189 відсутності на фірмі такого комітету його функції виконує лідер реінжинірингу.
Особливе місце займає менеджер, що здійснює оперативне керівництво реінжинірингом бізнесу в цілому. Часто він є помічником лідера реінжинірингу. Найважливіші з функцій виконуваних ним, - це розробка методик та інструментів реінжинірингу, навчання та координація роботи з реінжинірингу менеджерів процесів, надання допомоги в організації робочих команд з реінжинірингу.
Менеджери господарських процесів - це лінійні, а значно частіше функціональні керівники підприємства. Менеджер процесу формує команду для прогресивної зміни керованого ним господарського процесу і забезпечує необхідні умови для успішної роботи команди. Також він здійснює функції спостереження і контролю за роботою команди. Таким чином, менеджер процесу є своєрідним замовником реінжинірингу даного процесу.
Робоча команда реінжинірингу - це група працівників підприємства, а також зовнішні учасники (консультанти, розробники), які й здійснюють безпосередню роботу з реінжинірингу конкретного господарського процесу.
Дуже важливим для процесу управління змінами є оцінка готовності до них організації та розробка плану їх впровадження. Повинні бути чітко визначені ролі працівників, які є учасниками процесу змін. Ініціатори перетворень повинні мати повноваження для прийняття рішень про зміни і втілення цих змін у життя. Дуже важлива і роль людей, які не мають формальної влади в організації, однак можуть використати свій вплив у колективі для ініціювання процесу прогресивних змін.
У процесі реінжинірингу появляється можливість досягнення швидкого успіху при мінімальному залученні ресурсів. Важливо цю можливість прискореними темпами реалізувати. Для перевірки ефективності нових господарських процесів (бізнес-процесів), передбачених у розроблюваних реінжинірингових проектах, як переконує практика, потрібна реалізація
(здійснення) пробних (пілотних) проектів. Реалізація (практичне впровадження) таких проектів повинно здійснюватись з допомогою команди спеціалістів, у яку повинні входити: лідер проектів реінжинірингу (один з керівників організації); групи по проектуванню кожного процесу, який підлягає реінжинірингу; групи впровадження, які можуть об'єднуватись із групами проектування; спостережний комітет, необхідний для забезпечення належної роботи по впровадженню і максимального сприяння впровадженню, який складається з авторитетних представників організації і зовнішніх консультантів.
Відмітимо головне. В умовах кризового стану підприємства (стану, що є близьким або прирівнюваним до нього) найважливіше її завдання - шляхом здійснення комплексної програми реінжинірингу, яка забезпечує якісне удосконалення основних господарських процесів (основних бізнес-процесів) з одночасним впровадженням нових інформаційних технологій, добитись модернізації та суттєвого підвищення ефективності бізнесу.
Удосконалення бізнес-процесів потребує максимального використання якісно нових можливостей, що надаються сучасними інформаційними технологіями. Це передбачає відхід від застарілих правил, принципів, що збереглися у виробничо-господарській діяльності підприємства, і освоєння
190 зовсім нових принципів, котрі відповідають вимогам сучасного бізнесу.
Об'єктами прикладення програм реінжинірингу стають як бізнес-процеси корпоративного управління, так і управління структурними підрозділами фірми.
Завдання реінжинірингу включають об'єднання інформаційних ресурсів структурних підрозділів підприємства і створення інтегрованої корпоративної
інформаційної системи управління, яка функціонує в реальному масштабі часу, базується на об'єктивних даних про фінансові та матеріальні потоки в усіх сферах господарської діяльності підприємства, забезпечує можливість гнучкого реагування на зміну ринкової ситуації. Створення інтегрованої корпоративної
інформаційної системи управління повинно забезпечити для керівництва підприємства можливість одержання у будь-який час (при виникненні потреби у цьому) об'єктивної картини роботи всіх підрозділів, яка повинна бути "прозорою" зверху-вниз до будь-якого структурного його підрозділу.
Інтегрована корпоративна інформаційна система управління повинна забезпечувати такі нові можливості, для ведення найважливіших бізнес- процесів: щоденний огляд фінансового стану підприємства; постійний контроль фінансових взаємовідносин з дебіторами і кредиторами;
автоматизація ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності; планування, нормування, оперативний і поточний контроль витрат на виробництво; планування та постійний контроль виконання бюджету (балансу доходів
і видатків) підприємства.
Отже, на основі висвітленого вище можна зробити висновок, що успішна реалізація програм реінжинірингу передбачає:
1) послідовну підготовку і проведення заходів з розробки удосконалених моделей бізнес-процесів;
2) ініціювання та здійснення (практичну реалізацію) пілотних (пробних) проектів з наступним подальшим удосконаленням та оптимізацією бізнес- процесів на основі результатів впровадження пілотних проектів;
3) базування програм реінжинірингу на використанні сучасних
інформаційних технологій (засобів телекомунікації, систем електронних конференцій, інтегрованих баз даних, об'єднаних комп'ютерних мереж, експертних систем, електронних імітаційних моделей, інших сучасних
інформаційних технологій)
1 ... 16 17 18 19 20 21 22 23 ... 62
4.2.6. Суть НТП та інноваційної діяльності. Загальна характеристика напрямів НТП На сучасному етапі всі аспекти економічного зростання і соціальні досягнення людства тісно пов'язані з науково-технічним прогресом (НТП), що
ґрунтується на пізнанні природи і суспільства, застосуванні законів їх розвитку
191 у виробництві. НТП - це складне і багатогранне поняття, зміст якого можна визначити як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь і предметів праці, технологій виробництва, його організації й управління з метою досягнення більшого економічного і соціального ефекту.
В агропромисловому комплексі НТП здійснюється за такими основними напрямами: технічним, технологічним, агрохімічним, біологічним і організаційно-економічним. Кожний з них охоплює широке коло конкретних проблем, розробка яких відкриває перед підприємствами широкі можливості для подальшого вдосконалення виробництва, збільшення обсягу продажу товарів вищої якості й одержання більших прибутків. Наприклад, технічний
напрям НТП передбачає подальшу розробку теорії машин, автоматів і автоматизованих систем, комп'ютеризацію агропромислового виробництва, створення нових і вдосконалення існуючих систем машин для виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції тощо, а технологічний - розробку ресурсо-, водо- та енергозберігаючих технологій, теорії і методів програмування врожаїв сільськогосподарських культур і продуктивності тварин на основі нових технологічних рішень.
Агрохімічний напрям НТП пов'язаний з розробкою нових безпечніших для людей і навколишнього середовища видів мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин, досконаліших способів їх зберігання і внесення, з обґрунтуванням методів найповнішого використання поживних речовин з мінеральних добрив та ґрунтових запасів і досягнення на цій основі більшого економічного ефекту на кожну грошову одиницю витрат, пов'язаних з хімізацією виробництва. Біологічний напрям НТП ґрунтується на подальшому розвитку традиційної селекції, генної інженерії, розробці нових біотехнологій, пов'язаних з виробництвом незамінних амінокислот, нових штампів грибків, з пошуком нових і ширшим використанням уже відомих ентомофагів і ентомопатогенів, вермикультури, створенням принципово нових біологічних способів діагностики тяжких захворювань тварин тощо.
Особливого значення на сучасному етапі набуває організаційно-
економічний напрям НТП. Центральною ланкою цього напряму за останні роки (1999-2001) стала трансформація форм власності і реструктуризація колективних сільськогосподарських підприємств та створення на їх базі нових форм господарювання на селі, що функціонують на засадах приватної власності. З їх утвердженням постала проблема створення і впровадження в та- ких підприємствах принципово нового внутрішньогосподарського економічного механізму, який заінтересував би найманих працівників в ефективній праці, в досягненні високих результатів господарювання окремими виробничими підрозділами і підприємством у цілому. Розв'язуватися ця проблема повинна разом із подальшим удосконаленням орендних відносин на селі (майнових і земельних), а також із впровадженням адекватних статусу приватних підприємств їх організаційної будови та організаційної структури управління.
Крім розглянутих, важливими складовими ланками організаційно- економічного напряму НТП є вдосконалення форм організації й оплати праці, розробка більш точних методів планування і прогнозування виробництва,
192 обгрунтування об'єктивніших критеріїв оцінки ринкової позиції підприємств, забезпечення маркетингових переваг, удосконалення організації виробничих процесів тощо.
Для того щоб досягти вищої ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпечити конкурентоспроможність продукції, аграрні підприємства здійснюють інноваційну діяльність. Досягнення НТП, його результати називають новинами, а впроваджені новини у виробництво -
нововведеннями. Діяльність підприємств щодо запровадження новин у відповідну сферу господарювання називають інноваційною діяльністю. За своїм характером вона є однією з форм інвестиційної діяльності. Зауважимо, що в економічній літературі ще не вироблено єдиних підходів до трактування
інноваційної діяльності; виокремлюється таке поняття, як інноваційний процес, робляться спроби обгрунтувати його відмінність від науково-технічного прогресу.
НТП - це більш широке поняття, ніж інноваційний процес (інколи називають його інноваційним розвитком). Під останнім розуміють сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
Таке трактування інноваційного процесу, по суті, не відрізняється від поняття
НТП. Обгрунтованіше розглядати інноваційний процес (інноваційний роз- виток) як важливу змістовну складову НТП. Результатом цього процесу є
інновації, втілені в кардинально нові або істотно вдосконалені продукти, технології, соціальні послуги, організаційно-економічні рішення, що призводять до істотних змін у виробничій і/або в соціальній сферах.
Особливістю інноваційного процесу є те, що ця складова НТП на відміну від інших, де не створюються інновації, охоплює фундаментальні і прикладні дослідження, розробку і проектування, а також виробництво (безпосереднє створення) нового продукту, технології тощо. Як бачимо, суть інноваційного процесу зводиться до створення інновацій і доведення їх до стану, придатного для практичного використання.
Отже, інновації - це обов'язково новини, але, як бачимо, не всі новини є
інноваціями. Адже результат НТП - це не лише ті новини, що призводять до значних змін у виробництві та соціальній сфері і якими є інновації, але й ті вдосконалення, що справляють менш істотний вплив на кінцеві результати виробництва і соціальну практику. Такі новини називають локальними.
Скажімо, раціоналізаторські пропозиції є результатом НТП, але їх не можна розглядати як інновації, оскільки вони не в змозі істотно змінити виробничий процес і кардинально вплинути на його результати.
До локальних новин відносять, наприклад, поліпшення окремих техніко- експлуатаційних параметрів техніки, часткові прогресивні зміни в технології виробництва, вдосконалення організації виробництва тощо. Вони зумовлюють еволюційні перетворення в діяльності підприємств.
Для ефективного функціонування економіки потрібно, щоб новини запроваджувалися на макрорівні шляхом прогресивних міжгалузевих структурних зрушень і якісних змін у стані продуктивних сил. На мікрорівні завдяки нововведенням підприємства за необхідності істотно збільшують виробництво продукції, поліпшують її якість, досягають необхідної
193 стабільності в результаті пом'якшення впливу несприятливих природних умов,
істотно підвищують продуктивність праці, забезпечують економію ресурсів і, насамперед, енергоносіїв, а також охороняють довкілля, успішно вирішують соціальні питання, пов'язані з докорінною зміною умов праці, життя і побуту людей на селі.
В умовах ринкової економіки немало підприємств самі продукують нові
ідеї, виступаючи одночасно рушійною силою НТП і суб'єктом доведення цих
ідей до стадії практичного впровадження. Як правило, такі підприємства є власниками «ноу-хау», завдяки чому досягають міцного становища на ринку.
4.2.7. Основні риси НТП в ринковій економіці та важливість переходу
аграрної економіки на інноваційну модель розвитку
У ринковій економіці створюється адекватний її вимогам механізм НТП, основними рисами якого є високий ступінь свободи вибору напряму наукових досліджень і впровадження у виробництво їх досягнень; прийняття на себе науковими установами і підприємствами ризику від можливих негативних економічних результатів у процесі наукових розробок та їх реалізації в прак- тику; конкуренція між розробниками у виборі наукових підходів, шляхів і методів розв'язання народногосподарських
і соціальних проблем; децентралізований характер формування політики здійснення науково- дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), відповідно до якого весь інноваційний цикл відбувається в поєднанні приватно-підприємницької діяльності підприємств у галузі НТП з державною діяльністю. Остання здійснюється шляхом створення і фінансування державних програм науково- технічного прогресу.
У сучасних умовах побудови соціально орієнтованої ринкової економіки механізм НТП повинен стати органічною складовою ланкою ринкового механізму, стимулювати виробників науково-технічної продукції та її споживачів, забезпечувати продукування конкурентоспроможних на світовому ринку результатів НДДКР.
Як переконує досвід розвинутих країн Заходу, всі ланки НТП у ринковій економіці повинні бути орієнтовані на споживання. Саме на споживацькому ринку досягнення науково-технічного прогресу знаходять найповніше втілення, оскільки вони соціально орієнтовані в напрямі забезпечення позитивних змін в
інтенсивності праці, підвищення реальних доходів працівників і дієвості управління виробництвом, створення сприятливіших умов роботи і відпочинку членів трудового колективу, підвищення безпеки праці. Водночас слід пам'ятати, що розвиток НТП не можливий в умовах сильної інфляції й гіперінфляції (приклад - економіка України в 1991-1996 рр.), оскільки за таких обставин стають неприйнятними не лише великі, а й нерідко навіть незначні
інвестиційні проекти. Не можна прискорено розвивати НТП і без інтеграції
України в світові інформаційні потоки. Сучасна інформаційна інфраструктура - одна з найважливіших ланок НТП, без достатнього рівня розвитку якої гальмуватиметься розвиток ринкової економіки, освіти і самої науки, її