211
- нормативне або нормативно-цільове прогнозування полягає в тому, що спочатку визначаються загальні цілі, орієнтири на майбутнє, а вже потім оцінюється розвиток підприємства, виходячи із встановлених цілей. У даному випадку планові показники розраховуються т> підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їхніх змін у результаті впровадження ор- ганізаційно-технічних заходів у плановому періоді. Зрозуміло, що застосування цього прогнозування на підприємстві потребує створення відповідної нормативної бази.
- пошукове прогнозування - це спосіб наукового прогнозування від даного моменту до майбутнього. Воно опирається на наявну інформацію.
В свою чергу пошукове прогнозування може бути традиційним (коли прогноз є екстраполяцією минулого в майбутнє) і новаторським, альтернативним (коли існує декілька варіантів розвитку підприємства з врахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовища), зо
Результатом процесу прогнозування є прогнози, які можуть бути коротко-
, середньо- і довгостроковими (за часом охоплення).
Короткострокові прогнози складають на період до одного року.
Середньострокові прогнози здійснюються на період від двох до п'яти років.
Довгострокові прогнози охоплюють період більше п'яти років, наприклад
10, 15, 20. Такі прогнози визначають довгострокову стратегію підприємства, включаючи соціальний, економічний, науково-технічний розвиток.
5.3. Принципи, методи планування та система планів
підприємства
Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності.
Планування - це процес визначення цілей і вибору оптимального шляху
їх досягнення. Іншими словами, планування - це сукупність дій колективів працівників по встановленню завдань, які визначають напрями, темпи і пропорції розвитку.
Планування на підприємстві - це процес пошуку і використання резервів підвищення ефективності виробництва і розв'язання соціальних проблем колективу. План підприємства за своїм змістом є сукупністю взаємозв'язаних заходів для збільшення прибутку за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів і комерційної діяльності.
В умовах ринкової економіки до основних принципів планування на підприємстві відносять такі:
Принцип вибору та обґрунтування цілей (цілепокладан-ня), кінцевої мети, результатів діяльності підприємства - це сприяти реалізації основної мети функціонування підприємства.
212
Рис.5.1. Основні принципи планування
Принцип системності передбачає, щоб планування охоплювало всі структурні підрозділи і при розробці планів повинні враховуватись у системі як зовнішні, так і внутрішні фактори, що зумовлюють зміну ситуації.
Принцип безперервності планування реалізується з допомогою використання системи планів, далекоглядних прогнозів, довго-, середньо-, короткострокових перспективних планів, поточних планів і оперативно-ви- робничих планів.
Принцип оптимальності ефективності використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів підприємства має організовуватись на потреби, умови та кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів як суто виробничих, так і організаційних тощо.
Принцип збалансованості, тобто необхідна та достатня кількісна відповідність між взаємозв'язаними розділами й показниками плану. Принцип
адекватності системи планування щодо об'єкта та умов його діяльності виходить із того, що, оскільки ринкове середовище зумовлює постійну зміну номенклатури продукції підприємства його виробничої та організаційної структури, технологій і факторів виробництва, оскільки методи планування, показники та розділи планів, організація самого процесу їхньої розробки підлягають постійному перегляду, а за необхідності - застосуванню поліпшених або принципово нових методів та процедур планування. Принцип первинності
213
планування - планування логічно передує виконанню всіх інших управлінських функцій. Принцип гнучкості (маневреності) планів - плани не є стандартними раз і назавжди даними, а їх можна змінювати стосовно змін внутрішньої і зовнішньої ситуації.
Принцип реальності планів - використання достовірної інформації.
Принцип науковості базується на відображенні в планах дії об'єктивних економічних законів, на використанні знань спеціальних економічних наук.
Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів.
Методи планування - це засоби, з допомогою яких можна реалізувати принципи планування.
Нормативний метод дозволяє забезпечувати розрахунок величини показників з допомогою цілісної системи норм і нормативів (норм витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів, затрат часу, фінансових норм і нормативів).
Суть балансового методу полягає в розробці спеціальних таблиць- балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують всі напрями витрачання ресурсів згідно з потребами, а в другій - джерела надходження усіх ресурсів. Під час опрацювання балансу треба домогтися рівності між цими двома його частинами.
Баланси на підприємствах розробляються для різних видів ресурсів
(матеріальні, трудові, фінансові).
Економіко-математичне моделювання використовується в тих випадках, коли треба здійснити оптимізацію плану підприємства, тобто із багатьох варіантів плану вибрати найкращий з точки зору прийнятого критерію оптимізації.
Дослідно-статистичний (середніх показників) метод передбачає для встановлення планових показників використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин.
Кожен вид плану має свої особливості щодо змісту, конкретної технології складання, сукупності розрахункових техніко-економічних показників.
Розрізняють такі види (системи) планування і відповідно види планів.
Директивне планування - це процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер (силу закону) для об'єктів планування. Директивні плани мають адресний характер і відзначаються надмірною деталізацією.
Індикативне планування є антиподом директивного, тому що
індикативний план не має обов'язкового для виконавця характеру. Це найпоширеніша в усьому світі форма державного планування макроекономічного розвитку. Завдання індикативного плану називаються інди- каторами, тобто параметрами, що характеризують стан і напрями розвитку економіки, які розроблені органами державного управління під час формування соціально-економічної політики і визначення засобів державного впливу на господарські процеси, з метою досягнення зазначених параметрів.
Залежно від тривалості планового періоду планування поділяється на перспективне й поточне.
214
Рис. 5.2. Методи планування
Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове
(стратегічне) і середньострокове.
Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку підприємства, у ньому використано рішення, що стосуються сфер діяльності та вибору її напрямів, він охоплює період більше п'яти років.
Середньостроковий план - це, власне, деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим планами є дуже умовною і неоднозначною. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності
215 підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, вірогідності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо.
Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямами його діяльності на більш короткі періоди
(квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування, тобто календарне погодження виробничого процесу між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.
5.4. Суть та основні етапи стратегічного планування на
підприємстві
Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві. Стратегія - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та способи їхнього досягнення так, щоб указати підприємству певний (такий, що об'єднує всі його підрозділи) напрям розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.
Стратегічний план - це сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрями діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення.
Основними розділами стратегічного плану є:
- план маркетингу;
- план виробництва;
- план кадрового забезпечення;
- фінансовий план і страхування ризику;
- імідж організації.
Етапи стратегічного планування такі:
Першим етапом, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір цілей. Основну ціль підприємства заведено називати місією. Вибір місії підприємства здійснюється з урахуванням дії чинників зовнішнього середовища.
Виходячи із загальної місії підприємства формулюють його інші стратегічні цілі. Реальність та ефективність стратегії підприємства буде забезпечено, якщо стратегічні цілі будуть: конкретними та вимірюваними; чітко зорієнтованими у часі; досяжними, збалансованими; ресурсно-забезпеченими; односпрямованими та такими, що взаємно підтримують одна одну. При цьому бажано встановлювати цілі для кожного напряму діяльності підприємства.
Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Аналіз зовнішнього середовища - це безперервний процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрозу для підприємства, тобто позитивну й негативну дію зовнішніх чинників -
216 політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо.
Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства.
Методи вибору генеральної стратегії можна розділити на дві групи: перша - за монопрофільної діяльності або за вузької номенклатури продуктів та послуг, що пропонуються підприємством (методи однопродуктового аналізу); друга - за диверсифікованого виробництва (методи портфельного аналізу).
Рис. 5.3. Етапи стратегічного планування
Логічно виявляється ще один метод розробки стратегії підприємства - метод життєвого циклу виробу (товару). За період свого існування виріб проходить, як правило, чотири стадії: запровадження (освоєння), зростання, зрілість, спад.
Для кожної стадії визначаються пріоритетні стратегічні напрями та дії.
217
Зокрема, на стадії зростання таким напрямом є маркетингова діяльність
(наступальна реклама та активне товаропросування, поліпшення розподілу то- вару, ціноутворення, адекватне реакції попиту, тощо).
У стадії зрілості на перший план висуваються показники ефективності виробництва та комерційної діяльності (оптимальне використання виробничого потенціалу, стандартизація комерційних процедур, поступове зменшення витрат на дослідницькі роботи щодо даного виробу).
Базова стратегія як генеральний напрям є стрижнем стратегічного плану підприємства. Згідно з циклом розвитку підприємства можна вибрати одну з таких базових стратегій:
- стратегію зростання, що відбиває намір підприємства збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень тощо;
- стратегію стабілізації - у разі діяльності підприємства за відчутної нестабільності обсягів продажу та прибутку;
- стратегію виживання - суто оборонну стратегію, що застосовується за глибокої кризи підприємства.
Реалізація стратегій забезпечується наступною їхньою конкретизацією та розробкою функціональних і ресурсних субстратегій.
До функціональних стратегій (субстратегій) відносять:
- стратегію науково-дослідних та експериментально впроваджуваних робіт;
- виробничу стратегію;
- маркетингову стратегію.
У групу стратегій ресурсного забезпечення включають:
- стратегію кадрів та соціального розвитку;
- стратегію технічного розвитку;
- стратегію матеріально-технічного забезпечення;
- фінансову стратегію;
- організаційну стратегію;
- інвестиційну стратегію.
Кожна субстратегія, як правило, містить:
- цілі, умови та основні напрями діяльності в тій чи іншій сфері, кінцеві результати за функціональними стратегіями або вплив на ці результати, що його забезпечує втілення в життя ресурсних стратегій;
- порядок і послідовність (у просторі часу) вирішення якісних та кількісних завдань довгострокових планів; низка заходів, адекватних призначенню субстратегії, що забезпечить досягнення встановленої мети.
5.5. Зміст і методика бізнес-планування в ринкових умовах
господарювання
Бізнес-план (БП) підприємства чи організації - це письмовий документ, в якому викладено суть, напрями і способи реалізації підприємницької ідеї, ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.
218
Наявність бізнес-плану - обов'язкова вимога з боку цивілізованого ринку.
Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій для розробки та реалізації підприємницької ідеї, будь-яких інноваційно-інвестиційних проектів.
У сучасних умовах в Україні бізнес-план здійснює ще одну важливу функцію - він є інструментом процесу приватизації державних підприємств.
Тут він використовується для обгрунтування пропозицій щодо приватизації для визначення кола завдань, зв'язаних із санацією (оздоровленням) підприємств, які приватизуються. Бізнес-план входить до складу проспектів емісії цінних паперів, які публікуються при акціонуванні економічної організації.
Крім перелічених, бізнес-план, виконує чимало важливих функцій:
- налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та найманими працівниками;
- дозволяє перевірити підприємницьку ідею на раціональність та реалістичність ще до її практичної реалізації;
- своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху організації власного діла;
- формування та розвиток управлінських якостей підприємця.
Бізнес-план є потужним інструментом самонавчання. У процесі його розробки розвиваються здібності підприємця як менеджера, набувається досвід оцінки умов конкуренції, способів просування товарів на ринок, використання переваг свого бізнесу, фінансового планування, розробки різних сценаріїв діяльності.
Бізнес-план, як і стратегічний, охоплює досить тривалий період (3-5 років). Але між ними є відмінності:
- бізнес-план включає не весь комплекс загальних цілей фірми, як стратегічний план, а лише одну з них, а саме ту, що пов'язана зі створенням розвитку певного бізнесу;
- бізнес-план орієнтований тільки на розвиток, тоді як стратегічний план може включати інші типи стратегій підприємства (стабільності, скорочення, відокремлення тощо);
- бізнес-план має чітко виражені часові межі. Загально методологія розробки БП охоплює три стадії: початкову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов'язковою за умови започаткування нової справи: вона передбачає опрацювання концепції майбутнього бізнесу. На підготовчій стадії формується інформаційне поле, оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія та конкретні цілі, розробляється стратегія й можливі стратегічні альтернативи.
На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного БП на певний період чи календарний рік. На зміст і структуру БП впливають:
- цілі розробки;
- аудиторія, на яку він розрахований;
- сфери діяльності та розміри бізнесу;
- характеристика продукту бізнесу (простий чи складний, принципово новий чи традиційний, призначений для споживання чи для виробництва);
- фінансові можливості підприємця.