Для сприяння правильному фізичному вихованню студентів у ВНЗ до початку занять з фізичного виховання проводиться лікарський (первіснийний − на першому і повторний на наступних курсах і перед спортивними змаганнями) контроль стану здоров'я студентів. На основі даних про стан здоров'я, фізичного розвитку та підготовленості студенти розподіляються на три медичні групи: основна, підготовча та спеціальна.
Основними причинами виникнення спортивних травм можуть бути: недоліки і помилки в методиці проведення занять, неповноцінне, матеріально-технічне забезпечення занять і змагань, недоліки в організації занять і змагань, вимог лікарського контролю, недисциплинированность студентів і т. д. Тому викладачі кафедри фізвиховання та спорту повинні чітко організовувати заняття зі студентами, суворо дотримуючись вимог охорони праці: на заняттях з гімнастики, наприклад, відсутність страховки виконавців вправи може призвести до травм і тому необхідно завжди організовувати її на всіх снарядах.
При проведенні занять з футболу до метання снарядів на одному де також можливі випадки травматизму.
Викладачеві необхідно провести заходи, що виключають нещасні випадки. Змагання
і тренування з метання спортивних снарядів
повинні проводитися з дотриманням суворих заходів, щоб у разі зриву снаряд не
влучив в оточуючих. Викладачу слід постійно
спостерігати, щоб з правого боку від метальника не було людей, так як зриви
снаряду зазвичай відбувається через
незавершеніст повороту. При проведенні занять забороняється метати списа, диска, молота або гранати назустріч один одному. Місця для метань повинні огорожуватися металевою
сіткою. Навчально-тренувальні заняття і змагання з плавання на природних водоймищах проводяться при наявності сувогрого нагляду і контролю з боку
санітарно-епідемічної станції. Нерідко причинами травм є неорганізованість
занять, або відсутність викладача на заняттях. Тому на засіданніях кафедри фізичного
виховання і спорту повинні систематично заслуховуватися виступи викладачів з
методики проведення занять або змагань
з урахуванням забезпечення повної безпеки. Такі заслуховування повинні стати
основою для розробки єдиної методики безпечного проведення окремих видів занять
з фізичного виховання. Відсутність викладачів на заняттях, навіть короткочасне,
має стати предметом аналізу зав.кафедрою і подальшого всебічного обговорення.
Висновки до розділу 3
Отже, поняття «охорона праці» визначено статтею 1 Закону України «Про охорону праці». Охорона праці − це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі праці та навчання.
Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому(навчальному) місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.
Створення безпечних і здорових умов навчання сприяє підвищенню його продуктивності та зниженню. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок зниження стомлюваності студентів протягом навчального часу, його раціонального використання. Ефективність навчання підвищується при зменшенні витрат на компенсацію витрат часу в зв'язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю.
У Законі «Про охорону праці» вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці зведені до рангу державної політики. Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці (навчання) − формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості у здійсненні заходів щодо поліпшення умов праці (навчання).
ВИСНОВКИ
На підставі теоретичного аналізу результатів нашого дослідження ми дійшли таких висновків:
1. Зясовано, що під ефективним професійно-педагогічним спілкуванням розуміється здатність викладача орієнтуватися у різних ситуаціях педагогічного спілкування, адекватно сприймати і розуміти особистісні риси та поведінку студентів, налагоджувати продуктивні міжособистісні стосунки з ними, створювати сприятливий емоційний мікроклімат в студентському колективі.
. Визначено, що формування комунікативних навичок та вмінь майбутнього викладача фізичної культури є складним багатогранним процесом, в ході якого повинна здійснюватися цілеспрямована педагогічна дія на все складові її компоненти - когнітивний, емоційний і поведінковий. Володіння комунікативними навичками та уміннями є основою комунікативної компетентності викладача, процесу контакту у спілкуванні, одним із видів професійних умінь педагога які забезпечують творче самопочуття особистості в спілкуванні та творчий компонент у педагогічному спілкуванні. Комунікативні навички та уміння майбутнього викладача сприяють ефективному, раціональному, цілеспрямованому, педагогічному спілкуванню зі студентами і полягають у здатності перебудовувати спілкування у відповідності до розвитку студентів, на основі знань етики спілкування, педагогічного такту й майстерності.
. У дослідженні розкрито загальні умови ефективного впливу на формування комунікативних умінь та навичок у студентів - майбутніх викладачів фізичної культури:
− розвиток методичної і комунікативної компетентності студентів − наявність сформованого у студентів категорійно-понятійного апарату «комунікація», «професійне педагогічне спілкування»;
− оволодіння студентами техніками емпатійного слухання; індивідуально-особистісна орієнтація і диференціація, завдяки ефективній діагностиці;
− гуманізація взаємостосунків між учасниками навчального процесу;
− звернення до аналізу спілкування між викладачем і студентом;
− упровадження в навчальну практику широкого спектру мовних засобів;
− засвоєння студентами компонентів невербальної комунікації;
− звернення до аналізу суб'єктивних емоційних станів в сумісних спортивних іграх, що проводяться;
− освоєння студентами особливостей побудови висловів описового і оповідного характеру на основі ілюстрацій, ситуаційних задач, навчальних фільмів безперервності і спадкоємності комунікативної підготовки.
. З’ясовано, що питання про формування комунікативної сфери майбутнього викладача фізичної культури можна розглядати в двох аспектах: по-перше, в контексті загальної роботи з формування його професійної компетентності, використовуючи як традиційні методи і прийоми (усні відповіді, виступи, доповіді, бесіди на семінарах і практичних заняттях), так і нетрадиційні (використання активних методів, проведення ділових ігор, аналіз педагогічних ситуацій тощо); по-друге, засобом спеціально організованого тренінгу.
. Експериментально доведено, що впровадження комплексу організаційно-методичних заходів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури в ЕГ-1 сприяє зростанню потреби в спілкуванні, збільшенню рівня комунікативного контролю і рівня уміння слухати, що імовірно пов'язано з підвищенням рівня уваги при сприйнятті і оцінці співбесідника. Тренінг розвитку комунікативної компетентності дозволив за порівняно невеликий проміжок часу вирішити завдання формування і розвитку умінь та навичок, які є необхідними для ефективного професійного спілкування. Але загальний рівень комунікативних здібностей навіть трохи знизився. На наш погляд це пов'язано з тим, що сама проблема професійного спілкування як така, ще не повністю усвідомлюється, у студентів недостатньо сформовано розуміння відповідності майбутньої професії, недостатньо виражений професійний інтерес і переважають інші спрямованості.
Результати експериментального дослідження дозволили зробити висновок про
ефективність методики формування комунікативних знань і умінь у студентів −
майбутніх вчителів фізичної культури, що визначається достовірною різницею в
результатах дослідження в експериментальній та контрольній групах до і після
формувального експерименту. На підставі отиманих даних розроблено методичні
рекомендації для викладачів щодо формування комунікативних умінь та навичок у майбутніх
викладачів фізичної культури.
Список використаних джерел
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. М. : Мысль, 1991. − с. 299.
2. Абульханова К. О., Васина Н. В., Лаптева Л. Г. Психологія і педагогіка. − М., 1998.
3. Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання : Колективна монографія / Упоряд. О. М. Вацеба, Ю. В. Петришин, Є. Н. Приступа, І. Р. Боднар. − Л., Українські технології, 2005. − 296 с.
4. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества : Книга для учителя. - К., 1991. - 110 с.
5. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л., 1968. - 336 с.
6. Андреєва Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреєва. - М. : Изд-во Московського ун-та, 1980. - 416 с.
7. Баев Б. Ф. Психология внутренней речи: Автореф. дис. д-ра пед. наук : 13.00.02 / ЛГПИ. - Л., 1967. - 32 с.
8. Берегова О. М. Культура та комунікація: дискурси культуротворення в Україні XXI ст. 2009 режим доступу : [pdf] <http://www.icr.kiev.ua/>.
9. Бодалев А. А. Общение как предмет теоретических и прикладных исследований : Избранные психологические труды. - М. : Международная педагогическая академия, 1995. - 326 с.
10. Бодалев А. А. : Психология общения. ? М. ; Воронеж : Московский психолого-социальный институт, 1996 <http://2dip.ru/%D1%81%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D1%8B/58628/>.
11. Бєлоусова Р. В. Індивідуально-типові особливості комунікативної креативності : дис. канд. психол. наук / Р. В. Бєлоусова. - Одеса, 2004. - 176 с.
12. Брудный А. А. Понимание и общение. М. 1989.
13. Буева Л. П. Человек : деятельность и общение. М. 1978.
14. Васильчук М. В. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності / М. В. Васильчук, М. В. Медвідь, Л. С. Сачков. - К. : Фенікс, 2000. - 896 с.
15. Вдовиченко Р. П. Управлінська компетентність керівника школи PDFХ. : Вид. група «Основа», 2007. - 112 с.
16. Вєдмеденко Б. Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. − К., 1993. − 151 с.
17. Вища освіта в XXI столітті : Інформація. Комунікація. Мультимедіа. - Севастополь : Видавництво СевНПУ, 2003. - 288 с.
18. Власова О. І. Педагогічна психологія : навч. посібник / О.І. Власова. - К. : Либідь, 2005. - 400 с.
19. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: теорія, технологія, практика / Н. П. Волкова Дніпропетровськ : Видавництво ДНУ, 2005. - 304 с.
20. Волкова Н. П. Педагогічні комунікації: інноваційні методи навчання : навч. посіб. / Н. П. Волкова. − Д. : РВВ ДНУ, 2004. - 52 с.
21. Выготский Л. С. Избранные педагогические исследования. - М. : Изд-во АПН ССР, 1956. - 320 с.
22. Герасимчук А. А., Палеха Ю. І., Шиян О. М. Соціологія : Навч. посібник / Європейський ун-т. − 4.вид., виправ. й доп. − К. : Видавництво Європейського університету, 2004. − 245 с.
23. Гогунов Е. Н., Мартьянов Б. И. Психология спорта - М. : Изд-во Академия 2000. - 288 с.
. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження - К., 1995. - 366 с .
25. Грехнев В. С. Культура педагогического общения : книга для учителя. - М. : Просвещение, 1990. - 144 с.
26. Грибан В. Г. Охорона праці : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. Г. Грибан, О. В. Негодченко - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 280 с.
27. Державний стандарт затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392
. Дерманова И. Б., Сидоренко Е. В. Психологический практикум. Межличностные отношения DJVU. СПб. : Речь, 2003. - 40 с.
29. Деркач А. А., Зазыкин В. Г. Жанр : Акмеология Издательство: Питер ISBN : 5-314-00082-2 Серия : Учебное пособие, 2003.
30. Дзеркалов Д. Комплексне нормативне забезпечення охорони праці. - Охорона праці. - 2008. - №5. - С. 32 - 33.
31. Добрович А. Б. Общение : наука и искусство. М., 1978.
32. Дубасенюк О. А Професійна підготовка майбутнього вчителя до педагогічної діяльності : Монографія. - Ж. : Житомирський державний педагогічний університет, 2003. - 192 с.
33. Домашенко А. В. Організаційно-педагогічні засади системи фізичного виховання студентської молоді України : Дис. канд. фіз. вих. : 24.00.02. − Львів, 2003. − 346 с.
34. Ефимова Н. С. Психология общения. Практикум по психологии : Учебное пособие / Н.С. Ефимова. − М. : ИД ФОРУМ, НИЦ ИНФРА-М, 2013. − 192 c.
35. Эльконин Д. Б. Психическое развитие в детских возрастах. − М. : Изд. Ин-т практ. психологии. - Воронеж : НПО «МОДЭК», 1997. − 287 с.
36. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации. - М. : Наука, 1982. - 159 с.
37. Заброцький М. М. Комунікативна компетентність вчителя: екопсихологічний вимір // Практична психологія та соціальна робота. - 2009. - № 6. - С. 1-4.
. Завячинский В. И. Методология и методика дидактического исследования. - М, 1982.
39. Закон України “Про охорону праці” [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 49. - Режим доступу : <http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12>
40. Закон «Про фізичну культуру і спорт» (24 грудня 1993 р.).
41. Здоровенко В. В. Психологія ділового спілкування : навч. посібник / В. В. Здоровенко. - Дрогобич : Каменяр, 2002. - 147 с.
42. Зимняя И. А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. - Изд. 2-е, дополненное, исправленное и переработанное. - М. : Логос, 2000. - 384 с.
43. Злобина Е. Г. Общение как фактор развития личности. - К. : Наук. думка, 1981. - 143 с.
44. Ільїн Є. П. Психологія спілкування і міжособистісних відносин / Є. П. Ільїн. − СПб. : Питер, 2009. - 576 с.
45. Кайдалова Л. Г. Підготовка і захист магістерської кваліфікаційної роботи : Навчально-методичний посібник для магістрантів спеціальності 8.18010021 «Педагогіка вищої школи» / Л. Г. Кайдалова , А. І. Комишан, Н. Б. Щокіна - Х. : НФаУ, 2013. - 168 с.
46. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении : Книга для учителя. - М. : Просвещение, 1987. - 190 с.
47. Квинн В. Прикладная психология. - СПб : Питер, 2000. - 560 с.
48. Каган М. С. Мир общения . - М. : Политиздат, 1977. - 304 с.
49. Кожухова Т. В. Основи психолого-педагогічного дослідження : навч. посіб. [для наук-пед. прац-в, слух-в ф-тів підвищення кваліфікації вищ. мед. і фармац. навч. закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації] / Т. В. Кожухова, Л. Г. Кайдалова, В. В. Шпалінський. - Х. : Вид-во НФаУ : Золоті сторінки, 2002. - 240 с.
50. Конецкая В. П. Социология коммуникации : учебник / В.П. Конецкая. - М. : Международный ун-т бизнеса и упр., 1997. - 302 с.
51. Куніцина, В. Н. Міжособистісне спілкування : Підручник для вузів / В. Н. Куніцина, М. В. Казарінова, В. М. Погольша. − СПб. : Пітер, 2002. - 544 с.
52. Психологія і педагогіка Под ред. В.В. Давидова. − М. : Просвещение,1990.
53. Косило Е. Е. Структурний анализ формирования коммуникативной компетентности у студентов высших учебных заведений / Е.Е. Косило // Инновации. - К., 2003. - № 3. - С. 75-85.
54. Кузьмина Н. В. Методы исследования педагогической деятельности. - Л., 1970. - 48 с.
. Кузьмінський А. І., Педагогіка : Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко - К. : Знання-Прес, 2004. - 445 с.
56. Культура педагогічного спілкування як фактор гуманітаризації сучасної освіти / М. Лазарев (відпов. ред.) та ін. - Суми, 1996. - 285 с.
57. Лабунская В. А. Невербальные средства общения. Ростов-на-Дону, 1979.
58. Лабунська В. А. Особливості розвитку здатності до психологічної інтерпретації невербальної поведінки / В. А. Лабунська // Питання психології. − 1987. − № 3. − С. 70 - 77.