261
• виконання окремих видів сільськогосподарських робіт (оранка, збирання врожаю, боротьба з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, штучне осіменіння тварин, ветеринарне обслуговування);
• виконання будівельних робіт і виготовлення проектної документації;
• виробництво окремих видів добрив, техніки та обладнання для потреб селян;
• консультаційне обслуговування (бухгалтерське, фінансове, аудиторське, агрономічне, зоотехнічне, економічне тощо).
Однією з важливих передумов формування і ефективної діяльності обслуговуючих кооперативів
є територіальна концентрація сільськогосподарських товаровиробників, а обов'язковою умовою початку розробки проекту організації кооперативу має бути їх ініціатива та зацікавленість. Важливою також є підтримка становлення кооперативу з боку органів державного управління та сільськогосподарських громадських об'єднань. Практична робота по створенню кооперативу може починатися лише за наявності лідера, який його очолить.
В обслуговуючих кооперативах об'єднується тільки частина власності товаровиробників, необхідна для нормальної роботи кожного такого кооперативу, шляхом передання йому грошового або натурального (що має вартісну оцінку) внеску на основі принципів, зафіксованих установчою угодою про створення кооперативу.
Факторами, що спонукають сільськогосподарських товаровиробників до кооперування, можуть бути:
• вигода від участі у великих за обсягом господарських операціях, створення конкуренції комерційним посередницьким фірмам та уникнення конкуренції між собою, користування послугами професійного менеджменту;
• можливість отримувати прибуток не тільки від виробництва, а й від подальших стадій руху виробленої ними продукції у межах маркетингового ланцюжка певного товару (виробництво - збирання та зберігання - переробка - транспортування - оптова торгівля - роздрібна торгівля - споживання);
• вихід на вигідні ринки збуту, постачання і послуг (у тому числі міжнародні);
• переваги від координації дій, поділу ризику й отримання ринкової вигоди, тобто контроль ситуації на ринку.
Особливість обслуговуючого кооперативу полягає в тому, що він:
• належить сільськогосподарським товаровиробникам – своїм членам- клієнтам і управляється ними на демократичних засадах;
• надає своїм членам ті послуги, які необхідні для їх власних колективних, фермерських чи особистих підсобних господарств і є продовженням цих господарств;
• не ставить за мету отримання прибутку для себе, а має на меті збільшення прибутку господарств своїх членів.
Специфічною
характерною
рисою
сільськогосподарського
обслуговуючого кооперативу є те, що його члени поєднують в одній особі співвласника кооперативного підприємства і його клієнта.
262
1 ... 21 22 23 24 25 26 27 28 ... 62
Тема 7. Продукція: сутність, різновиди і конкурентоспроможність 7.1. Валова продукція та її складові.
7.2. Поняття якості, характеристика її показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції
7.3. Методи визначення якості продукції і вплив її рівня на результати виробництва
7.4. Методика визначення втрат (додаткового ефекту) від зниження
(підвищення) якості продукції
7.5. Витрати на поліпшення якості продукції і напрями забезпечення її конкурентоспроможності за якістю
7.6. Стандартизація та сертифікація продукції та послуг.
7.7. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль.
7.8. Економічні функції держави щодо діяльності підприємства
7.9. Особливості формування ринків основних видів сільськогосподарської продукції і продовольства.
7.10. Інфраструктура ринку та її складові.
7.11. Поняття та показники конкурентоспроможності підприємства.
7.12. Обгрунтування та вибір факторів конкурентних переваг підприємства.
7.13. Оцінювання рівня конкурентних переваг та конкурентоспроможності підприємства.
7.14. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації в сільському господарстві
7.15. Особливості формування регіональних агропромислових кластерів.
7.16. Логістика в управлінні якістю аграрної продукції
263
7.1. Валова продукція та її складові
Внаслідок розширеного відтворення збільшується виробництво валової продукції сільського господарства, яка включає всі створені протягом року матеріальні блага і є частиною сукупного суспільного продукту України.
Валова продукція сільськогосподарських підприємств включає всю створену у господарстві протягом року продукцію рослинництва, тваринництва, підсобних підприємств і промислів, а також збільшення вартості основних засобів завдяки власній виробничій діяльності.
В обсяг валової продукції рослинництва включають урожай всіх сільськогосподарських культур і природних кормових угідь, а також вартість незавершеного виробництва у розмірі його різниці на кінець і початок року.
До валової продукції тваринництва належать вироблені молоко, вовна, яйця, мед, приплід і приріст тварин і птиці, пух, перо.
До валової продукції підсобних підприємств і промислів включають приріст вартості продукції власного виробництва, що вийшли з переробки
(борошна, круп, олії, вершкового масла, продуктів забою тварин і птиці), та вироби цих підприємств (інвентар, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо).
Відтворення відбувається в натурально-речовій і вартісній формах, а валовий продукт галузі становить сукупність засобів виробництва і предметів споживання.
Товарна продукція сільського господарства є частиною валової продукції, яка вибуває з підприємства. Реалізацію продукції за межі господарства відносять до позагосподарського, а в межах господарства - до внутрішньогосподарського товарообороту.
Товарність окремих видів продукції, галузей і господарства в цілому визначають відношенням товарної частини продукції до її валової кількості, вираженої у процентах.
її обчислюють за формулою: де Т - товарність продукції, галузей або господарства, %;
П
т
- товарна продукція (в натуральних або вартісному показниках);
П
в
- валова продукція ( в натуральних або вартісному показниках).
Обчислюючи товарність за вартісним показником (по галузях з виробництвом різнорідної продукції і господарству в цілому), товарну і валову продукцію виражають в однакових цінах. Найвищу товарність мають ті види сільськогосподарської продукції, які не беруть участі у наступному процесі відтворення та менше використовуються для інших внутрішньогосподарських потреб. Це цукрові буряки, овочі, плоди, ягоди, деякі види тваринницької продукції.
Основою збільшення обсягу товарної продукції і відповідно грошових надходжень є збільшення обсягу виробництва валової продукції за рахунок
264 підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, збільшення їх поголів'я.
При виробництві валової продукції сільського господарства затрачається минула, уречевлена в засобах виробництва, і жива праця. Тому валова продукція у вартісній формі поділяється на дві частини: вартість спожитих за- собів виробництва (с) і новостворена вартість або валовий дохід сільськогосподарських підприємств (V+m).
Вартість спожитих засобів виробництва включає ту частину вартості будівель, обладнання машин, сировини і матеріалів, яка в поточному році перенесена на вироблену продукцію. Вона відповідає річним матеріальним вит- ратам виробництва і становить фонд відшкодування і валовий дохід.
Фонд відшкодування - це частина вартості валове" продукції сільського господарства, яка використовується для відновлення спожитих у процесі виробництва засобів і предметів праці. Він формується за рахунок аморти- заційних відрахувань і вартості витрачених запасів (насіння, корми, добрива, нафтопродукти, запасні частини та інші). За натурально-речовою формою відшкодування складається
із засобів
і предметів праці.
На сільськогосподарських підприємствах спожиті засоби виробництва відновлюються як у натуральній формі у своєму господарстві; так і шляхом купівлі їх у промислових галузях за рахунок виручки від реалізації товарної продукції. В умовах науково-технічного прогресу фонд відшкодування виконує не тільки функцію відновлення використаних засобів виробництва, а й використовується для здійснення розширеного відтворення.
У складі вартості валової продукції, крім фонду відшкодування, є валовий дохід.
Валовий дохід - економічна категорія, в якій відображаються кінцеві результати виробництва, зумовлені єдністю затрат живої та уречевленої праці.
Розміри валового доходу можна збільшити на основі розширення виробництва валової продукції і зменшення матеріальних витрат шляхом раціонального використання виробничих фондів, підвищення продуктивності праці та інтен- сифікації сільського господарства.
Валовий дохід сільського господарства створюється живою працею і матеріалізується у новоствореній вартості. Тому величина валового доходу залежить від чисельності працівників сільськогосподарських підприємств і рівня продуктивності їх праці. За постійного зменшення чисельності працівників основним фактором збільшення валового доходу є підвищення продуктивності праці в господарствах.
Збільшення валового доходу безпосередньо впливає на поліпшення матеріального добробуту працівників села і темпи розширеного відтворення в сільськогосподарському виробництві. Валовий дохід складається із двох час- тин: необхідного продукту (V), який формує фонд оплати праці трудівників, і додаткового продукту, або чистого доходу (m). Як новостворена вартість він є основою утворення фондів споживання і нагромадження.
Фонд споживання - це частина створеного в сільському господарстві валового доходу, який використовується для особистого і суспільного
(невиробничого) споживання. За натурально-речовою формою він включає
265 предмети споживання, що задовольняють певні потреби сільських працівників.
Фонд споживання - матеріальна основа розширеного відтворення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств. Він включає фонд оплати праці трудівників сільського господарства, суспільні фонди споживання, які створюються сільськогосподарськими підприємствами, а також відрахування у фонди соціального страхування. Фонд споживання формується як у грошовій, так і в натуральній формах, основну частину фонду споживання становить оплата праці.
Розширене відтворення у сільському господарстві характеризується постійним зростанням фонду споживання, в тому числі оплати праці його трудівників.
Фонд суспільного споживання сільськогосподарських підприємств включає частину фонду соціального розвитку трудових колективів, що використовується на проведення культурно-масових і оздоровчих заходів та задоволення інших соціальних потреб. Ця частина споживання в сільському господарстві утворюється за рахунок чистого доходу. Чистий дохід являє собою вартість продукції, створеної додатковою працею. Оскільки матеріальні витрати і оплата праці становлять собівартість продукції, чистий дохід визначається як різниця між вартістю валової продукції і витратами на її виробництво. Його величина залежить від кількості виробленої продукції і галузі, рівня поточних цін і витрат на виробництво. Тому збільшення виробництва валової продукції, поліпшення її якості і зниження собівартості сприяють зростанню обсягу чистого доходу. На споживання використовується лише частина чистого доходу, а переважна його маса відраховується у фонд нагромадження, який є основним джерелом розширеного відтворення в підприємствах, якщо розміри фонду споживання залежать в основному від величини валового доходу, то фонд нагромадження формується лише за рахунок чистого доходу.
Фонд нагромадження - це частина чистого доходу, яка використовується для розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва.
Валова продукція як кінцевий результат господарської діяльності сільськогосподарських підприємств є основою розширеного відтворення і нагромадження в сільському господарстві. Тому ця продукція, оцінена в поточних цінах, поділяється на фонди відшкодування, споживання і нагромадження:
ВП = ФВ + ФС + ФН, де ВП - валова продукція сільського господарства, гри;
ФВ - фонд відшкодування, грн;
ФС - фонд споживання, грн;
ФН - фонд нагромадження, грн.
При цьому важливо, щоб у процесі розподілу валового продукту на виробництво і споживання був забезпечений подальший розвиток агропромислового комплексу, поліпшення умов і підвищення добробуту працівників, а також досягнута головна мета розширеного відтворення у сільському господарстві - забезпечення сталого і повного задоволення потреб населення України у продуктах харчування і промисловості - у сировині.
Важливим джерелом нагромадження у галузі є диференціальна земельна