Материал: Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів

95 6,07, ячмінь 6,93-7,13, горох - 30,15 %.
Як видно, зерно пшениці - це найбільш розбалансований корм.
Пшеничного білка потрібно давати в 1,7 раза більше, ніж вівсяного, що негативно позначається на стані тварин. Економічно це є збитковим, а біологічно - шкідливим, причому посіви вівса в 2,6 раза менше мінералізують органічну речовину, ніж пшениця і на 40 % менше, ніж ячмінь. Тому розширення площі вівса для кормових цілей у районах, де він дає високі врожаї, за рахунок скорочення посівів пшениці - один з важливих напрямів збереження і розширеного відтворення родючості грунту і водночас засіб зміцнення кормової бази тваринництва.
Удосконалення структури посівних площ необхідно поєднувати з правильним чергуванням сільськогосподарських культур. Правильно побудовані й освоєні сівозміни підвищують урожайність на 30-40 % і забезпечують повніше використання техніки і робочої сили.
У підвищенні економічної родючості ґрунту велика роль належить також прогресивним системам обробітку ґрунту, системам насінництва, полезахисним смугам. Значним резервом поліпшення використання земельних ресурсів є підвищення продуктивності природних кормових угідь, частка яких становить 17,8 % всієї площі сільськогосподарських угідь
України. Однак значні площі природних сінокосів і пасовищ використовуються малоефективно, хоч виробництво кормів на них є значно дешевшим, ніж на орних землях. Підвищення продуктивності природних кормових угідь можна досягти завдяки докорінному і поверхневому поліпшенню їх.
Особливо важливе значення для підвищення ефективності ви- користання земельних ресурсів має меліорація.

96 продукції та переміщенням працівників. Це автомобілі, контейнери, спеціальний та спеціалізований транспорт, вагони, вантажно- розвантажувальна техніка тощо.
Під'їзні шляхи охоплюють ті відрізки автомобільних, залізничних шляхів, якими підвозиться сировина та вивозиться продукція підприємства.
Досить часто такі під'їзні шляхи перебувають на балансі підприємства або підприємство призначає відповідальних за їх експлуатацію. Тоді витрати, пов'язані з їх утриманням, ремонтом та експлуатацією, певною мірою здійснює таке підприємство.
Виробничо-технічна база являє собою сукупність об'єктів господарювання, які забезпечують безпосередньо процес виробництва підприємства з технічної погляду.
До виробничо-технічної бази належать:
1. Виробничі підприємства та їх структурні підрозділи.
2. Допоміжне виробництво.
3. Автозаправні станції та станції забезпечення нафтопродуктами.
4. Підприємства постачальники сировини та матеріалів.
5. Ремонтні майстерні і станції технічного та гарантійного обслуговування.
6. Складські приміщення.
7. Гаражі та супутні приміщення.
Отже, можна сказати, що матеріально-технічна база підприємства - це сукупність усіх його виробничих та допоміжних підрозділів, без яких неможлива успішна діяльність підприємства.
Співвідношення між елементами матеріально-технічної бази підприємства, виражене у відсотках, називається її структурою. Для кожного підприємства така структура має свої параметри. Так, наприклад, на підприємствах автомобільного транспорту до рухомого складу належить приблизно 60% від загального складу матеріально-технічної бази (у вартісному виразі), до під'їзних шляхів - 1-2%, до виробничо-технічної бази -
38%, тоді як на підприємствах легкої промисловості ці показники становлять відповідно 35,3 і 62 %. Крім загальної структури матеріально-технічної бази,
є ще структура виробничо-технічної бази, тобто співвідношення між елементами виробничо-технічної бази, виражене у відсотках. Така структура також має галузевий характер, бо, наприклад, у дорожньому господарстві найбільша частка виробничо-технічної бази припадає на основне та допоміжне виробництво та підприємства - постачальники сировини і матеріалів (приблизно 80%), на підприємствах транспорту - на ремонтні майстерні, гаражі та заправні станції (70%), тоді як для оптово-роздрібних баз основний елемент виробничо-технічної бази - це складські приміщення
(65%).
Па формування та розвиток матеріально-технічної бази впливає багато чинників. Передусім це фактори науково-технічного прогресу, екологічні умови, міжнародні та міжгалузеві відносини. Чим кращий екологічний стан держави, чим швидше впроваджується нова техніка на виробництві і

97 замінюються старі технології на нові, чим ширший потік інвестицій та розгалуженіші виробничі зв'язки, тим розвиненішою буде матеріально- технічна база конкретного підприємства.
3.3.2. Тракторний парк і ефективність його використання
Значення тракторного парку в господарській діяльності аграрних підприємств важко переоцінити, адже за допомогою тракторів виконуються майже всі мобільні сільськогосподарські роботи, пов'язані з вирощуванням сільськогосподарських культур (оранка, посів, догляд за посівами, значною мірою збирання). Крім того, тракторний парк широко використовується на транспортних роботах і для обслуговування тваринництва.
В останні роки підприємства тракторного і сільськогосподарського машинобудування України модернізували існуючу та освоїли нову номенклатуру сільськогосподарських машин і обладнання для рослинництва, тваринництва і галузей переробної промисловості. В результаті рівень забезпеченості технологічних процесів в АПК вітчизняною технікою зріс до
78 % проти 27 % у 1992 р. Освоєно, зокрема, виробництво нових тракторів з потужністю двигунів 25,35, 50, 60,80 та 170 кінських сил, а також нового покоління ґрунтообробної техніки, яка не поступається зарубіжним аналогам: п'ятикорпусних універсальних плугів
ПУН
-
5-40, обертових чотирикорпусних ПО-4-40, начіпних і напівначіпних восьмикорпусних,
ґрунтообробних комбінованих агрегатів. Освоєно також виробництво нових зернових сівалок СЗ-5,4, «Містраль - 600» та ін.
Нові вітчизняні трактори, як наприклад, ХТЗ-170, за техніко- економічними показниками використання також не поступаються зарубіжним аналогам і користуються попитом не лише в Україні, але й за її межами. Високі техніко-експлуатаційні характеристики мають також трактори ХТЗ-17 021, ХТЗ-16 231, ХТЗ-16 132, ІІМЗ-6 та ін. Вітчизняні гусеничні трактори стали випускатися з гумоармованими гусеницями, які значно зменшують тиск на ґрунт, а отже, набагато менше руйнують структуру ґрунту. Значно вищою стала економічність роботи двигунів вітчизняних тракторів, яка нерідко досягає рівня економічності закордонних тракторів - 150 г палива на 1 к.с. потужності за годину роботи.
Ступінь забезпечення аграрних підприємств тракторним парком визначається діленням фактичної наявності тракторів на їх нормативну потребу. Остання розраховується різними методами. Найбільш ефективними
є метод визначення потреби за піковими періодами збігу сільськогосподарських робіт і метод оптимізації складу машинно- тракторного парку за допомогою ЕММ і ЕОМ. При використанні першого методу як найбільш поширеного виділяють піковий період для тракторів загального призначення, який для більшості регіонів України припадає на підняття зябу, і окремо для універсально-просапних тракторів на період обробітку просапних культур і збирання трав. При цьому враховуються й

98
інші роботи, що мають бути виконані даними групами тракторів у визначені періоди. Наприклад, у першому з них, крім оранки, враховуються транспортні роботи, деякі операції по збиранню цукрових буряків і кукурудзи, посіву озимих, а у другому - обслуговування тваринницьких ферм, транспортні роботи тощо.
Знаючи тривалість календарного пікового періоду, загальну потребу в певній групі тракторів можна визначити за формулою: де Пт - потреба в певній групі тракторів; Он - обсяг робіт у змінних нормах виробітку, що повинні бути виконані в календарному піковому періоді; Д - кількість днів у календарному піковому періоді; Кк - коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами; Кз - коефіцієнт змінності; Кн - коефіцієнт виконання змінних норм виробітку; Кт
- коефіцієнт технічної готовності, який залежить від тривалості календарного
(робочого) періоду. Якщо, останній триває, наприклад, до 15 днів, то Кт дорівнює 0,95-0,98, а до 30 днів - 0,9-0,95.
Для визначення рівня ефективності використання тракторного парку, встановлення міжремонтних строків, контролю за витрачанням пального, організації планової роботи сільськогосподарських підрозділів (тракторних і тракторно-рільничих бригад, механізованих ланок, загонів) є необхідність у використанні таких умовних показників, як умовно-еталонний трактор і умовно-еталонний гектар. Фізичні трактори переводяться в умовно-еталонні
за коефіцієнтами, що визначені, виходячи з нормативного виробітку за зміну.
За одиницю беруть трактори класу 3 т (ДТ-75, Т-74, Т-75) з нормативним виробітком 7 га. Тоді, скажімо, трактор Т-150 з нормативним виробітком 11,6 га матиме коефіцієнт для переведення 11,6 : 7 = 1,65, Т-100М - відповідно
10,2 і 1,34, МТЗ-52Л - 4,1 і 0,58, Т-16 - 1,4 і 0,2 і т. д.
Умовно-еталонні
гектари
визначають множенням кількості виконаних нормозмін трактором відповідної марки на його змінний еталонний виробіток. Останній розраховують по кожній марці тракторів множенням коефіцієнта для переведення цієї марки трактора в умовно- еталонний на тривалість зміни в годинах. Якщо, наприклад, тривалість зміни становить 7 год, а робота виконується трактором Т-100, то його змінний еталонний виробіток дорівнюватиме 9,38. За умови, що протягом року цим трактором виконано 215 нормозмін, його річний виробіток становитиме 2017 умовно-еталонних гектарів. При цьому кількість нормозмін визначають діленням фактично виконаного обсягу робіт за робочу зміну на змінну норму виробітку. У тих випадках, коли трактором виконується почасова робота, кількість нормозмін визначають діленням відпрацьованого часу на 7 год.
Ступінь раціональності (ефективності) використання тракторного парку підприємства визначається за такими трьома групами показників.
1. Показники інтенсивності використання тракторного парку:
• коефіцієнт використання тракторного парку, визначається діленням тракторо-днів у роботі на тракторо-дні перебування в господарстві;

99
• відпрацювання одним трактором машино-днів, розраховується діленням усього обсягу відпрацьованих тракторним парком машино-днів на середньорічну кількість тракторів;
• відпрацювання одним трактором машино-змін, обчислюється діленням усього обсягу відпрацьованих машино-змін на середньорічну кількість тракторів;
• відпрацювання одним трактором нормозмін, визначається аналогічно, лише в чисельнику беруться виконані тракторним парком нормозміни;
• коефіцієнт змінності, розраховується як відношення відпрацьованих машино-змін до відпрацьованих машино-днів.
2. Показники продуктивності використання тракторного парку:
• річний виробіток умовно-еталонних гектарів одним трактором,
визначається діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт, включаючи стаціонарні, земляні і транспортні в умовно-еталонному визначенні, на середньорічну кількість тракторів;
• імінний виробіток одним трактором, обчислюється діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт на кількість відпрацьованих ним машино-змін;
• денний виробіток одним трактором, визначається аналогічно попередньому показнику, лише в знаменнику беруться відпрацьовані машино-дні;
• коефіцієнт виконання тракторним парком норм виробітку,
розраховується діленням виконаних нормо-змін на відпрацьовані машино- зміни.
3. Показники економічності використання тракторного парку:
• собівартість одного умовно-еталонного гектара, визначається діленням усіх витрат на експлуатацію тракторів, сільськогосподарських машин і знарядь на загальний обсяг робіт в умовно-еталонних гектарах, виконаних тракторним парком;
• витрати палива на один умовно-еталонний гектар.
Для визначення економічної ефективності використання всього машинно-тракторного парку, включаючи не лише силові (трактори), а й робочі машини, розраховують показник виходу валової продукції рослинництва на гривню вартості цих машин. З підвищенням даного показника створюються необхідні економічні передумови для швидкої окупності витрат на придбання техніки та її заміни на більш продуктивну.
Показники інтенсивності характеризують напруженість використання тракторного парку протягом року і є вихідними у формуванні показників його продуктивності, а тому розглядаються як істотні фактори зниження витрат на одиницю тракторних робіт. Чим більше відпрацьовано кожним трактором машино-днів і виконано нормо-змін, чим вищий коефіцієнт змінності, тим більшим буде за інших однакових умов його річний виробіток в умовних еталонних гектарах, і навпаки.
Залежність продуктивності тракторів за показником річного виробітку