133
3.5. Оборотні засоби (оборотний капітал) аграрних підприємств
3.5.1. Сутність, склад і класифікація оборотних засобів
Оборотні засоби - це сукупність грошових засобів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.
Формування й регулювання окремих елементів оборотних засобів мають свої особливості. З урахуванням цього виділяють оборотні засоби у сфері виробництва та обігу і поділяють їх на нормовані та ненормовані (рис.
3.6).
Оборотні фонди являють собою частину засобів виробництва, які беруть участь в одному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на вартість готової продукції і змінюють свою натуральну форму. Це матеріали, конструкції, деталі тощо.
Для того щоб краще зрозуміти сутність оборотних фондів та фондів обігу, розглянемо їх структуру. До оборотних фондів входять такі елементи:
І. Виробничі запаси, які необхідні для забезпечення процесу ви- робництва сировиною та матеріалами.
До виробничих запасів належать:
- основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, які безпосередньо братимуть участь у процесі виробництва і саме з яких виготовлятиметься продукція;
- допоміжні матеріали, конструкції, деталі, які на відміну від основних не пов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування тощо;
- малоцінний інвентар та інструменти, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний
інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Ці засоби праці об'єднуються в одній групі, незважаючи на різне призначення тому, що вони мають невелику вартість (приблизно до 225 грн за одиницю) і відносно невеликий строк служби (до одного року). До цієї групи відносять також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування, незалежно від строку їх експлуатації та вартості.
II. Незавершене виробництво. Незавершене виробництво - це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством.
Воно є лише на тих підприємствах, де тривалість виробничого циклу більша за один день. У вартісному виразі незавершене виробництво охоплює витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші грошові кошти, необхідні для завершення виробничого Циклу, але на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року
134 тощо) такий цикл не встигає бути завершеним.
Рис. 3.6. Склад оборотних засобів підприємства
III. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та ін., які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному періоді.
IV. Напівфабрикати власного виготовлення. До них належать заготовки, напівфабрикати, які виготовлені на підприємстві і не є його основною продукцією, але забезпечують основне виробництво.
Співвідношення між окремими групами оборотних виробничих фондів, виражене у відсотках, становить їх структуру. Більшу частину в цій структурі становить виробничі запаси основних матеріалів, конструкцій та деталей.
Проте слід зауважити, що структура оборотних фондів залежить передусім під специфіки виробництва. Наприклад, у будівництві приблизно 50-60% вартості оборотних фондів припадає на незавершене виробництво, а 25% - на основні виробничі запаси; на транспорті (крім перевезень на великі відстані) та в інших сферах інфраструктури незавершеного виробництва майже немає, а основних виробничих запасів та залишків готової продукції тут немає взагалі. Водночас приблизно 70% припадає на допоміжні виробничі запаси.
135
У забезпеченні нормальної виробничо-господарської діяльності під- приємства, виконанні постачально-збутових операцій, розрахунків із пра- цівниками, а також у задоволенні інших виробничих та господарських потреб важливу роль відіграють фінансові ресурси, які перебувають у сфері обігу.
Такі ресурси і створюють фонди обігу.
Фонди обігу - це частина оборотних засобів у вигляді товарно- матеріальних цінностей та грошових коштів підприємства, які функціонують у сфері обігу, забезпечуючи безперервність процесу виробництва.
До них належать:
1) товарно-матеріальні цінності;
2) грошові кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;
3) наявні кошти у касі;
4) кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості);
5) товари відвантажені та надані послуги.
6) дебіторська заборгованість;
7) залишки готової продукції на складах;
8) відвантажена продукція.
Іншими словами, фонди обігу - це ті оборотні засоби, які в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і які у будь-який момент можуть стати вільними коштами підприємства.
Таким чином, оборотні фонди обслуговують сферу виробництва, а фонди обігу - сферу обігу.
Оборотні засоби підприємства класифікують за такими ознаками:
- за місцем та роллю у процесі виробництва;
- за джерелом утворення;
- за способами планування або нормування.
За місцем та роллю у процесі виробництва оборотні засоби поді- ляються на оборотні фонди та фонди обігу, про які мова йшла вище.
За джерелами утворення розрізняють оборотні засоби власні та позичені. Власними є засоби, що були придбані підприємством при його створенні для забезпечення нормального функціонування. До власних оборотних засобів належать усі оборотні фонди підприємства, а також частина фондів обігу: статутний фонд, прибуток, амортизаційний фонд тощо, до позичених - тільки фонди обігу, представлені різноманітними кредитами, позичками від інших організацій та установ.
За способами планування та нормування оборотні засоби поді- ляються на нормовані та ненормовані. Нормовані оборотні засоби являють собою той їх мінімум, який необхідний для забезпечення безперебійного функціонування підприємства. Ненормовані - це додаткові оборотні засоби, які використовуються, як правило, на розширення виробництва. Таким чином, до нормованих належать оборотні фонди підприємства, а до ненормованих - фонди обігу за винятком залишків готової продукції на складах.
136
3.5.2. Структура оборотного капіталу й оцінка запасів при їх
виробничому споживанні
Як бачимо, склад оборотного капіталу аграрних підприємств досить різноманітний. Процентне співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу називають його структурою. По окремих підприємствах вона може істотно різнитися, що зумовлено їх виробничим напрямком і рівнем розвитку економіки. По аграрних підприємствах України структура оборотного капіталу на початок 2009 р. мала такий вигляд (табл. 3.8).
Таблиця 3.8
Структура оборотного капіталу аграрних підприємств України на
початок 2009 р.
Складові оборотного капіталу
Структура оборотного капіталу
Структура оборотних фондів і фондів обігу,
% млн грн
%
Оборотні фонди - всього
8798 68,6 100 виробничі запаси
3695 28,8 42,0 тварини на вирощуванні
і відгодівлі
2727 21,3 31,0 незавершене виробництво
2376 18,5 27,0
Фонди обігу - всього
4020 31,4 100 готова продукція
920 7,2 22,9
Товари
72,0 0,6 1,8 векселі одержані
99,6 0,8 2,5
Дебіторська заборгованість усіх видів
2508,7 19,6 62,4
Поточні фінансові інвестиції
31,7 0,2 0,8
Грошові кошти та їх еквіваленти
125 1,0 3,1
Інші оборотні активи
263 2,0 6,5
Оборотний капітал підприємства
(всього оборотних активів)
12818 100
X
Дані табл. 3.5 свідчать, що на початок 2009 р. більша частка оборотних засобів припадала на оборотні фонди. В їх складі найбільшу питому вагу займають виробничі запаси. Найвищим є цей показник у спеціалізованих господарствах по вирощуванню і відгодівлі великої рогатої худоби та у свиновідгодівельних підприємствах через високу концентрацію поголів'я і значні запаси кормів, необхідних для його утримання.
Частка фондів обігу (особливо грошових коштів) значно залежить від економічного стану аграрних підприємств, розміру інвестицій на розширення виробництва і загальної кон'юнктури ринку. В період економічної кризи підприємства потрапляють у скрутне фінансово-економічне становище, і як показує практика, питома вага грошових коштів (на рахунках банків, валютних рахунках) в них через це істотно знижується. Як видно з табл. 3.5,
137 частка грошових коштів в оборотному капіталі становила лише 1 %.
Одночасно переважаюча частка їх знаходилася в розрахунках (19,6 %), що є наслідком ще не до кінця подоланої у 2008 р. платіжної кризи і бартеризації обміну.
При вибутті виробничих запасів - виробничому їх споживанні в процесі створення нових споживних вартостей, при продажу, обміні тощо - їх вартісна оцінка може здійснюватися згідно з П(Ф)БО 9 «Запаси», за одним з таких методів:
• ідентифікованою собівартістю відповідного виду запасів.
Використовується для оцінки тих запасів, по яких один вид їх не замінить
іншого. Це ж стосується запасів, що використовуються для виконання спеціальних проектів і замовлень;
• середньозваженою собівартістю. Оцінка за цим методом здійснюється окремо по кожному виду запасів за допомогою формули: де ССj - середньозважена собівартість одиниці j-го виду запасів; Свпj
- сумарна вартість залишку j-го виду запасів на початок звітного місяця; ВОj- вартість одержаних у звітному місяці запасів j-го виду; СКпj - сумарна кількість запасів j-го виду на початок звітного місяця; ОЗj - одержана у звітному місяці кількість запасів j-го виду;
• нормативними витратами. Для практичної реалізації даного методу використовуються норми витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що розроблені підприємством за нормального рівня використання запасів, інших виробничих ресурсів, виробничих потужностей і реального рівня цін;
• цінами продажу. Застосовується підприємствами роздрібної торгівлі, коли ціна продажу запасів встановлюється з урахуванням середньої торговельної націнки.
Важливо пам'ятати, що для всіх видів запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з розглянутих методів.
3.5.3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його
кругообіг
Оборотний капітал знаходиться у постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу. Його запас на кожній стадії повинен бути таким, щоб забезпечити неперервну роботу підприємства. Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежить від таких факторів: обсягу виробництва сільськогосподарської продукції та продукції переробки; умов матеріально-технічного постачання; умов реалізації і розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виро- бничо споживаються в процесі виробництва; виробничого напрямку
138 підприємства і рівня розвитку головної галузі.
Забезпеченість підприємства оборотним капіталом визначається за такими показниками:
• фондооснащеність виробництва, що визначається діленням середньорічної вартості оборотного капіталу на площу сільсько- господарських угідь підприємства;
• ступінь забезпеченості підприємства оборотним капіталом, що розраховується як частка від ділення його фактичної наявності на кінець року на сукупний норматив цих засобів;
• вартісне співвідношення між оборотними й основними фондами, яке визначається діленням середньорічної вартості оборотних фондів на середньорічну вартість основних виробничих фондів.
Цінність наведених вартісних показників для аналізу стану економіки підприємства й оцінки рівня забезпеченості його ресурсами повною мірою виявляється лише в умовах відносно стабільних цін на сільськогосподарську
і промислову продукцію, що можливе за відсутності інфляції або помірних темпів її (до 5 % на рік). За високих темпів інфляції забезпеченість підприємств, насамперед, оборотними фондами доцільно визначати й оцінювати за натуральними показниками в розрізі найважливіших складових цього ресурсу .- поголів'я тварин, кормів, насіння, пального і мастил тощо.
Потреба в оборотному капіталі, необхідна для забезпечення ефективного і безупинного функціонування виробництва, істотно залежить від часу знаходження авансованих коштів на кожній стадії кругообігу, що відбувається в такій послідовності: де ГК - грошові кошти; ВЗ - виробничі запаси; НВ - незавершене виробництво; ГП - готова продукція; КР - кошти в розрахунках.
Особливістю руху авансованих оборотних засобів є те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової продукції не реалізується, а спрямовується на відновлення і поповнення виробничих запасів з метою подальшого використання в наступному циклі виробництва
(наприклад, корми, насіння). Тобто, утворюється мале коло кругообігу за схемою ВЗ -» НВ -» ГП -» ВЗ, існування якого вимагає специфічного підходу до визначення показників обороту оборотного капіталу.
Час повного кругообігу авансованих елементів оборотного капіталу залежить від часу їх знаходження на кожній стадії. Тому стає очевидним, що загальна швидкість руху авансованих засобів є прямо пропорційною швидкості їх руху на окремих стадіях. Іншими словами, чим менше часу ці засоби знаходяться на кожній із стадій їх послідовного руху, тим менше часу потрібно для повного кругообігу оборотного капіталу, і навпаки. Затримка авансованих оборотних засобів на певній стадії неминуче призводить до уповільнення кругообігу, порушує послідовність просування коштів і, як
139 наслідок, погіршуються умови відтворення, що негативно позначається на кінцевих результатах виробництва.
На швидкість кругообігу оборотного капіталу впливає низка факторів.
На виробничій стадії головним фактором є технологія виробництва. Важливу роль тут відіграє й організаційний фактор, наприклад, строки збирання культури і підготовки продукції до реалізації. На стадії обігу вирішальну роль відіграють організаційні фактори, пов'язані з реалізацією продукції і системою розрахунків. Платіжна криза, яка набула особливо великого розмаху в Україні в 1994 р., значно сповільнила рух коштів на розрахунковій стадії. Через це аграрні підприємства не одержували належних їм коштів за реалізовану продукцію, що позбавляло їх можливості своєчасно придбати необхідні ресурси (добрива, пальне і мастила, отрутохімікати тощо) для ефективного ведення виробництва. Безумовно, це негативно позначилося на результатах їх господарювання.
Особливістю кругообігу оборотного капіталу в аграрних підприємствах
є те, що він авансується на тривалий час, нерідко на рік і більше. Це, насамперед, зумовлено технологією виробництва сільськогосподарської продукції, специфіка якої і визначає найбільше закріплення оборотних засобів на стадії виробництва. Але оскільки нова вартість створюється саме на цій стадії, то такий порядок є необхідним для забезпечення ефективної роботи аграрних підприємств у цілому. Через сезонність виробництва в аграрних підприємствах має місце нерівномірність вкладень оборотних засобів у виробничий процес, поступове, згідно з вимогами технологій, зростання цих вкладень аж до стадії реалізації продукції включно.
Наприклад, за даними М. Я. Дем'яненка, на виробництві цукрових буряків витрати минулого року становлять 18,5 %, на підготовку ґрунту і посівів -
10,6, на догляд за посівами - 14,9 і на збирання - 56 %. Зрозуміло, що та частина засобів, яка вкладається на початку виробничого процесу (у наведеному прикладі це - витрати минулого року), перебуватиме в кругообігу найбільше часу, а та, що вкладена в кінці, - найменше.
Дана обставина дає змогу зробити висновок: чим більше оборотних засобів вкладається у виробництво на початку виробничого процесу, тим більше підприємство повинно їх авансувати для забезпечення нормального кругообігу, і навпаки. Оскільки через технологічні особливості і сезонність
існує часовий розрив у вкладеннях коштів, то тривалість (період) виробництва продукції не збігається з часом перебування авансованих елементів оборотного капіталу на цій стадії. Такий час є меншим за тривалість процесу виробництва, а тому виникає необхідність у визначенні середньозваженої закріплюваності коштів на цій стадії (Сз) за формулою: де Св
і
, - виділений у технологічному процесі і-й виробничий цикл
(витрати минулого року, підготовка ґрунту і посів тощо); t
і
- час закріплюваності оборотних засобів, які виробничо спожиті в і-му