Материал: Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів

276 де ОЦ - оптова ціна 1 т цукру без ПДВ. Додатковий прибуток, що одержує завод від переробки більш якісної сировини, розраховується за формулою:
Δ Пя = Δ ГН - ГК де ГК - сума грошових коштів, виплачена заводом сільськогосподарським товаровиробникам за підвищення фактичної біологічної цукристості над базовою.
За викладеною методикою можна визначити додаткові грошові надходження і додатковий прибуток від переробки соняшнику вищої олійності, картоплі з вищою крохмалистістю.

277 буряк втрати підприємства від реалізації цієї продукції цукристістю, нижчою від нормативної, можна визначити за формулою: де Qф - фактичний обсяг реалізації цукрового буряку, т; Цб - базова ціна реалізації 1 т цукрового буряку; Кпц - коефіцієнт перерахунку ціни, що встановлюється залежно від величини відхилення фактичної біологічної цукристості від базисної.
Якщо, наприклад, підприємство реалізувало 6000 т цукрового буряку біологічною цукристістю 15 %, то втрати підприємства за базисної ціни 160 грн за 1 т коренів становитимуть 79 680 грн (6000 • 160 - 6000 • 16 • 0,917 = 79 680).
В даному випадку величина Вя може дорівнювати нулю, якщо зниження цукристості викликане порушенням технології або несприятливими погодними умовами. Якщо ж причиною стало, скажімо, недостатньо якісне насіння (менш ефективний сорт, низька репродукція), то величина Вя складатиме різницю між вартістю більш якісного насіння і вартістю фактично використаного насіння.
Величину втрат від реалізації продукції тваринництва нижчих категорій якості потрібно визначати з урахуванням фактичних якісних характеристик її окремих видів і умов матеріального заохочення споживачами виробників за вищі кондиційні якості цієї продукції. Так, ціна на молоко диференціюється залежно від його сортності - вищий сорт, перший , другий і несортове молоко.
Тому втрати сільськогосподарського товаровиробника від реалізації цієї продукції першим, другим сортами і несортовим можна визначити за формулою. Водночас згідно з діючим стандартом у 2001 р. виробники стимулюються за реалізацію молока вищої жирності порівняно з базовою (3,4
%) шляхом перерахунку фізичної маси реалізованого молока в залікову, за яку і будуть виплачені кошти.
З логіки даної формули випливає , що реалізація молока жирністю, вищою за базисну, принесе підприємству економічну вигоду, а нижчою за неї - призведе до втрат. Величину цих втрат (Втм) можна розрахувати з виразу:
Втм = (Фм-Зм) • Цс-Вя де Цс - середня ціна реалізації молока, що склалася на підприємстві у звітному періоді. Якщо підприємство реалізовало молоко вищою жирністю порівняно з базисною, то економічну вигоду (Ем) підприємства можна обчислити так:
Ем = (Зм - Фм) • Цс - Вя
У відгодівельному скотарстві категорії якості живої маси тварин
ідентифіковані, як уже зазначалося, відповідно до їх вгодованості: вища, середня, нижчесередня і худа. Потрібно також враховувати, чи це реалізується молодняк великої рогатої худоби, чи доросла худоба (вибраковані корови).
Оскільки велика рогата худоба може реалізуватися не лише різною вгодованістю, а й різною вагою, то цією обставиною зумовлюється необхідність визначати два види втрат. Перший вид втрат - це прямі цінові втрати, що виникають через реалізацію тварин різної вгодованості. Величину їх можна розрахувати за допомогою формули. Другий вид втрат виникає через реалізацію тварин нижчими ваговими кондиціями.

278
Для визначення цих втрат по дорослій худобі (Вд) може бути використана формула: де Жвк - середня жива вага однієї голови дорослої худоби вищих вагових кондицій, ц; Жjн - середня жива вага однієї голови дорослої худоби j-ої категорії нижчих вгодованих кондицій, ц; Пну - поголів'я худоби j-оїнижчої категорії вгодованості; Цв - ціна за 1 ц живої маси тварин вищої вгодованості;
Вяж - витрати, які мало б понести підприємство для досягнення вищих вагових кондицій поголів'ям, що мало нижчі вагові кондиції.
Для розрахунку другого виду втрат по молодняку великої рогатої худоби доцільно враховувати ту обставину (про неї йшлося в підрозділі 18.2), що держава стимулює продаж сільськогосподарськими товаровиробниками молодняка великовагових кондицій - 375 кг і більше. Величину таких втрат можна визначити за формулою:
Вмт = (375 кг - ЖМjн) • Пмнj • Цм - Вяж де 375 кг - нижня межа живої маси великовагового молодняка, за реалізацію якого держава починає здійснювати доплату за кожний кілограм живої маси, кг; ЖМjн - середня жива вага однієї голови реалізованого молодняка, що була меншою за 375 кг; Пмнj - кількість поголів'я молодняка великої рогатої худоби, що був реалізований живою масою менше за 375 кг; Цм
- ціна за 1 кг живої маси важковагового молодняка з надбавкою.
Викладені методичні підходи можуть бути використані для обчислення величини втрат від реалізації продукції птахівництва і свинарства нижчими категоріями якості.
На підставі одержаних даних про величину втрат від реалізації продукції нижчих категорій якості розраховується загальний коефіцієнт якості по окремій галузі рослинництва (тваринництва), а також в цілому по підприємству. Для цього використовується формула:
Кя = ГВф:(ГВф-Вт) де ГВф - фактична грошова виручка від реалізації певного виду продукції; Вт - величина втрат від реалізації продукції нижчих кондицій якості.
Чим менше загальний коефіцієнт якості відхиляється від одиниці, тим раціональніше підприємство використовує фактор якості для зміцнення свого фінансового стану.
7.5. Витрати на поліпшення якості продукції і напрями
забезпечення її конкурентоспроможності за якістю
Підвищення якості продукції вимагає додаткових затрат не тільки
інтелектуальної праці, але, як правило, й матеріально-грошових коштів.
Оскільки підвищення якості сільськогосподарської продукції в більшості випадків рівнозначно зростанню обсягу її виробництва, згадані витрати слід розглядати як змінні. Як свідчить світова практика і, насамперед, досвід

279 високорозвинутих країн Заходу, в усіх галузях народного господарства сформувалася стійка тенденція до зростання витрат на поліпшення якості продукції. Але слід пам'ятати, що висока якість не повинна досягатися будь- якою ціною. Це ж стосується використання інших нецінових факторів підвищення конкурентоспроможності товарів. Додаткові витрати, пов'язані з реалізацією комплексу цих факторів, повинні бути економічно доцільними, тобто попит на продукцію, а в окремих випадках і ціна мають зрости на більшу величину, ніж це потрібно для відшкодування з надлишком названих витрат.
Проте перевищення додаткового доходу над витратами, понесеними на вдосконаленнятовару і стимулювання його збуту, може бути різним. Тому виникає потреба у визначенні оптимального рівня цих витрат. Він досягається тоді, коли різниця між додатковим ефектом від поліпшення якості продукції і додатковими витратами на таке поліпшення найбільша (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Визначення оптимального рівня якості продукції;
заштрихована площа - це прибуток, що може одержати підприємство
від поліпшення якості продукції за різного рівня додаткових витрат
Аналогічний підхід до визначення оптимального рівня витрат витримується і за іншими недійовими факторами, пов'язаними із стимулюванням збуту продукції. Менеджери підприємства повинні усвідомлювати, що додатковий дохід від поліпшення якості продукції і раціонального використання інших нецінових факторів конкуренції може формуватися за рахунок підвищення ціни і збереження колишнього обсягу продажу або завдяки збереженню попереднього рівня ціни, але збільшенню обсягу продажу продукції, на яку виникає додатковий попит.
Таке збільшення продажу відбувається через зрушення кривої попиту вправо з положення D до положення D
1
(рис. 7.2). У результаті обсяг продажу зростає на величину Q
1
- Q. Додатковий прибуток при цьому дорівнюватиме добутку додаткового обсягу продажу на суму прибутку, що одержувало підприємство в розрахунку на одиницю продукції при колишній ціні. Важливо також знати, що додатковий дохід підприємство може одержувати і завдяки поєднанню розглянутих факторів - підвищенню ціни і зростанню обсягу продажу.

280
Рис. 7.2. Зрушення кривої попиту вправо і збільшення обсягу
продажу при підвищенні якості продукції та збереженні попередньої ціни
В разі, коли підвищення якості продукції вимагає додаткових витрат, що зумовлюють здорожчання продукції, економістам підприємства потрібно визначити, за якою мінімально підвищеною ціною уже буде економічно виправдано продавати таку більш дорогу продукцію з тим, щоб зберегти уже досягнутий рівень її цінової конкурентоспроможності. Для цього можна скористатися наступною методикою.
Запишемо формулу цінової конкурентоспроможності продукції з наступним значенням символів: де Рпо - рентабельність продажу, досягнута у базовому році, (коефіцієнт);
Цх - пошукова мінімально підвищена ціна, за якої реалізація виробленої більш якісної продукції зі зрослою собівартістю забезпечить досягнуту у базовому році рентабельність продажу (цінову конкурентоспроможність); Сі - собівартість продукції підвищеної якості.
Здійснимо необхідні алгебраїчні перетворення даної формули:
Цх • Рпо = Цх - С
1
(Цх • Рпо) + Сі = Цх
Сі = Цх - (Цх • Рпо)
Сі=Цх-(1-Рпо).
Звідси:
Припустимо, що в базовому році підприємство реалізувало молоко за ціною 55 грн за 1 ц і собівартістю його виробництва 44 грн. За цих умов рентабельність продажу становитиме (55 - 44) : 55 = 0,2. Щоб підвищити якість молока і реалізовувати його вищим сортом, підприємство понесло необхідні витрати (поставило потужніші холодильні установки, здійснило більш жорсткий технологічний контроль тощо) і це призвело до підвищення

281 собівартості молока до 48 грн за 1 ц. Використовуючи виведену формулу, знаходимо, що підприємство збереже досягнуту цінову конку- рентоспроможність молока за умови, якщо зможе його реалізувати за ціною 60 грн за 1 ц (48 : (1 - 0,2) = 60.
Принциповий аспект даної методики може бути використаний і тоді, коли підприємство поставило собі за мету зберегти базовий рівень рентабельності більш якісної продукції, собівартість якої зросла через понесені підприємством додаткові витрати для забезпечення такої якості. Завдання, як і в попередньому випадку, полягає у визначенні мінімально підвищеної ціни, за якої досягається поставлена мета.
Запишемо формулу визначення рівня рентабельності: де Ро - досягнутий рівень рентабельності в базовому періоді. Здійснимо необхідні алгебраїчні перетворення даної формули:
Ро • С
1
=Цх • С
1;
Ро • С
1
+ С
1
= Цх.
Звідси:
Цх = С
1
(Ро+1)
У нашому прикладі рівень рентабельності молока у базовому періоді
(коефіцієнт) становив (55 - 44) : 44 = 0,25. За зрослої собівартості молока до 48 грн за 1 ц рівень рентабельності зберігається за ціни реалізації 60 грн [48 • (0,25
+ 1)].
Слід мати на увазі, що додатковий ефект від підвищення якості продукції залежить не лише від розміру витрат, а й від їх цільового призначення. За цим критерієм витрати на підвищення (збереження) якості продукції поділяються на три види: витрати на упереджувальні заходи, на безпосередній контроль за якістю і витрати на усунення дефектів. Світова практика і, зокрема, японський досвід переконують, що високої якості продукції досягають ті товаровиробники, які віддають пріоритет упереджувальним заходам.
Для забезпечення конкурентоспроможності товарів за якістю необхідно, насамперед, визначити чіткі цілі щодо неї і розробити на кожному підприємстві технічні умови, а також вжити інших заходів, що забезпечують якість товарів згідно з визначеними цілями. Лише ті підприємства можуть розраховувати на успіх, в яких виробничий процес орієнтований на постійне забезпечення якості,
її підтримку. Але при цьому основну увагу слід звертати на функціональний
аспект якості, що вказує, наскільки продукція підприємства задовольняє сучасні потреби споживачів. Адже якість продукції може відповідати внутрішнім технічним умовам підприємства, встановленим стандартам, але якщо їх конструкція (набір вимог і характеристик, що містяться в цих технічних умовах і стандартах) відстала від вимог споживачів, така продукція не користуватиметься попитом.
Функціональна якість може бути низькою не лише тому, що важливі для споживачів характеристики товару підприємства гірші від таких самих характеристик в аналогічних товарах конкурентів, а й за умови надання