Добре прочитана лекція збуджує думки студентів, спонукає їх до роздумування над предметом науки, шукати відповіді на проблемні питання, перевіряти цікаві і важливі наукові положення. Вона повинна спрямовувати студентів до інформаційного пошуку, до поглибленого самостійного вивчення навчального предмета, до експериментальних наукових досліджень.
Під впливом лекції як провідної організаційної форми навчання в студентів виховуються погляди на науку,на її завдання та перспективи розвитку, формуються наукові переконання. При вдалому висвітленні наукових питань лектором, коли положення науки добре ілюструються, доводяться, то навіть усталені,традиційні явища і предмети можуть надати відбиток новизни проблеми і викликати інтерес у студентів.
Звісно не кожна лекція здатна стати школою наукового мислення. Лише майстерно прочитана, добре продумана, змістовна лекція не лишає слухачам ролі пасивних споживачів інформації. А налаштовує аудиторію на плідну, наукову діяльність.
Сучасний лавиноподібний потік наукової інформації не встигає "заземлитися" в підручниках, посібниках, вони за змістом завжди відстають від темпів розвитку технологій, техніки. Лекція є одним з провідних способів оперативного ознайомлення студентів з найновішою науковою інформацією. У змісті лекцій узагальнюються положення підручників, монографій, наукових статей, власних наукових досліджень лектора. Якщо ж лекція побудована за змістом одного, хай і найновішого підручника чи навчального посібника, то дуже швидко інтерес до таких лекцій знизиться, студенти припинять писати конспекти, на занятті будуть неуважні.
Чи можна лекцію замінити самостійною роботою? Звісно, можна. Наприклад, студенти - заочники переважно опрацьовують навчальний матеріал самостійно, слухаючи лекції лише під час сесій. Але і термін навчання у них більший в порівнянні з денним навчанням. Додамо, що на думку досвідчених викладачів, відповідно і нижча якість підготовки. Наведемо такий приклад. Студенти інженерних факультетів вивчають теоретичну механіку. В розділі "Елементи графічної статики" є підрозділ "Графічний розрахунок плоских ферм". В підручнику - це декілька сторінок тексту. Самостійно опрацювати цей навчальний матеріал не просто, треба добре знати умови рівноваги плоскої системи сил, визначення опорних реакцій, властивості ферм тощо. А на лекції досвідчений лектор зможе за 90 хвилин цю методику донести до кожного. Або інший приклад. Кожен автомобіль чи трактор має механізм, який дозволяє ведучим колесам на поворотах, а також на нерівній поверхні обертатися з різною кутовою швидкістю. Це - диференціал. Давайте спробуємо самостійно розібратися з принципом його роботи, осмислити, як же одне колесо може обертатися, а друге стояти на місці? Погодимося, що без сторонньої допомоги не обійтися. До того ж, труднощів додає і набір нових понять - "диференціал", "сателіти", "напівосі".
Головним інструментом викладача - лектора є слово, живе слово. Згадаймо лекції 90-х років, які транслювалися по телебаченню. Глядачам пропонували лекції з іноземної мови, математики, фізики, хімії. Але дуже скоро стало зрозуміло: очікуваних наслідків ці передачі не приносять, і вони зникли. Відсутність "живого" контакту з лектором негативно впливає на оволодіння навчальним матеріалом, відводить слухачам роль пасивних споживачів інформації. А в умовах академічної лекції контакт лектора з аудиторією стає як би стимулом групового оволодіння знаннями, створює атмосферу продуктивної навчальної роботи. Педагог своєю особистістю, засобами усного викладу впливає на емоції і почуття студентів, що проявляється в його міміці, рухах, паузах, інтонації, експресії. З іншого боку, і студенти впливають на лектора. Як же це відбувається, адже лекція проводиться переважно при монологічній мові викладача? При сприйманні матеріалу студенти відчувають певні труднощі, інтерес, захоплення, здивування, що виявляється в їх міміці, репліках, спілкуванні між собою. Сукупність зворотних реакцій і є зворотним зв’язком на занятті. Поведінка студентів впливає на поведінку лектора, спонукає його відповідно будувати свій виклад, слідкувати за мовою, позою, темпом, настроєм.
Лекція має важливе не тільки навчальне, а й виховне значення. Вона виховує не тільки за рахунок свого змісту, а і засобами особистого спілкування з викладачем - вченим, педагогом, громадянином. До цього слід додати, що виховні впливи лектора на студентів значно підвищуються, якщо він користується авторитетом серед молоді, має імідж різнобічно ерудованого, вимогливого і принципового науковця - педагога.
Отже, лекції належить провідна роль у навчальному процесі. Внаслідок здатності прогресивно розвиватися адекватно новим вимогам до підготовки фахівців, вона стверджується як основна і незмінна форма організації навчання у вищих закладах освіти.
Узагальнюючи наголошені положення, відзначимо основні властивості лекції:
за одну лекцію студент може отримати стільки інформації, на яку йому треба витратити до одного місяця самостійної наукової роботи;
найважчі, найскладніші поняття з галузі науки кожен студент може зрозуміти з допомогою лекції, в той час, коли в самостійному опрацюванні не всі студенти здатні на це;
живе слово викладача гуртує студентів у навчальній праці, вони можуть оволодівати знаннями в певному емоційному піднесенні, що робить їх працю не тільки організованішою, але й продуктивнішою;
сумісна робота лектора і студентів створює загальне поле напруження, яке підсилює навчально-пізнавальну активність особисто кожного студента і надає інтелектуального піднесення лектору, надихає його на творчу імпровізацію викладання, тобто відбувається взаємне емоційне стимулювання студентів і лектора;
лекція спричиняє глибокі виховні впливи на слухачів як
змістом навчальної інформації, так і через особистісні якості викладача, перш
за все його наукову ерудицію і педагогічні уміння та навички.
2.3Типи лекцій
Перша й найрозповсюдженіша в педагогічній літературі класифікація академічних лекцій з’явилася на основі місця, яке вони займають у структурі послідовності вивчення дисципліни. За цією ознакою виділяють такі типи лекцій :
1. Ввідна лекція, в якій студентів ознайомлюють з галуззю науки, що має викладатися в курсі навчальної дисципліни.
. Лекції початку курсу, в якій особлива увага приділяється розкриттю основних наскрізних понять і термінів, найхарактерніших для даної галузі науки.
. Лекції основного курсу, де подається основний зміст галузі науки, що вивчається.
. Підсумкові лекції, в яких матеріал узагальнюється, ще раз систематизується за весь курс.
. Оглядові лекції, що висвітлюють основні напрями досягнутого і перспективного розвитку галузі науки.
Якщо систематизувати лекції на основі ведучого метода їх проведення, то виокремлюються такі їх типи :
) лекція інформаційного повідомлення;
) лекція - пояснення;
) пояснювально-ілюстративна ( демонстративна ) лекція;
) лекція - презентація;
) лекція - розповідь;
) проблемна або евристична лекція;
) лекція із запланованими помилками;
) лекція - консультація (коли перед лекцією, або в процесі її проведення лектору подають письмові чи усні запитання, на які він дає відповідь). Деякі дослідники називають цей тип лекцій "лекція-бесіда", "лекція-прес-конференція"; лекція - диспут.
В процесі розвитку лекцій з’явилися такі її різновиди, коли до проведення залучаються два і більше лекторів. До лекцій, які виділяються на основі кількості викладачів, що її проводить, відносяться:
) лекція - монолог;
) лекція - вдвох;
) лекція - втрьох;
) лекція - круглий стіл;
Наведені класифікації не заперечують одна одну, вони доповнюють, поглиблюють і систематизують наші знання про лекцію, допомагають оптимальному їх вибору для будь - яких конкретних умов.
Вдамося до короткої характеристики основних типів лекцій.
Ввідна лекція читається на початку навчального курсу при вивченні навчальної дисципліни. Її основна мета - ознайомити слухачів з колом проблем, які будуть розглядатися в процесі вивчення курсу. Вона повинна не тільки давати уяву студентам про зміст навчальної дисципліни, а й показати необхідність знань з даної галузі науки в системі підготовки майбутнього фахівця, розкрити взаємозв’язки з іншими навчальними предметами. На ввідній лекції важливо викликати інтерес у студентів до дисципліни, що буде вивчатися. Для цього слід детально зупинитися на перспективах наукової галузі, навести приклади рішення проблем сучасними науковими школами.
Крім цього, на цій лекції висвітлюється загальна організація навчальної праці студентів по оволодінню знаннями з предмета: що буде розглянуто на лекціях, які теми будуть викладені на семінарських чи лабораторно - практичних заняттях, як буде організоване консультування. Щоб самостійна робота студентів була більш цілеспрямованою, слід на ввідній лекції видати студентам орієнтований перелік екзаменаційних питань з предмета, що вивчається. При модульно-блочній технології навчання треба також ознайомити студентів з методикою навчання, видати перелік навчальних питань, які необхідно засвоювати за тим чи іншим модулем. На ввідній лекції студентів знайомлять з системою контролю знань з навчального предмета, критеріями оцінювання навчальних досягнень.
Підсумкова лекція завершує курс лекцій з навчального предмета. Виокремлюючи ключові проблеми курсу, лектор систематизує і узагальнює навчальний матеріал, показує тенденції розвитку наукової галузі. Важливо показати практичний сенс отриманих знань, привернути увагу студентів до перспектив їх застосування в майбутній професійній діяльності. На підсумковій лекції показуються напрями науково - дослідницької діяльності в даній галузі знань, стимулюється інтерес студентів до більш глибокого дослідження проблем.
Оглядова лекція читається під час виробничих практик, в період виконання дипломних проектів і робіт, а також перед складанням іспитів. Найчастіше цей тип лекцій застосовується у навчальній роботі зі студентами - заочниками. Як правило, в них дається методика оптимальної організації самостійної роботи з оволодіння навчальним матеріалом. Оглядові лекції для студентів заочників спрямовані на орієнтування їх в навчальному матеріалі, який необхідно засвоїти самостійно. Крім цього, на них висвітлюються концептуальні, базові основи відповідного навчального предмета, яким повинні оволодіти студенти в міжсесійний період.
У період підготовки студентів до контрольних заходів на оглядових лекціях розглядаються принципові питання навчального матеріалу, який виноситься на іспит чи залік. Поряд з аспектами організації самостійної роботи студентів при підготовці до іспиту, в останній раз матеріал узагальнюється, подаються настанови щодо зведення знань студентів в систему.
Проблемна лекція. У педагогічній літературі можна зустріти різне тлумачення сутності проблемної лекції. Одні автори вважають, що лекція проблемна, якщо в ній розкривається зміст важливої наукової проблеми, показані гіпотези, підходи різних наукових шкіл, вчених до її розв’язання. Інші вчені справедливо стверджують, що лише в результаті реалізації проблемного викладу матеріалу лекція може бути проблемною.
У першому випадку вихолощуються суть проблемного навчання: практично всі лекції, прочитані майстерно, відповідно до вимог методики їх організації, відбору і структурування змісту навчального матеріалу необхідно віднести до розряду проблемних. Другий підхід передбачає врахування особливостей і структури продуктивного мислення у пізнавальній діяльності студентів: створення проблемних ситуацій, їх аналіз і виявлення протиріч, формування проблемних запитань, пошук способів розв’язання проблеми шляхом висування гіпотез, вибір і доведення найбільш правильних з них. Врахування цих особливостей та активізація за допомогою евристичних прийомів розумової діяльності студентів і забезпечує проблемний підхід до викладу лекційного матеріалу.
На лекціях проблемного характеру процес пізнання студентів наближається до пошукової дослідницької діяльності. При цьому досягаються такі дидактичні цілі:
привернути увагу студентів до навчальної теми, збудити в них пізнавальний інтерес;
поставити студентів перед таким посильним пізнавальним ускладненням, подолання якого активізувало б їх розумову діяльність;
створити ситуацію вирішення студентами протиріччя між пізнавальною потребою, що виникла у них, та неможливістю її задоволення за допомогою наявного запасу знань (створити мотив - стимул);
допомогти студентам з’ясувати проблему і накреслити напрями виходу із ситуації, що виникла;
оволодіння студентами теоретичними знаннями, розвиток їх мислення та формування професійної мотивації майбутнього фахівця.
Успішність досягнення цілей проблемної лекції забезпечується її змістом, способом організації спільної діяльності та засобами спілкування лектора з аудиторією.
При відборі змісту навчального матеріалу проблемної лекції необхідно: визначити міру поєднання індуктивної і дедуктивної побудови навчального матеріалу, групу опорних понять для самостійного засвоєння студентами нових знань і способів дій шляхом вирішення навчальних проблем; визначити основні протиріччя і сформулювати проблеми; дотримуватись системності в побудові змісту. При цьому логіка навчального предмету повинна відповідати логіці наукового знання, відображати генезис формування наукового поняття: в змісті повинні бути поняття і способи дій досить високого рівня узагальненості. Поєднання прийомів і способів навчання повинно забезпечувати поєднання репродуктивного і продуктивного засвоєння матеріалу студентами, стимулювати емоційне ставлення, вольові зусилля і розумовий пошук, збудження інтересу і потреби в пізнавальній діяльності. Важливо вказати, що засоби навчання служать не тільки ілюструванням теоретичних положень, а і джерелом доведення гіпотез.
Зміст проблемних лекцій повинен відображати найновіші досягнення науки і передової практики. Таким чином, для проблемного викладу відбираються вузлові, найважливіші розділи курсу, що вивчається.
Проблемна лекція вибудовується як діалог викладача зі студентом, предметом якого є зміст навчального матеріалу. Педагогічно доцільно застосовувати не живий, а внутрішній діалог: викладач створює проблемні ситуації через інформаційні та проблемні питання і сам же висвітлює найбільш оптимальні шляхи їх розв’язання. Студенти мимоволі залучаються до пошуку рішень, подумки беруть участь у висуванні гіпотез, доказах чи спростуваннях фактів, порівнюють різні підходи вирішення задач, фіксують в контексті основні концептуальні положення, важливіші напрямки розв’язку проблеми, які вимагають додаткового обговорення на семінарах.
Комунікації зі студентами будуються так, щоб підвести їх до самостійних висновків, зробити співучасниками процесу підготовки, пошуку і знаходження розв’язання суперечностей, створених самим же лектором. Цьому сприяє система питань, з якими лектор звертається до аудиторії. Добре продумані питання стимулюють самостійний пошук відповідей на них по ходу лекції, сприяють тому, що студенти розмірковують "разом" з лектором.
Розрізняють інформаційні і проблемні питання. Інформаційні питання застосовуються для актуалізації наявних знань студентів, необхідних для розуміння сутності проблеми і для початку розумової праці по її розв’язанню. Вони як би спрямовані на минулий досвід студента - до тих знань і умінь, якими студенти уже оволоділи. В свою чергу проблемні питання вказують на існування дидактичної проблемної ситуації, вони спрямовують пошук невідомих студенту знань, умов чи способів дій. В залежності від того, які функції виконують означені питання в управлінні пізнавальною діяльністю студентів, вони можуть бути інформаційними для одних і проблемними для інших.
Залежно від методичного задуму, на проблемній лекції може бути і відкритий, "живий" діалог лектора з аудиторією на тих її етапах, де він дидактично доцільний. В діалогічному спілкуванні питання викладача сприяють розгортанню мислительної діяльності студентів, якщо:
в питанні відображається результат попереднього мислительного аналізу умов рішення проблеми, наголошується на відомому і невідомому, простому і суперечливому в задачі тощо;
вказується на напрямки розв’язання проблеми, на невідомі способи рішення ситуацій;
питання є засобом залучення студентів до роздумування, розмірковування, творчого пошуку;
в питанні закладені факти, що привертають увагу студентів, спонукають їх зосередитися саме на суперечливих аспектах явища, процесу і т. д.;
в змісті питання висвітлюються умови, аналіз яких сприяє оптимізації рішень ситуації.
Проблемні лекції найбільш придатні тоді, коли студенти вже оволоділи базовими знаннями складного розділу, теми чи навіть курсу. Багаторічна практика використання таких типів лекцій, у тому числі і автором даного посібника, дозволяє стверджувати, що вони забезпечують формування продуктивної, творчої активності студентів в системі з іншими організаційними формами навчання, займаючи в ній своє чільне місце.