105 трав - 1,5- 1,7, зеленій масі - 1,1-1,2, мінеральних добривах - 1,8, по будівель- них матеріалах - 1 і т. д.
Обсяг транспортних робіт у тонно-кілометрах, або вантажооборот
обчислюють множенням обсягу вантажоперевезень у тоннах на середню зважену відстань перевезень, яку визначають на основі звітних даних. При плануванні цього показника враховують також можливі зміни у вантажопотоках. Обсяг вантажоперевезень у тоннах і вантажооборот у тонно-кілометрах по підприємству залежить від площі землекористування, рівня врожайності культур і продуктивності тварин, спеціалізації гос- подарства, його віддаленості від переробних і заготівельних організацій, залізничної станції, а також від обсягу здійснюваних господарським способом будівельно-монтажних робіт. Чим більший обсяг транспортних робіт по підприємству, тим більше йому потрібно мати транспортних засобів для перевезення вантажів. Водночас на потребу в цих засобах істотно впливає і такий фактор, як клас вантажів.
Залежно від питомої ваги вантажів і зумовленого нею коефіцієнта використання вантажопідйомності транспортних засобів розрізняють п'ять таких класів. До першого класу відносять вантажі, які забезпечують використання вантажопідйомності на 100 % (зерно, крім вівса і кукурудзи в качанах, картопля свіжа, борошно, фрукти свіжі в ящиках, камінь, цемент, добрива мінеральні тощо), до другого - з використанням вантажопідйомності на 99-71 % (вовна пресована, зелень городня в ящиках, капуста свіжа, комбікорм, кукурудза в качанах, сіно і солома пресовані, насіння соняшнику тощо), до третього - на 70-51 % (вовна непресована, молоко свіже в бідонах і автоцистернах, нафтопродукти, силосна маса, тютюн, худоба домашня велика тощо), до четвертого - на 50-41 % (зелень городня навалом, кокони шовкопряда, розсада овочева без упаковки, худоба домашня дрібна тощо), до п'ятого класу - з використанням вантажопідйомності менше ніж на 41 %
(бавовна).
Транспортні роботи в аграрних підприємствах виконуються такими видами транспорту: автомобільним, тракторним, гужовим і в незначних обсягах - трубопровідним (водопроводи, молокопроводи). Співвідношення між окремими видами транспорту і розподіл обсягу перевезень за видами транспортних засобів установлюються у кожному підприємстві з урахуванням таких факторів, як клас вантажу, дорожні умови, відстань перевезень, терміновість, погодні умови, спосіб виконання вантажно- розвантажувальних робіт, технологія виробництва сільськогосподарської продукції. За інших однакових умов критерієм вибору транспортного засобу
є мінімізація витрат на тонну перевезеного вантажу.
Відповідно до вимог вказаного критерію науковими установами вироблені рекомендації щодо вибору найбільш ефективних транспортних засобів для виконання певних транспортних робіт. Установлено, наприклад, що для перевезення великих партій вантажів на далеку відстань доцільно використовувати бортові автомобілі підвищеної вантажопідйомності.
Особливо ефективним є застосування автомобілів з причепами, які дають
106 змогу підвищити їх продуктивність на 45-55 % і знизити собівартість переве- зень на 25 %. На короткі відстані, особливо для перевезення сипучих вантажів, економічно вигідніше використовувати автомобілі-самоскиди.
Для внутрішньогосподарських перевезень, особливо вантажів III і IV класів, найкраще використовувати тракторні поїзди. Цей вид транспорту себе також виправдовує на поганих дорогах і коротких відстанях. Проте слід мати на увазі, що за інших однакових умов собівартість тонни перевезень тракторним транспортом в 1,5-2 рази вища, ніж автомобільним. Тому цей вид транспорту потрібно використовувати обмежено.
Важливо також пам'ятати, що автомобілі економічно не вигідно використовувати для перевезень вантажів на відстань менше 3 км. Чим вища вантажопідйомність автомобілів, тим раціональніше їх використання на далеких відстанях. Як свідчить практика, в сучасних умовах найефективнішим є застосування автомобілів вантажопідйомністю 4-6 т.
Гужовий транспорт доцільно використовувати для перевезення разових вантажів на невеликі відстані.
Вибір транспортного засобу повинен здійснюватися і з орієнтацією на досягнення
якісних
показників
транспортного
обслуговування,
головними з яких є перевезення вантажів вчасно, без втрат і повнота виконання замовлень на транспортні перевезення.
Для того щоб визначити потребу в середньорічній кількості відповідних транспортних засобів, необхідно із загального обсягу транспортних робіт підприємства виділити їх частки, які доцільно виконувати автомобільним, тракторним і гужовим транспортом. Тоді потребу в середньорічній кількості автомобілів визначають діленням обсягу перевезень даним видом транспорту на продуктивність середньооблікової автомобіле-тонни (остання коливається в межах 800-1190 т), а потім на середню вантажопідйомність автомобіля. Необхідну кількість автомобілів
(Па) можна визначити за місяцем найбільших перевезень ними вантажів, користуючись формулою: де Ог - обсяг транспортних робіт, у тоннах; t нр
- час простою автомобіля під навантаженням і розвантаженням, год.; Д - кількість днів у місяці; Тд - тривалість роботи автомобіля протягом дня, год.; В - вантажопідйомність 1 автомобіля, т; Кв - коефіцієнт використання вантажопідйомності.
Середньорічну потребу в тракторних причепах визначають діленням обсягу перевезень у тоннах, що припадає на тракторний транспорт, на річну продуктивність причепів у розрахунку на тонну їх вантажопідйомності.
Залежно від конкретних умов рівень наведеної продуктивності коливається в межах 380-420 т.
За рекомендаціями наукових установ, потреба в тракторних причепах в
107 розрахунку на 1000 га сільськогосподарських угідь становить для Степу - 9,8 од., Лісостепу - 11,4 і для Полісся - 12,2 од. Потребу в робочих конях визначають, виходячи з того, що одиниця укомплектованого гужового транспорту може перевезти в рік 390-420 т вантажів.
Усі показники використання автотранспорту поділяються на три групи:
інтенсивності, продуктивності й економічності. До показників інтенсивності відносять:
коефіцієнт використання автопарку, який визначають діленням автомобіле-днів перебування в господарстві на автомобіле-дні в роботі;
коефіцієнт технічної готовності, що розраховується діленням різниці між автомобіле-днями перебування в господарстві і автомобіле-днями в ремонті на автомобіле-дні перебування в господарстві;
середню технічну швидкість, яку обчислюють діленням загального пробігу автомобілів на час перебування в русі;
середню експлуатаційну швидкість, що є часткою від ділення загального пробігу на час перебування автомобілів у наряді;
середню відстань перевезень тонни вантажу, яку розраховують діленням вантажообороту в тонно-кілометрах на загальну кількість перевезеного вантажу в тоннах;
середньодобовий пробіг автомобіля в кілометрах, який визначають діленням загального пробігу автомобілів на автомобіле-дні в роботі;
коефіцієнт використання пробігу, що дорівнює відношенню пробігу автомобілів з вантажем до загального пробігу;
коефіцієнт використання вантажопідйомності, який розраховують за формулою: де Кв - коефіцієнт використання вантажопідйомності; Зво - загальний вантажооборот, ткм; Воп - вантажооборот причепів, ткм; Пв - пробіг з вантажем, км; Вп - вантажопідйомність середньооблікового автомобіля, т.
Показники продуктивності автотранспорту: виробіток автомобілів
на одну середньооблікову автомобіле-тонну: де Ва - виробіток автомобілів на 1 середньооблікову автомобіле-тонну;
Вт - кількість перевезених вантажів, т; Атд - автомобіле-тонно-дні;
кількість тонно-кілометрів на середньооблікову автомобіле-тонну
в тонно-кілометрах, що розраховується з виразу:
Показники економічності автотранспорту:
собівартість тонно-кілометра (десяти або ста тонно-кілометрів), яка визначається діленням прямих експлуатаційних витрат по автотранспорту на
108 вантажооборот;
прямі експлуатаційні витрати на 100 км пробігу й окремо на тонну
перевезеного вантажу, грн;
витрати пального на 100 км пробігу й окремо на 100 ткм.;
витрати пального на тонну перевезеного вантажу.
Рівень наведених техніко-економічних показників коливається приблизно в таких межах: коефіцієнт використання автопарку - 0,70-0,75, технічної готовності - 0,81-0,85, використання пробігу - 0,50-0,55, використання вантажопідйомності - 0,85-0,90, середньотехнічна швидкість -
22-26 км, середньо-експлуатаційна - 13-16 км, середня віддаль перевезень -
18- 23 км, виробіток на середньооблікову автотонну - 900-1200 т і 15-25 тис. ткм.
Найбільш повно про ефективність використання автомобільного парку можна судити за показниками продуктивності й економічності. Підвищення
їх рівня досягається, коли абсолютна величина коефіцієнтів використання автопарку, технічної готовності, використання пробігу і вантажопідйомності найменше відхиляються від одиниці, а також коли зростає середньодобовий пробіг і середньоексплуатаційна швидкість, зменшуються простої автомобілів під навантаженням і розвантаженням.
Для розрахунку й аналізу вантажообороту автопарку (Откм) використовують формулу:
Откм = Вп · Ка · Кв · Кп · L = 365 де Вп - вантажопідйомність автопарку (загальний тоннаж), т; Ка - коефіцієнт використання автопарку; Кв - коефіцієнт використання вантажопідйомності; Кп - коефіцієнт використання пробігу; L- середньодобовий пробіг автомобілів, км.
Дану формулу можна використовувати і для визначення та аналізу вантажообороту по окремих марках автомобілів.
Для того щоб виявити відносний і абсолютний вплив техніко- економічних показників на зміну вантажообороту автопарку у звітному періоді порівняно з базовим, можна скористатися індексним способом. З цією метою в чисельнику формули проставляються наведені вище техніко- економічні показники у звітному році, а в знаменнику - в базовому.
Встановити ступінь впливу на вантажооборот підприємства, скажімо, фактора вантажопідйомності автопарку можна за формулою: а коефіцієнт використання автопарку - в виразу:
За такою самою методикою визначають вплив інших техніко- економічних показників. Для виявлення ступеня впливу на вантажооборот останнього з них - середньодобового пробігу автомобіля - формула набуває такого вигляду:
109
Якщо від чисельника будь-якої з наведених формул відняти її знаменник, то результат покаже абсолютну зміну вантажообороту, спричинену зміною відповідного техніко-економічного показника. Кожний з розрахованих часткових
індексів свідчить про відносну зміну вантажообороту під впливом даного показника.
Для поліпшення використання транспорту в аграрних підприємствах насамперед важливо досягти раціональної технологічної структури перевезень: автомобілями - 50-65 %, транспортними поїздами - 30-35, гужовим транспортом - 10 %.
Для підвищення ефективності використання автопарку погрібно встановити раціональну структуру його і достатньо забечпечити причепами.
Нині аграрні підприємства гостро відчувають нестачу самоскидів і спеціалізованих автомобілів, частка яких повинна бути істотно збільшена (до
43 і 20 % усього автомобільного парку). Вантажопідйомність причепів доцільно довести, як мінімум, до 10-15 % вантажопідйомності автопарку.
Дуже важливо також поліпшити стан доріг, підвищити кваліфікацію водіїв, покращити технічне обслуговування автомобілів, перейти на прогресивні форми організації праці та її матеріального стимулювання.
1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 62
3.3.5. Поняття розміру енергоресурсів Енергетичні потужності аграрного підприємства являють собою обсяг потужностей технічних двигунів і живої тяглової сили (в перерахунку на механічну). До них належать трактори, в тому числі ті, на яких змонтовані меліоративні та інші машини, двигуни комбайнів, автомашин, а також ті. які працюють на стаціонарі, електродвигуни та електроустановки.
Для визначення структури енергетичних ресурсів усі види енергетики виражають у порівняльних одиницях — механічних кінських силах. На сільськогосподарських підприємствах сумарна потужність тракторного парку розрахована як тяглова, тобто на «крюку». Потужність же інших двигунів наведена в механічних кінських силах як номінальна («на шківу»). При розрахунку сумарної потужності для зіставлення доцільно розраховувати і тракторний парк за номінальною потужністю. Щоб виразити потужність електродвигунів у кінських силах, загальну сумарну потужність усіх електродвигунів у кіловатах множать на коефіцієнт 1,36 (1 к.с. - 0,736 кВт, атому 1 кВт — 1,36 к.с.). Потужність знижуючих трансформаторів вимірюється в кіло-вольт-амперах (кВА) і переводиться в механічні кінські сили за коефіцієнтом 1.088, а робочі коні — 0,75.
Щоб не допустити подвійного розрахунку при визначенні запасу енергетичних ресурсів, із загальної кількості первинних двигунів виключають ті, що приводять у рух електрогенератори.
Під
структурою енергетичних ресурсів (потужностей) розуміють
110 процентне співвідношення окремих видів енергетики в загальному їх обсязі енергетичних ресурсів.
Найбільшу питому вагу в структурі енергоресурсів у аграрних підприємствах України становлять механічні двигуни (99%). Провідне місце серед них належить автомобілям і тракторам (62,3%).
Важливими техніко-економічними показниками матеріально-технічної бази є енергоозброєність і енергооснащеність. Енергоозброєність праці — це кількість енергетичних потужностей (к.с.), що припадає на серед- ньорічного працівника.
Енергооснащеність виробництва — це кількість енергетичних потужностей, що припадає на 100 га посівної площі. Щоб ЇЇ визначити, потрібно сумарний запас потужностей (к.с.) поділити на площу сільськогосподарських культур і помножити на 100.
Наприклад, у ПАОП „Зоря‖ Красноградського району Харківської області потужність енергетичних ресурсів становить 32560 к.с., посівна площа 5210 га, середньорічна кількість працівників 376 осіб.
Енергоозброєність у названому господарстві становить:
6
,
86 376 32560
с
к
Енергооснащеність:
625 100 5210 32560
с
к
У середньому по Україні енергоозброєність і енергооснащеність у 2002 році значно нижча, ніж у передовому господарстві ПАОП „Зоря‖, а саме відповідно 34,6 к.с. і 268 к.с.
Вищий рівень енергоозброєності праці та енергооснащеності — в господарствах зони Степу і Лісостепу, значно нижчий — у зоні Полісся.
Енергетичним ефектом (
Е) слід вважати позитивні результати у вигляді зменшення витрат енергоносіїв на виробництво продукції:
,
М
ВП
1
ВП
1
ВП
Е
1 1
1 0
0
де ВПо, ВП1 — вартість валової продукції сільського господарства відповідно у базовому та звітному періодах (у порівняльних цінах):
Основні показники процесу енергоспоживання у сільському
господарстві
Об'єкт аналізу
Показники наявності
(забезпечення) використання проміжні результативні
Енергетичні ресурси
Теплота згорання Коефіцієнт корисного використання
Енергетичні засоби
Енерго- і елекгроозбросність праці, коефіцієнт
Погодинна витрата палива, коефіцієнт
Коефіцієнт корисної дії