лимонна кислота переважає яблучну, в інших навпаки, або обидві присутні в майже однаковій кількості (Петрова, 1986).
Цукро-кислотний індекс має зворотну залежність від умісту кислот: чим менша загальна кислотність плодів, тим вище значення має цукро-кислотний індекс. У C.meyeri він становить 11,7, C. orientalis – 10,4, C. chlorocarpa – 10,2,
тоді як у C. pinnatifida var. major – лише 1,9. Доволі високий цукрово-кислотний індекс (близько 8–9) мають несмачні плоди C. rhipidophylla, C. rivularis, C. songarica. Водночас C. chrysocarpa, C. mollis, C. pennsylvanica, C. submollis,плоди яких мають менший цукрово-кислотний індекс (приблизно 4–6), вирізняються дуже смачними плодами, тобто смакові якості залежать не лише від вмісту цукрів, кислот та їх співвідношення, але й від інших чинників.
В умовах південного сходу плоди C. flabellata, C. coccinea, C. submollis var. arnoldiana, C. pinnatifida, C. submollis, C. pinnatifida var. major, C. rhipidophylla, C. pennsylvanica та C. punctata накопичують аскорбінової кислоти більше за 10 мг/100 г, належачи до групи зерняткових культур з середнім умістом цього вітаміну. В окремі роки вміст аскорбінової кислоти в плодах C. pinnatifida var. major може сягати 21,1, C. pennsylvanica – 22,9, C. submollis var. arnoldiana –
29,0 мг/100 г, що є високим умістом вітаміну С серед зерняткових культур. В окремі роки C. punctata є джерелом дуже високого вмісту вітаміну С – 42,6
мг/100 г.
Порівнюючи дані (Бабарэка, 1964; Бобореко, 1974а; Петрова, 1972а, 1986; Чекалинская, Бенькович, 1972; ЧекалинскаяДовнар, 1973, 1977) щодо вмісту вітаміну С у плодах глоду в різних природно-кліматичних зонах, можна зазначити, що в умовах південного сходу України вона є меншою, аніж у північніших регіонах (табл. 17).
Види |
Артемівськ, |
Київ, |
Мінськ, |
Саласпілс, |
|
Україна |
Україна |
Білорусь |
Латвія |
||
|
|||||
|
|
|
|
|
|
C. chlorocarpa |
4,6–9,7 |
15,3-41,9 |
17,5–55,2 |
33,6–49,0 |
|
C. mollis |
2,5 |
– |
29,9–65,8 |
– |
|
C. coccinea |
2,5–24,3 |
27,2–81,3 |
24,5–63,9 |
21,0–50,4 |
|
C. pennsylvanica |
13,7–22,9 |
– |
40,5–54,4 |
35,0–36,4 |
|
C. pinnatifida var. major |
7,0–22,9 |
– |
31,1–45,8 |
– |
|
C. punctata |
6,0–42,6 |
– |
21,1 |
13,2–63,0 |
|
C. rivularis |
4,4–9,9 |
– |
24,8 |
– |
|
C. songarica |
6,3 |
16,1–32,4 |
18,2 |
– |
|
C. submollis |
10,6–15,8 |
10,5–17,0 |
11,0–78,6 |
23,8–49,0 |
|
C. submollis var. arnoldiana |
5,6-29,0 |
– |
31,7–91,1 |
8,4–44,0 |
140
Різницю можна пояснити притаманними південному сходу України погод- но-кліматичними особливостями, які нерідко під час достигання плодів характеризуються високою температурою повітря і незначними опадами. Відомо, що суха спекотна погода негативно впливає на накопичування аскорбінової кислоти в плодах (Овчаров, 1969; Лосев, 1979). Ці дані підтверджуються дослідженнями видів глоду в умовах Мінська (Чекалинская, Довнар, 1977) та Києва (Петрова, 1986). При цьому суттєве значення мають умови не всього вегетаційного періоду, а зокрема у фазі достигання плодів (Петрова, 1986). Особливо важливим для підвищення вітамінності плодів є достатнє забезпечення рослин водою в період остаточного достигання. Підтверджено зв'язок кількості опадів протягом місяця перед достиганням плодів та вмістом у плодах аскорбінової кислоти
(табл. 18)
Таблиця 18. Кореляційний зв'язок між кількістю опадів перед достиганням плодів та нагромадженням аскорбінової кислоти у плодах сортів глоду
|
C. submollis var. arnoldiana ‘Збіґнев’ |
C. punctata ‘Людмил’ |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рік |
|
|
Аскорбіно- |
|
Коефіцієнт |
|
|
Аскорбінова |
Коефіцієнт |
|
Опади, мм |
ва кислота, |
|
Опади, мм |
|
кислота, |
|||||
|
|
кореляції, r |
|
кореляції, r |
||||||
|
|
|
мг/100 г |
|
|
|
мг/100 г |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1997 |
50,7 |
|
7,0 |
|
|
47,5 |
|
22,9 |
|
|
|
|
|
|
|
0,471 |
|
|
|
|
0,935 |
2001 |
72,0 |
|
8,8 |
|
60,9 |
|
15,9 |
|||
2005 |
48,4 |
|
5,6 |
|
|
38,9 |
|
6,0 |
|
|
Кореляційна залежність між кількістю опадів і вмістом аскорбінової кислоти у плодах для сорту ‘Збіґнев’ є середньою, а для сорту ‘Людмил’ – сильною. Безпосереднім і прямим способом вираження залежності цих величин одна від одної є коефіцієнт детермінації – r2 (Масюкова, 1973). Рівень аскорбінової кислоти в плодах ранньостиглого сорту ‘Збіґнев’ на 22 % (r 2 = 0,222) залежить від кількості опадів у період достигання, а в плодах пізньостиглого сорту ‘Людмил’ – на 87 % (r2 = 0,874). Нагромадження аскорбінової кислоти залежить від багатьох чинників, але кількість опадів в умовах посушливого південного сходу суттєво впливає на цей показник. Різниця в рівні кореляційного зв'язку зумовлена генотиповими особливостями сортів та умовами, в яких проходить достигання плодів
Важливою біологічно активною сполукою плодів глоду є каротин, або провітамін А. Дослідження вмісту каротину в плодах видів глоду в умовах Мінська встановили різницю за його вмістом залежно від біологічних особливостей видів та лабільність цієї ознаки за різних метеорологічних умов, причо-
141
му суха тепла погода сприяє більшому нагромадженню цього провітаміну (Бабарэка, 1964; Бобореко, 1974а). Тут C. pennsylvanica нагромаджує 8,9–11,0, а
C. punctata – 2,8–4,6 мг/100 г.
Інші дослідники наводять менший уміст каротину в плодах видів глоду: в умовах Білорусі – 0,3–4,5 (для суми каротиноїдів 1,5–12,4 мг/100 г) (Чекалинская, Бенькович, 1972; Чекалинская, Довнар, 1977), в умовах Латвії – 0,0–0,7 (Ğutmanis, Cinovskis, 1968), в умовах України 0,1–11,8 мг/100 г (Петрова, 1972а, 1986). На Слобожанщині найбільший уміст каротину мають плоди глоду одноматочкового – 13,4 мг/100 г, в інших 12 досліджених видів – 2,1–9,4 мг/ 100 г (Сорокопудов и др., 2011). У плодах північноамериканських видів глоду уміст каротину коливається в межах 8,3–11,0 мг/100 г (Ковальова, Сидора, 2006).
В умовах південного сходу України найбільше каротину виявлено в плодах C. pennsylvanica ‘Шаміль’ – 9,98 мг/100 г. Доволі багато його в плодах
C. ×pojarkovae ‘Злат’ – 8,32 та C. rhipidophylla – 7,49 мг/100 г. Найменшу кіль-
кість каротину нагромаджують плоди C. punctata ‘Людмил’ – 1,25 мг/100 г. Плоди видів глоду споживають в їжу свіжими або після переробки завдяки
поживним і лікувально-профілактичним властивостям та використовують у фармакології як джерело лікувальних сполук. Вважається, що фармакологічна дія плодів зумовлена флавоноїдами і проантоцианідінами, насамперед гіперозідом і похідними вітексина. Слід ураховувати, що лікувальний ефект може бути пов'язаний з окремими компонентами хімічного складу та їхньою взаємодією, тому важливо розглядати біохемію глоду в цілому (Edwards et al., 2012).
142
ГЛАВА 4
СЕЛЕКЦІЙНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИДІВ РОДУ CRATAEGUS L.
4.1. Селекція глоду як декоративної культури
У садівництві застосовується багато штучних систем класифікації декоративних рослин. У декоративній дендрології класифікують окремі ознаки рослин. Наприклад, виділяють 11 форм крони, 5 типів забарвлення листків, 5 груп за забарвленням квіток тощо (Колесников, 1974). Олена Немова (2009) запропонувала систему класифікації деревних рослин, що відображає наявність у них найпоказовіших декоративних ознак. Установлено 4 класи дерев та кущів: декоративно-габітуальні, декоративно-листяні, декоративно-квітучі та декора- тивно-плоді. Ці класи можуть мати підгрупи залежно від наявності конкретної декоративної ознаки. Деякі сорти за різними ознаками можуть бути віднесені водночас до різних груп. Ми приймаємо цю класифікацію дещо змінивши назви двох класів на декоративно-квіткові та декоративно-листкові.
4.1.1.Декоративно-габітуальні сорти. Деякі сорти глоду, що прищеплені на високому штамбі, формують виразно декоративну плакучу крону. Це старо-
винні С. monogyna ‘Pendula’ (‘Reginae’) і рожевоквітковий С. monogyna ‘Pendula Rosea’. Відомі плакучі сорти C. maximowiczii ‘Pendula’, C. lacrimata ‘Weeping’.
У 1838 році в Англії з'явився сорт С. monogyna ‘Flexuosa’ (‘Snakethorn’, ‘Tortuosa’) зі звивистими гілками. У декоративному садівництві цінуються та-
кож С. monogyna ‘Stricta’ (‘Fastigiata’, ‘Pyramidalis’), C. sanguinea ‘Pyramidalis’ з
вузькими кронами та карликовий C. crus-galli ‘Nana’.
Серед видів глоду, що мають міцні колючки, дібрано сорти з неколючими гілками. Мутантну форма С. monogyna ‘Inermis’ дібрано в США, ‘Inermis Сompacta’ (‘Pygmaea’) – в Німеччині. Неколючий сорт C. crus-galli ‘Inermis’ дібрано в Німеччині. Аналогічний йому ‘Cruzam’ (CRUSADER™) культивують
вСША. Напроти, у Франції з 1859 року поширився С. monogyna ‘Ferox’ (‘Horrida’), що вирізняється скупченими колючками.
4.1.2.Декоративно-квіткові сорти. Більшості видів глоду притаманні квітки з п'ятьма білими пелюстками, тому сорти, що мають збільшену кількість або інший колір пелюсток вирізняються підвищеною декоративністю.
143
Українах Західної Європи здавна відомі декоративні сорти С. laevigata, C. ×media, С. monogyna. Таксономічне положення та походження деяких сортів не повністю визначено. Існує плутанина між сортами з однаковими назвами, які включають до С. laevigata або С. monogyna. Деякі сорти, що раніше вважали належними до С. laevigata, тепер відносять до гібридогенного C. ×media. Нерідко в ботанічних садах сорти С. laevigata, С. ×media, С. monogyna розмножують насінням, зберігаючи за сіянцями назви вихідних сортів.
У Франції дібрано махрові сорти ‘Plena’ ‘Alba( Plena’, ‘Double White’,‘Flore-рlena’) з білими квітками, що відомий з 1770 року та ‘Rubra Plena’ (‘Double Pink’, ‘Flore Rubro-plena’, ‘Flore Roseo-plena’, ‘Punicea Plena’, ‘Rosea Flore Plena’, ‘Rosea Plena’, ‘Roseo-plena’ тощо). Вірогідно, під цими назвами культивують декілька споріднених форм, бо Гандоже (Gandoge, 1871) наводить дані, що садовий глід з махровими квітками натуралізувався у Франції.
Клон ‘Rubra Plena’ з інтенсивним забарвленням квіток поширений в Англії з 1866 року Вільямом Полом, на честь якого отримав назву ‘Paul`s Scarlet’ (‘Paul’, ‘Paulii’, ‘Coccinea Plena’, ‘Kermesina Plena’, ‘Punicea Plena’). Він може зворотньо мутувати, тому під цією назвою буває розмножують різні за інтенсивністю забарвлення форми. Сіянці зберігають багатопелюстковість. Рожеві махрові квітки мають англійський С. laevigata ‘Mutabilis’ та дібраний в Німеччині фірмою Людвіґа Шпета ‘Masekii’. У Канаді від схрещування ‘Paul`s Scarlet’ × C. succulenta в 1935 році створено махровоквітковий сорт ‘Toba’ з рожевіючими пелюстками. На його основі дібрано ‘Snowbird’ з білими махровими квітками. Махрові сорти є також у інших видів, наприклад, C. sanguinea ‘Flore Pleno’.
Поширеними є старовинні сорти С. monogyna ‘Rosea’ і С. laevigata ‘Rosea’, ‘Punicea’ з простими рожевими квітками. Вірогідно, що деякі двоколірні форми, що культивують під назвою ‘Rosea’ варто віднести до С. ×media. Пелюстки бувають забарвленні повністю або частково, створюючи ефект двокольорових квіток. Такі двокольорові квітки мають білий центр з рожевою або червоною облямівкою, яка у різних сортів варіює за шириною та яскравістю. Подібні сорти створено в Німеччині Ґумппером –‘Bicolor’ (‘Gumperi’), в США в Принстон-
скому розсаднику – ‘Crimson Cloud’ (‘Superba’).
Старовинний англійський двічі квітуючий впродовж року сорт ‘Biflora’ (‘Praecox’, ‘Glastonbury’) відомий з 1770 року. У Франції наприкінці XIX сторіччя Брюаном дібрано ремонтантний ‘Semperflorens’ (‘Bruanti’). У Північній Африці є популяції глоду одноматочкового, що квітують восени та взимку.
4.1.3. Декоративно-листкові сорти. Серед різних видів глоду дібрано сорти, що виділяються нетиповою формою або кольором листків. Так, мутантна
144