Для опису рослин у процесі вивчення рослинних ресурсів застосовують дескрипторні словники, або класифікатори, які допомагають накопичувати та обробляти інформацію. Міжнародний класифікатор підродини Maloideae (Международный…, 1989) включає дескриптори різних ознак представників зерняткових культур, що належать до родів Malus, Pyrus, Cydonia, але він не в повній мірі придатний для опису плодів видів глоду. У ньому не враховані такі ознаки як лінійні розміри плодів та вміст м'якуша. Тому ми доповнили цей класифікатор шкалами стосовно роду Crataegus, що мають значення під час вивчення генетичних ресурсів видів глоду та в селекційній практиці поліпшення сортименту глоду як плодової культури.
Ураховуючи значну мінливість видів глоду, для характеристики плодів за масою запропоновано шкалу, за якою плоди розподілено на 9 класів, що позначені відповідним кодом, від винятково дрібних масою < 0,5 г до винятково великих масою > 20,0 г.
Зразки нашої колекції мають плоди від дуже дрібних (клас 2) до дуже великих (клас 8) (табл. 13).
Клас |
|
|
Види |
|
Середня |
|
|
|
маса плодів, г |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
2 |
C. ×media, C. rhipidophylla |
|
0,5–1,0 |
||
|
C. chlorocarpa, C. rivularis, C. succulenta, C. ×mordenensis, |
|
|||
3 |
C. |
azarolus var. |
azarolus, C. songarica, C. ×tournefortii, |
1,1–2,0 |
|
|
C. meyeri, C. pinnatifida |
|
|||
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
4 |
C. |
holmesiana, |
C. schuettei, C. flabellata, C. |
or |
2,1–3,0 |
C. ×pseudoazarolus |
|
||||
|
|
|
|||
|
|
|
|||
5 |
C. submollis var. arnoldiana, C. mollis, C. coccinea, C. chryso- |
3,1–4,0 |
|||
carpa, C. ×pojarkovae, C. submollis, C. pennsylvanica |
|
||||
|
|
|
|||
|
|
|
|
||
6 |
C. azarolus var. pontica |
|
4,1–5,0 |
||
7 |
C. punctata |
|
|
5,1–10,0 |
|
8 |
C. pinnatifida var. major, C. germanica |
|
10,1–20,0 |
||
У більшості видів з відмінним смаком плоди за масою нижчі середньої величини (клас 4) та середньої величини (клас 5). Масу вище середньої величини (клас 6) мають плоди C. azarolus var. pontica. Найважчими є плоди сортів C. germanica, що належать до дуже великих (клас 8). У колекції були сорти C. germanica з винятково великими плодами (клас 9), але вони виявилися в умовах південного сходу України недостатньо зимостійкими. Дикі та напівкультурні форми C. germanica мають плоди 5–7 класів.
130
У колекції видів глоду, що зростають на Південному Березі Криму, найважчі плоди масою 3,1 г має C. azarolus var. pontica, який належить лише до 5 класу (Комар-Темная, 2000). Це, вірогідно, пов'язано з несприятливими умовами зростання.
До 4 класу, що включає види з плодами меншими за середні, належать
C. ×pojarkovae, C. coccinea, C. pennsylvanica, C. schuettei, C. submollis, С. crusgalli, C. orientalis, C. compta, C. beata, C. iracunda, C. chrysocarpa, C. dilatata, C. margaretta, тобто практично всі колекційні види глоду з Північної Америки разом з великоплодими кримськими видами. Інші зразки, переважно євразійських видів глоду, мають плоди 2 і 3 класів. Можна зробити висновок, що умови Південного Берега Криму негативно впливають на масу плодів глодів, бо навіть такі посухостійкі види, як C. ×pojarkovae, C. orientalis, C. ×pseudoazarolus тут мають меншу масу плодів, аніж в умовах південного сходу України, що також характеризується посушливим кліматом.
В умовах Білорусі за масою до 5 класу належать плоди C. pennsylvanica, до
4 – C. submollis var. arnoldiana, C. submollis, C.coccinea, C. livoniana, C. chrysocarpa, C. canadensis (Чекалинская, Бенькович, 1972; Чекалинская, Довнар, 1973). В умовах Башкортостану найбільші плоди масою 3,2 г має С. pennsylvanica (Вафин, Путенихин, 2003). За цим показником він належить до 5 класу, як і рослини, що зростають в умовах південного сходу України. Але інші види, що віднесені до цього класу в умовах Україні, в значно північнішому регіоні формують плоди 4 класу (C. submollis, С. coccinea) та 3 класу (C. submollis var. arnoldiana). Тенденція зменшення маси плодів притаманна й іншим видам в умовах Башкортостану. Так, C. chlorocarpa, C. rivularis, C. succulenta
мають плоди 2 класу, тоді як у наших умовах вони за масою плодів належать до 3 класу.
Більшість видів має більш-менш кулясті плоди,тому порівнювати їх можна за діаметром плоду. На противагу масі плодів, визначення якої потребує зважування в лабораторних умовах, лінійні вимірювання легко здійснювати в польових умовах. Коефіцієнт кореляції r = 0,928 свідчить про тісний зв'язок між цими ознаками.
Зразки нашої колекції розподілено на 6 класів, від дуже дрібних до великих (табл. 14).
Великоплоді види глоду мають середній діаметр 18–20 мм. Плоди більші за 20 мм в діаметрі мають C. azarolus var. pontica, C. punctata, C. pinnatifida var. major, C. germanica. У останніх двох видів діаметр плода сягає 30 мм. Дикорослі зразки C. germanica мають плоди, що віднесені до 5 класу. Зразки C. germa-
nica з плодами в діаметрі до 35 мм випали з колекції через низьку зимості |
й- |
кість. |
|
131
Клас |
Види |
|
|
Середній діаметр |
|
|
плодів, мм |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
C. rivularis, C. ×media |
|
|
9–11 |
3 |
C. rhipidophylla, C. succulenta, C. chlorocarpa, C. songarica, |
|
12–14 |
|
C. azarolus var. azarolus, C. ×mordenensis, C. holmesiana, |
|
|||
|
|
|
||
|
|
|
|
|
4 |
C. ×tournefortii, C. meyeri, |
C. schuettei, C. pinnat |
|
15–17 |
C. ×pseudoazarolus, C. flabellata, |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C. orientalis, C. chrysocarpa, C. mollis, C. submollis, C. sub- |
|
|
|
5 |
mollis var. arnoldiana, Ccoccinea,. C. pennsylvanica, |
|
18–20 |
|
|
C. ×pojarkovae |
|
|
|
|
|
|
|
|
6 |
C. azarolus var. pontica |
|
|
21–23 |
7 |
C. punctata |
|
|
24–26 |
8 |
C. pinnatifida var. major, C. germanica |
|
27–30 |
|
За літературними даними, плоди великого діаметра – 25 мм має C. pinnatifida var. major, інколи окремі зразки C. azarolus, C. mollis, C. punctata, C. tanacetifolia (Полетико, 1954б; Русанов, 1965; Krüssmann, 1975). Відомі зразки цих видів, що сягають 35 мм у діаметрі (Bellini et al., 2005). Існують сорти
C. germanica, що мають плоди 7 –8 см у діаметрі (Evreinoff, 1954; Baird, Thieret, 1989).
Важливим помологічним показником є вміст м'якуша у плодах. В умовах Південного Берегу Криму значний відсоток маси плодів припадає на насіння (Комар-Темная, 2000). У дрібноплодих видів кісточки становлять 15–33 % від маси плоду, відповідно на м'якуш разом зі шкіркою у них припадає 67–85 %. У великоплодих видів відсоток м'якуша зростає: у C. pennsylvanica – 87,0,
C. azarolus var. pontica – 87,2, C. ×pojarkovae – 91,0 %. В умовах Білорусі м'я- куш у C. submollis складає 74,5–81,4 %; C. pennsylvanica – 79,0–82,5; C. coccinea
– 82,0; C. submollis var. arnoldiana – 78,0–84,0 %. У видів з дрібними плодами вміст м'якуша знижується до 62,1–73,2 % (Чекалинская, Довнар, 1973, 1977).
Уміст м'якуша включно зі шкіркою в плодах видів глоду нашої колекції наведено в табл. 15.
Середній уміст м'якуша (5 клас) мають C. orientalis, C. rivularis, C. azarolus var. azarolus, C. pinnatifida, C. schuettei, C. holmesiana, C. azarolusvar. pontica, C. flabellata, вищий за середній ( 6 клас) – C. germanica, C. submollisvar. arnoldiana, C. ×pojarkovae, C. submollis, C. mollis, C. punctata, C. pennsylvanica, C. chrysocarpa. Значним умістом м'якуша (7 клас) вирізняються плоди C. pinnatifida var. major, C. coccinea.
132
Клас |
Види |
Вміст |
|
м'якуша, % |
|||
|
|
||
|
|
|
|
1 |
C. succulenta, C. rhipidophylla |
< 75 |
|
3 |
C. chlorocarpa, C. meyeri, C. songarica, C. ×tournefortii, |
78–80 |
|
C. ×pseudoazarolus |
|||
|
|
||
|
|
|
|
|
C. orientalis, C. rivularis, C. azarolus var. azarolus, C. pinna- |
|
|
5 |
tifida, C. schuettei, C. holmesiana, C. azarolus var. pontica, |
84–86 |
|
|
C. flabellata, |
|
|
|
|
|
|
|
C. germanica, C. submollisvar. arnoldiana, C. ×pojarkovae, |
|
|
6 |
C. submollis, C. mollis, C. punctata C. pennsylvanica, C.chry- |
87–89 |
|
|
socarpa |
|
|
|
|
|
|
7 |
C. pinnatifida var. major, C. coccinea |
90–93 |
Порівнюючи ці результати з даними інших дослідників можна дійти висновку, що кращі показники притаманні плодам, які сформувалися в умовах південного сходу України. Це пояснюється різницею в природних умовах та тим, що плоди для аналізування збирали з молодих дерев, які зростають за сприятливої агротехніки. Молодші за віком дерева, як й ті, що культивують у садових насадженнях з високим рівнем агротехніки, мають якісніші плоди в порівнянні з дорослішими деревами, що зростають у дендрологічних колекціях. Крім того, до колекції залучали, як правило, не посередні, а найкращі за проявом помологічних ознак зразки. Узагалі, коли дослідники ведуть мову про якийсь з видів глоду, то характеризується не конкретний вид як такий, а випадково дібрані окремі особини або групи рослин.
Кісточки різняться за формою, розмірами, кількістю тощо. Зазвичай їхня кількість пов'язана з кількістю плодолистків, в яких формуються насінини, але інколи кісточок може бути й більше – до 7.
Зовнішній вигляд плодів залежить від їхніх розмірів, форми, забарвлення тощо. Часто форма плодів видів глоду близька до кулястої з незначним відхиленням у той чи інший бік, тобто до кулястих ми відносимо плоди, в яких відношення висоти до діаметра становить 0,9–1,1. Плоди, в яких це відношення становить 1,2 і більше, мають видовжену форму, як у C. holmesiana. Сплющено-
кулясті плоди з індексом 0,7–0,8 властиві C. azarolus var. azarolus, C. orientalis, C. ×pseudoazarolus. З боків плоди бувають рівними, з гранями або мати ясно виражені ребра, як у C. orientalis. Видовжені плоди мають яйцеподібну, або більш-менш грушоподібну форму. Остання трапляється в окремих зразків C. ×pojarkovae та інколи у C. ×mordenensis ‘Toba’. Оригінальну форму мають плоди C. meyeri – дзвоникоподібні, гранчасті, в основі з декількома рогоподібними виростами.
133
За 9-бальною оцінкою вигляду найпривабливішими є плоди з рівномірним забарвленням – жовтим, як C. chlorocarpa, C. ×pojarkovae або червоним, як у
C. chrysocarpa, С. meyeri, C. mollis, C. coccinea, C. pennsylvanica, C. schuettei, C. submollis, C. submollisvar. arnoldiana, C. ×pseudoazarolus. Трохи поступа-
ються за привабливістю темно-червоні плоди C. ×tournefortii, C. pinnatifida, C. pinnatifida var. major та червоно-помаранчеві C. orientalis. Привабливими є також плоди C. azarolus, червоно-помаранчеві у var. azarolus та лимонно-жовті, інколи з рум'янцем у var. pontica, червоні C. holmesiana та помаранчево-червоні, іноді жовті C. punctata. Брунатні, але великі оригінальні за виглядом плоди С. germaniсa доволі привабливі.
Дрібні плоди C. rhipidophylla, C. ×media, C.×mordenensis і темно забарвле-
ні – C. rivularis, C. songarica мають середню привабливість. Плоди видів глоду вкриті цяточками різних розмірів, відтінків та щільності розташування на поверхні плода. Великі світлі бородавки на червоному тлі прикрашають плоди
C. pinnatifida var. major.
Важливою ознакою плодових культур є смак плодів, що визначає придатність для споживання у свіжому вигляді. Відмінний смак 9 балів за 9-бальною шкалою притаманний плодам C. mollis, C. pennsylvanica, C. ×pseudoazarolus, C. submollis, C. submollisvar. arnoldiana. Трохи поступаються їм за смаком (8 балів) плоди C. azarolus var. pontica, C. chrysocarpa, C. flabellata, C. orientalis, C. coccinea, C. ×pojarkovae.
Добрий смак (7 балів) мають плоди C. azarolus var. azarolus, C. germanica, C. holmesiana, C. ×tournefortii, C. schuettei. Плоди C. germanica наприкінці веге-
тації мають твердий, дуже терпкий, неїстівний м'якуш, тому дегустаційне оцінювання варто проводити коли після дозарювання м'якуш набуває повидлоподібної консистенції і солодкого смаку.
Посередній смак (5 балів) мають плоди C. meyeri, C. punctata, C. pinnatifida var. major, C. rivularis, C. songarica, нижчу за середню – C. chlorocarpa, C. pin– natifida, C. rhipidophylla. Плоди C. chlorocarpa мають мармеладоподібну консистенцію. У C. rhipidophylla, C. ×mediа, C. ×mordenensis м'якуш дуже посередній за смаком у порівнянні з великоплодими видами. Найгірші за якістю плоди з- поміж досліджених видів у C. succulenta, тому він не має значення як плодова рослина.
Хоча дрібноплоді аборигенні види глоду значно поступаються за якістю плодів багатьом інтродукованим видам, місцеве населення заготовляє їх у природі як лікарську і частково як плодову сировину для переробки.
Видова різноманітність глоду, дозволяє створити конвеєр плодів, які достигають з першої декади серпня до кінця жовтня (мал. 16).
134