний план» відіграє вагому роль у культурному від­ творенні.

8.Оскільки розумовий розвиток важко визначити, щодо цього існує багато суперечливих поглядів. Дехто вважає, що рівень IQ ви­ значається генними факторами; на думку інших, він зумовлений соціальними чинниками. Як видається, рацію мають ті, хто об­ стоює вирішальну роль соціальних та культурних чинників. Най­ більша дискусія з приводу ролі IQ розгорнулася після виходу книжки «Крива Бела». У ній стверджувалося, що представники різних рас відрізняються за середнім рівнем успадкованих розу­ мових здібностей. Цю тезу беззастережно відкинули критики.

9.Дейвід Ґоулмен обстоював важливість емоційного інтелекту, котрий означає здатність людей керувати своїми емоціями та знаннями у спілкуванні з іншими. На його думку, емоційний інтелект може бути не менш важливим у визначенні успіху тру­ дового життя, ніж IQ.

10.Освіта і шкільна підготовка можуть зазнати значних змін під впливом інформаційної технології — комп'ютерів та мультимедіа. Можливо, школа відіграватиме менше значення, оскільки учні можуть навчатися вдома, використовуючи комп'ютерний зв'язок.

Andy Green, Education and State Formation (London: Macmillan, 1990). Ана­ ліз розвитку національних систем освіти в Англії, Франції та Сполучених Штатах.

Mark Holmes, Educational Policy for the Pluralist Democracy: The Common School, Choice, and Diversity (Washington D. C: Falmer Press, 1992). Гли­ боке дослідження соціальних і політичних аспектів освіти.

Sheila Riddell, Gender and the Politics of the Curriculum (London: Routledge, 1992). Аналіз взаємозв'язку навчальної програми та гендерної ідентичнос­ ті, побудований на матеріалах кейс-стаді двох середніх шкіл.