Материал: Gidens_Sotsiologiya2

історії Англії показують, що пересічні люди були помірковано релі­ гійні. У більшості культур, як видається, існував і релігійний скеп­ сис, особливо у великих традиційних культурах (Ginzburg, 1980).

І все-таки не може бути сумніву в тому, що вплив релігійних ідей сьогодні значно зменшився порівняно з існуючим у традиційному світі, особливо якщо прикласти термін «релігія» до всього діапазону надприродних явищ, у які вірять люди. Більшість із нас вже просто не сприймають наше середовище як сповнене божественного або духовно­ го існування. Деякі з найбільших вогнищ напруженості в сьогодніш­ ньому світі, такі як між Ізраїлем та сусідніми ісламськими держа­ вами, переважно або частково виникають унаслідок релігійних відмін­ ностей. Проте більшість конфліктів і воєн за своєю природою є пере­ важно секулярними; вони пов'язані з відмінними політичними пере­ конаннями або матеріальними інтересами.

Вплив релігії зменшився у кожному з трьох вимірів секуляри­ зації. Чи означає це, що автори XIX століття мали рацію? Може, агонія релігії затяглася набагато довше, ніж вони передбачали? Такий висновок був би сумнівним. Вплив релігії, у її традиційній та новітній формі, схоже, є тривалим. Між сучасною раціональною дум­ кою та релігійним світоглядом існує неабияка напруга. Раціона­ лістична перспектива опанувала багато аспектів нашого існування, і її панування навряд чи похитнеться у найближчому майбутньому. Втім, на шляху раціоналізму виникатиме протидія, що призводитиме до періодів релігійного відродження. На нашій планеті, очевидно, є небагато людей, які ніколи не переживали релігійних почуттів, а наука й раціональна думка не дали відповіді на фундаментальні пи­ тання про суть і мету життя, питання, що завжди лежали в основі релігії.

1.Релігія існує у всіх відомих суспільствах, хоча релігійні віруван­ ня й обряди варіюються в різних культурах. В усіх релігіях існує чимало символів, що викликають почуття побожності і пов'язані з ритуалами, здійснюваними в громаді віруючих.

2.Тотемізм і анімізм є поширеними видами релігії в малих культу­ рах. У тотемізмі певний вид тварин або рослин сприймається як об'єкт, що має надприродну силу. Анімізм означає віру в духів або привидів, котрі населяють той самий світ, що й люди, і деколи оволодівають ними.

3.Трьома найвпливовішими монотеїстичними релігіями (релігія­

4.Соціологічні підходи і релігії зазнали найбільшого впливу ідей трьох «класичних» мислителів: Маркса, Дюркгайма та Вебера. Усі троє вважали релігію, в її фундаментальному значенні, ілюзією. На їхнє переконання, «інший світ, створений релігією, — це наш світ, деформований через призму релігійного символізму».

Для Маркса релігія містить однозначний ідеологічний еле­ мент: релігія виправдовує нерівність розподілу багатства і влади в суспільстві.

Для Дюркгайма релігія має важливе значення завдяки її спо­ лучним функціям, особливо в забезпеченні регулярних зібрань людей з метою потвердження спільних вірувань і цінностей.

Для Вебера релігія має важливе значення завдяки її ролі в суспільних змінах, особливо в розвитку капіталізму на Заході.

5.Існують чотири найголовніші види релігійних організацій. Церкви — це великі визнані релігійні інституції, які здебільшого мають офіційну бюрократичну структуру та ієрархію релігійних служителів. Секти — це невеликі, менш формалізовані групи ві­ руючих, утворені переважно з метою оновити визнану церкву. Сек­ та, що виживає протягом певного часу і стає інституцією, нази­ вається деномінацією. Культи нагадують секти, проте вони рад­ ше прагнуть створити нову релігію, ніж оновити визнану церкву.

6.У релігійних організаціях, як правило, домінують чоловіки. У більшості релігій, особливо у християнстві, образи й символи є переважно чоловічими; проте в деяких релігіях поширені й жіно­ чі божества.

7.Рух «тисячолітників» передбачає негайний колективний поря­ док — через якусь докорінну зміну в теперішньому або відрод­ ження давно минулого «золотого віку». Практично всі такі рухи мають своїх пророків — професійних або «натхненних» тлумачів усталених релігійних ідей.

8.Фундаменталізм набув поширення серед деяких віруючих у різ­ них світових релігіях. Фундаменталістів називають так через їхню віру в повернення до основ їхніх релігійних доктрин. Іс­ ламський фундаменталізм був головним чинником революції в Ірані, яка привела до влади в цій країні натхнений релігійними ідеями уряд.

9.Показники регулярного відвідування церкви в Сполученому Ко­ ролівстві та більшості інших європейських країн є низькими. На­ томість у Сполучених Штатах церкву регулярно відвідує біль­ шість населення. В Сполученому Королівстві, Європі і в США значно більше людей, які, за їхніми словами, вірять у Бога, ніж тих, що регулярно відвідують церкву.

10.Секуляризація означає послаблення впливу релігії. Визначення рівня секуляризації — складне завдання, оскільки існує кілька критеріїв. Хоча вплив релігії однозначно зменшився, вона, звіс­ но, не перебуває на грані зникнення і продовжує об'єднувати, так само як і розмежовувати, людей у сучасному світі. Релігії можуть діяти в суспільстві як консервативні або революційні сили.

Peter В. Clarke and Peter Byrne, Religion Defined and Explained (Basingsto­ ke: Macmillan, 1993). Корисний навчальний посібник для початківців з релігієзнавства.

Sir James George Frazer, The Golden Bough: A Study in Magic and Religion

(London: Macmillan, 1995). Класичне дослідження міфології, магії, забобо­ нів та релігії.

Ernest Gellner, Postmodernism, Reason and Religion (London; Routledge, 1992). Провокуюча дискусія про відродження та значення релігії сьогодні.

Gilles Kepel, The Revenge of God (Cambridge: Polity Press, 1994). Монографія про фундаменталізм.

Joseph M. Kitagaura (ed.), The History of Religions: Retrospect and Prospect

(London: Macmillan, 1985). Збірник статей, репрезентуючих різні погляди на історію релігії.

Josh McDowell and Don Stewart, Concise Guide to Today's Religions (Amers- ham-on-the-Hill: Sripture Press, 1998). Загальний огляд наукових матері­ алів з релігійної тематики.

ТРАДИЦІЙНЕ МІСТО

ших стародавніх міст Середнього Сходу, займало територію лише в 3,2 квадратних миль, і цю площу, ймовірно, населяло не більше як 15—20 тисяч чоловік. Перші міста світу з'явилися приблизно в 3500 році до н.е., у долинах річок Нілу в Єгипті, Тигру та Євфрату на території теперішнього Іраку, та Інду — на землях теперішнього Па­ кистану. Рим за часів імператора Авґуста був найбільшим старовинним містом, за винятком Китаю, яке налічувало близько 300 тисяч горо­ дян.

У більшості міст стародавнього світу, незважаючи на відмінність цивілізації, існували певні спільні риси. Міста зазвичай обносилися мурами, які насамперед були призначені для захисту міста від на­ падників, але також позначали межу між міською спільнотою та сільською місцевістю. Середмістя, де часто знаходився великий май­ дан, іноді було обнесено другим, внутрішнім муром. Хоча тут зазви­ чай містився ринок, середмістя разюче відрізнялося від ділових квар­ талів у центрах сучасних міст. Головними будівлями майже завжди були релігійні або політичні, такі як храми, палаци або суди. Оселі представників правлячих класів або еліти, як правило, зосереджу­ валися в центрі або поблизу нього, тимчасом як менш привілейовані городяни жили на околицях міста, а деякі за мурами, проте в разі нападу вони могли швидко опинитися під їхнім захистом.

Різні етнічні та релігійні групи часто оселялися в різних кварта­ лах, де їхні представники жили й працювали. Іноді ці квартали теж обносилися мурами. Головний майдан, де відбувалися урочисті зіб­ рання, був зазвичай замалим, щоб умістити більшість городян, тож спілкування між ними мало хаотичний характер, і, виступаючи на людях, урядовці мусили кричати на весь голос. Хоча в кількох тра­ диційних містах існували центральні вулиці, здебільшого таких «ву­ лиць» у сучасному розумінні було мало: за дороги правили ще не забудовані ділянки землі. Для більшості людей помешкання і робоче місце означали одну й ту саму будівлю, а іноді навіть одну і ту ж кімна­ ту. Такого поняття, як «ходити на роботу», майже не існувало.

У кількох традиційних державах міста сполучалися складною си­ стемою шляхів, однак вони існували переважно для військових ці­ лей, і сполучення у більшості випадків було сповільненим та обме­ женим. Подорожі значною мірою мали специфічний характер; єди­ ними категоріями осіб, які подорожували реґулярно, були купці та