29
Валова продукція сільськогосподарського підприємства - обсяг виробленої за певний період продукції сільськогосподарськими галузями, промисловими і підсобними виробництвом.
Товарна продукція - реалізована на сторону та використана для громадського харчування в господарстві.
Використання
землі як основного засобу виробництва характеризують виходом валової продукції й валового доходу галузей сільського господарства на 1 га сільськогосподарських угідь.
Річна фондовіддача основних фондів, сільськогосподарського
призначення - визначають як відношення валової продукції галузей сільського господарства до вартості основних фондів сільськогосподарського призначення.
Виробництво продукції на 1 грн. виробничих витрат - відношення валової продукції сільського господарства до відповідних виробничих витрат. Визначає ефективність використання оборотних коштів.
Продуктивність праці - показник працездатності робітників підприємства. Визначають як відношення валової продукції галузей господарства до затрачених людино-годин на вироблену продукцію.
Валовий доход - грошовий вираз вартості знову створеного працею продукту в господарстві. Складається з чистого доходу і оплати праці.
Чистий доход – грошовий вираз суми валового доходу за мінусом оплати праці.
Прибуток – різниця між грошовими надходження від реалізації сільськогосподарської продукції (робіт і послуг) та повною собівартістю реалізованої продукції.
Прибуток на 1 ц. продукції – різниця між ціною і повною собівартістю.
Собівартість 1 ц. продукції – грошово-матеріальні затрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції (робіт і послуг).
Рентабельність – процентне відношення прибутку до собівартості, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.
Урожайність
основних
сільськогосподарських
культур
- відношення валового збору в центнерах до посівної площі.
Продуктивність тварин характеризують показники:
- надій на середньорічну корову - відношення річного надою молока по господарству в центнерах до середньорічної кількості корів;
- несучість дорослих курей (шт.) - відношення загальної кількості одержаних у господарстві яєць, шт., до середньорічної кількості курей- несучок, голів;
- середньодобовий приріст і привіст молодняка та худоби на
відгодівлі по видах худоби (г, кг) - відношення валового приросту в господарстві в центнерах до середньорічного поголів'я молодняка і
30 відгодівельного поголів'я худоби в головах, поділити на 365;
- одержано телят на 100 корів, - частка від ділення кількості одержаних живих телят після місячного віку на кількість корів;
- одержано поросят на основну свиноматку - відношення кількості живих поросят після місячного віку, одержаних від основних свиноматок, голів, до середньорічної кількості основних свиноматок, голів;
- одержано ягнят на 100 вівцематок і ярок старше року - частка від ділення кількості живих ягнят після місячного віку, голів, на кількість вівцематок і ярок старше року на початок поточного року, голів.
31
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 62
Тема 2. Трудові ресурси. 2.1. Персонал підприємства, його склад і структура.
2.2. Поняття, класифікація та структура персоналу.
2.3. Показники працезабезпечення і використання трудових ресурсів.
2.4. Планування чисельності персоналу та ринок праці.
2.5. Продуктивність праці, її показники і методика визначення.
2.6. Завдання, принципи та методи нормування праці в сільськогосподарських підприємствах.
2.7. Способи вивчення затрат робочого часу трудових процесів.
2.8. Оплата праці, її форми і системи.
32
2.1. Персонал підприємства, його склад і структура
Ефективність господарювання будь-якого підприємства залежить не лише від додержання правильних принципів організації виробництва, а й від знань, умінь, компетентності його працівників, їхньої кваліфікації, спроможності вирішувати нестандартні завдання, дисципліни, існуючої системи мотивації праці тощо.
Сукупність постійних працівників підприємства, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної роботи, називається його персоналом.
Крім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь й інші працездатні особи на підставі трудового договору (контракту).
Формування персоналу підприємства відбувається під впливом як внутрішніх факторів - таких, як характер продукції, особливості технологічних процесів, організаційна структура управління тощо, так і зовнішніх - ситуації на ринку праці, демографічні процеси, вимоги чинного законодавства, моральні норми суспільства тощо.
Персонал підприємства та зміни, які в ньому відбуваються, мають певні структурні, якісні та кількісні характеристики.
Структурна характеристика персоналу визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій та груп працівників підприємства.
За участю працівників у основній діяльності підприємства його персонал поділяють на дві групи: промислово-виробничий персонал та персонал, зайнятий у невиробничих підрозділах.
До промислово-виробничого персоналу відносять працівників, зайнятих у виробництві та його обслуговуванні (у тому числі в науково- дослідних підрозділах та лабораторіях, на складах, в охороні, в управлінні підприємством). До невиробничого персоналу належать працівники невиробничої сфери, об'єкти якої хоч і утримуються на балансі підприємства, але не мають відношення до його основної діяльності (житлово-комунальне господарство, дошкільні дитячі заклади, медичні пункти тощо).
За характером виконуваних функцій виробничо-промисловий персонал підприємства поділяють на чотири категорії: робітники, керівники, спеціалісти та службовці (рис. 2.1).
Найчисельнішою і основною категорією промислово-виробничого персоналу підприємства є робітники - працівники, що безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей, наданням послуг та виконанням робіт.
Робітників поділяють на основних та допоміжних.
33
Рис. 2.1. Категорії промислово-виробничого персоналу підприємства
До основних робітників відносять тих, що безпосередньо створюють продукцію підприємства і зайняті у технологічних процесах, тобто беруть участь у зміні форм, розмірів, стану, структури, фізичних, хімічних та інших властивостей предметів праці. До складу допоміжних відносять робітників, зайнятих обслуговуванням обладнання та робочих місць у виробничих цехах, а також усіх робітників допоміжних цехів та господарств. Допоміжні робітники можуть бути поділені на функціональні групи: транспортну, контрольну, ремонтну, інструментальну, складську, господарську тощо.
До керівників відносять працівників, що перебувають на посадах керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів (директори, начальники, завідувачі, виконроби, майстри, головні спеціалісти - головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо).
До спеціалістів належать працівники, які виконують спеціальні
інженерно-технічні, економічні та інші роботи (інженери, економісти, нормувальники, бухгалтери, адміністратори тощо).
До категорії службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування (агенти, касири, креслярі, секретарі, діловоди, статисти тощо).
Однією з якісних характеристик персоналу підприємства є його професійно-кваліфікаційний склад.
Під професією розуміють вид трудової діяльності, який потребує оволодіння відповідним комплексом спеціальних знань та практичними навичками.
Спеціальність являє собою більш вузький різновид трудової діяльності в межах професії (наприклад, у межах професії агронома є такі спеціальності, як агроном-овочовод, агроном по захисту рослин, агроном- садовод, агроном-насіневод, тощо).
Кваліфікація відображає ступінь оволодіння працівниками певною спеціальністю і відображається у кваліфікаційних (тарифних) розрядах,
34 категоріях. Тарифні розряди та категорії водночас є показниками, що характеризують рівень складності робіт.
Робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи:
висококваліфіковані - виконують особливо складні та відповідальні роботи (наприклад, ремонт і налагодження складного обладнання); а
кваліфіковані - виконують складні роботи (наприклад, метало- та деревообробні, ремонтні, слюсарні, будівельні);
малокваліфіковані - виконують нескладні роботи (наприклад, технічний нагляд);
некваліфіковані - виконують допоміжні та обслуговуючі роботи
(це, наприклад, вантажники, гардеробники, прибиральники тощо).
Рівень кваліфікації таких категорій, як керівники, спеціалісти і службовці характеризується рівнем освіти та досвідом роботи на певних посадах. Відповідно до цього розрізняють спеціалістів:
найвищої кваліфікації (це працівники, що мають наукові ступені та звання);
вищої кваліфікації (це працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом); а середньої кваліфікації
(це працівники із середньою спеціальною освітою та певним досвідом роботи); а практиків (це працівники, що обіймають певні посади, але не мають спеціальної освіти). Професійно-кваліфікаційна структура персоналу підприємства знаходить своє відображення у штатному розкладі - до- кументі, який щорічно затверджується керівником підприємства і містить перелік згрупованих за окремими відділами та службами посад працівників із зазначенням розряду (категорії) виконуваних робіт та посадового окладу.
Персонал підприємства характеризується також за такими ознаками, як стать, вік працівників, стаж роботи тощо.
Кількісна характеристика персоналу підприємства передусім визначається такими показниками, як облікова, явочна та середньооблікова чисельність працівників.
Облікова чисельність працівників підприємства - це чисельність працівників облікового складу на певну дату з урахуванням прийнятих та звільнених на цей день працівників. Облікова чисельність включає всіх постійних і тимчасових (у тому числі й сезонних) працівників, яких прийнято на роботу терміном на один день і більше, незалежно від того, чи пере- бувають вони в даний час на роботі, чи знаходяться у відпустках, відрядженнях, тимчасово непрацездатні тощо.
Явочна чисельність - це кількість працівників облікового складу, які вийшли на роботу.
Різниця між обліковою та явочною чисельністю становить резерв працівників (переважно робітників), що використовується для заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин (відпустки, хвороби, відрядження тощо).
Для визначення чисельності працівників за певний період
35 застосовується показник
середньооблікової
чисельності.
Він використовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати, коефіцієнтів обороту, плинності кадрів та низки інших показників.
Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається складанням чисельності працюючих облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові й вихідні дні, та діленням отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Середньооблікова чисельність працівників підприємства за квартал (рік) визначається складанням середньооблікової чисельності працюючих за всі місяці роботи підприємства у кварталі (році) та діленням отриманої суми на 3(12).
Для характеристики стабільності та складу персоналу підприємства застосовують такі показники:
Коефіцієнт обороту з прийому персоналу (К
о.п
) - характеризує частку прийнятих на роботу протягом певного періоду працівників до їх загальної середньооблікової чисельності й обчислюється за формулою де Ч
п
- чисельність прийнятих на роботу за відповідний період працівників, осіб;
Ч
обл
- середньорічна облікова чисельність персоналу підприємства, осіб;
Коефіцієнт обороту зі звільнення персоналу (К
о.зв
) - характеризує частку працівників, що протягом року були звільнені з усіх причин, у загальній середньообліковій чисельності персоналу підприємства. Він обчислюється за формулою де Ч
обл
- чисельність працівників, звільнених з будь-яких причин на підприємстві протягом року, осіб;
Коефіцієнт плинності персоналу (К
п.п
) - характеризує частку працівників, звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов'язаних з виробництвом: де
- чисельність працівників, звільнених протягом року на підприємстві з причин, не пов'язаних з виробництвом, осіб;
Коефіцієнт стабільності персоналу (К
ст.п
) характеризує середній стаж роботи працівників на даному підприємстві, або, інакше кажучи, їх "відданість" підприємству, і визначається за формулою: де n - кількість працівників, що працюють на підприємстві, осіб; і - стаж роботи на підприємстві i-го працівника, роки;
36
Коефіцієнт невиходів працівників на роботу (К
н
.
р
) може бути застосований як характеристика рівня дисципліни на підприємстві.
Обчислюється він за формулою де ЛД
н.р
- кількість людино-днів невиходів на роботу працівників протягом року;
ЛД
р
- кількість відпрацьованих працівниками підприємства людино- днів протягом року;
Коефіцієнт
відповідності
кваліфікації
робітників
ступеню
складності виконуваних ними робіт (К
в.к
) характеризує якісний рівень робітників підприємства. Він обчислюється за формулою де r
j
-середній тарифний розряд j-ої групи робітників;
r
роб
- середній тарифний розряд робіт, що виконуються j-ою групою робітників;
Співвідношення чисельності основних та допоміжних робітників
(К
о/д
): де Ч
о.р
- чисельність основних робітників, осіб;
Ч
д.р
- чисельність допоміжних робітників, осіб;
Співвідношення
чисельності
робітників
до
чисельності
працівників апарату управління (К
р/а.у.п
): де Ч
р
- чисельність робітників підприємства, осіб;
Ч
а.у.п
- чисельність адміністративно-управлінського персоналу, осіб;
Частка висококваліфікованих та кваліфікованих робітників у
загальній чисельності робітників підприємства (α
кв.р
):
де Ч
кв.р
- чисельність висококваліфікованих та кваліфікованих робітників підприємства, осіб.
Наведені показники характеризують потенціал персоналу та його відповідність іншим факторам та умовам виробництва, що мають місце на конкретному підприємстві.
Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях економіки, - це цілеспрямована діяльність людини, спрямована на відозміну і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Люди, їх майстерність,