140 виробничому циклі, міс.
Наприклад, на виробництві озимої пшениці витрати минулого року становлять 33,2 %, а тривалість їх закріплюваності дорівнює тривалості періоду виробництва - 11 міс, витрати на догляд за посівами складають 16,8
% з тривалістю закріплення 4,5 міс, витрати на збирання і доробку продукції
- 50 % з часом їх закріплюваності - 0,9 міс. Підставивши ці дані в наведену формулу, матимемо, що середньозважена закріплюваність оборотних засобів на виробничій стадії кругообігу дорівнює 4,86 міс.
За інших однакових умов підприємству вигідніше розвивати ту галузь, яка має меншу середньозважену закріплюваність елементів оборотного капіталу, оскільки тоді вимагається менше авансованих вкладень для забезпечення безупинності виробництва й одержання заданих кінцевих результатів. Зрозуміло також, що одержаний показник значною мірою залежить від тривалості технологічного циклу (періоду) виробництва.
Наприклад, за середнього рівня господарювання період вирощування і відгодівлі молодняка великої рогатої худоби становить майже 1,5 року (18 міс). Якщо через певні несприятливі обставини середньодобові прирости живої маси будуть низькі, то період виробництва стане значно тривалішим, наближаючись до двох і більше років. У результаті значно зростатиме середньозважена закріплюваність оборотних засобів,
істотно знижуватиметься ефективність виробництва.
3.5.4. Методика визначення ефективності використання оборотного
капіталу та її факторний аналіз
Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу, визначення потреби в ньому і обґрунтованого управління процесом прискорення обороту застосовують низку економічних показників. Серед таких показників одним з найважливіших є коефіцієнт обороту оборотного
капіталу. В економічній аграрній літературі нерідко пропонується розраховувати цей показник відношенням товарної продукції (інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне стадо, і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного стада тварин, до середньорічної вартості оборотного капіталу.
Одержаний таким способом економічний показник характеризує більше віддачу оборотних засобів, а не швидкість їх обороту. У вартість товарної (валової) продукції включена амортизація і прибуток, які не варто було б брати до уваги при визначенні швидкості руху предметів праці - оборотних фондів. Адже амортизація є наслідком руху основних засобів, а прибуток безпосередньо залежить від продуктивності живої праці, каналів реалізації продукції, її якості, строків продажу тощо.. Тому збільшення чи зменшення цих частин вартості продукції не повинно позначатися на показнику швидкості обороту оборотного капіталу.
Більш обґрунтовано даний показник можна обчислити діленням
141 виробничих витрат підприємства без амортизації на середньорічну вартість оборотного капіталу. Для визначення швидкості обороту лише предметів праці необхідно матеріальні витрати підприємства (всі витрати за мінусом амортизації, витрат на оплату праці і послуг зі сторони) поділити на середньорічну вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Матеріальні витрати являють собою спожиті в процесі виробництва предмети праці. В них, що дуже важливо для врахування специфіки сільськогосподарського виробництва, знаходить відображення мале коло кругообігу оборотних фондів - внутрішньогосподарський оборот, коли частина авансованих предметів праці не проходить товарної стадії, а потрапляє до складу виробничих запасів.
Прискорення обороту оборотного капіталу має важливе економічне значення, оскільки зменшує потребу виробництва в цьому ресурсі для виконання виробничої програми, а отже, підвищує ефективність відтворювального процесу. Вивільнені при цьому кошти підприємство може направити на диверсифікацію виробництва, соціальний розвиток колективу тощо.
Для того щоб мати повніше уявлення про швидкість руху оборотного капіталу на виробничій та обіговій стадіях, його середньорічну величину доцільно визначати не тільки відповідно до фактичної наявності цього ресурсу, а і вилучивши з нього наднормативні запаси кормів, насіння і посадкового матеріалу. Завдяки цьому зменшиться знаменник формули визначення коефіцієнта обороту, а отже, зросте його величина до рівня, який відповідає нормативній забезпеченості підприємства зазначеними видами
(елементами) оборотного капіталу сільськогосподарського походження. Але оскільки сільськогосподарське виробництво залежить від природних умов, то підприємства життєво заінтересовані мати підвищений запас цих засобів, тому його створення розглядають як важливу умову їх стабільної роботи.
Проте зі збільшенням вказаного запасу зростає і середньорічна вартість оборотних засобів, а отже, за рахунок цього фактора зменшуватиметься кое- фіцієнт їх обороту. Порівняння цього коефіцієнта, розрахованого за двома описаними методами, дасть змогу зробити правильний висновок про час повного кругообороту авансованого оборотного капіталу.
Обернену величину коефіцієнта обороту називають коефіцієнтом
завантаженості. В практиці аналітичної роботи аграрних підприємств широко використовується показник тривалості одного обороту оборотного
капіталу у днях (Тоб). Він визначається за формулою:
Тоб = Тп : Коб, де Тп - тривалість періоду, за який розраховується показник; Коб - коефіцієнт обороту оборотного капіталу.
По сільськогосподарському виробництву коефіцієнт обороту визначається за наслідками господарського року, тому Тп = 365 днів. Якщо, скажімо, Коб = 1,1, то Тоб становитиме 332 дні. Для порівняння зазначимо, що в переробних виробництвах тривалість одного обороту є значно меншою.
Наприклад, у виноробних цехах цей показник складає лише 60 днів.
142
Як уже зазначалося, залежно від коефіцієнта обороту оборотного капіталу може змінюватися потреба в ньому. За його збільшення певні елементи оборотного капіталу можуть вивільнятися з обороту, а за зменшення - виникатиме необхідність в їх додатковому залученні для виробництва того самого обсягу продукції. Відносне вивільнення (залучення) оборотного капіталу Вв через зміну коефіцієнта обороту визначається з формули:
Вв = Оо - ΔД де Оо - одноденний оборот оборотного капіталу, який визначається діленням його середньорічної вартості на 365; ΔД - кількість днів зменшення
(збільшення) тривалості одного обороту за рік.
Збільшення вкладень в оборотний капітал є доцільним тоді, коли воно веде до зростання валової продукції випереджаючими темпами. Тому для оцінки й аналізу рівня ефективності використання оборотного капіталу визначається показник фондовіддачі діленням валової продукції в порівнянних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу. Зростання даного показника свідчить про більш ефективне його використання в підприємстві, і навпаки.
В роки інфляції через швидке зростання цін на ресурси показник фондовіддачі, розрахований за валовою продукцією в порівнянних цінах, не може бути використаний для динамічних зіставлень, оскільки не відображає реального співвідношення між вкладеннями підприємств в авансований оборотний капітал і віддачею від цих вкладень. Тому в цих умовах фондовіддачу оборотних фондів доцільно визначати через валову продукцію, в якій її нетоварна частина оцінена за собівартістю, а товарна - в поточних цінах реалізації.
Оборотні фонди в процесі виробництва сільськогосподарської продукції виробничо споживаються і набувають форми матеріальних витрат, що включаються в собівартість продукції. Для того щоб оцінити, як використовуються спожиті оборотні фонди, визначають показники
матеріаловіддачі (відношення валової продукції до матеріальних витрат виробництва) і матеріаломісткості (обернена величина показника матеріаловіддачі).
Між матеріаловіддачею і фондовіддачею оборотних фондів існує тісний зв'язок, оскільки виробничо спожитим оборотним фондам завжди передують відповідні авансовані вкладення в предмети праці. Помноживши останні на коефіцієнт обороту оборотних фондів, одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу можна представити як частку від ділення валової продукції на середньорічну вартість оборотних фондів, помножену на коефіцієнт їх обороту.
Матеріаломісткість безпосередньо визначає собівартість грошової одиниці валової продукції в частці, що припадає на спожиті оборотні фонди.
Цей показник, як і фондовіддачу оборотних фондів, доцільно визначати в умовах інфляції за валовою продукцією, оціненою раніше викладеним способом.
143
На матеріаловіддачу виробництва впливає низка факторів: обсяг виробництва продукції, натуральна затрата предметів праці (насіння, кормів, пального, мастил, добрив тощо) на виробництво даного обсягу продукції і ціна за одиницю названих ресурсів. Щоб кількісно визначити вплив цих факторів на матеріаловіддачу, можна скористатися формулою: де ВП
1
, ВП
0
- вартість валової продукції сільського господарства в звітному і базовому періодах, що в обох періодах оцінена за єдиними цінами;
Н
1
і Н
0
- натуральні витрати предметів праці у звітному і базовому періодах на виробництво названих обсягів продукції; Ц
1
і Ц
0
- ціна (собівартість) предметів праці в цих періодах.
Перший частковий індекс відображає відносний вплив на ма- теріаловіддачу обсягу виробництва продукції, другий - обсягу натуральних затрат предметів праці, третій - вплив цінового фактора. Абсолютний вплив цих факторів визначається відніманням від чисельників часткових індексів їх знаменників.
3.5.5. Нормування оборотних засобів
Шляхом нормування визначається той мінімальний розмір оборотних засобів, який необхідний для забезпечення безперервного й нормального функціонування виробництва. Нині найбільш поширені три методи нормування оборотних засобів:
1. Аналітичний, який ґрунтується на аналізі наявності оборотних фондів підприємства з подальшим коригуванням фактичних запасів належно від потреб виробництва і вилученням з них надлишкових.
2. Коефіцієнтний, що полягає в уточненні фактичних запасів товарно- матеріальних цінностей на величину коефіцієнта змін умов виробництва, який розраховується на основі показників динаміки розвитку підприємства впродовж кількох попередніх років.
3. Метод прямого розрахунку, який грунтується на розрахунках нормативів по кожному нормованому елементу оборотних засобів: виробничих запасах, незавершеному виробництву, витратах майбутніх періодів та залишках готової продукції на складах. Цей метод є найпоширенішим, тому що він дає змогу точніше нормувати використання оборотних засобів підприємства, враховуючи специфіку виробництва та умови його розвитку. Крім цього, він дає можливість проаналізувати, наскільки оптимальними є установлені норми, виявити їх недоліки, якщо такі
є.
Норматив оборотних засобів - це їх мінімальний плановий розмір, необхідний для нормального функціонування підприємства.
Нормування оборотних засобів у виробничих запасах
144
Норматив оборотних засобів у виробничих запасах у грошовому виразі визначається як добуток щоденних планових (нормативних) витрат матеріальних цінностей у гривнях і загальної норми запасів матеріалів у днях: де Q
н
- щоденні планові (нормативні) витрати матеріалів, грн;
N - норма запасів матеріалів, днів. де Q
р.м
- річні витрати матеріалів за попередні періоди;
і - індекс зміни обсягів виробництва, який розраховується на основі динаміки підприємства;
Д
к
- кількість календарних днів у році.
Нормування оборотних засобів у незавершеному виробництві
Нормування оборотних засобів у незавершеному виробництві виконується на тих підприємствах, де період одного виробничого циклу більший за один день: будівництво, ремонт складної техніки, важке машинобудування, виробництво алюмінію, виноробство та ін.
Норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві ви- значається так: де Q
i
- середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю та нормою прибутку;
Д
п
- тривалість виробничого циклу в днях або роках;
К
пв
- коефіцієнт наростаючих витрат.
3.5.6. Показники оцінювання використання оборотних засобів на
підприємстві
Ступінь використання оборотних засобів характеризується такою системою показників:
1. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів визначає, скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу, і показує ту кількість продукції, яка припадає на одну гривню вартості оборотних засобів.
Д
е
Q
п.р
- річний обсяг випущеної продукції, грн;
С
о.з
- середньорічна вартість оборотних засобів, грн.
2. Фондомісткість характеризує, яка вартість оборотних засобів
145 припадає на одну гривню вартості випущеної продукції.
Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності.
3. Період обороту оборотних засобів визначає ту кількість днів, на яку припадає один оборот оборотних засобів. де Д
к
- кількість календарних днів у періоді, що розглядається.
4. Коефіцієнт збереження оборотних засобів характеризує ефек- тивність використання оборотних засобів і визначається так: де Н
03
- сумарний норматив оборотних засобів.
5. Рентабельність оборотних засобів характеризує також ефек- тивність їх використання. де П
б
- балансовий прибуток підприємства.
Показники ефективності використання оборотних засобів можна визначати не тільки стосовно їх загального обсягу, а й окремо як для нормованої, так і для ненормованої їх частини. Крім того, можуть бути розраховані й індивідуальні показники оборотності оборотних засобів, що показують, які саме елементи спричинили уповільнення або прискорення обороту оборотних засобів. У разі потреби такі показники можна розрахувати на різні періоди (рік, квартал, місяць).
Підприємства можуть збільшити ефективність використання оборотних засобів за рахунок таких заходів:
- зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, більш широкого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів;
- зменшення виробничих запасів поліпшенням організації матеріально- технічного постачання, зменшенням дальності їх транспортування;
- економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;
- удосконалення розрахунків із замовниками та вжиття інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;
- упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.
Прискорення оборотності оборотних засобів зумовлює, з одного боку, збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, а з іншого - дає можливість вивільнити