184 навчаються методам роботи в умовах ринкової економіки тощо.
Досить обгрунтованою і переконливою є класифікація інновацій за трьома визначальними ознаками:
- За типом - продуктові, технологічні, сировинні, організаційні, збутові та
інфраструктури.
- За новизною місця впровадження - нова галузь (нове виробництво),
існуюча галузь (існуюче виробництво).
- За інноваційною функцією - базові, поліпшуючі та псевдоінновації.
Діючі міжнародні норми збирання даних про
інновації розповсюджуються тільки на технологічні інновації, тобто охоплюють нові продукти і процеси, а також їх суттєві технологічні удосконалення. Вони базу- ються на рекомендаціях, прийнятих в Осло в 1992 р. (Керівництво Осло).
Керівництво Осло виділяє в складі технологічних інновацій: % Інновації, спрямовані на створення нових видів продукції - це комерціалізація продукції, що пройшла технологічні вдосконалення різного ступеня. Під технологічними вдосконаленнями при цьому розуміються зміни в конструкторсько- технологічних характеристиках продукції, в результаті чого споживач отримує можливість задовольняти як нові, так і традиційні потреби, але вже на суттєво вищому рівні. Склад такої продукції визначається відповідно до ступеня технологічних вдосконалень: принципово нові вироби (радикальні продуктові
інновації); вироби вдосконалені (інкрементальні або поліпшуючі продуктові
інновації); вироби, що створені з використанням нових або значно вдосконалених методів виробництва (інша інноваційна продукція).
- Інновації, спрямовані на створення нових процесів, які мають місце у випадку зміни технології виробництва певного виду продукції, у випадку створення нового технологічного обладнання і нових засобів технологічного оснащення (технологічні інновації). До цієї групи включаються інновації, які стосуються виробничих, єнергозабезпечуючих, транспортних та інших процесів, що протікають на підприємстві.
1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 ... 62
4.2.5. Реінжиніринг як важливий напрямок інноваційної діяльності на підприємстві Однією з найбільш ефективних інновацій в управлінській справі за останні роки став реінжиніринг. Зараз він вже широко використовується в різних країнах світу. Сучасний менеджмент не може мати іншої основи, ніж пошук і активне використання нових форм, методів, прийомів, сфер бізнесу, оскільки колишні підходи себе вже не виправдовують. Безсумнівний пріоритет серед подібних інструментів має сьогодні реінжииіринг. Його методи взяті на озброєння провідними компаніями світу.
Як відомо, бізнес-планування передбачає початкове проектування бізнесу, або, іншими словами, початкове проектування розвитку ділової одиниці. Надалі підприємство також потребує неперервного проектування.
Необхідність постійного удосконалення зумовлює підхід до бізнесу як до процесу. Можна сказати, що процес бізнесу - це множина кроків, які здійснює
185 фірма від одного стану до іншого.
Зараз надзвичайно популярним у проектування ділових процесів став реінжииіринг бізнесу. Засновником теорії реінжинірингу вважають М Хаммера, який у співавторстві з Дж. Чимпі випустив книгу: "Реінжиніринг корпорації: маніфест для революції в бізнесі".
Реінжиніринг - це фундаментальне переосмислення і радикальна зміна рішень про ділові процеси з метою досягнення покращень у критично важливих показниках діяльності, таких як витрати, якість, обслуговування.
Отже, реінжииіринг звичайно представляють як фундаментальне переосмислення і радикальну перебудову бізнесу з метою поліпшення таких важливих показників, як вартість продукції, якість продукції, рівень сервісу, фінансовий стан фірми, маркетинг, побудова інформаційних систем та ін.
Реінжиніринг - це перебудова (перепроектування) ділових процесів для досягнення радикального
(стрибкоподібного) поліпшення діяльності підприємства.
Реінжинірингу притаманні такі основні властивості:
- відмова від застарілих правил і підходів та початок ділового процесу ніби з "чистоголиста". Це дозволяє подолати негативний вплив застарілих господарських догм, які давно склались;
- нехтування діючими системами, структурами і процедурами та радикальна зміна способів господарської діяльності - якщо неможливо переробити своє ділове середовище, то можна переробити свій бізнес;
- забезпечення значних змін показників діяльності (вони напорядок відрізняються від попередніх).
Невеликі зміни потребують від фірми підлаштування, вмілого пристосування існуючих господарських інструментів. Отже, якщо справи підприємства погіршились незначно, їй не потрібен реінжиніринг, Він необхідний у випадках потреби в дуже суттєвих покращеннях.
Реінжиніринг застосовується в трьох основних ситуаціях:
По-перше, в умовах, коли фірма знаходиться в стані глибокої кризи. Ця криза може виражатись у явно неконкурентному (дуже високому) рівні витрат на виробництво, різкому зниженні попиту на продукцію підприємства і т.п.
По-друге, в умовах, коли сучасне (поточне) положення підприємства може бути визнано задовільним, однак прогнози її діяльності є несприятливими
(невтішними). Підприємство зіштовхується з небажаними для себе тенденціями у сфері конкурентноспроможності, прибутковості, рівня попиту на продукцію і т.д. Тут фірма реагує на негативні зміни факторів виливу, поки вони не набули ще фатального для неї характеру.
По-третє, реалізацією можливостей реінжинірингу займаються благополучні, швидкозростаючі та агресивні організації. їх завдання полягає у прискореному нарощуванні відриву від найближчих конкурентів і створенні унікальних конкурентних переваг. Застосування реінжинірингу в цій ситуації є кращим варіантом ведення бізнесу. Багато компаній вважають, що знайшли найкращу модель бізнесу, в якій не варто що-небудь суттєво змінювати. З часом подібний підхід приводить до того, що конкуренти доганяють і переганяють такі підприємства, а самі ці компанії все гірше адаптуються до
186 попиту і ринкової кон'юнктури в цілому.
Процес реінжинірингу базується на двох основних поняттях: "модель бізнесу підприємства" і "майбутній образ підприємства".
Модель - це образ - умовний або мислимий (створюваний думкою) - певного об'єкта (іншої об'єктивної реальності), використовуваний як його
(цього об'єкта або іншої об'єктивної реальності) заступника чи представника.
Модель може мати форму зображення, опису, схеми, креслення, графіка, плану
і т.п. В будь-якому випадку модель - це спрощений образ оригіналу, який відображає головні його риси і не враховує другорядні деталі.
Модель бізнесу підприємства - це образ (представлення) основних господарських процесів підприємства, взятих у їх взаємодії з діловим середовищем підприємства.
До складових моделі бізнесу рекомендують залучати такі господарські процеси, які безпосередньо пов'язані з генеруванням і одержанням доходів.
Моделі бізнесу дозволяють встановити характеристики господарських процесів ділової одиниці та необхідність їх перебудови - реінжинірингу.
Основні етапи реінжинірингу:
- формується бажаний (необхідний з точки зору майбутнього виживання і розвитку) образ підприємства. Формування майбутнього образу відбувається в рамках розробки стратегії підприємства, її основних орієнтирів та способів їх досягнення
- створюється модель реального або існуючого бізнесу підприємства. Цей етап називають ретроспективним або зворотним реінжинірингом. Здійснюється докладне вивчення основних операцій, господарських процесів компанії, оцінюється їх ефективність. Визначаються процеси, які потребують корінної перебудови
- розробляється модель нового бізнесу. Здійснюється перепроектування діючого бізнесу - прямий реінжиніринг. Для створення моделі нового бізнесу здійснюється наступне:
перебудовуються господарські процеси, які цього потребують;
формуються нові трудові функції персоналу. Переробляються посадові інструкції, розробляється ефективна система мотивації праці персоналу; організуються робочі групи, колективи працівників, розробляються програми підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників;
створюються інформаційні системи, необхідні для здійснення реінжинірингу.
Необхідний для реінжииіринга рівень
інформаційного забезпечення передбачає, що інформація повинна бути доступна кожному учаснику проекту реінжинірингу в будь- якій точці підприємства;
тестування моделі нового бізнесу, тобто її попереднє застосування в обмеженому масштабі.
- впровадження моделі нового бізнесу в господарську реальність підприємства.
Всі елементи нової моделі бізнесу втілюються у практику роботи. Тут важливим є вміле стикування і перехід від старих господарських процесів до
187 нових так, щоб виконавці процесів не відчували трудового дискомфорту, а тим більше не переживали стану робочого стресу. Еластичність переходу значною мірою зумовлюється ступенем ретельності здійснення підготовчих робіт
В реінжинірингу виділяють дві суттєво відмінні його різновидності:
- кризовий реінжиніринг, де мова йде про вирішення вкрай складних проблем підприємства, коли справи пішли зовсім погано і потрібен комплекс заходів, який дозволив би виправити ситуацію, вивести організацію з того важкого, кризового стану, в який вона потрапила;
- реінжиніринг розвитку, який застосовується коли справи підприємства йдуть в цілому непогано, однак погіршилась динаміка розвитку, стали випереджати конкуренти.
Кризовий реінжиніринг порівнюють із постановкою діагнозу важко хворого та його екстреним лікуванням, включаючи найбільш радикальні методи. Реінжиніринг розвитку уподобляють оздоровленню та напрацюванню м'язів для наступного потужного наступу.
При сучасному стані вітчизняної економіки дуже актуальним є кризовий реінжиніринг. Однак головний потенціал цього управлінського інструменту - служити основним фактором успішного і стабільного розвитку, що робить його важливим у антикризовому менеджменті. Одна із найважливіших переваг реінжинірингу - здатність сприяти швидким змінам у бізнесі, які забезпечують не лише виживання, але й можливість успішної роботи підприємства.
Постійні зміни в технології, а також ситуації на ринку змушують підприємства, які прагнуть вижити і зберегти конкурентноспроможність, перебудовувати свою стратегію, свою діяльність, свій бізнес. Тому реінжиніринг став елементом повсякденного життя багатьох підприємств. З усіх інструментів менеджменту спеціалісти вважають сьогодні найбільш ефективним саме реінжиніринг. М. Хаммер вважає його революцією, яка перетворює конструювання бізнесу в інженерну діяльність. Практика переконує, що корінне удосконалення всієї діяльності на ринку є основою господарського оздоровлення. Це необхідно і для підприємств, становище яких виглядає достатньо надійним (непохитним). Добре налагоджений бізнес являє собою комплекс взаємопов'язаних процесів, які забезпечують необхідну поточну доходність бізнесу і перспективи його розвитку. Основним показником оцінки ефективності ринкової діяльності підприємства є нарощування прибутку від вкладення капіталу за конкретний період часу. Тому будь-які управлінські
інновації, звичайно, націлені на підвищення ефективності бізнес-процесів і потребують вкладання капіталу. Звідси рішення приймаються з урахуванням намічуваних фінансових результатів, термінів, можливих ризиків та досягнення передбачуваної ефективності інвестицій.
Використовуються різні методи підвищення ефективності бізнес-про- цесів: реструктуризація, перебудова, реінжиніринг.
Реструктуризація - це послідовне поліпшення діяльності підприємства, при якому має місце мінімальний ризик інвестора та відносно низький рівень
інвестицій.
При перебудові виявляються малоефективні процеси, яких прагнуть позбутись, а нововведення впроваджуються пише тоді, коли вони вписуються в
188
існуючу організацію і технології підприємства.
Реінжиніринг характерний радикальними перетвореннями в існуючих технологіях та організаційних структурах. Він пов'язаний з переходом на якісно новий рівень бізнесу. Обсяг інвестицій і ступінь ризику в цьому випадку набагато вищі.
Багато вітчизняних підприємств вже в даний час вдаються до реінжинірингу. Цей управлінський інструмент зарекомендував себе важливим засобом різкого поліпшення результатів діяльності підприємства. Ключовим його моментом є перетворення основних бізнес-процесів та всіх пов'язаних з ними організаційних структур, технології, методів роботи, формування нової
інфраструктури і корпоративної культури.
Головне, що реінжиніринг має своєю метою удосконалення функці- онування всієї підприємства, націлене на скорочення затрат і підвищення ефективності підприємства в цілому або його основних ланок, причому наголос робиться на вдосконалення виробничого процесу. Велика увага приділяється також перебудові бізнес-процесів, спрямованій на якісне поліпшення останніх.
Нарешті, коли підприємство знаходиться у дуже важких (кризових) умовах, реінжиніринг може бути націлений на корінні зміни бізнесу.
Як свідчить практика, реінжиніринг доцільно починати з пробного проекту в тій сфері діяльності, у якій він може принести належний (значний) успіх. Керівництво підприємства на основі цього пробного проекту може оцінити можливі результати застосування реінжинірингу в інших сферах діяльності організації. Реалізація проектів прогресивних змін бізнесу підприємства приводить до суттєвих змін і в методах його організації. Тому першочергового значення набуває управління процесом змін. Тут недопустимі зайва поспішність, недостатнє фінансування або нездатність врахувати внутрішній опір змінам. Серйозною проблемою при впровадженні проекту може бути негативне відношення до нововведень з боку персоналу підприємства, на якому проводяться структурні зміни. Це пов'язано з дестабілізацією усталених, які стали звичними, форм взаємовідносин в колективі. Воно зумовлюється також непевністю багатьох працівників в успішному результаті перетворень, у своїй здатності адаптуватись до нових вимог.
Наполегливу роботу, спрямовану на подолання цього опору, повинні вести працівники підприємства, безпосередньо зайняті реінжиніринговою діяльністю (безпосередні учасники реінжинірингової діяльності). Перше місце серед них займає лідер проектів реінжинірингу - один із менеджерів вищого рівня управління підприємства, який очолює реінжинірингову діяльність. Крім виконання організаційних обов'язків, він відповідає за ідеологічне обґрунтування проекту реінжинірингу, створення загального духу новаторства, ентузіазму та відповідальності.
Другий учасник - реінжиніринговий комітет, що складається із членів керівництва вищої ланки фірми, лідера реінжинірингу, менеджерів процесів
(функціональних ділянок підприємства). Він здійснює функції спостереження, узгодження цілей і стратегій реінжинірингу, узгодження інтересів різних робочих команд та вирішення конфліктних ситуацій між ними. У випадку