Лекція - візуалізація з’явилася як результат пошуку нових можливостей відомого в дидактиці принципу наочності. Психолого-педагогічні дослідження переконливо доводять, що наочність не тільки сприяє успішному засвоєнню навчального матеріалу, а й дозволяє активізувати мислительну діяльність студентів, глибше проникати в сутність явищ і процесів, що вивчаються.
Підготовка такої лекції викладачем полягає в перекодуванні, переконструюванні навчальної інформації за темою заняття у візуальну форму для подання студентам через технічні засоби навчання чи за допомогою схем, креслень, рисунків тощо.
А. Вербицький рекомендує читати такі лекції шляхом коментування викладачем підготовлених наочних матеріалів, які повністю розкривають тему заняття. Ці матеріали повинні забезпечувати систематизацію наявних знань студентів, подавати нову інформацію та створювати проблемні ситуації, демонструвати різні способи візуалізації.
Краще використовувати всі види наочності - натуральну, іконічну, символічну, моделі та макети. Доцільність використання того чи іншого виду наочності залежить від змісту навчального матеріалу. Важливо також обґрунтовано використовувати графічний дизайн, поєднання словесної і наочної інформації, колір посібників, враховувати особливості зорового сприйняття. Необхідно оптимізувати дози навчального матеріалу, володіти майстерністю спілкування з аудиторією. Такі лекції рекомендують читати архітекторам, інженерам - дизайнерам, технологам та ін., - вони моделюють професійні ситуації, в яких слухачам необхідно сприймати і осмислювати значну кількість візуальної інформації. Лекції-візуалізації краще всього читати перед викладом нового розділу чи навіть навчального предмета. Але поряд з перевагами вони мають певні недоліки. По-перше, для їх проведення необхідно мати найновіші засоби наочності та відповідну матеріальну базу; по-друге, розробка режисури лекції-візуалізації - процес довготривалий, він вимагає високої кваліфікації викладача в обґрунтуванні необхідних наочних посібників, доз навчальної інформації, у визначенні трудності змісту навчального матеріалу для студентів; по-третє, такі лекції придатні не для усіх навчальних предметів, розділів чи тем.
Лекція вдвох. Цей тип лекції Н. Борисова і А. Вербицький розглядають як різновид проблемної лекції: принцип проблемності реалізується як у самому її змісті, так і у діалоговому способі викладу матеріалу [8].
Основна мета цієї лекції - змоделювати реальні професійні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань з різних позицій двома фахівцями ( теоретиком і практиком, представниками різних наукових шкіл, прибічником і опонентом вирішення проблеми тощо) та залучити до мислительного пошуку аудиторію.
У процесі лекції вдвох актуалізуються набуті попередньо знання студентів, створюються проблемні ситуації, висуваються гіпотези розв’язання проблем та обґрунтовуються оптимальні їх варіанти.
Для студентів дуже важливим є ознайомлення з двома інколи протилежними джерелами персоніфікованої наукової інформації, створення умов порівняння різних точок зору, здійснення вибору, зайняти особистісну позицію, аргументувати свою точку зору. При майстерному проведенні лекції вдвох рівень інтелектуальної активності викладачів співвідноситься з рівнем навчально-пізнавальної активності студентів. Безперечне виховне значення має культура дискусії: виховуються вміння вислухати співбесідника, тактовно сприймати точки зору опонентів, аргументувати власне бачення вирішення проблем. Крім того, на такій лекції лектори демонструють якості професіоналів у своїй галузі значно яскравіше і глибше, чим на інших заняттях, що має позитивні виховні впливи на майбутніх фахівців.
Практичний досвід проведення лекцій вдвох свідчить про важливість підбору викладачів при її підготовці. Найкраще, коли це особи різної статі, інтелектуально і психологічно сумісні, ерудовані, педагогічно компетентні, здатні до імпровізації. Дуже важливо, щоб лектори вміло доходили згоди з кінцевого варіанту рішення проблем, уміли "домовлятися"! За таких умов лекція вдвох ефективна у формуванні теоретичного мислення студентів, вихованні переконань, пізнавальних потреб та мотивів учіння.
Основним недоліком лекції вдвох є подолання стереотипу "лекції-монологу", який склався у студентів на основі минулого досвіду. Настанови студентів на отримання інформації від одного джерела важко долаються на початку лекції, особливо на старших курсах. Окрім цього, не всі студенти здатні сприймати дві позиції, дві різні точки зору на рішення проблем і, врешті, здійснювати власний вибір. Варто також відмітити, що конспектувати таку лекцію важко: захоплюючись дискусією, лектори часто просто забувають про те, що основні підходи, концептуальні ідеї, авторські думки все ж повинні бути законспектовані студентами.
Природно, лекція вдвох завершує вивчення розділу чи навчального предмета, її варто проводити 1-2 рази за семестр.
Для розвитку у студентів умінь оперативно аналізувати професійні ситуації, зосереджуватися на навчальних проблемах, відшукувати суперечності в змісті матеріалу Н. Борисова пропонує проводити лекції з попередньо запланованими помилками. При підготовці до лекції викладач навмисне закладає у її зміст помилки змістового чи методичного характеру. Про це повідомляться студентам перед початком заняття, причому, обов’язково вказується їх кількість. В перебігу лекції студенти повинні віднайти ці помилки та обґрунтовано це довести при опитуванні за 10-15 хвилин до закінчення заняття. Підводячи підсумки, лектор оголошує повний список помилок, а студенти уточнюють та коректують свої позиції в конспектах. Означена методика проведення лекційного заняття має, безперечно, як переваги, так і недоліки.
Повідомлення про заплановані в лекції помилки чинять активізуючий вплив на аудиторію, викликають зацікавленість, спонукають студентів бути уважними, чітко вибудовувати конспект. В аудиторії присутній дух змагання, можливості "відзначитися", віднайти якомога більше неточностей. Це створює довірливу атмосферу, позитивний емоційний фон, сприятливу педагогічну взаємодію. При розбиранні помилок йде повторення викладеного матеріалу, закріплення знань, що сприяє більш ґрунтовному оволодінню темою.
Аналіз результатів (кількісний і якісний аналіз віднайдених помилок студентами ) дає викладачеві важливу педагогічну інформацію. Лектор може оцінити трудність змісту навчального матеріалу для засвоєння та своєчасно внести корективи для штучного зниження (підвищення) його рівня; перевірити свою методику лекційного викладу; оцінити рівень попередньої підготовки студентів і т.д.
Неоднозначні погляди педагогів - практиків на можливості цього типу лекцій мають об’єктивну основу. Дійсно, є загроза того що на іспиті деякі студенти виголосять помилкову інформацію, яка закарбується в пам’яті і накладеться на достовірну. Це по-перше. По-друге, не завжди аудиторія (особливо першокурсники, де колективи академічних груп лише на стадії становлення) легко залучається в запропоновану форму роботи, студентів стримує перспектива "білої ворони". По-третє, при розбиранні помилок може виникнути ситуація, за якої будуть відзначені несуттєві методичні неточності, а лекторові доведеться за короткий проміжок часу переконувати студентів, де вірно, а де навпаки…
А. Вербицький переконує, що лекція з попередньо запланованими помилками як "гострий педагогічний інструмент" має успіх, якщо старанно розробити методику її проведення, врахувати контингент студентів, визначитися з дидактичними і виховними цілями [8].
Лекція - презентація. Презентація - це цілеспрямований інформаційний процес, що вирішує свої завдання. Форми презентації можуть бути самі різні: на виставковому стенді, в лекційній аудиторії, по телебаченню чи радіо тощо.
Презентація - це комунікаційний процес з усіма його основними елементами.
У загальному випадку презентація може здійснюватися:
людиною без допоміжних засобів;
без участі людини за допомогою технічних засобів (наприклад, кінопоказ).
Як перший, так і другий підходи мають свої недоліки і свої переваги. Тому часто можна спостерігати презентацію за участю і людини і допоміжних технічних засобів.
Пошук оптимальної технології довго йшов в напрямку використання фізичних моделей і графічних ілюстрацій. Передача знань через графічне зображення реалізовувалася за допомогою кінопроекторів, слайдпроектори тощо.
Внаслідок особливостей людського сприйняття переконливість досягалася саме за допомогою слайдів, які в ході презентації доповідач показує для ілюстрації його думки.
Комп’ютер виявився більш ефективним допоміжним засобом. Його графічні можливості практично безмежні. Природно, що технологія комп’ютерної презентації мало походить на показ класичних слайдів.
Сьогодні існують два основних підходи до підготовки та проведення лекції - презентації.
Перший являє собою традиційну демонстрацію набору слайдів, підготовлених на комп’ютері і роздрукованих на прозорій плівці. Комп’ютер тут виступає в ролі допоміжного засобу при підготовці слайдів, а сама технологія презентації залишається класичною.
Другий підхід полягає у використанні комп’ютера безпосередньо в демонстрації презентаційних лекційних матеріалів. Природно, що набір технічних можливостей цьому випадку набагато ширше.
Комп’ютер впливає на мистецтво сучасної презентації, і не тільки як засіб, що дає більшу свободу творчості, але і як свого роду генератор нової естетики.
Як засіб подання навчального матеріалу, комп’ютер може бути використаний викладачами в шкільному класі і лекційної аудиторії, а також школярами і студентами в тематичних доповідях, при захисті курсових і дипломних робіт.
Крім того, комп’ютерні презентації навчального матеріалу можуть забезпечити ефективніші комунікаційні взаємодії між викладачами в цілях обміну досвідом, а також при підготовці та підвищенні кваліфікації педагогічного складу освітніх установ.
Комп’ютерні технології презентації володіють привабливістю як для занять з безпосередньою участю викладача, так і для цілей дистанційного режиму навчання. Володіючи такою можливістю, як інтерактивність, комп’ютерні презентації дозволяють ефективно адаптуватися під особливості тих, хто навчається.
Часова інтерактивність забезпечує можливість навчатися самостійно, тобто визначати початок, тривалість процесу навчання і швидкість просування по навчальному матеріалу.
Інтерактивність по черговості дозволяє тому, кого навчають вільно визначати черговість використання фрагментів інформації.
Змістовна інтерактивність дає можливість тому, кого навчають змінювати, доповнювати або ж зменшувати обсяг змістовної інформації.
Посилення інтерактивності призводить до більш інтенсивного участі в процесі навчання самого студента (учня). Це сприяє підвищенню ефективності сприйняття і запам’ятовування навчального матеріалу.
Враховуючи великі дидактичні можливості комп’ютерного подання знань, вже найближчим часом слід очікувати більш інтенсивне використання комп’ютерних презентацій в освіті.
Хоча проблеми технічного оснащення презентаційним обладнанням освітніх установ роблять сумнівними перспективи застосування презентацій в ході аудиторного роботи, але практично, перешкод для повсюдного використання ефективних презентацій для цілей дистанційного навчання, включаючи навчання за допомогою комп’ютерних програм і мережі Інтернет.
Крім дидактичних переваг комп’ютерні презентації мають ряд переваг, пов’язаних з тиражуванням та розповсюдженням.
Створені одного разу на магнітних носіях моделі, схеми, діаграми, слайди, відеокліпи, звукові фрагменти можуть компактно зберігатися в цифровому вигляді. Вони не псуються, не займають багато місця, вільно управляються в процесі демонстрації і при необхідності легко можуть бути модифіковані.
Поширювані на магнітних носіях презентації дешевше і ефективніше друкованих. Вони без значних зусиль тиражуються і, отже, швидко стануть предметом обміну.
Існуючі на ринку програмного забезпечення засоби побудови презентацій дозволяють без програмування в короткий термін створювати, і при необхідності змінювати, комп’ютерні презентації. Далі йтиметься про одну з найвідоміших в світі програм в області створення комп’ютерних презентацій - MS РowеrРoіnt.
Програма РowеrРoіnt є лідером серед систем для створення презентацій. З її допомогою текстова і числова інформація легко перетворюється в професійно виконані слайди і діаграми, придатні для демонстрації перед сучасною вельми вимогливою аудиторією.
Розробники РowеrРoіnt виходили з припущення, що даною програмою користуються не щодня і тому програма повинна бути гранично зрозумілою для користувача і проста в експлуатації. РowеrРoіnt надає широкий вибір готових рішень, забезпечуючи створення високопрофесійних презентацій, які раніше могли бути створені тільки професіоналами.
Після завершення роботи над презентацією можна видрукувати отримані слайди на папері, вивести їх на фотоплівку, додати до слайдів нотатки доповідача, а також підготувати діапозитиви для демонстрації їх на екрані за допомогою проекційного апарату типу "Ovеrhеad".
Все більше число користувачів прагне демонструвати презентації прямо на екрані комп’ютера, або через проекційну панель на великий екран. Такого роду електронні презентації, що містять спеціальні відеоефекти, подібні тим, що застосовуються на телебаченні. Звукові фрагменти, музика, елементи анімації і навіть відеокліпи, сьогодні найбільш популярні, а можливості РowеrРoіnt у створенні електронних презентацій та управлінні ними відповідають найсучаснішим вимогам.
Для створення високопрофесійних відеоматеріалів за допомогою РowеrРoіnt в комплекті з програмою поставляються шаблони дизайну, що забезпечують високу якість результату.
Для повноцінного використання всіх можливостей РowеrРoіnt не потрібні глибокі знання принципів роботи комп’ютера. Підказки програми забезпечують виконання всіх необхідних кроків в потрібній послідовності, а саме:
. Якщо необхідно швидко створити презентацію, що містить прості і компактні відеоматеріали для супроводу доповіді.
З використанням таких засобів, як майстер автозмісту і шаблон презентації, РowеrРoіnt дозволяє в мінімальний термін розробити конкретну послідовність привабливих, виконаних на високому професійному рівні слайдів.
. Якщо потрібно насичена фактичним матеріалом презентація, що включає велику кількість графіків і діаграм.
Вбудовані в РowеrРoіnt такі додатки Mіcrosoft Offіcе, як Graрh або Organіzatіon Chart, а також власний модуль побудови таблиць допомагають створити ретельно оформлені відеоматеріали, доступно представляють числову і графічну інформацію.
. Якщо необхідна електронна презентація з безліччю ефектів.
Демонстраційний модуль комплексу РowеrРoіnt підтримує безліч досить складних ефектів, таких як "ожилі" діаграми, звук, музичний супровід, вбудовані відеофрагменти і широко розповсюджені плавні переходи між слайдами.
Набори легко модифікуються фоновими малюнками і кольоровими схемами слайдів і є частиною багатого арсеналу виразних засобів РowеrРoіnt.
Є можливість розміщення загальних для всієї презентації графічних і текстових елементів на задньому плані кожного слайду.
. Якщо потрібна презентація з гнучкою адаптацією до аудиторії.
Можливо інтерактивне управління демонстрацією слайдів, коли оператор по ходу презентації отримує можливість продемонструвати додаткові слайди, що представляють собою відгалуження від основного сюжету, або вивести на екран приховану доти інформацію, відповідаючи цим на запитання аудиторії.
. Якщо потрібно зібрати разом текстовий і графічний матеріал з інших додатків Mіcrosoft Offіcе.
РowеrРoіnt дозволяє об’єднувати всередині однієї презентацією текст, графіки, числові дані та діаграми, сформовані іншими додатками Mіcrosoft Offіcе (наприклад, Mіcrosoft Word або Mіcrosoft Еxcеl).
. Якщо потрібно підготувати презентацію для розповсюдження в електронних комп’ютерних мережах.
Майстер упаковки РowеrРoіnt дозволяє упакувати презентацію для запису на магнітні носії для подальшого розповсюдження.
За допомогою інструменту Конференція можна продемонструвати презентацію в локальній мережі або в мережі Іntеrnеt і отримати зауваження колег.
Слайд - логічно автономна інформаційна структура, яка містить різні об’єкти, які представляються на загальному екрані Монітору, аркуші паперу або на аркуші кольорової плівки у вигляді єдиної композиції.
У складі слайда можуть бути присутніми наступні об’єкти: заголовок і підзаголовок, графічні зображення (малюнки), таблиці, діаграми, організаційні діаграми, тексти, звуки, марковані списки, фон, колонтитул, номер слайду, різні зовнішні об’єкти.